YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Харківська область

/

Господарський суд Харківської області

Рішення № 139476435, 04.09.2026, Господарський суд Харківської області

Дата ухвалення

04.09.2026

Номер справи

922/2383/26

Номер документу

139476435

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2383/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари ланів", м. Лозова, Харківська область про стягнення 164413,68 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості в сумі 164 413,68 грн., що складається з: основного боргу у розмірі 113 097,58 грн., пені у розмірі 1 995,54 грн., 3 % річних у розмірі 11 573,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 37 747,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за публічним договором - Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що Позивач та Відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Відтак, для надання можливості сторонам реалізувати власні процесуальні права, останні були повідомлені в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали суду від 06.07.2026 в електронній формі до Електронного кабінету із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже Позивач та Відповідач отримали ухвалу суду від 06.07.2026 про відкриття провадження у справі № 922/2383/26 - 06.07.2026 о 17:20 та 06.07.2026 о 17:21 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в матеріалах справи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, датою вручення Позивачу та Відповідачу ухвали суду від 06.07.2026 про відкриття провадження у справі № 922/2383/26 є 07.07.2026, оскільки документ було надіслано після 17:00.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а в розумінні ст. 120, 242 ГПК України сторони вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач своїм правом наданим відповідно до ст. 251, ст. 252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (надалі позивач) створене Лозівською міською радою Харківської області в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності відповідно до рішення Лозівської міської ради Харківської області № 597 від 23.03.2012.

Господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії розпочата з 08.06.2012, з дати отримання відповідних ліцензій.

Суб`єкт підприємницької діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЛАНІВ» (надалі відповідач) в житловому багатоквартирному будинку на правах власника займає нежитлове приміщення кафе та магазину за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Соборна, буд. 21, н/п № 3, загальною площею 300,0 кв.м. Це підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 976570163110, наведеними в Інформаційній довідці №476643750 від 11.05.2026 (копія надана позивачем до позовної заяви).

Житловий будинок за вказаною адресою оснащений централізованою системою теплопостачання, яка під`єднана до магістральних мереж позивача. Мережа систем теплопостачання нежитлового приміщення відповідача від`єднана від централізованої системи опалення житлового будинку та нежитлове приміщення обладнане індивідуальною системою опалення.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі Закон № 2189), «послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом».

Пункт 5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі Правила № 830) передбачає, що «виконавець забезпечує безпечне постачання теплоносія відповідно до цих Правил та умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії.»

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 2189, споживачі самостійно обирають модель договірних відносин у багатоквартирному будинку на послуги з постачання теплової енергії. Але, як стверджує позивач, співвласниками багатоквартирного будинку № 21 по вул. Соборній м. Лозова Харківської області до 01.12.2021 цього зроблено не було. Тому, відповідно до ч. 5 ст. 13 та ч. 7 ст. 14 Закону № 2189, п.13 Правил № 830, по закінченню 30-денного терміну після опублікування, з 01.12.2021, почав діяти Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 (далі Договір), який є публічним договором приєднання та відповідає формі Типового договору (роздруківка додається, публікацію здійснено на сайті Лозівської міської ради lozovarada.gov.ua в розділі «Оголошення» від 01.11.2021 та на веб-сторінці Позивача, яка розміщена на веб-сайті «Лозівський комунальний портал», за посиланням: lkp.kh.ua/uk/info/pidpriemstva/kp-teploenergo, в розділі «Повідомлення» від 01.11.2021).

Відповідно до п. 4 Договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема: надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток); сплата рахунка за надану послугу; факт отримання послуги.

Приєднанням відповідача до умов Індивідуального договору (акцептування) є фактичне отримання ним, як споживачем, послуги з постачання теплової енергії в період з 01.02.2023 по 27.03.2026. Позивач постачав теплову енергію (теплоносій) до житлового будинку, тим самим, відповідно, надавав послугу з постачання теплової енергії, на підставі Договору протягом опалювальних сезонів 2022-2023 років, 2023-2024 років, 2024-2025 років та 2025-2026 років.

Факт подачі теплової енергії до будинку в цілому та, відповідно, отримання та споживання Відповідачем послуги з постачання теплової енергії підтверджується:

- актами про підключення до подачі теплової енергії від 01.11.2022, від 19.10.2023, від 01.11.2024, від 06.11.2025;

- актами про відключення від подачі теплової енергії від 24.03.2023, від 27.03.2024, від 28.03.2025, від 27.03.2026.

Копії зазначених актів надані позивачем до позовної заяви.

У відповідності до пунктів 3, 8 Правил № 830 рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.

Підключення до подачі теплової енергії та відключення від подачі здійснювались на виконання рішень Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про початок та закінчення опалювального сезону, копії яких надано позивачем до позовної заяви, оригінали таких документів, як зазначає позивач, знаходяться у Лозівській міській раді Харківської області та опубліковані на сайті https://lozovagromada.gov.ua в розділі «Документи»:

- опалювальний сезон 2022-2023 рр. - від 11.10.2022 № 658 та від 21.03.2023 № 223;

- опалювальний сезон 2023-2024 рр. - від 10.10.2023 №1078 та від 26.03.2024 №611;

- опалювальний сезон 2024-2025 рр. - від 08.10.2024 №1936 та від 25.03.2025 № 340;

- опалювальний сезон 2025-2026 рр. - від 07.10.2025 №1428 та від 24.03.2026 № 377.

Таким чином позивачем забезпечувалось безперебійне надання послуги з постачання теплової енергії, розподіл обсягів спожитої послуги та здійснення нарахувань мешканцям будинку № 21 по вул. Соборній та відповідачу, як власнику нежитлового приміщення № 3, обладнаного індивідуальною системою опалення в частині відшкодування задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII (далі Закон №2119), та абзацу 3 пункту 24 Правил №830, обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування (далі - МЗК), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному ч. 2 ст. 10 Закону №2119.

Відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 10 Закону №2119, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315 в чинній редакції (далі Методика).

Положення абзацу 6 пункту 14 Правил № 830 передбачають, що «відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.»

В пункті 38 Правил №830 також зазначається, що «споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).»

Підпункт 11 пункту 41 Договору, як і підпункт 13 пункту 45 Правил № 830, також обумовлює обов`язок Споживача «у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції)».

Частина 6 ст. 10 Закону № 2119, як і пункт 5 Договору, передбачає, що «обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення».

Відповідно до умов п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахованого відповідно до Методики. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Згідно з приписами п. 19 Правил № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Житловий будинок обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії, тому розподіл обсягів спожитої у будівлі теплової енергії та розрахунки вартості спожитої співвласниками послуги з постачання теплової енергії здійснюються згідно його показань.

За період з 01.02.2023 року по 27.03.2026 року позивач надав до багатоквартирного будинку, де розташоване нежитлове приміщення Відповідача, послугу з постачання теплової енергії, що підтверджується даними будинкового приладу обліку теплової енергії. Про це зазначено в «Інформації по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту» в колонках «Реєстр показів вузлів комерційного обліку, які вплинули на визначення обсягу послуги для об`єкту» - «споживання в Гкал» - «за показ. в/о» (копія надана позивачем до позовної заяви).

Відповідно до п. 24 Правил № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Як зазначає позивач, по причині ненадання останньому від управителя чи мешканців проекту багатоквартирного будинку № 21 по вул. Соборній, результатів енергоаудиту, даних щодо площ МЗК, допоміжних приміщень, відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики, обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, визначається спрощено, як частка від загального обсягу споживання в розрахунковому місяці. Відповідно до пункту 9 цього ж розділу, даний обсяг додатково корегується із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будинку, а потім розподіляється між всіма співвласниками будинку.

Інформація щодо виконаного розподілу обсягу теплової енергії для об`єкту Відповідача наведена в «Інформації по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту», в колонці «Врахований (розподілений) обсяг споживання».

Стосовно тарифу, відповідно до якого здійснюються нарахування по вказаному приміщенню, зазначаємо, що, відповідно до ст. 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Тому така норма (в частині застосування тарифів на житлово-комунальні послуги) розповсюджується тільки на громадян, які використовують житло виключно для проживання (для реалізації конституційного права громадянина на житло), і не розповсюджується на громадян, які використовують житло у інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Виходячи з викладеного, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для категорії «Населення» здійснюють власники/користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно з такою метою, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для «Інших споживачів».

Нарахування здійснювались згідно з площею нежитлового приміщення Відповідача на підставі тарифів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області для категорії «Інші споживачі»:

- від 25.01.2022 № 55 на рівні 7037,47 грн,

- від 10.10.2023 № 1127 на рівні 4180,27 грн,

- від 13.02.2024 № 259 на рівні 4558,41 грн,

- від 08.10.2024 № 1963 на рівні 4392,89 грн,

- від 21.01.2025 № 37 на рівні 4552,38 грн,

- від 25.09.2025 № 1374 на рівні 4654,36 грн,

- від 10.02.2026 № 161 на рівні 4841,10 грн,

копії яких надано позивачем до позовної заяви, оригінали таких документів, як зазначає позивач, знаходяться у Лозівській міській раді Харківської області та опубліковані на сайті https://lozovagromada.gov.ua в розділі «Документи»:

Відповідно до п. 5 Договору, виконавець зобов`язаний надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені Договором. Проведення нарахувань за надання послуг з постачання теплової енергії виконуються згідно з Правилами № 830.

З огляду на викладене, позивач свої зобов`язання за Договором виконав повністю. Як зазначає, позивач, претензій чи скарг з боку відповідача в даний період не надходило, Акти-претензії щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в порядку, визначеному ст. 27 Закону № 2189, з відповідачем не складались, та складені ним самостійно за участю інших споживачів не надходили.

У відповідності до Закону № 2189, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За умовами п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається: з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Відповідно до п. 32 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Згідно з п. 33 Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як зазначає позивач, відповідачу позивачем направлялися рахунки на оплату послуги з постачання теплової енергії, але відповідачем не було зроблено оплату жодного разу.

Даний факт відповідачем не спростовано.

Станом на дату подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за послугу з постачання теплової енергії на суму 113 097,58 гривень, яка утворилась за період з 01.02.2023 по 27.03.2026, що підтверджується копією розрахунку вартості послуг в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що на теперішній час відповідачем заборгованість не погашена, договір про її реструктуризацію не укладався, що змушує позивача звертатися до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з п. 45 Договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі п. 45 Договору, позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 01.02.2023 по 30.06.2026 в сумі 1 995,54 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував за період з 01.02.2023 по 30.06.2026 3% річних в сумі 11 573,00 грн та інфляційні втрати в сумі 37 747,56 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості становить 164 413,68 грн, яка складається з: основного боргу- 113 097,58 грн; пені 1 995,54 грн; 3% річних - 11 573,00 грн; інфляційних втрат 37 747,56 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 3 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст.530 Цивільного кодексу України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, згідно положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, оплата вартості одержаної від постачальника теплової енергії повинна проводитись споживачем відповідно до умов Договору та чинних нормативно-правових актів.

Житловий будинок за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Соборна, буд. 21 оснащений централізованою системою теплопостачання, яка під`єднана до магістральних мереж позивача. У зазначеному будинку знаходиться нежитлове приміщення відповідача. Мережа систем теплопостачання нежитлового приміщення відповідача від`єднана від централізованої системи опалення житлового будинку та нежитлове приміщення обладнане індивідуальною системою опалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 2189, споживачі самостійно обирають модель договірних відносин у багатоквартирному будинку на послуги з постачання теплової енергії. Але співвласниками багатоквартирного будинку № 21 по вул. Соборній м. Лозова Харківської області до 01.12.2021 цього зроблено не було. Тому, відповідно до ч. 5 ст. 13 та ч. 7 ст. 14 Закону № 2189, п.13 Правил № 830, по закінченню 30-денного терміну після опублікування, з 01.12.2021, почав діяти Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 (далі Договір), який є публічним договором приєднання та відповідає формі Типового договору (роздруківка додається, публікацію здійснено на сайті Лозівської міської ради lozovarada.gov.ua в розділі «Оголошення» від 01.11.2021 та на веб-сторінці Позивача, яка розміщена на веб-сайті «Лозівський комунальний портал», за посиланням: lkp.kh.ua/uk/info/pidpriemstva/kp-teploenergo , в розділі «Повідомлення» від 01.11.2021).

Відповідно до частин 1-3 ст.275 Господарського кодексу України (чинного на момент спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст.1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 4 ст.19 та ст.24 вказаного Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов`язком споживача теплової енергії.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі за текстом - Правила), відповідно до п.3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.