Ухвала суду № 139476294, 04.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"04" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3620/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

розглянувши заяву (вх. № 4-61/26 від 02.09.2026) Приватного підприємства "Злагода Плюс" про забезпечення позову до подання позовної заяви

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач: Приватне підприємство "Злагода Плюс" (12236, Житомирська обл., Житомирський р н, село Зороків, вул. Перемоги, буд. 57А)

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленпорт Одеса" (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101)

про стягнення 9 797 535, 87 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Злагода Плюс" (далі ПП "Злагода Плюс", заявник) звернулося із заявою від 31.08.2026 (вх. № 4-61/26 від 02.09.2026), в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Гленпорт Одеса" (далі ТОВ "Гленпорт Одеса", відповідач), що знаходяться на його рахунках у всіх банківських та інших фінансових установах України у межах суми вимог у розмірі 9 797 535, 87 грн.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення до подання позову заявник вказав про невиконання ТОВ "Гленпорт Одеса" зобов`язання, передбаченого договором, щодо часткової сплати суми коштів у строк до 10.08.2026, у зв`язку з чим сума заборгованості становить 9 797 535, 87 грн.

Вказує про: ризик невиконання рішення, оскільки боржник ухиляється від виконання грошового зобов`язання, повністю ігнорує його письмові претензії та вживає дії, спрямовані на виведення коштів із відомих заявнику рахунків; співмірність заходів із розміром заявлених вимог (ціною майбутнього позову) та не порушення права відповідача більшою мірою, ніж це необхідно для захисту законних інтересів заявника; реальність загрози, оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом заблокування коштів на рахунках ТОВ "Гленпорт Одеса" дозволить ПП "Злагода Плюс" безперешкодно відчужити або приховати грошові кошти, що зробить майбутнє рішення суду про стягнення боргу неможливим до виконання.

Також, зазначив про відсутність процесуальних та фактичних підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Згідно із ч. 1-2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду.

За змістом ч. 2 ст. 136 ГПК України підставами для вжиття судом заходів для забезпечення є обставини, що свідчать про істотне ускладнення або навіть унеможливлення виконати рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду, у разі невжиття таких заходів.

Господарський суд, оцінивши надані докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи відсутності у подальшому можливості поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення порушеного права (інтересу), про захист яких просить заявник, неправомірністю дій відповідача, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Питання задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Обґрунтованість заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, із якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20).

При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, тому, з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди перевіряють, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову, надати відповідні докази на їх підтвердження та відповідність основним критеріям.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2026 у справі № 907/911/23(907/212/26).

У постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, зокрема, зазначено, що сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Водночас, у цій постанові також вказано, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У пункті 7.29 постанови Верховного Суду від 05.06.2025 у справі №903/497/24 зазначено: "Апеляційний суд також зауважив, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на своїх рахунках створює ризик утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача. У таких умовах вимога надати докази очевидного факту необмеженого права відповідача розпоряджатися своїм майном свідчить про встановлення завищеного або недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Крім того, за наявності вимог про стягнення коштів саме відповідач має доводити недоцільність або неспівмірність заходів забезпечення позову, яких вимагає позивач.".

Отже, у справі № 905/448/22 об`єднана палата, фактично, уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою підставою для їх застосування. Викладення наведених висновків саме у постанові об`єднаної палати свідчить про те, що зазначені висновки мають пріоритет у застосуванні перед висновками Верховного Суду у складі колегії суддів, а тому до вирішення аналогічних спорів мають застосовуватися саме висновки об`єднаної палати.

Відтак стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, значна сума стягнення, відсутність інформації з Реєстрів про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в достатньому розмірі, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, при зверненні з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідачів (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнтів) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідачі мають можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема, спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ними рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідачів на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує їх права; зазначити про наявність у них на відкритих ними рахунках у банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідачів на відкритих ними рахунках в банківських установах та належного їм майна в межах спірної суми.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами. До таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22.

Предметом позову, з яким заявник має намір звернутися до господарського суду є майнова вимога про стягнення грошових коштів в розмірі 9 797 535, 87 грн.

За твердженням заявника відповідач неналежним чином виконує умови договорів в частині своєчасної та повної оплати вартості товару у визначений строк.

При цьому, як зазначає заявник згідно з відомостями з відкритих державних реєстрів та фінансової звітності ТОВ "Гленпорт Одеса" володіє значними майновими активами: статутний капітал становить 12 000 000 грн, річний дохід складає понад 78 000 000 грн, а на балансі підприємства перебуває щонайменше 10 одиниць коштовного автотранспорту високої вартості та нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність між сторонами спору щодо існування у відповідача обов`язку сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 9 797 535, 87 грн, розмір якої є значний, а виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.

Суд зауважує, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на своїх рахунках створює ризик утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, а вимоги щодо надання доказів очевидного факту необмеженого права відповідача розпоряджатися своїм майном можуть свідчити про встановлення завищеного або недосяжного стандарту доказування, що порушуватиме баланс інтересів сторін.

З огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву (вх. № 4-61/26 від 02.09.2026) Приватного підприємства "Злагода Плюс" про забезпечення позову до його подання, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Застосований захід є співмірним заявленим вимогам та спрямований на забезпечення реального виконання можливого судового рішення. Накладення арешту на грошові кошти не позбавляє відповідача права власності на них, а лише тимчасово обмежує можливість їх відчуження у межах суми позову, що саме по собі не свідчить про втручання у господарську діяльність або порушення прав третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом.

Згідно з п. 1 ч. 13 ст. 145 ГПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 136 - 138, ст. ст. 140, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву від 31.08.2026 (вх. № 4-61/26 від 02.09.2026) Приватного підприємства "Злагода Плюс" про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 9 797 535, 87 грн шляхом:

накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Гленпорт Одеса" (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101; ідентифікаційний код юридичної особи: 38721941) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на всіх відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом.

Стягувачем за цією ухвалою є: Приватне підприємство "Злагода Плюс" (12236, Житомирська обл., Житомирський р н, село Зороків, вул. Перемоги, буд. 57А ідентифікаційний код юридичної особи: 39689108).

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гленпорт Одеса" (65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 101; ідентифікаційний код юридичної особи: 38721941).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили 04 вересня 2026 року з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя Мусієнко Оксана Олегівна