Ухвала суду № 139476193, 03.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"03" вересня 2026 р. Справа № 916/3498/26Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши заяву Болградської міської ради Одеської області про забезпечення позову /вх. № 2-1726/26 від 02.09.2026/ у справі № 916/3498/26

за позовом: Болградської міської ради Одеської області /ЄДРПОУ 04057008, адреса 68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Шпитальна, буд. 45/

до відповідача: Фермерського господарства Полепродукт /ЄДРПОУ 31728516, адреса 68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Транспортна, 3/

про стягнення 348 863,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

Болградська міська рада Одеської області /позивач/ звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3715/26 від 02.09.2026/ до Фермерського господарства «Полепродукт» /відповідач/ з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 1,8227 га за адресою: м. Болград, вулиця Транспортна, 3 (кадастровий номер 5121410100:02:005:0164) в сумі 348 863,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявляє, що належна позивачу земельна ділянка, використовується відповідачем без достатніх правових підстав, тобто без укладеного відповідно до вимог чинного законодавства договору оренди та сплати відповідної орендної плати, що є підставою стягнення безпідставно збережених відповідачем грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позов пред`явлено на підставі ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 80, 83, 93, 96, 125, 126, 158, 206 Земельного кодексу України, 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтями 14, 96 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 03.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3498/26. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. ст. 247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Разом з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову /вх.№2-1726/26 від 02.09.2026/, в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Фермерське господарство «Полепродукт» (код ЄДРПОУ 31728516), в межах ціни позову згідно позовної заяви (позовна заява вих. № ВД/47-26, згідно картки руху зареєстрована в суді 02.09.2026 12:19) в розмірі 348 863,72 грн. (триста сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят три гривні 72 копійки).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. знаходяться виконавчі провадження №№ АСВП 78394097, 78394792, 78394988, 80111051, 80111052, 80253534, 80253819 (зведене ВП № 78394851) щодо примусового виконання виконавчих документів, виданих Господарським судом Одеської області у справах №№ 916/3654/22, 916/3655/22, 916/3206/25, 916/3207/25 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності та судового збору з відповідача на користь позивача.

Позивачем було здійснено пошук в АСВП за кодом ЄДРПОУ відповідача (як боржника) і інших відкритих виконавчих проваджень, крім вищевказаних, не було виявлено. Відповідно до протоколу № 666595 проведення електронного аукціону (торгів) від 28.08.2026 при виконанні зведеного ВП № 78394851 приватним виконавцем Притуляком В.М. було продано нерухоме майно (реєстраційний номер лота: 603284) відповідача. Згідно протоколу переможець (Учасник: 4) має сплатити до 07.09.2026 на рахунок продавця (приватного виконавця) 1 355 451,83 грн. Підстава визначення переможця: невнесення суми за придбане майно попередньо визначеним переможцем.

Загальна сума яка має бути стягнута на користь позивача за вищевказаними виконавчими провадженнями становить 730 495,00 грн. Порядком виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08 вересня 2016 року встановлено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документу майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Тобто, загальна сума винагороди приватного виконавця Притуляка В.М. за вказаними ВП складає 73 049,50 грн. Навіть без врахування інших сум (авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем), для заявника є очевидним, що після розподілу виконавцем у відповідності до вимог ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження» коштів, які надійдуть від переможця вказаних торгів, залишиться ще значна сума (орієнтовно 550 тис. грн).

Зважаючи на зазначене, а також те, що позовна заява стосується саме стягнення коштів, враховуючи огляд судової практики Верховного Суду щодо забезпечення позову в господарському та цивільному судочинстві від 12.11.2025, позивач вважає адекватним та співмірним застосувати до Відповідача заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Відповідачу, в межах ціни позову в розмірі 348 863,72 грн.

Розглянувши заяву Одеської міської ради про забезпечення позову /вх.№ 2-1726/26 від 02.09.2026/ у справі № 916/3498/26, господарський суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.08.2026 Болградською міською радою Одеської області було подано до Господарського суду Одеської області заяву (вх. № 4-59/26) про забезпечення позову до подачі позовної заяви в порядку ст.ст.136-140 ГПК України, згідно якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Фермерському господарству Полепродукт, в межах ціни майбутнього позову в розмірі 348 863,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Цісельський О.В.) від 27.08.2026 у задоволенні заяви Болградської міської ради Одеської області (вх. № 4-59/26 від 25.08.2026) про забезпечення до подачі позову відмовлено.

При цьому суд зазначив, що підсумовуючи викладене, врахувавши наведені законодавчі приписи, здійснивши оцінку доводів заявника, а також приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, з огляду на те, що заявником не доведено наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, та з якими закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Болградської міської ради Одеської області про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

В заяві про забезпечення позову /вх.№ 2-1726/26 від 02.09.2026/ у справі № 916/3498/26 позивач наголошує на тому, що у заяві позивача про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. № 4-59/26) від 25.08.2026 однією з підстав для забезпечення позову зазначався попередній протокол (№ 666041 від 17.08.2026) щодо цього ж лоту (№ 603284), в якому був визначений попередній переможець та строк сплати спливав 27.08.2026. Саме через зміну цих обставин, зокрема, появу нового строку (до 07.09.2026), протягом якого у позивача з`явилась можливість запобігти ускладненню або неможливості виконання рішення суду в майбутньому (через можливість відповідача вільно розпоряджатися коштами), позивач звертається до суду з цією заяву одночасно з пред`явленням позову.

При цьому позивач також вказує, що обставина, яка, на думку позивача, є підставою для забезпечення позову в найкоротші строки згідно цієї заяви відрізняється від обставини, що була наведена у заяві до подання позовної заяви. Отже, навіть у разі, якщо суд розцінює види заяв згідно ч. 3 ст. 138 ГПК як один вид процесуальної дії, позивач вважає що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову (за аналогію з положеннями ч. 6 ст. 145 ГПК).

Суд приймає до уваги наведені доводи позивача до уваги та зазначає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Разом з тим процесуальний закон встановлює і систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову тощо.

Тобто законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення прозову (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

При цьому, у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Тобто забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 та інших.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову, заявник повинен обов`язково надати докази щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Звертаючись до правової позиції Верховного Суду, яка наведена у постанові від 03.04.2020 у справі №904/4511/19 та якою визначено, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 15.09.2021 у справі №903/704/20, від 08.11.2021 у справі №916/1533/21, від 04.11.2021 у справі №907/416/21, від 16.05.2022 у справі 920/1034/21, від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 тощо.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову, заявник повинен обов`язково надати докази щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; обґрунтування відомих позивачу обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. З подібних мотивів виходила Об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.04.2025.

Одночасно, заходи щодо забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 08.09.2020 у справі №910/1261/20 тощо.

Крім того, заходи забезпечення повинні буди адекватними. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, від 25.09.2020 №921/40/20.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даному випадку є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою Болградської міської ради у справі про стягнення з ФГ «Полепродукт» коштів у загальному розмірі 348 863,72 грн.

Враховуючи, що позивачем у межах даного провадження не заявлено інших вимог, окрім стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 348 863,72 грн, потенційне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову безпосередньо залежить виключно від наявності у відповідача достатнього обсягу грошових коштів для повного погашення вказаної заборгованості.

Вказане підтверджується висновком Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, який викладений у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, та згідно з яким … виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Тобто, належним видом забезпечення позову, у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, слід вважати накладення арешту на відповідні кошти або майно боржника, що в подальшому призведе до можливості останнього розрахуватись із позивачем. Таку позицію застосовує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, а також Верховний Суд у справах: №911/1111/20, №910/5079/21, №908/2382/21 тощо.

Разом з тим, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі №917/1862/21.

Так, обґрунтовуючи підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, позивач послався лише на появу нового строку (до 07.09.2026), протягом якого у позивача з`явилась можливість запобігти ускладненню або неможливості виконання рішення суду в майбутньому через можливість відповідача вільно розпоряджатися коштами.

Суд зауважує, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Разом з тим, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу того, що відповідач вчиняв чи вчиняє дії щодо погіршення власної платоспроможності станом на теперішній час. Позивач не надав суду жодної інформації щодо існування обставин того, що відповідач здійснював або здійснює дії щодо виводу коштів, обтяження майна тощо. Також позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ним коштів тощо.

Отже, з доданих до заяви про забезпечення позову та до апеляційної скарги документів не вбачається, що грошові кошті відповідача можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Сам по собі факт незадоволення відповідачем вимог позивача у добровільному порядку та наявності виконавчих проваджень щодо стягнення з відповідача інших заборгованостей не є свідченням недобросовісної поведінки ФГ «Полепродукт» або його наміру ухилитися від виконання можливого рішення суду.

Також, суд зауважує, що сам по собі факт порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідача заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

В ході розгляду заяви позивача про забезпечення позову судом не встановлено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Аналіз змісту поданої заяви свідчить про те, що доводи позивача ґрунтуються лише на загальних припущеннях щодо потенційної можливості відповідача розпоряджатися власним майном та коштами, що не може автоматично вказувати на ризик невиконання рішення суду в контексті обставин цієї справи з огляду на підстави і предмет позову.

Також суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену в постанову КГС у складі ВС у справі № 916/3385/25, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, з огляду на заявлені у цій конкретній справі предмет і підстави позову щодо неправомірності дій відповідача, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд не вбачає достатніх підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Одеської міської ради про забезпечення позову /вх. № 2-1726/26 від 02.09.2026/ у справі № 916/3498/26.

Керуючись ст. ст. 136, 137, ч. 8 ст. 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Болградської міської ради Одеської області про забезпечення позову /вх. № 2-1726/26 від 02.09.2026/ у справі № 916/3498/26 відмовити.

Ухвала складена та підписана 03.09.2026.

Ухвала набрала законної сили 03.09.2026 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.

Суддя Н.Д. Петренко