Рішення № 139475957, 04.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2026 р. м. Київ Справа №911/2974/25

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., за участі секретаря судового засідання Каплі Є.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/2974/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7)

до Калинівської селищної ради (08623, Київська обл., Фастівський р-н, селище Калинівка, вул. Центральна, буд. 57)

про стягнення 68136,45 грн

Без повідомлення (виклику) сторін

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український струм» (позивач, ТОВ «Український струм») звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Калинівської селищної ради (відповідач, Селищна рада) заборгованості в загальній сумі 68136,45 грн, з яких 63965,55 грн основного боргу, 368,02 грн 3% річних та 3802,88 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором постачання електричної енергії (з розподілом та передачею) споживачу від 02.01.2023 №3012/24 стосовно оплати спожитої відповідачем електроенергії за щомісячні розрахункові періоди з січня 2023 по лютий 2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2025 у справі №911/2974/25 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, в тому числі 15-денний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву. Ухвала суду від 01.10.2025 про відкриття провадження у справі доставлена сторонам в їхні електронні кабінети ЄСІТС.

17.10.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов. Відповідач зазначив, що через триваючу військову агресію РФ проти України, повітряні тривоги, екстрені та стабілізаційні відключення електроенергії у відповідача виникли об`єктивні труднощі для підготовки відзиву на позов у межах визначеного строку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2025 відмовлено відповідачу в задоволенні вказаного клопотання про продовження процесуального строку та роз`яснено при цьому, що відповідач не позбавлений права подати відзив на позов разом із клопотанням про поновлення (а не про продовження) процесуального строку із обґрунтуванням поважних причин його пропуску.

10.11.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву. Одночасно із вказаною заявою відповідач подав суду відзив на позов. У відзиві на позов відповідач позов не визнав, пославшись на те, що загальна вартість придбаної відповідачем електричної енергії за розрахункові періоди січня-грудня 2023 становила 3111758,40 грн, а за розрахунковий період січня 2024 620777,42 грн та була оплачена відповідачем позивачу повністю. Відповідач не визнав заявлений позивачем обсяг споживання електричної енергії за розрахунковий період лютого 2024 на суму 104062,14 грн (стверджуваний позивачем обсяг споживання електроенергії в натуральних одиницях 12706 кВт*год). Заперечуючи проти позову в частині нарахування за розрахунковий період лютого 2024 на суму 104062,14 грн, відповідач при цьому послався на те, що з лютого 2024 постачання електроенергії відповідачу здійснював не позивач, а інший постачальник ТОВ «Електро Баланс» на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2024, укладеного відповідачем з ТОВ «Електро Баланс».

19.11.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача стосовно обсягів та вартості споживання відповідачем електричної енергії за розрахункові періоди грудня 2023 та лютого 2024. Позивач зазначив, що із відзиву відповідача випливає, що відповідач у спорі з посиланням на акт прийому-передачі електроенергії за грудень 2023 від 25.12.2023 стверджує, що у розрахунковому періоді грудня 2023 відповідачем було спожито електроенергії обсягом 48224,80 кВт*год, однак фактичний обсяг споживання відповідачем електроенергії за розрахунковий період, за твердженням позивача, становить 43329 кВт*год. Тобто відповідач, як зазначає позивач, у відзиві на позов визнав більший обсяг споживання електроенергії (48224,80 кВт*год), ніж той, який заявлений позивачем у цій справі за цей розрахунковий період (43329 кВт*год) і який підтверджується довідкою оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 17.11.2025 №04/530/8794. Позивач зазначив, що акт прийому-передачі електроенергії за грудень 2023 від 25.12.2023, відповідно до якого у розрахунковому періоді грудня 2023 відповідачем було спожито електроенергію обсягом 48224,80 кВт*год на загальну вартість 394961,11 грн, був підписаний помилково, дійсний обсяг споживання відповідачем електроенергії за грудень 2023 становить 43329 кВт*год на загальну вартість 354864,52 грн. Вказаний обсяг споживання відповідачем електроенергії за грудень 2023 та її загальну вартість позивач відобразив в скорегованому акті прийому-передачі електроенергії за грудень 2023 від 31.12.2023, який відповідач отримав від позивача, але відповідач не повернув його підписаний примірник позивачу. Стосовно спірного розрахункового періоду лютого 2024 позивач зазначив, що довідка оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 17.11.2025 №04/530/8794 про обсяги споживання електроенергії, відповідно до якої фактичний обсяг електроенергії, переданої постачальнику-позивачу згідно з укладеним договором із споживачем-відповідачем, у лютому 2024 становив 12706 кВт*год, спростовує доводи відповідача про те, що позивач не був постачальником електроенергії для відповідача-споживача у розрахунковому періоді лютого 2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2025 відповідачу поновлено процесуальний строк на подання відзиву на позов. Також, з огляду на суперечності між сторонами, які були викладені в заявах по суті спору, вказаною ухвалою від 29.12.2025 суд призначив судове засідання для розгляду справи №911/2974/25 в порядку спрощеного позовного провадження на 04.02.2026 з викликом сторін. Ухвала суду від 29.12.2025 про виклик в судове засідання була доставлена сторонам в їхні електронні кабінети ЄСІТС.

В судове засідання 04.02.2026 з`явився представник позивача, не з`явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив. У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що договір постачання електричної енергії від 02.01.2023, з підстав неналежного виконання якого позивачем заявлені вимоги до відповідача у цій справі, був укладений за результатами процедури публічної закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». На уточнююче запитання суду стосовно того, чи був дотриманий сторонами порядок підвищення ціни в договорі про закупівлю збільшення ціни, визначений нормою частини 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (відповідно до якої істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю), представник позивача пояснив, що, на його думку, такий порядок був дотриманий, підвищення ціни в договорі про закупівлю відбувалось внаслідок коливання ціни на ринку «на добу наперед» та сторони уклали відповідні додаткові угоди про збільшення ціни електричної енергії, а відповідач у цій справі не оспорює збільшення ціни в цьому договорі про закупівлю. Протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 27.02.2026.

В судове засідання 27.02.2026 сторони не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи чи додаткових пояснень не подавали, про поважні причини неявки суд не повідомляли, тому суд дійшов висновку про те, що сторони не скористались їхнім правом на «усне слухання», яке, як зазначено у пункті 36 рішення від 13.03.2018 Європейського суду з прав людини у справі Mirovni Inљtitut v. Slovenia (заява №32303/13), є складовою гарантованого статтею 6 Європейської конвенції з прав людини права на публічний розгляд справи.

У зв`язку з цим подальший розгляд цієї справи суд здійснив за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного провадження з урахуванням вже наданих сторонами заяв по суті справи та пояснень відповідно до положень частин 5 та 8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України без подальшого виклику (повідомлення) сторін.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, надані пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

1.1. У січні 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український струм» (тут і далі ТОВ «Український струм», Товариство, позивач) в якості постачальника та Калинівською селищною ради Фастівського району Київської області (тут і далі - Селищна рада, відповідач) в якості споживача був укладений договір про постачання електричної енергії (з розподілом та передачею споживачу від 02.01.2023 №3012/24, далі договір від 02.01.2023.

Сторони спору не заперечують та з тексту преамбули цього договору від 02.01.2023 також випливає, що цей договір від 02.01.2023 був укладений сторонами за результатами процедури публічної закупівлі - відкритих торгів з особливостями, яка регламентується Законом України «Про публічні закупівлі» (ідентифікатор закупівлі UA-2022-12-15-025260-a) та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12.10.2022 №1178 (із змінами та доповненнями на час укладення цього договору від 02.01.2023).

1.2. За змістом пунктів 2.1 та 3.1 цього договору від 02.01.2023 Товариство як постачальник зобов`язалось продати Селищній раді як споживачу у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 товар електричну енергію у кількості 500000 кВт* год на загальну суму 3122544,00 грн для забезпечення потреб електроустановок споживача (Селищної ради), а Селищна рада як споживач зобов`язалась оплачувати Товариству-постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та вартість послуг оператора системи розподілу та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору від 02.01.2023 ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим договором, становить 6,245088 грн за 1 кВт*год з ПДВ, складові частини ціни зазначаються в Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до договору. Вартість фактично спожитої споживачем у розрахунковому періоді електричної енергії розраховується в порядку, встановленому Додатком 2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.6 договору від 02.01.2023 розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.7 договору від 02.01.2023 визначено, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктами 5.8-5.9 договору від 02.01.2023 сторони погодили, що приймання наданих послуг оформляється Сторонами шляхом складання Акта приймання-передачі наданих послуг, що підписується уповноваженими представниками обох Сторін. Складання Акта приймання-передачі наданих послуг покладається на Постачальника, а його підписання Споживачем є доказом належного виконання умов Договору та відсутності претензій з його боку до Постачальника. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у строки та в порядку, що визначені в Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору. Сума переплати Споживача, за вибором Споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається Постачальником на розрахунковий рахунок Споживача. Сума недоплати Споживача підлягає безумовній оплаті Споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

Згідно із пунктом 5.10 договору від 02.01.2023 у разі неповернення Замовником підписаного Акту приймання-передачі електричної енергії і ненадання мотивованої відмови від його підписання після закінчення п`яти робочих днів з дня його отримання, обсяг поставленої Споживачу електричної енергії вважається узгодженим Споживачем у повному обсязі без зауважень.

Відповідно до пункту 13.1 договору від 02.01.2023 цей договір набирає чинність з моменту підписання та діє до 31.12.2023 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання. За умовами пункту 13.2 договору від 02.01.2023 дія цього договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

1.3. В пункті 2 (Ціна на електричну енергію) Комерційної пропозиції, що є Додатком 2 до договору від 02.01.2023, сторони визначили, що ціна за одиницю електроенергії складає 6,245088 грн за 1 кВт*год з ПДВ. Ціна за одиницю електроенергії включає всі витрати Постачальника, у тому числі:

- вільна ціна електричної енергії;

- тариф на послуги з передачі електричної енергії, що встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» від 01.12.2021 №2454;

- тариф Постачальника електроенергії, який включає: вартість небалансів у випадку позитивної або негативної різниці фактичного та прогнозованого споживання електроенергії погодинно; прибуток Постачальника електроенергії; витрати Постачальника електроенергії, пов`язані зі зборами на регулювання НКРЕКП; витрати Постачальника електроенергії, пов`язані з виплатами постійних та змінних нарахувань за участь у ринках; інші витрати, які не вказані вище; ПДВ податок на додану вартість;

- тариф на послуги з розподілу електричної енергії, що встановлюються НКРЕКП.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії після укладання договору допускається за умови надання постачальником документів, підтверджуючих факт коливання ціни відповідно до умов Договору. Нову (змінену) ціну за одиницю електричної енергії розраховують за формулою, що визначена в пункті 2 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до договору від 02.01.2023).

Як також встановлено в останньому абзаці пункту 2 Комерційної пропозиції, що є Додатком 2 до договору від 02.01.2023, в будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», Постанови №1178 та у порядку, визначеному умовами договору.

1.4. У додатку №4 до договору від 02.01.2023 Селищна рада та Товариство визначили перелік об`єктів та точок комерційного обліку споживача Селищної ради, відповідно до якого у Селищної ради наявні 105 точок комерційного обліку з присвоєними ним ЕІС-кодами.

1.5. В подальшому Селищна рада та Товариство уклали дев`ять додаткових угод до договору від 02.01.2023, якими сторони, не збільшуючи первісну загальну суму договору від 02.01.2023 (3122544,00 грн відповідно до другого речення пункту 2.1 договору від 02.01.2023 в первісній редакції), змінювали, серед іншого, ціну (тариф) на електроенергію в бік її збільшення, а саме:

- додатковою угодою №1 від 08.02.2023 сторони погодили збільшення ціни (тарифу) на електроенергію з моменту підписання цієї додаткової угоди до розміру 6,4 грн за 1 кВт*год, з ПДВ;

- додатковою угодою №2 від 08.02.2023 сторони погодили збільшення ціни (тарифу) на електроенергію з 01.04.2023 до розміру 6,456 грн за 1 кВт*год, з ПДВ;

- додатковою угодою №3 від 16.06.2023 сторони погодили збільшення ціни (тарифу) на електроенергію з 01.06.2023 до розміру 6,67 грн за 1 кВт*год, з ПДВ;

- додатковою угодою №4 від 14.07.2023 сторони погодили збільшення ціни (тарифу) на електроенергію з 01.07.2023 до розміру 7,08 грн за 1 кВт*год, з ПДВ;

- додатковою угодою №5 від 17.08.2023 сторони погодили збільшення ціни (тарифу) на електроенергію з 01.07.2023 до розміру 8,19 грн за 1 кВт*год, з ПДВ;

- додатковими угодами №6 від 17.08.2023, №7 від 01.09.2023 та №8 від 30.11.2023 сторони внесли зміни до раніше визначених ними точок приєднання (комерційного обліку) споживача;

- додатковою угодою №9 від 28.12.2023 сторони продовжили строк дії договору від 02.01.2023 до 31.03.2024.

Відомості про укладені сторонами додаткові угоди про збільшення ціни (тарифу) на електроенергію в порівнянні з її первісною ціною (тарифом), яка була визначена в договорі від 02.01.2023 (6,245088 грн за 1 кВт*год), наведені в таблиці нижче по тексту цього рішення суду

1.6. У розрахункові періоди з січня по листопад 2023, а також в розрахунковому періоді січня 2024 Товариство здійснювало постачання електроенергії Селищній раді на підставі вказаного договору від 02.01.2023 №3012/24, про що сторонами підписані відповідні акти прийому-передачі електричної енергії за такі розрахункові періоди.

Копії актів прийому-передачі електричної енергії за розрахункові періоди з січня по листопад 2023 та за січень 2024 про поставлені позивачем (Товариством) відповідачу (Селищній раді) обсяги електроенергії містяться в матеріалах справи. Вказані акти прийому-передачі електричної енергії за розрахункові періоди з січня по листопад 2023 та за січень 2024 підписані обома сторонами без зауважень та, як випливає із поданих сторонами суду заяв по суті цієї справи, між сторонами відсутні розбіжності з приводу фактичних обсягів поставленої позивачем відповідачу електроенергії у вказаних розрахункових періодах.

Відомості про обсяги поставленої електроенергії позивачем відповідачу (фактичний обсяг постачання в мегават-годинах - МВт*год) та застосована сторонами ціна (тариф) на електроенергію, які вказані в цих актах за розрахункові періоди січня-листопада 2023 та січня 2024, наведені також в таблиці нижче по тексту цього рішення суду.

1.7. У розрахунковому періоді грудня 2023 Товариство також здійснювало постачання електроенергії Селищній раді на підставі вказаного договору від 02.01.2023 №3012/24.

Позивач (Товариство) та відповідач (Селищна рада) у цій справі не заперечують обставину того, що також у розрахунковому періоді грудня 2023 Товариство здійснювало постачання електроенергії Селищній раді на підставі вказаного договору від 02.01.2023 №3012/24. Однак при цьому позивач з посиланням на акт прийому-передачі електроенергії від 31.12.2023 за розрахунковий період грудня 2023 та наявну довідку оператора системи розподілу (ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі») від 17.11.2025 №04/530/8794 стверджує, що обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахунковому періоді грудня 2023 становив 43329 кВт*год. Водночас відповідач у відзиві на позов з посиланням на акт прийому-передачі електроенергії від 25.12.2023, який був підписаний сторонами за розрахунковий період грудня 2023, визнає, що обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахунковому періоді грудня 2023 становив 48224,80 кВт*год. Тобто відповідач фактично стверджує про поставку позивачем відповідачу у розрахунковому періоді грудня 2023 більшого обсягу електроенергії (48224,80 кВт*год), ніж той, який заявлений самим позивачем у цьому спорі (43329 кВт*год).

При цьому відповідач не скористався правом на подання суду у цій справі пояснень з приводу доводів позивача про те, що сторони при підписанні акта прийому-передачі електроенергії від 25.12.2023 за розрахунковий період грудня 2023 помилково зазначили в ньому більший обсяг електроенергії (48224,80 кВт*год), ніж той, який фактично був поставлений позивачем відповідачу у цьому розрахунковому періоді і який відповідає даним оператора системи розподілу в довідці від 17.11.2025 №04/530/8794 про обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії у цьому розрахунковому періоді грудня 2023 (43329 кВт*год), у зв`язку з чим позивач склав та направив відповідачу скорегований акт прийому-передачі електроенергії 31.12.2023 із зазначенням скорегованих (в бік зменшення) вірних даних про обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії (43329 кВт*год).

Також відповідач не спростував наявний у цій справі доказ - довідку оператора системи розподілу (ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі») від 17.11.2025 №04/530/8794, з якої випливає, що обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахунковому періоді грудня 2023 становив саме 43329 кВт*год, а не 48224,80 кВт*год, як стверджує відповідач у відзиві на позов.

Отже, наявними у справі доказами, які не спростовані відповідачем, а саме довідкою оператора системи розподілу від 17.11.2025 №04/530/8794 та складеним позивачем скорегованим актом прийому-передачі електроенергії від 31.12.2023 за розрахунковий період грудня 2023, підтверджується, що обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахунковому періоді грудня 2023 становив саме 43329 кВт*год. У зв`язку з цим у суду відсутні підстави вважати, що обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахунковому періоді грудня 2023 був більшим, ніж той, що заявлений позивачем у цій справі (43329 кВт*год), навіть, якщо відповідно до обставин цієї справи відповідач підписав акт прийому-передачі електроенергії від 25.12.2023, в якому був зазначений інший (більший) обсяг електроенергії (48224,80 кВт*год), але не підписав при цьому складений позивачем акт прийому-передачі електроенергії від 31.12.2023 за цей же розрахунковий період грудня 2023 із скорегованим (в бік зменшення) обсягом поставленої електроенергії до розміру 43329 кВт*год, який відповідає даним оператора системи розподілу у довідці ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» від 17.11.2025 №04/530/8794 про обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії за цей розрахунковий період.

Відомості про обсяг поставленої електроенергії позивачем відповідачу (фактичний обсяг постачання в мегават-годинах - МВт*год) та застосована сторонами ціна (тариф) на електроенергію за розрахунковий період грудня 2023, які містяться в скорегованому акті прийому-передачі електроенергії від 31.12.2023, також наведені в таблиці нижче по тексту цього рішення суду.

1.8. У розрахунковому періоді лютого 2024 Товариство також здійснювало постачання електроенергії Селищній раді на підставі вказаного договору від 02.01.2023 №3012/24.

Хоча Селищна рада (відповідач у справі) заперечує обставину того, що у цьому розрахунковому періоді Товариство (позивач) також здійснювало постачання електроенергії Селищній раді на підставі вказаного договору від 02.01.2023 №3012/24, однак при цьому відповідачем не спростовані наявна у справі довідка ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» від 17.11.2025 №04/530/8794 про обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії, відповідно до якої обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахунковому періоді лютого 2024 становив 12706 кВт*год. Також відповідачем не спростовані надані позивачем докази того, що за розрахунковий період лютого 2024 позивач склав та направив відповідачу для підписання акт прийому-передачі електроенергії від 29.02.2024 (відповідно до якого обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахунковому періоді лютого 2024 становить 12706 кВт*год, що відповідає даним оператора системи розподілу у довідці ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» від 17.11.2025 №04/530/8794), який відповідач хоч і не підписав, але при цьому і не надав позивачу мотивованої відмови від підписання у порядку, передбаченому пунктом 5.10 вказаного договору від 02.01.2023.

Доводи відповідача про те, що з лютого 2024 постачання електроенергії відповідачу здійснював не позивач, а інший постачальник ТОВ «Електро Баланс» на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №735 від 01.02.2024, суд відхиляє як неспроможні, з огляду на таке.

Так, відповідач хоч і стверджує, що він з лютого 2024 споживання електроенергії почав здійснювати на підставі договору, укладеного з іншим постачальником ТОВ «Електро Баланс», а саме на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №735 від 01.02.2024, тим не менш суд також відмічає, що наданий відповідачем в якості доказу цей договір про постачання електричної енергії споживачу №735 від 01.02.2024 не містить ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача. Тобто із наданого відповідачем в якості доказу договору про постачання електричної енергії споживачу №735 від 01.02.2024 неможливо визначити, яких саме точок комерційного обліку (точок приєднання ) споживача стосується цей договір постачання №735 від 01.02.2024.

В цьому контексті суд враховує, що відповідно до обставин цієї справи у відповідача (Селищної ради) наявна не одна, а значно більше точок комерційного обліку (точок приєднання). Зокрема, із укладеного між позивачем-постачальником та відповідачем-споживачем договору від 02.01.2023 випливає, що у відповідача-споживача є в наявності щонайменше 105 точок комерційного обліку, які перелічені у додатку №4 до договору від 02.01.2023 із зазначенням їхніх адрес та ЕІС-кодів.

Із цього випливає, що факт укладення відповідачем (Селищною радою) з іншим постачальником ТОВ «Електро Баланс» договору про постачання електричної енергії споживачу №735 від 01.02.2024, на який посилається відповідач у цьому спорі, сам по собі не свідчить про те, що відповідач не споживав електричну енергію за договором від 02.01.2023, укладеним між відповідачем (Селищною радою) та позивачем (ТОВ «Український струм»), враховуючи, що у відповідача-споживача в наявності не одна точка комерційного обліку (приєднання), а таких точок приєднання більше ста, що, свою чергу, не виключає можливості відповідача-споживача бути споживачем (покупцем) електроенергії не за одним, а одночасно за кількома договорами постачання електроенергії, які укладені з кількома постачальниками для різних точок комерційного обліку (приєднання) відповідача-споживача.

Натомість відповідач, надаючи суду в якості доказу договір про постачання електричної енергії споживачу №735 від 01.02.2024, укладений відповідачем із ТОВ «Електро Баланс», не зазначив і не надав ніяких доказів стосовно того, за якою саме точкою (точками) комерційного обліку споживача (ЕІС-кодами) відповідач здійснював споживання електричної енергії на підставі вказаного договору №735 від 01.02.2024. Також відповідач при цьому не спростував наявну у справі довідку ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» від 17.11.2025 №04/530/8794, відповідно до якої обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахунковому періоді лютого 2024 становить 12706 кВт*год (ТКО 7000962603, ЕІС-код точки обліку відповідача-споживача 62Z0336128600454).

Суд відмічає, що саме ця точка обліку відповідача-споживача з ЕІС-кодом 62Z0336128600454 була зазначена в якості точки приєднання відповідача у додатковій угоді №8 від 30.11.2023 до договору від 02.01.2023, укладеному між відповідачем та позивачем.

Отже, наявними у справі доказами, які не спростовані відповідачем, з більшою вірогідністю підтверджується, що у розрахунковому періоді лютого 2024 постачальником електроенергії відповідачу-споживачу на точку комерційного обліку відповідача з ЕІС-кодом 62Z0336128600454 був саме позивач (ТОВ «Український струм»), а не інший постачальник -ТОВ «Електро Баланс». При цьому обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахунковому періоді лютого 2024 становив 12706 кВт*год, про що позивач склав та направив відповідачу відповідний акт прийому-передачі електроенергії від 29.02.2024, який відповідач хоч і не підписав, але при цьому і не надав позивачу мотивованої відмови від підписання в передбаченому договором від 02.01.2023 порядку.

Відомості про обсяг поставленої електроенергії позивачем відповідачу (фактичний обсяг постачання в мегават-годинах - МВт*год) та застосована позивачем ціна (тариф) на електроенергію за розрахунковий період лютого 2024 також наведені в таблиці нижче по тексту цього рішення суду.

1.9. Сторони не заперечують та матеріалами справи, а саме наявними платіжними інструкціями підтверджується, що загальна сума фактичних оплат відповідача позивачу за поставлену електроенергію за договором від 02.01.2023 становила 3732562,82 грн. Відомості здійснені відповідачем позивачу фактичні оплати також наведені в таблиці нижче по тексту цього рішення суду.

2.1. Звертаючись до Господарського суду Київської області з позовом до Селищної ради у цій справі №911/2974/25 про стягнення 63965,55 грн основного боргу, 368,02 грн 3% річних та 3802,88 грн пені, Товариство посилається на нездійснення Селищною радою як споживачем повної оплати вартості спожитої електроенергії за договором від 02.03.2023 з урахуванням укладених сторонами додаткових угод про збільшення ціни (тарифу) на електроенергію.

2.2. Заперечуючи проти позову у цій справі, Селищна рада у відзиві на позов не оспорює ціни (тарифи) на електроенергію, які були застосовані Товариством з урахуванням укладених сторонами додаткових угод про збільшення ціни (тарифу) на електроенергію, однак Селищна рада при цьому стверджує, що Товариство не постачало Селищній раді електроенергію у розрахунковому періоді лютого 2024.

3. Вирішуючи спір у цій справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки, як було встановлено судом, Селищна рада (відповідач) переплатила Товариству (відповідачу) за поставлену електроенергію за вказаним договором від 02.03.2023, враховуючи, що укладені сторонами додаткові угоди про збільшення ціни (тарифу) на електроенергію в частині збільшення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 відсотків від первісно визначеної сторонами ціни (тарифу) в договорі від 02.03.2023, суперечать імперативним положенням пункту 2 частини 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» про неможливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Суд при цьому керувався наступними нормами процесуального та матеріального права та дійшов таких висновків.

3.1. Суд зазначає, що відповідно до статей 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності судочинства. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів.

Передбачені статтями 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства надають сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Ці принципи передбачають активну роль заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.

Як вказувала при цьому Велика Палата Верховного Суду (постанова від 21.06.2023 у справі №916/3027/21), покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

3.2. Надаючи правову оцінку встановленим судом обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а також доводам, поясненням та запереченням сторін, суд зазначає, що між Товариством як постачальником та Селищною радо. як споживачем виникли договірні правовідносини з постачання електричної енергії, які регулюються укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії споживачу від 02.03.2023 №3012/24, а також Законом України «Про ринок електричної енергії», Законом України «Про публічні закупівлі», Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства (із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі).

Так, відповідно до частин 1 та 2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до частини 7 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: 1) найменування та місцезнаходження електропостачальника; 2) перелік послуг, що надаються електропостачальником; 3) ціна електричної енергії та послуг, що надаються; 4) показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії; 5) види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником; 6) умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка; 7) порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії; 8) порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії; 9) порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів; 10) строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору; 11) зобов`язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках); 12) права та обов`язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов`язань та у разі тимчасового зупинення постачання; 13) інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

В свою чергу покупець відповідно до частини 1 ст.691 Цивільного кодексу України зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Також відповідно до частин 1, 2 та 3 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Крім того, з аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Згідно із частиною 4 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. У частині 1 ст. 41 цього Закону визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), регулюються також Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою НКРЕКП 14.03.2018 №312 (із змінами та доповненням станом на час виникнення спірних правовідносин), надалі ПРРЕЕ.

Зокрема, згідно з пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ розрахунковий період це період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або розподіленої/переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

3.3. Як встановлено судом, відповідно до пункту 5.6 укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 02.03.2023 №3012/24 (тут і далі договір від 02.01.2023) розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Наявними у справі доказами, які не спростовані відповідачем, підтверджується, що у щомісячних розрахункових періодах з січня 2023 по лютий 2024 Товариство (позивач) як постачальник здійснювало поставки електроенергії Селищній раді (відповідачу) на підставі зазначеного договору від 02.01.2023. Відомості про фактичний обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії (в мегават-годинах) у кожному із цих розрахункових періодів з січня 2023 по лютий 2024 наведені в таблиці нижче по тексту цього рішення суду.

Доводи відповідача у спорі про те, що у розрахунковому періоді грудня 2023 обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії становив 48224,80 кВт*год, тобто більше, ніж той, який заявлений позивачем у цій справі (43329 кВт*год), суд відхиляє, про що суд зазначив вже вище, враховуючи наявність складеного позивачем скорегованого акта прийому-передачі електроенергії від 31.12.2023 за розрахунковий період грудня 2023 із скорегованим (в бік зменшення) обсягом поставленої електроенергії до розміру 43329 кВт*год, який відповідає даним оператора системи розподілу у довідці ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» від 17.11.2025 №04/530/8794 про обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії за цей розрахунковий період.

Доводи відповідача у спорі про те, що у розрахунковому періоді лютого 2024 позивач не був постачальником електроенергії для відповідача-споживача, суд відхиляє, враховуючи наявні у справі докази, про які суд вже зазначив вище та відповідно до яких у цьому розрахунковому періоді постачальником електроенергії відповідачу-споживачу на точку комерційного обліку відповідача з ЕІС-кодом 62Z0336128600454 був саме позивач, а обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії становив 12706 кВт*год.

3.4. Водночас, надаючи правову оцінку наявним у справі доказам та обставинам справи, суд не може залишити поза увагою те, що додатковими угодами сторони неодноразово збільшували ціну (тариф) на електроенергію протягом лютого-серпня 2023 в порівнянні з первісною ціною (тарифом), яка була встановлена в договорі від 02.01.2023 (6,245088 грн за 1 кВт*год з ПДВ, включаючи всі витрати постачальника, у тому числі: вільну ціну електричної енергії, тариф на послуги з передачі електричної енергії, тариф Постачальника електроенергії та тариф на послуги з розподілу електричної енергії).

Так, за розрахунковий період січня 2023 сторони підписали акт прийму-передачі електроенергії від 31.01.2023, відповідно до якого позивачем відповідачу було поставлено 17,782 МВт*год електроенергії загальною вартістю 113804,80 грн, що відповідає ціни (тарифу) 6,40 грн за 1 кВт*год. Однак додаткова угода №1 від 08.02.2023 про збільшення ціни (тарифу) на електроенергію до рівня 6,40 грн за 1 кВт*год була підписана сторонами лише 08.02.2023, тобто у сторін станом на момент підписання зазначеного акта прийму-передачі електроенергії від 31.01.2023 за розрахунковий період січня 2023 не було підстав для застосування тарифу (ціни) на електроенергію іншого (більшого), ніж був визначений в договорі від 02.01.2023 (6,245088 грн).

Додатковою угодою №1 від 08.02.2023 сторони збільшили ціну (тариф) на електроенергію до розміру 6,40 грн за 1 кВт*год з моменту підписання цієї додаткової угоди, додатковою угодою №2 від 08.02.2023 збільшили ціну (тариф) з 01.04.2023 до розміру 6,456 грн за 1 кВт*год, додатковою угодою №3 від 16.06.2023 збільшили ціну (тариф) з 01.06.2023 до розміру 6,67 грн за 1 кВт*год, додатковою угодою №4 від 14.07.2023 збільшили ціну (тариф) з 01.07.2023 до розміру 7,08 грн за 1 кВт*год та додатковою угодою №5 від 17.08.2023 збільшили ціну (тариф) на електроенергію з 01.07.2023 до розміру 8,19 грн за 1 кВт*год.

3.5. З приводу неодноразової зміни (підвищення) сторонами ціни (тарифу) за одиницю товару (за 1 кВт*год) у договорі від 02.01.2023, який є договором про публічну закупівлю, суд зазначає, що відповідно до частини 1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на час укладення договору від 02.01.2023) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За приписами пункту 3 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України. Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалось з приводу застосування приписів ст.627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору та автономії волі у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин. Приписи частин 2 та 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно, сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

За змістом частини 7 ст.179 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних у справі правовідносин, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (частини 1 та 2 ст.189 Господарського кодексу України).

Так, частиною 3 ст.632 Цивільного кодексу України визначено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Також, відповідно до пункту 4.18 ПРРЕЕ у разі зміни тарифів (цін) на електричну енергію оплата заборгованості проводиться за тарифами (цінами), що діяли у період, за який сплачується борг.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.1.1 ПРРЕЕ електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

За змістом наведених норм частини 3 ст.632 Цивільного кодексу України та пунктів 3.1.1 та 4.18 ПРРЕЕ зміна тарифу (ціни) на електричну енергію можлива лише на майбутнє і не допускається зміна тарифу (ціни) на вже поставлену постачальником електричну енергію.

При цьому відповідно до обставин цієї справи розрахунковим періодом постачання електроенергії за договором від 02.01.2023 був кожен календарний місяць, при цьому наявні достатні підстави вважати, що постачання електроенергії за цим договором Товариством та її споживання Селищною радою здійснювалось протягом кожного з розрахункових періодів (щомісяця) регулярно на щодобовій основі.

Водночас, додатковою угодою №1 від 08.02.2023, додатковою угодою №3 від 16.06.2023, додатковою угодою №4 від 14.07.2023 та додатковою угодою №5 від 17.08.2023 07.2023, кожною з яких сторони збільшували ціну (тариф) електроенергії у бік її збільшення, ціна електроенергії за одиницю товару (1 кВт*год) була переглянута (збільшена) не лише стосовно поставок електроенергії на майбутнє, але й частково за вже фактичну поставлену постачальником-позивачем споживачу-відповідачу електроенергію у відповідному розрахунковому періоді за час від початку розрахункового періоду (першого календарного дня розрахункового періоду) до дня укладення сторонами таких додаткових угод. Тобто сторони, укладаючи вказані додаткові угоди №1 від 08.02.2023, №3 від 16.06.2023, №4 від 14.07.2023 та №5 від 17.08.2023 посеред розрахункового періоду, але поширюючи при цьому їхню дію на весь розрахунковий період, який починався з 1-го числа календарного місяця відповідного розрахункового періоду, тим самим збільшували ціну (тариф) на електроенергію вказаними додатковими угодами «заднім числом» після часткового фактичного виконання постачальником договору (постачання електроенергії постачальником споживачу у часовому проміжку, який минув від початку розрахункового періоду до дня підписання додаткової угоди у такому розрахунковому періоді).

Так, додатковою угодою №1 від 08.02.2023 новий (збільшений) тариф на електроенергію (6,4 грн за 1 кВт*год) був встановлений з моменту її підписання (08.02.2023), однак із підписаного сторонами акта прийому-передачі електроенергії від 28.02.2023 за розрахунковий період лютого 2023 випливає, що цей новий (збільшений) тариф сторони поширили на весь розрахунковий період лютого 2023, тобто не лише на електроенергію, яка була поставлена у періоді з 08.02.2023 після набрання чинності додатковою угодою №1 від 08.02.2023, а й на електроенергію, яка була поставлена у періоді з 01 по 07 лютого 2023, тобто ще до моменту підписання та набрання чинності вказаною додатковою угодою №1 від 08.02.2023.

Додатковою угодою №3 від 16.06.2023 новий (збільшений) тариф був встановлений з 01.06.2023, тобто сторони новий тариф поширили «заднім числом» і на вже фактично поставлену постачальником електроенергію за первісним (меншим) тарифом у періоді з 01 по 15 червня 2023 до моменту укладення додаткової угоди №3 від 16.06.2023.

Аналогічно, додатковими угодами №4 від 14.07.2023 та №5 від 17.08.2023 новий (збільшений) тариф був встановлений вже з 01.07.2023, тобто сторони новий тариф поширили «заднім числом» на вже фактично поставлену постачальником електроенергію за первісним (меншим) тарифом у періоді з 01 по 13 (16) липня 2023, тобто у періоді від першого календарного числа розрахункового періоду до дня укладення додаткових угод №4 від 14.07.2023 та №5 від 17.08.2023.

Отже, укладені сторонами додаткові угоди №1 від 08.02.2023, №3 від 16.06.2023, №4 від 14.07.2023 та №5 від 17.08.2023 07.2023, кожною з яких сторони збільшили ціну (тариф) електроенергії у бік її збільшення за одиницю товару (1 кВт*год), не в повній мірі відповідають імперативним приписам частини 3 ст.632 Цивільного кодексу України та пунктів 3.1.1 та 4.18 ПРРЕЕ щодо можливості зміни тарифу (ціни) на електричну енергію лише на майбутнє, а не на вже фактично поставлену постачальником споживачу електричну енергію.

3.6. Крім того, суд зазначає, що положенням пункту 2 частини 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент укладення договору від 02.01.2023, який є договором про публічну закупівлю), було передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Також, підпунктом 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (в редакції на момент укладення договору від 02.01.2023 та додаткових угод №1 від 08.02.2023, №2 від 08.02.2023, №3 від 16.06.2023, №4 від 14.07.2023 та №5 від 17.08.2023) було передбачено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Як зазначалось з приводу співвідношення норм пункту 2 частини 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» із нормами підпункту 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 у постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №916/2720/24, метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку. Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі. Застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

При цьому постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент укладення основного договору від 02.01.2023, так і на момент укладення додаткових угод до нього, норма пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та призупинялась.

Затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 частини 5 статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого даною нормою.

Відтак суд зазначає, що укладаючи додаткові угоди №4 від 14.07.2023 та №5 від 17.08.2023 та змінюючи ціну на одиницю товару, сторони договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. Схожий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №916/2720/24

Натомість, як свідчать обставини цієї справи, сторони договору від 02.01.2023, підписуючи акт прийому-передачі електроенергії від 31.01.2023 за розрахунковий період січня 2023 із збільшеною ціною (тарифом) у цьому періоді (6,4 грн/ кВт*год в акті від 31.01.2023, хоча первісна ціна в договорі становила 6,245088 грн/кВт*год), не дотримались імперативних приписів пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», враховуючи, що відповідно до обставин справи додаткова угода про зміну істотних умов договору про закупівлю стосовно розрахункового періоду січня 2023 між сторонами в порядку пункту 2 частини 5 ст. цього Закону взагалі не укладалась, в той час як перша за хронологією додаткова угода між сторонами була укладена лише в лютому 2023 (додаткова угода №1 від 08.02.2023, у якій новий (збільшений) тариф на електроенергію був встановлений лише з моменту її підписання (08.02.2023) і не стосувався розрахункового періоду січня 2023).

Відповідно, у позивача та відповідача як сторін договору від 02.01.2023 були відсутні передбачені пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» підстави для тарифікації поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахунковому періоді січня 2023 за іншою ціною (тарифом), ніж та, що була первісно визначена в договорі від 02.01.2023 (6,245088 грн/кВт*год). Зазначене порушення сторонами імперативних приписів Закону України «Про публічні закупівлі» призвело до утворення переплати Селищної ради перед Товариством в розмірі 2754,65 грн за поставлену електричну енергію у розрахунковому періоді січня 2023, враховуючи, що за поставлену електроенергію за цей розрахунковий період Селищна рада сплатила Товариству грошові кошти в сумі 113804,80 грн, в той час як фактична вартість поставленої Селищній раді Товариством електроенергії обсягом 17782 кВт*год по обумовленій в договорі ціні (6,245088 грн/ кВт*год) становила 111050,15 грн, а не 113804,80 грн, як безпідставно зафіксували сторони в акті прийому-передачі електроенергії від 31.01.2023 за розрахунковий період січня 2023 (113804,80 - 111050,15 = 2754,65).

Також, як свідчать обставини даної справи, сторони договору від 02.01.2023, збільшивши додатковими угодами №4 від 14.07.2023 та №5 від 17.08.2023 ціну товару більше ніж на 30% від первісної ціни, визначеної у договорі від 02.01.2023, не дотримались імперативних приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» про неможливість збільшення ціни товару більше ніж на 10% після підписання договору про закупівлю до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Відповідно, у сторін були відсутні передбачені пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» підстави для тарифікації поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахункових періодах з липня 2023 по лютий 2024 за іншою ціною (тарифом), ніж та, що визначена в договорі від 02.01.2023 (6,245088 грн/кВт*год) і збільшена не більше як на 10% у межах імперативних приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що становило 6,8695968 грн /кВт*год (6,245088 +0,6245088 = 6,8695968 грн).

Зазначене порушення сторонами імперативних приписів Закону України «Про публічні закупівлі» призвело до утворення переплати Селищної ради перед Товариством в розмірі за поставлену електричну енергію у розрахункових періодах з липня 2023 по січень 2024, враховуючи, що за поставлену електроенергію за ці розрахункові періоди Селищна рада сплатила Товариству грошові кошти в більших сумах, ніж фактична вартість поставленої Селищній раді Товариством електроенергії у цих розрахункових періодах по ціні не більше 6,8695968 грн /кВт*год.

Відомості про фактичний обсяг поставленої позивачем відповідачу електроенергії (в мегават-годинах) у кожному із розрахункових періодів з січня 2023 по лютий 2024 та її вартість, яка розрахована на підставі максимально допустимої ціни з урахуванням можливості її збільшення не більше як на 10% відповідно до імперативних приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», наведені в таблиці нижче:

Період постачанняФактичн. обсяг постач., МВт * годВартість електро- енергії за ціною, яка зазначена в акті прийому-передачіФактична ціна за 1 кВт згідно з актом прийому-передачіЗбільшення ціни в акті в порівнянні із ціною в основному договорі (6,245088) за 1 кВтЦіна в додатковій угоді, за 1 кВтВартість електро-енергії за ціною в договорі (6,245088), яка збільшена додатковою угодою, але не більше, як на 10% (+0,6245088), за 1 кВтДата виникнення зобов`язання по оплатіДата оплатиСума фактичної оплатиСума боргу (+) або переплати (-)1 234 = (3 : 2)567 = 6,8695968 грн891011 = (7-10)Січень 202317,782113804,806,4+ 2,48% (+0,154912 грн) немає дод.угоди111050,1510.02.202310.02.2023113804,80-2754,65Лютий 202351,040326656,006,4 6,4 грн (№1 від 08.02.2023)326656,0010.03.202313.03.20233266560Березень 202342,020268928,006,4 268928,0010.04.202314.04.20232689280Квітень 202332,662210865,876,456+3,38% (+0210912)6,456 грн (№2 від 08.02.2023)210865,8710.05.202313.05.2023210865,870Травень 202342,311273159,826,456 273159,8210.06.202310.06.2023273159,820Червень 202338,668257915,566,67+6,8% (+0,42491)6,67 грн (№3 від 16.06.2023)257915,5610.07.202308.07.2023257915,560Липень 202323,915195863,868,19+31,14% (+1,9449127,08 грн №4 від 14.07.2023164286,4110.08.202316.08.2023195863,86-31577,45Серпень 202325,947212505,928,19 8,19 грн (№5 від 17.08.2023)178245,4310.09.202307.09.2023212505,92 -34260,49Вересень 202328,080229975,208,19 192898,2810.10.202307.10.2023229975,20-37076,92Жовтень 202334,240280425,608,19 235214,9910.11.202309.11.2023280425,60-45210,61Листопад 202341,356338705,648,19 284099,0510.12.202307.12.2023338705,64-54606,59 Листопад 20230,9798018,028,19 6725,34 08.12.20238018,02-1292,68Грудень 202343,329354864,528,19 297652,7610.01.202426.12.2023394961,11-97308,35Січень 202475,797620777,428,19 520694,8310.02.202426.12.2023 09.02.2024620777,42-100082,59Лютий 202412,706104062,148,19 87285,1010.03.202409.02.2024 87285,10Всього 3 796 528,37 3 415 677,59 3 732 562,82 -316885,23Як вказував Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у пунктах 7.10, 7.11 та 7.28 постанови від 06.02.2026 у справі №904/2953/24, свобода визначення умов договору є одним з проявів максими «дозволено все, що не заборонено», і вона базується на невтручанні держави у приватні відносини, доки такі відносини стосуються лише їх учасників. Тому сторони договору можуть на власний розсуд (якщо він не обмежений законом) визначити зміст свого регулятивного правовідношення, нормальну динаміку його розвитку. Такому критерію, однак, відповідають лише ті відносини, що виникають на підставі правомірної поведінки сторін. Що ж до наслідків неправомірної поведінки, то немає ніяких підстав застосовувати до них правило «дозволено все, що не заборонено», бо лише правомірна поведінка не зачіпає публічного інтересу. Неправомірна поведінка є підставою для застосування способів захисту права. Якщо таке застосування здійснюється судом шляхом ухвалення судового рішення, яке до того ж забезпечується примусовим виконанням за санкцією держави (судовим рішенням), то це вже стосується не тільки приватного інтересу, а й зачіпає державний інтерес. Державі не байдуже, які дії та в якому випадку можуть бути санкціоновані і гарантовані державним примусом, адже через захист конкретного суб`єктивного права здійснюється одночасна охорона і публічних інтересів (суспільного ладу, правопорядку).

У разі невідповідності договірного регулювання приписам імперативних норм застосуванню в будь-якому разі підлягають саме імперативні норми, відтак таке договірне регулювання не створює передбачених ним правових наслідків, не надає підстав для застосування договірної відповідальності.

Також суд враховує висновок щодо застосування приписів частин другої та третьої, статті 627 Цивільного кодексу України, який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, у пункті 7.10 якої зазначено, що домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Відповідно до частини 1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Відповідно до частини 3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

3.7. Тому, не дивлячись на те, що, як зазначає позивач, відповідач не оспорює укладені сторонами додаткові угоди в частині збільшення тарифу (ціни) більше як на 10% відсотків від первісної ціни, не заявляє вимоги про визнання таких угод недійсними та не заперечує проти застосованих позивачем таких збільшених цін (тариф) для цілей тарифікації обсягу поставленої позивачем електроенергії, тим не менш, оскільки укладені сторонами додаткові угоди в частині збільшення тарифу (ціни) більше як на 10% відсотків від первісної ціни прямо суперечать імперативним приписам пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» про неможливість збільшення ціни товару більше ніж на 10% після підписання договору про закупівлю до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, то суд на підставі частини 1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 ст.6 Цивільного кодексу України ex officio не застосовує положення укладених сторонами додаткових угод в частині такого перевищення тарифу (ціни) більше як на 10% відсотків від первісної ціни, встановленої в договорі від 02.01.2023.

Суд зауважує, що застосування іншого підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % у договорі від 02.01.2023, який є договором про публічну закупівлю, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників публічної закупівлі.

Тому укладені сторонами додаткові угоди про збільшення ціни (тарифу) на електроенергію всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричинили встановлення відповідного права позивача-постачальника вимагати від відповідача-споживача сплати вартості поставленої електроенергії за ціною, яка перевищує 10% (6,8695968 грн/кВт*год) від тієї ціни товару, яка була первісно обумовлена сторонами при укладенні договору від 02.01.2023 (6,245088 грн/кВт*год). Це, в свою чергу, вказує на те, що вартість поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахункових періодах з липня 2023 по лютий 2024 з урахуванням збільшення ціни (тарифу) додатковими угодами №4 від 14.07.2023 та №5 від 17.08.2023, але не більше ніж на 10%, становила: у липні 2023 - не більше 164286,41 грн, у серпні 2023 не більше 178245,43 грн, у вересні 2023 не більше 192898,28 грн, у жовтні 2023 не 235214,99 грн, у листопаді 2023 не більше 284099,05 грн та 6725,34 грн, у грудні 2023 не більше 297652,76 грн, у січні 2024 не більше 520694,83 грн, у лютому 2024 не більше 87285,10 грн. Вартість поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахунковому періоді січня 2023 становила 111050,15 грн, враховуючи відсутність укладеної сторонами додаткової угоди про зміну ціни електроенергії для розрахункового періоду січня 2023.

3.8. Отже, загальна вартість поставленої позивачем відповідачу електроенергії у розрахункових періодах з січня 2023 по лютий 2024 з урахуванням допустимого збільшення ціни (тарифу) додатковими угодами (не більше ніж на 10%) становить 3415677,59 грн.

За вказаних обставин той факт, що відповідач-споживач не вніс позивачу-постачальнику окремий платіж по оплаті вартості поставленої у розрахунковому періоді лютого 2024 електроенергії на загальну суму 87285,10 грн, не призвів до утворення у відповідача-споживача заборгованості перед позивачем-постачальником, враховуючи, що загальна сума оплат відповідача-споживача становила 3732562,82 грн. Тобто у відповідача-споживача виникли переплати за розрахункові періоди січня 2023 та з липня 2023 по січень 2024, скупний розмір яких перевищує вартість поставленої позивачем, але не оплаченої відповідачем електроенергії у розрахунковому періоді лютого 2024 в сумі 87285,10 грн.

Загальна сума переплати, яка утворилась у відповідача перед позивачем за наслідками усіх розрахункових періодів (з січня 2023 по лютий 2024), становить 316885,23 грн, що є різницею між загальною сумою оплат відповідача за договором від 02.01.2023 (3732562,82 грн) та загальною вартістю поставленої позивачем електроенергії у розрахункових періодах з січня 2023 по лютий 2024 з урахуванням збільшення ціни (тарифу) додатковими угодами №4 від 14.07.2023 та №5 від 17.08.2023, але не більше ніж на 10% (3415677,59 грн).

Тобто у відповідача не виникав основний борг перед позивачем за договором від 02.01.2023 та не виникло прострочення по сплаті вартості електроенергії, а натомість наявна переплата в сумі 316885,23 грн, що, свою чергу, свідчить про відсутність порушення прав позивача на отримання оплати вартості поставленої позивачем електроенергії за договором від 02.01.2023 і є підставою для відмови суду в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 63965,55 грн основного боргу, 368,02 грн 3% річних та 3802,88 грн пені за вказаним договором від 02.01.2023.

3.9. У зв`язку із відмовою в позові сплачений позивачем судовий збір в сумі 2422,40 грн (що відповідає ставці судового збору в розмірі 3028,00 грн із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 за подання позову в електронній формі) відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишається на позивачеві.

Керуючись ст. 2, 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» до Калинівської селищної ради про стягнення 63965,55 грн основного боргу, 368,02 грн 3% річних та 3802,88 грн пені.

2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн за подання позову залишити на позивачеві.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення..

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2026.

Суддя О.О. Третьякова