Рішення № 139475150, 04.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

04.09.2026 Справа № 756/6987/26

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________________

Унікальний №756/6987/26

Провадження №2/756/6768/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Київ

суддя Оболонського районного суду м. Києва Диба О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у якій вказував, що 08.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання коштів у кредит №45589511, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 19 днів, із фіксованою процентною ставкою та комісією за надання кредиту.

Позивач зазначив, що 26.10.2025 сторони уклали додаткову угоду №16057084 до договору, якою продовжили строк кредитування та змінили розмір денної процентної ставки. Договір та додаткову угоду відповідач підписав одноразовими ідентифікаторами.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач частково погасив заборгованість, проте у подальшому зобов`язання за договором належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 18647,56 грн, що складається з: 9804,56 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1764,82 грн - заборгованість за відсотками, 1195,44 грн- заборгованість за комісією, 5882,74 грн - сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування кредитом.

Позивач також зазначив, що 25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ним укладено договір факторингу, за умовами якого до нього перейшло право вимоги до відповідача за вказаним договором кредиту.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.05.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (головуючий суддя - Діденко Є.В.).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 у зв`язку з призначенням судді Діденка Є.В. на посаду судді Вищого антикорупційного суду, визначено головуючого суддю - Дибу О.В.

02.06.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на недоведеність погодження відповідачем процентної ставки, неправомірність нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 5882,74 грн та пені у період дії воєнного стану, необґрунтованість комісії в розмірі 1195,44 грн, відсутність первинних бухгалтерських документів на підтвердження розрахунку заборгованості, недоведеність переходу права вимоги за договором факторингу, неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги та неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно відповідач подав заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, посилаючись на необхідність дослідження обставин переходу права вимоги та розрахунку заборгованості.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором після проходження ідентифікації за допомогою системи BankID, перерахування коштів підтверджується документами платіжної системи, а неповідомлення про відступлення права вимоги не звільняє відповідача від виконання зобов`язання, а також те, що витрати на професійну правничу допомогу є доведеними та обґрунтованими.

04.06.2026 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій, з огляду на заперечення відповідача проти нарахування пені, відмовився від вимоги про стягнення процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 5882,74 грн та просив стягнути заборгованість у розмірі 12764,82 грн, з яких: 9 804,56 грн - за тілом кредиту, 1 764,82 грн - за процентами, 1 195,44 грн - за комісією.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач наполягав на попередній позиції, додатково зазначивши, що зменшення позовних вимог є способом приховати пеню під виглядом комісії, а ціна відступленого права вимоги є непропорційно меншою за заявлену до стягнення суму.

Розглянувши заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, суд не знаходить підстав для їх задоволення. Ціна позову, з урахуванням його зменшення, становить 12764,82 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а спір за своїм характером зводиться до оцінки письмових доказів (умов договору кредиту, документів про перерахування коштів, договору факторингу) та застосування норм права, що не потребує безпосереднього дослідження додаткових доказів чи усних пояснень сторін у судовому засіданні. За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, керуючись ч. 4 ст. 277 ЦПК України, залишає без задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 08.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №45589511, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 19 днів, з 08.10.2025 по 26.10.2025, із фіксованою процентною ставкою, що нараховується на залишок заборгованості за тілом кредиту, та комісією за надання кредиту в розмірі 10,50% від суми наданого кредиту.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Згідно з п. 6 договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором. За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п. 2.2. договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. договору. Позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманого кредиту, сплатити проценти в строк, визначений договором та комісію за надання кредиту, будь-яким доступним йому способом.

Пунктом 9.3.8. позичальник зобов`язався своєчасно повернути кредит відповідно до умов договору, сплачувати проценти за договором та комісію за надання кредиту у встановлених умовами договору порядку та розмірах, забезпечити своєчасне виконання зобов`язань відповідно до умов договору.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 04185, надісланим 08.10.2025 на вказану ним електронну адресу, а особу відповідача ідентифіковано за посередництвом системи BankID Національного банку України на підставі персональних даних, отриманих за згодою відповідача.

26.10.2025 сторони уклали додаткову угоду №16057084 до договору, за умовами якої строк кредитування продовжено на 19 днів, до 14.11.2025, а денну процентну ставку змінено на 1%. Додаткова угода підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором 62688, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується електронною платіжною інструкцією №021d3581-f5c1-4daf-8567-c3ebb40a4365 від 08.10.2025, виданою ТОВ «Європейська платіжна система», згідно з якою 08.10.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_1 перераховано 12 000,00 грн, а також довідкою №КД-000047165 від 09.03.2026 цієї ж платіжної системи та листом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» №25/02/26-31494 від 25.02.2026, якими підтверджено прийняття до виконання та завершення зазначеної платіжної операції. Номер карткового рахунку, на який перераховано кошти, відповідає картковому рахунку, вказаному відповідачем для отримання кредиту.

Судом установлено, що відповідач частково виконав зобов`язання за договором, сплативши в рахунок погашення заборгованості 2 866,49 грн, зокрема 26.10.2025 - 1 530,44 грн та 665,00 грн, 27.10.2025 - 671,05 грн, що додатково підтверджує отримання ним кредитних коштів. У подальшому відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 26.03.2026 утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача становить 9 804,56 грн за тілом кредиту, 1 764,82 грн за процентами та 1 195,44 грн за комісією за надання кредиту.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (фактор) укладено договір факторингу №25/02/26, за умовами якого клієнт відступив факторові право грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором кредиту №45589511. Перехід права вимоги оформлено реєстром прав вимоги №1 від 25.02.2026, згідно з яким позивачу відступлено право вимоги до відповідача, зокрема в частині 9 804,56 грн за тілом кредиту, 1 764,82 грн за процентами та 1 195,44 грн за комісією. Оплату за відступлене право вимоги підтверджено платіжним дорученням, доданим до позовної заяви.

На момент розгляду справи відповідач заборгованість за договором кредиту не погасив.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених ним умов (ст. 610 ЦК України), у разі чого настають наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Щодо доводів відповідача про недоведеність укладення договору та отримання кредитних коштів суд зазначає таке.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 цього Закону електронний договір, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, за яким укладення кредитного договору у формі, коли позичальник підписує його одноразовим ідентифікатором, відповідає внутрішній волі позичальника і за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджується, що договір та додаткову угоду до нього відповідач підписав одноразовими ідентифікаторами, отриманими після проходження ідентифікації за посередництвом системи BankID Національного банку України, а факт перерахування кредитних коштів на вказаний ним картковий рахунок підтверджений документами платіжної системи, через яку здійснювалось перерахування. Крім того, часткове погашення відповідачем заборгованості за договором є його конклюдентною поведінкою, яка додатково підтверджує факт отримання ним кредитних коштів та обізнаність з умовами договору.

Доводи відповідача про недоведеність погодження ним процентної ставки суд відхиляє, оскільки, на відміну від справ, у яких процентна ставка визначається окремим документом (умовами та правилами кредитування), у цій справі розмір процентної ставки визначений безпосередньо текстом договору кредиту та додаткової угоди до нього, підписаних відповідачем у порядку, зазначеному вище, а тому висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, на яку послався відповідач, до цих правовідносин незастосовні.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів надходження коштів саме на належний йому картковий рахунок суд відхиляє, оскільки номер картки для отримання кредиту зазначений самим відповідачем під час оформлення договору, а доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить або кошти на нього не надходили, відповідач, який має безпосередній доступ до власного рахунку, суду не надав (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Щодо стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1195,44 грн суд зазначає, що умовами договору передбачено сплату одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 10,50% від суми кредиту, тобто плати за одноразову дію кредитодавця з надання кредитних коштів, а не періодичної плати за обслуговування заборгованості. Заборгованість за цією комісією була визначена позивачем як окрема складова заборгованості ще в первісній позовній заяві, до подання заяви про зменшення позовних вимог, і не є неустойкою, штрафом чи пенею за прострочення виконання зобов`язання. Доводи відповідача про те, що зазначена комісія є пенею, перейменованою позивачем після подання заяви про зменшення позовних вимог, спростовуються матеріалами справи, оскільки заборгованість за комісією в розмірі 1195,44 грн була заявлена як окрема складова заборгованості з моменту звернення до суду, а пеня за договором позивачем на стягнення не заявлялась і становила 0,00 грн як у первісному, так і в зміненому розрахунку. За таких обставин передбачені п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України підстави для звільнення відповідача від сплати вказаної комісії відсутні, оскільки ця норма стосується виключно неустойки (штрафу, пені) та відповідальності за ст. 625 цього Кодексу, а не плати за надання кредиту.

Заявою про зменшення позовних вимог від 04.06.2026 позивач відмовився від стягнення процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 5 882,74 грн, у зв`язку з чим суд не вирішує питання про правомірність цієї вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 та реєстр прав вимоги №1 від 25.02.2026 відповідачем в установленому законом порядку недійсними не визнані та не оспорені, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України є правомірними, доки не доведено зворотного.

Доводи відповідача про недоведеність оплати за договором факторингу суд відхиляє, оскільки чинне законодавство не вимагає доведення факту розрахунків між первісним та новим кредитором для встановлення факту переходу права вимоги до боржника; момент переходу права вимоги визначається умовами договору факторингу та підписанням реєстру прав вимоги, а не фактом оплати за таким договором. При цьому позивачем додатково надано платіжне доручення про оплату за відступлене право вимоги. Розмір ціни, за яку позивач набув право вимоги, на обсяг зобов`язання відповідача перед позивачем не впливає.

Доводи відповідача про неповідомлення його про заміну кредитора суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє боржника від виконання зобов`язання, а лише покладає на нового кредитора ризик визнання належним виконання, здійсненого первісному кредиторові. Доказів виконання відповідачем зобов`язання на користь первісного кредитора після відступлення права вимоги матеріали справи не містять.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, наданого позивачем, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає встановленим у справі обставинам.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредиту №45589511 від 08.10.2025 у розмірі 12 764,82 грн.

Окрім цього, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, видано ордер на представництво інтересів позивача, підписано витяг з акту №9ФП від 02.03.2026 приймання-передачі наданої правничої допомоги, на підставі чого за надання правової допомоги, а саме: вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів для формування позовної заяви, а також підготовку/складання позовної заяви, позивачем сплачено адвокату 4 500,00 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Разом з тим, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 (провадження 61-10774св18).

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в запереченні на відповідь на відзив заявив клопотання про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності зі складністю справи.

Суд зауважує, що визначені адвокатом послуги, такі як вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів, а також складення та подання позовної заяви є взаємопов`язаними послугами, натомість адвокатом у детальному описі робіт всі вони розписані як окремі дії, які фактично входять до послуг щодо складання позовної заяви, у зв`язку з чим було штучно збільшено кількість та вартість наданих адвокатом послуг.

Разом з тим суд враховує, що на відміну від типової справи цієї категорії, у цій справі позивачем додатково готувались відповідь на відзив та заява про зменшення позовних вимог у зв`язку з поданням відповідачем розгорнутого відзиву, що свідчить про більший обсяг роботи представника позивача, ніж передбачає стандартна вартість складання позовної заяви.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Інші наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 175, 178, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) заборгованість за договором кредиту №45589511 від 08.10.2025 у розмірі 12 764,82 грн, з яких: 9 804,56 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 764,82 грн - заборгованість за процентами, 1 195,44 грн - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 04.09.2026.

Суддя: Олексій ДИБА