Постанова № 13947491, 09.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року справа №2а-8022/10/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дегтярьовій А.М.,

за участю:

представника позивача: Феденка С.В. угода від 01.11.2010р.,

представника відповідача: Калиновського Д.В. довіреність від 21.10.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Комакс-М" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Комакс-М" звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську з вимогами про визнаня недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000438022/0 від 12.10.2010р. та №0000428022/0 від 12.10.2010р.

На обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 13.10.2010 ним були отримані податкові повідомлення-рішення №0000438022/0 від 12.10.2010, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ПП "Комакс-М" за платежем: податок на додану вартість 192 688,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000428022/0 від 12.10.2010, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ПП "Комакс-М" за платежем: податок на прибуток приватних підприємств 560 766,00 грн.

Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень став акт СДПІ ВПП №1199/08-5/30421687 від 29.09.2010, згідно висновків якого позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 по 30.09.2010, на загальну суму 903240,00 грн., та неправомірно віднесено суму до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за цей же період на загальну суму 722591,80 грн. , при цьому відповідач зазначив, що ПП "Комакс-М" завищило валові витрати на суму витрат, які не підтверджено відповідними документами щодо здійснення операцій на виконання ремонтно-будівельних робіт ПП "Техстроймонтаж-Локас" та отримання ТМЦ всього на суму 3612959,00 грн., чим встановлено заниження податку на прибуток ПП "Комакс- М" на загальну суму 903240,00 грн. та заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 722591,80 грн.

Позивач наполягав на тому, що він при фінансово-господарських відносинах з ПП "Техстроймонтаж-Локас" діяв у чіткому дотриманні норм податкового та цивільного законодавства і той факт, що відповідач у справі не може здійснити перевірку ПП "Техстроймонтаж-Локас" у зв'язку з припиненням юридичної особи та скасуванням запису про державну реєстрацію, не може бутипдставою для відповідальності позивача.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.12.2010 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровані положення ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Апелянт наголошує на тому, що СДПІ ВПП у м. Луганську під час розгляду справи надано переконливі докази нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП „Техстроймонтаж - Локас", в той час, як позивач свої доводи належним чином не обґрунтував.

Колегія суддів, заслухаши доповідь судді-доповідача, заслухавши представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, дійшла до наступного.

Позивач у справі, приватне підприємство "Комакс-М" зареєстроване як суб"єкт підприємницької діяльності - юридична особа Сєвєродонецькою міською радою 06.07.1999 за реєстраційним №1 383 1200 0000 00069, взято на податковий облік 13.01.2006 за №37/29-018, СДПІ ВПП у м. Луганську, є платником податку на додану вартість.

СДПІ ВПП у м. Луганську в ході проведення невиїзної документальної перевірки ПП „Комакс-М" з питань дотримання податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ПП „Техстроймонтаж-Локас" було виявлено, що позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 по 30.09.2010, на загальну суму 903240,00 грн., та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за цей же період суму 722591,80 грн.. при цьому встановлено, що між ПП «Комакс-М», в особі директора Гончарського С.М., що діє на підставі Статуту, з одного боку, і ПП „Техстроймонтаж -Локас", в особі директора Лук'янова А.С., що діє на підставі Статуту, з іншого боку, укладено договір підряду від 16.01 2006 року № 01/06, згідно якого, ПП „Техстроймонтаж-Локас" приймає на себе обов'язки по виконанню ремонтно-монтажних та будівельних робіт на об'єктах Замовника - ПП „Комакс М" у відповідності до проектно-кошторисної документації.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 29.09.2010 р. № 1199/08-5/30421687, на підставі якого було винесено оскаржувані податкові-повідомлення-рішення у зв'язку із встановленням нікчемності правочину, укладеного між ПП „Комакс-М" та ПП „Техстроймонтаж-Локас", з огляду на наступне.

Так, вироком Свердловського міського суду Луганської області від 21.01.2009 р. відносно ОСОБА_6 - засновника та директора підприємства ПП „Техстроймонтаж - Локас" встановлено, що ОСОБА_6 скоїв навмисний злочин - придбав фіктивне підприємство(суб'єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ) ..., діючі в порушення установлених для нього повноважень, згідно статуту та законодавства, фінансово-господарську діяльність підприємства, не провадив та його діяльність не контролював. Після перереєстрації ПП „Техстроймонтаж - Локас" за юридичною та фактичною адресою не знаходилось. Печатки та штампи вказаного підприємства залишилися у володінні у невстановленої особи, ОСОБА_6 своїми протиправними діями створив усі умови, невстановленим у ході досудового та судового слідства особам для займання незаконною діяльністю із допомогою документів, печаток та штампів ПП „Техстроймонтаж - Локас", чим вчинив пособництво в замаху невстановленою особою на навмисне ухилення від сплати податків.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 р. визнано недійсним та скасовано запис про державну реєстрацію Приватного підприємства „Техстроймонтаж - Локас" як суб'єкта підприємницької діяльності з моменту реєстрації та встановлено, що його засновники, а саме підставні особи ОСОБА_7 та, в подальшому (в процесі перереєстрації приватного підприємства згідно договору купівлі продажу) ОСОБА_6, не мали наміру та можливості займатися та фактично не займались підприємницькою діяльністю, не робили внесків в уставний фонд, власником матеріальних цінностей не були, дивідендів та прибутків від підприємства не отримували, податковий облік не складали, податки від здійснення господарювання не сплачували, від імені ПП „Техстроймонтаж - Локас" ніяких договорів не підписували та нікому не доручали.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на ст. 70 КАС України, якою визначено поняття належності та допустимості доказів, і взяв до уваги надані позивачем копії документів, а саме: договору підряду, актів приймання-виконання будівельних робіт, податкових накладних та платіжних документів на підтвердження взаємовідносин з ПП "Техстроймонтаж-Локас", зазначивши, при цьому, що копії цих документів не можуть бути допустимими доказами в цій справі, оскільки на даний час неможливо встановити їх відповідність оригіналам, у зв»язку з їх відсутністю у позивача.

Колегія сддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог зроблений в порушення процесуального законодавства, оскільки, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов»язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що вироком Свердловського міського суду Луганської області від 21.01.2009 р. відносно ОСОБА_6 . встановлено фіктивність ПП „Техстроймонтаж - Локас" з моменту реєстрації, що тягне за собою фіктивність усіх укладених ним правочинів, що, зокрема, підтверджується й іншими матеріалами справи, а саме: листом № 7/12-162-к від 29.01.2009 р. Інспекції державного архітектурно -будівельного контролю у Луганській області щодо відсутності ліцензії на проведення будівельно - монтажних робіт у ПП „Техстроймонтаж -Локас"; листом головного відділу податкової міліції СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 01.06.2010 р. № 5855/7/26-0131/7/26-0131 та додатками до нього, а саме: банківськии виписками АБ „Укркоммунбанк" по особовому рахунку 2600812110008 ІІАН ПП „Техстроймонтаж - Локас" за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р; листом Закритого акціонерного товариства „Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" вихідний № 68/1-638 від 08.09.2010 р. стосовно виданих пропусків робітникам ^Комакс-М" та ПП „Техстроймонтаж- Локас" на територію ЗАТ «ЛИНІК» в 2006-2008 р. та додатком до нього - переліком робітників ПП «Комакс-М», які отримували перепустки на територію ЗАТ «ЛИНІК» в 2008 році; листом міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації №15/43-342 від 07.02.2009 про відсутність у ПП "Техстроймонтаж-Локас" основних засобів, що унеможливлює виконання будівельно-монтажних робіт.

Судом першої інстанції належної правової оцінки зазначеним доказам не надано, а враховано лише копії документів, які були долучені до матеріалів справи позивачем.

На необхідність безумовного дотримання зазначених положень КАС України звертає увагу Вищий адміністративний суд України, зазначаючи в листі від 20.07.2010 р. № 1121/11/13-10, що по справах, пов'язаних з відшкодуванням ПДВ „...підлягає дослідженню правильність складання податкових накладних, податкових та митних декларацій, зокрема щодо наявності в них усіх передбачених законодавством реквізитів. Одночасно підлягають перевірці на предмет достовірності всі наведені у відповідних документах дані...".

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно доведеності того факту, що ПП „Техстроймонтаж-Локас" створювалося не з метою здійснення господарської діяльності, а лише з метою оформлення псевдоправочинів та отримання податкової вигоди, шо у сукупності з іншими доказами свідчить про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП „Техстроймонтаж-Локас".

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що засновник та директор підприємства ПП „Техстроймонтаж - Локас" ОСОБА_6 не мав реальної можливості надавати позивачу послуги за договором підряду (за твердженням позивача - субпідряду), підписати бухгалтерські документи та документи податкового обліку, укласти угоди, оскільки він не мав доступу ані до установчих документів, ані до печатки ПП «Техстроймонтаж-Локас».

Судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги доводи відповідача щодо недоведення позивачем факту дійсного виконання робіт працівниками ПП «Техстроймантаж-Локас».

З наданого позивачем до матеріалів справи Списку на робітників ПП „Будремсервіс" (Т.І., а.с. 178 - 180), які допускалися до проведення будівельно-ремонних робіт на території ЗАТ „Лисичанська інвестиційна компанія" згідно договору № П-5-19 від 16.01.06 р., не зазначено, що на території ЗАТ „Лисичанська інвестиційна компанія" роботи виконувалися саме фахівцями ПП „Техстроймонтаж - Локас". Зазначений список свідчить виключно про надання допуску на територію ЗАТ „Лисичанська інвестиційна компанія" для виконання певних робіт на робітників ПП „Будремсервіс" на підставі договору № П-5-19 від 16.01.06 р., який в матеріалах справи відсутній, крім того, не має відношення до даної справи.

Разом з тим суд визнав належним доказом дійсного виконання робіт копії актів приймання-предачі робіт, частина яких навіть не підписана керівником ПП „Техстроймонтаж - Локас" (Т. 2, а.с. 8; а.с. 11; а.с. 103), при цьому, оригінали зазначених документів судом взагалі не досліджувались.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, відповідно до ст. 319 Господарського кодексу України, договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник. Договір підряду на виконання робіт з монтажу устаткування замовник може укладати з генеральним підрядником або з постачальником устаткування. За згодою генерального підрядника договори на виконання монтажних та інших спеціальних робіт можуть укладатися замовником з відповідними спеціалізованими підприємствами.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 323 Господарського кодексу України встановлено, що договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються та виконуються на Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. N 668 (зі змінами згідно з постановою КМУ від 17.06.2009 р. N 601) (далі - Загальні умови). Абзацом 11 пункту 5 Загальних умов порядок залучення субпідрядників віднесено до істотних умов договору підряду.

Відповідно, в усіх договорах підряду має обумовлюватись порядок залучення субпідрядників - хто залучає (замовник чи підрядник), на яких умовах (з погодженням з іншою стороною договору чи без), форма погодження, процедура відбору субпідрядника, розподіл відповідальності та ризиків, порядок розрахунків тощо.

Як зазначається в Листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 09.07.2010 р. № 12/14-728 „Про взаємовідносини генпідрядника та субпідрядників" „...Від вибору сторонами договору підряду порядку залучення субпідрядників значною мірою залежить розподіл їх обов'язків та прав, що безпосередньо пов'язані із забезпеченням відповідальності сторін, тому договірні сторони об'єктивно зацікавлені в чіткому прописуванні в договорі будівельного підряду зазначеної істотної умови...".

Позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про обґрунтованість його тверджень щодо залучення ПП „Техстроймонтаж-Локас" саме в якості субпідрядника та факт погодження ЗАТ „Лисичанська нафтова інвестиційна комйанія" на залучення зазначеного підприємства для проведення відповідних будівельних робіт на його об'єктах..

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що підставою визнання господарського зобов'язання недійсним є його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а частиною першою статті 208 цього Кодексу - наслідки визнання такого господарського зобов'язання недійсним.

Якщо спірне господарське зобов'язання (правочин) порушує публічний порядок, воно є нікчемним, у зв'язку з чим визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається.

Аналогічну позицію підтримано також Верховним судом України, який в постанові від 08.09.2010 р. у справі за позовом ВАТ „Київхімволокно" до ДШ у Деснянському районі м. Києва зазначив, що .....Твердження суду про те, що цей договір породжує для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що його не визнано недійсним, є помилковими, оскільки, відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається... ".

Вищий адміністративний суд України листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 зазначив, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається... дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також: реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що СДПІ ВПП у м. Луганську зробила вірний висновку щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП „Техстроймонтаж-Локас".

Згідно ч. З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач довів суду правомірність своїх дій, в той час, як позивачем на обґрунтування своїх доводів належних доказів суду не надано.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального права тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова в повному обсязі складена 14 лютого 2011 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Комакс-М" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Комакс-М" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Губська

Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко