Рішення № 139474699, 03.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2026Справа № 910/4431/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські Ігри" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення 228 128,71 грн., без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 228 128,71 грн. майнової шкоди на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України та статей 3, 5, 6, 22, 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

05.05.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та клопотання про розподіл судових витрат понесених відповідачем.

11.05.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яке прийнято судом до розгляду, клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказу та заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 228 128,71 грн. страхових виплат за майнову шкоду, 102 787,00 грн. судових витрат, з яких 40 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, 2 787,00 грн. витрат щодо сплати судового збору та 60 000,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, вказана заява прийнята судом до розгляду.

01.06.2026 року позивачем до суду подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за № 028-2805/1 від 28.05.2026 року, вказане клопотання прийнято судом до розгляду.

04.06.2026 року позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 145 881,31 грн. страхових виплат за майнову шкоду, 102 787, 00 грн. судових витрат, з яких 40 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, 2 787,00 грн. витрат щодо сплати судового збору та 60 000,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, вказана заява прийнята судом до розгляду.

04.08.2026 року позивачем до суду подано клопотання про прискорення розгляду справи, яке передано судді Чебикіній С.О. 01.09.2026 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.11.2025 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом "Toyota", д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Дорогожицькою у місті Києві заднім ходом, не впевнилась у безпеці зазначеного маневру та скоїла наїзд на будинок № 3, що призвело до пошкодження вказаного транспортного засобу.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено майно позивача, а саме фасад будівлі, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Дорогожицька, 3 корпус 14.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.01.2026 року у справі про адміністративне правопорушення № 761/50234/25 ОСОБА_1 визнано винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито.

Вартість відновлювального ремонту фасаду будівлі, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Дорогожицька, 3 корпус 14, на підставі висновку експерта № 028-2805/1 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 28.05.2026 року складає 156 015,60 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Toyota", д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , яку було визнано винуватою в ДТП, згідно полісу № 226081245, застрахована відповідачем.

Відповідно до полісу, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 250 000,00 грн.

15.01.2026 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про надання документів, що обґрунтовують розмір страхового відшкодування за випадком ДТП від 20.11.2025 року, поліс № 232666500, в якому вимагав в строк не пізніше 14 календарних днів з дати отримання цього листа надати документи та матеріали, якими відповідач керувався при визначенні розміру виплати суми страхового відшкодування у розмірі 10 134,29 грн.

06.02.2026 року відповідач звернувся до позивача з листом-відповіддю, в якому зазначив про те, що розрахунок суми страхового відшкодування проводився на підставі звіту № 44906 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна - нежитлова будівля що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Гарета Джонса, будинок 8, листа-пояснення щодо визначення вартості вітринного двошарового загартованого скла, та прайс-листа на скло тоноване, сатін, лакобель, планілак.

10.02.2026 року відповідач здійснив на рахунок позивача виплату страхового відшкодування у сумі 10 134,29 грн., що підтверджується платіжною інструкцією за № 9843 від 10.02.2026 року на суму 10 134,29 грн. з призначенням платежу: "Cтр.вiдш. зг.СА № 2489397-1 вiд 10.02.2026 р. та дог. № 232666500 вiд 26.09.2025 р., заяв. 05.12.2025 р.".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України "Про страхування").

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про страхування" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором добровільного страхування цивільної відповідальності.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 1166 Цивільного кодексу України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03.12.2014 року у справі № 6-183цс14.

Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що навіть відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом враховано, що відповідач частково виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 10 134,29 грн., решта суми у розмірі 145 881,31 грн. залишилась не виплаченою, оскільки доказів сплати страхового відшкодування у розмірі 145 881,31 грн. відповідачем суду не надано.

Відтак, з урахуванням наданих позивачем доказів щодо спричинення йому матеріальних збитків у розмірі 156 015,60 грн. внаслідок ДТП, а також часткової виплати відповідачем позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 10 134,29 грн., на відповідача покладається обов`язок щодо виплатити позивачу страхового відшкодування майнової шкоди в розмірі 145 881,31 грн., яке є обґрунтованим та підтвердженим долученими до матеріалів справи доказами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позов про стягнення страхового відшкодування майнової шкоди в розмірі 145 881,31 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

Інші доводи, на які посилався відповідач у відзиві залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач подав позов до суду в електронній формі з вимогою майнового характеру про стягнення 145 881,31 грн. (на підставі заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду), в якому повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Натомість, на підтвердження сплати судового збору за подання даної позовної заяви позивачем подано квитанцію про сплату № 5723-2569-1651-5545 від 28.04.2026 року на суму 2 737,54 грн.

Таким чином, за наслідками розгляду справи стягненню з відповідача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн., відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 75,14 грн. може бути йому повернута в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо витрат позивача пов`язаних з проведенням експертизи, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати підготовку експертного висновку на замовлення сторони.

Зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Частинами 4-7 статті 127 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем долучено висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за № 028-2805/1 від 28.05.2026 року, який прийнято судом до розгляду.

Відповідно до платіжної інструкції № 8 від 04.05.2026 року на суму 60 000,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата проведення судової експертизи по дог 52-29/04-26. Без ПДВ" та акту надання послуг № 006 від 28.05.2026 року з найменуванням робіт: "Проведення будівельно-технічної експертизи відповідно до Договору №52/2904-26 від 29.05.2026 року" вартість проведення будівельно-технічної експертизи склала 60 000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 60 000,00 грн. відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано належні та допустимі докази, а саме Договір № 0303А про надання правової допомоги адвоката від 03.03.2026 року, рахунок на оплату № 1 від 01.05.2026 року на суму 40 000,00 грн., платіжну інструкцію № 137 від 04.05.2026 року на суму 40 000,00 грн. з призначенням платежу: "Аванс за надання правової допомоги адвоката зг.рах№1 від 01.05.2026 року, без ПДВ".

За умовами пункту 4.2 Договору № 0303А попередня оплата послуг по даному договору сплачується в розмірі 40 000,00 грн. впродовж 2 місяців від дня підписання даного договору. Решта суми сплачується впродовж 3 банківських днів від дня отримання акту про здачу приймання наданих послуг за відповідний етап з розрахунком витраченого часу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №912/1025/20).

З огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 40 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат до суми 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ЄДРПОУ: 31650052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські Ігри" (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 3, корпус 14; ЄДРПОУ: 24575395) 145 881 (сто сорок п`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 31 коп. страхового відшкодування майнової шкоди, 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. витрат пов`язаних з проведенням експертизи, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2026 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Суддя С.О. Чебикіна