Рішення № 139474319, 04.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 Справа № 904/3449/26За позовом: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

До: Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжмонолітбуд", м. Кривий Ріг

Про: стягнення 374 512,02грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

КМР (позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Криворіжмонолітбуд» (відповідач) про стягнення 374 512,02 грн.- - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:508:0027 за період з 01.01.25р. до 31.12.25р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.26р. відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в ній документами.

ТОВ «Криворіжмонолітбуд» (відповідач) своїм правом на надання відзиву на позов не скористалася. Ухвала суду від 15.06.26р., яка направлялась за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до суду з поштовою відміткою «адресат відсутній».

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Земельна ділянка площею 0,7050 га з кадастровим номером 1211000000:03:508:0027, яка розташована по вулиці Акціонерна, 23, у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, є сформованою з 23.08.13р., що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.05.25р. №НВ-0000488892026.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.03.26р. №469583220 право власності на вищевказану земельну ділянку з 11.10.13р. зареєстровано за Криворізькою міською радою.

Згідно інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2025 №425305158, за адресою: м.Кривий Ріг, вулиця Акціонерна, будинок 23, розташовано комплекс нежитлових будівель, який з 17.11.06 р. належить на праві власності ТОВ «Криворіжмонолітбуд».

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач являється фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:508:0027 з моменту набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці, та мав відповідним чином оформити таке право користування.

Як свідчать матеріали справи, до 11.10.23 р. діяв укладений сторонами договір оренди зазначеної ділянки, який не було поновлене після припинення його дії.

Криворізька міська рада просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, а саме з 01.01.25р. до 31.12.25р.

Протягом заявленого періоду, між Криворізькою міською радою та відповідачем не існувало договірних правовідносин щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:508:0027. Позивач вказує, що використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.01.2026 №3233/5/04-36-04-15-11 ТОВ «Криворіжмонолітбуд» за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:508:0027 площею 0,7050 га на вул. Акціонерна, 23, у Довгинцівському районі міста Кривого Рогу за період з 01.01.25р. по 31.12.25р. не визначає податкові зобов`язання та не сплачує кошти.

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:508:0027, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.25р. по 31.12.25р., зобов`язаний повернути ці кошти у розмірі 374 512,02 грн. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Таким чином, предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача, як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій об`єкт розміщено.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з п. д ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже на підставі вищевикладеного, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку ст. 1212 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать Відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. А тому, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою нерухомістю, розташованою за адресою: вул. Електрозаводська, 27а у м. Кривий Ріг, презюмується користування усією спірною земельною ділянкою (правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №922/1646/20).

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, крім іншого, віднесено надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:508:0027, в період з 01.01.25р. по 31.12.25р., зокрема, укладення відповідного договору оренди з відповідачем та державної реєстрації такого права.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 в справі №917/1739/17, від 23.05.2018 в справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 в справі №922/3412/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі № 320/5877/17 (п.71).

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжмонолітбуд» (50055, м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, 23 ЄДРПОУ 21884569) на користь позивача Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1; код ЄДРПОУ 33874388): 374 512,02грн. плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:508:0027, в період з 01.01.25р. по 31.12.25р. та 4494,14грн. витрат на сплату судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 04.09.26р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.