Рішення № 139474301, 26.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 серпня 2026 року Справа № 903/471/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Луцької міської ради

до відповідача-1: Комунального закладу загальної середньої освіти Луцький ліцей №11 Луцької міської ради, м. Луцьк, Волинська обл.

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, м. Луцьк Волинська обл.

про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 52121,25 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивачів: Кортоус Т.В.

прокурор: Шарунович Є.В.

від відповідачів: Мірчук В.В.

В С Т А Н О В И В:

18.05.2026 (сформовано 15.05.2026) через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Луцької міської ради до Комунального закладу загальної середньої освіти Луцький ліцей №11 Луцької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, в якій прокурор просить суд: визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 01.07.2024 щодо внесення змін до договору від 02.01.2024 № ВЕЗ 23-24/264 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут та Комунальним закладом загальної середньої освіти Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради; стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут на користь Луцької міської ради в дохід місцевого бюджету кошти в сумі 52 121,25 грн; стягнути із ТОВ Волиньелектрозбут на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір за подання до суду позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 17 червня 2026 року о 12:00 год.

Відповідачі ухвалу суду отримали 20.05.2026, строк для подання відзиву по 04.06.2026.

03.06.2026 надійшли пояснення Західного офісу Держаудитслужби, згідно яких зазначає, що ТОВ Волиньелектрозбут не є підконтрольною установою для Управління, а тому останнє не має права проводити заходи державного фінансового контролю у не підконтрольних установах та звертатися до не підконтрольних установ, в даному випадку до ТОВ Волиньелектрозбут, з позовом, а лише до підконтрольних установ та за результатами проведених заходів державного фінансового контролю, про що вказано вище. Крім того, зазначаємо, що орган державного фінансового контролю не має права звертатися до суду із позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг та додаткових угод про внесення змін до відповідних договорів. Розгляд справи просить здійснювати без участі його представника.

03.06.2026 надійшов відзив ТОВ Волиньелектрозбут, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що прокурором безпідставно визначено як позивача Західний офіс Держаудитслужби та Луцьку міську раду. До позовної заяви не долучено жодних доказів, які свідчили б про порушення прав та інтересів Луцької міської ради, зокрема, щодо використання коштів місцевого бюджету під час розрахунків за поставлену електричну енергію. Уся інформація щодо торгів на РДН, зокрема, про ціни та обсяги купівлі-продажу електричної енергії оприлюднюється АТ ОПЕРАТОР РИНКУ на офіційному сайті https://www.oree.com.ua. Відповідно, підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо зміни середньозваженої ціни на РДН. За період з січня по червень 2024 року відсоток коливання ціни на електричну енергію за 1 кВт/год склав +35,83 %. А тому у сторін договору були правові та фактичні підстави для укладення оспорюваної додаткової угоди. Розрахунок ціни по формулі, що зазначена у Додатку 3 Договору, здійснено Відповідачем із дотриманням встановленого сторонами порядку та на підставі передбачених Договором показників. При цьому використано офіційні дані щодо середньозважених цін на ринку електроенергії за відповідний базовий період, що виключає довільність у визначенні ціни та підтверджує її обґрунтованість. П. 17 Особливостей чітко, і у недвозначний спосіб визначив, що положення частини 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (в якій передбачено обмеження у 10%) під час воєнного стану не застосовуються. Відповідачем дотримано як умови договору, так і вимоги чинного законодавства, зокрема ПРРЕЕ, оскільки підвищення ціни було здійснено на підставі об`єктивних та офіційно оприлюднених показників середньозважених цін на РДН, що прямо передбачено пунктом 2 Додатку 3 до Договору. Крім того, споживача було належним чином та своєчасно повідомлено про зміну ціни листом № 01/8-1518 від 04.06.2024, тобто більш ніж за 20 календарних днів до дати її застосування - 01.07.2024 року, з дотриманням вимог щодо інформування про право на розірвання договору.

08.06.2026 надійшла відповідь прокуратури на відзив відповідача, згідно якої зазначає, що проведення процедури закупівлі та укладення договору всупереч вимог законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, дотримання законодавства у цій сфері відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Позивачами не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позову про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 01.07.2024 до договору від 02.01.2024 № ВЕЗ 23-24/264, якою збільшувалася ціна за одиницю товару, та стягнення із постачальника електроенергії до місцевого бюджету коштів, безпідставно отриманих за такою угодою, що свідчить про бездіяльність вказаних уповноважених органів щодо захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства. При ініціюванні Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут питання щодо збільшення ціни за одиницю товару згідно договору від 02.01.2024 № ВЕЗ 23-24/264 не надано документів, які б відображали дослідження динаміки цін за кілька місяців, та таких, які б підтверджували, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні. Оскільки уся поставлена електроенергія була спожита Комунальним закладом загальної середньої освіти Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради, то двостороння реституція є неможливою, а тому окружною прокуратурою пред`явлено позовну вимогу про повернення не усіх коштів за договором, а лише сплачених - внаслідок безпідставного збільшення договірної ціни.

16.06.2026 надійшло клопотання ТОВ Волиньелектрозбут про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 4l Закону України Про публічні закупівлі від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зi змінами.

У судовому засіданні прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з клопотанням відповідача та підготовки відповідних письмових заперечень.

Представник ТОВ Волиньелектрозбут у питанні відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

Враховуючи вищевикладене, клопотання прокурора, надходження клопотання про зупинення провадження у справі безпосередньо перед судовим засіданням, з метою надання учасникам справи можливості ознайомитись з ним та подати відповідні пояснення по його суті, суд протокольною ухвалою від 17.06.2026 підготовче засідання відклав на 09.07.2026 о 10:30 год.

Луцька окружна прокуратура у заяві від 23.06.2026 заперечує щодо зупинення провадження у справі. Зазначає, що у даному випадку прокурором надано належні, допустимі, достатні, вірогідні докази того, що при укладенні додаткової угоди № 2 від 01.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу № ВЕЗ 23 24/264 від 02.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут без дотримання порядку документального підтвердження коливання цін, їх пропорційного зростання згідно відсотку коливання цін та неможливості виконання договору згідно з додатковою угодою підвищено ціну за одиницю товару понад 10 %. Підвищення ціни понад 10 % на електричну енергію було лише однією із підстав, якими обґрунтовується недійсність оспорюваної додаткової угоди справі № 903/471/26, при розгляді вказаної заяви відсутні обставини, що свідчать про об`єктивну неможливість розгляду останньої до вирішення іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного провадження у справі щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі, а тому зазначене не є підставою для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Крім того просить визнати поважними причинами неподання доказів, а саме відповіді Комунального закладу загальної середньої освіти Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради від 22.06.2026 № 01-28/471, і взяти їх до уваги для обґрунтування позовних вимог, як такі, які не могли бути подані раніше з причин, що не залежали від Луцької окружної прокуратури.

З метою повного та всебічного розгляду справи, суд визнає поважними причинами неподання прокуратурою доказу та долучає його до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 09.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26).

Враховуючи відсутність нерозглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 09.07.2026 закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 30.07.2026 о 10:15 год.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників справи, з метою повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 30.07.2026 відклав розгляд справи по суті на 19.08.2026 на 16:00 год.

19.08.2026 надійшла заява ТОВ Волиньелектрозбут про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю уповноваженого представника товариства в іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор клопотання заперечив.

Представник позивача Західного офісу Держаудитслужби у вирішенні клопотання про відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами рівності та змагальності господарського судочинства, суд протокольною ухвалою від 19.08.2026 задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи по суті на 26.08.2026 о 10:45 год.

У судовому засіданні 26.08.2026 прокурор підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник позивача 1 також просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, просив у позові відмовити.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд,

встановив:

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

«Виключність» випадку, за якого прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у даній справі про безпідставне підвищення ціни на товар за договором про закупівлю та стягнення надмірно сплачених коштів, також полягає у тому, що кошти місцевого бюджету мають публічний характер, а їх незаконне надмірне витрачання, тим більше в умовах воєнного стану, порушує бюджетну дисципліну, суперечить принципам економії, ефективності та прозорості (ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про освіту» право на безоплатну освіту забезпечується для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Звернення прокурора до суду з цим позовом зумовлено об`єктивною винятковістю, адже спірні правовідносини виникли у сфері закупівлі електричної енергії для потреб комунального закладу загальної середньої освіти за договором про постачання за бюджетні кошти, а враховуючи, що Комунальний заклад загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 25 Луцької міської ради» є одним із комунальних закладів, який забезпечує повну загальну середню освіту на території м. Луцька, яка у тому числі гарантована Конституцією та чинним законодавством України, і складовою якої є безпечні та належні умови навчання здобувачів освіти, то допущені відповідачами порушення вимог законодавства при укладенні додаткової угоди до договору за необгрунтовано вищою ціною вказує на те, що порушені інтереси держави у даній сфері, що потребують невідкладного захисту та поновлення.

Отже, аналіз характеру порушення інтересів держави в спірних правовідносинах свідчить про наявність виключного випадку для звернення прокурора з даним позовом.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У даному випадку, укладення додаткової угоди до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Укладенням додаткової угоди до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод комунальним закладом освіти фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваної додаткової угоди до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», є порушенням законності в бюджетній системі, призводить до недотримання принципів добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів комунального підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваженнями для захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 «б».

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон) визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону).

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч. 1 ст. 5 Закону).

Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель, спрощених закупівель, а також закупівель, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель, у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, з урахуванням указаних вище законодавчих норм (ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»), згадані органи є ключовими суб`єктами, які наділені повноваженнями на виявлення порушень у сфері публічних закупівель.

Згідно підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 (далі - Положення) Держаудитслужба, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь. Підпунктом 20 пункту 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Згідно п. 7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Пунктами 1 та 3 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, визначено, що Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях.

Згідно з п. п. 15, 22, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно- територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

При цьому, на підставі ч. 1 ст. 62 указаного Закону держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У даному випадку, Луцька міська рада наділена повноваженнями щодо затвердження та виконання місцевого бюджету міста Луцька, контролю за його виконанням, здійснює володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема, коштами місцевого бюджету).

Відповідно до ст. ст. 78, 79, 80 Закону України «Про освіту» фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути: державний бюджет; місцеві бюджети; інші джерела, не заборонені законодавством. До майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: майнові права та інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

З указаних норм матеріального права вбачається, що Луцька міська рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів, а також управі ініціювати повернення безпідставно одержаних коштів за господарським договором. Договір від 02.01.2024 укладено за наслідками проведеної Комунальним закладом загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради» закупівлі, кошти на яку передбачено місцевим бюджетом.

Відповідно до Статуту Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради», затвердженого рішенням Луцької міської ради Про перейменування комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 11 - колегіум Луцької міської ради» у комунальний заклад загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради» та затвердження його Статуту у новій редакції від 27.07.2022 № 33/48, даний заклад є юридичною особою, а також комунальним закладом, що утримується за рахунок коштів освітньої субвенції та коштів бюджету Луцької міської територіальної громади. Засновник здійснює фінансування закладу освіти, його матеріально-технічного забезпечення, ремонту будівлі й приміщень, господарського обслуговування, надає інженерні комунікації й обладнання. Уповноваженим органом засновника у сфері освіти є департамент освіти Луцької міської ради. Ліцей знаходиться у комунальній власності Луцької міської ради.

Із врахуванням викладеного, саме Луцька міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження та виконання місцевого бюджету, контролює його виконання.

Пунктом 3 частини 2 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що замовники - юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що замовниками у розумінні Закону є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, які має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.

Держава та територіальна громада можуть володіти відповідними майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів (у разі, якщо таким правочином завдається шкода державі/ територіальній громаді) та/або стягнення таких коштів.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України; приймає рішення щодо делегування повноважень одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Згідно ч. 2, 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Отже, Західний офіс Держаудитслужби та Луцька міська рада в даному випадку є уповноваженими суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, водночас останніми не вжито заходів щодо звернення до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Луцькою окружною прокуратурою на адреси Західного офісу Держаудитслужби, Луцької міської ради надіслано лист №53-2885ВИХ-26 від 14.05.2026, яким повідомлено про наміри пред`явити відповідний позов до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.

Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту не пред`явлено до суду позов про визнання додаткової угоди недійсною та повернення сплачених бюджетних коштів як таких, що суперечать інтересам держави.

Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

Що позовних вимог суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами закупівлі UA- 2023-12-18-020523-a, 02.01.2024 між Комунальним закладом загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради» (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ВЕЗ 23-24/264.

Відповідно до пункту 1.1. Договору за результатами проведеної процедури закупівлі Постачальник продає товар: ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Загальна сума договору становить 448 905,86 грн (п.1.3).

Відповідно до п. 1.5 Договору кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим Договором, визначено у Додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Згідно Додатку 1 до Договору очікуваний обсяг електричної енергії становить 52987 кВт/ год.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є 01 січня 2024 року.

Ціна за 1 кіловат-годину (одиницю товару) визначена у Додатку 2 до Договору (п.4.2 Договору).

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках, передбачених Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, далі - Особливості № 1178), зокрема:

4.5.2. збільшення ціни за одиницю Товару в разі коливання ціни такого товару на Ринках електроенергії, що відбулося з моменту укладення цього Договору або останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на Ринках електроенергії (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на Ринках електроенергії) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі на момент його укладення (визначена в п. 1.3 Договору).

У разі коливання ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії заінтересована Сторона письмово звертається до іншої Сторони листом, в якому пропонує нову ціну закупівлі одиниці Товару з урахуванням коливання такої ціни на Ринках електроенергії порівняно із ціною закупівлі одиниці Товару, визначеною в Додатку 3 до цього Договору (для цього підпункту (4.5.2) Договору), але не більше ніж на відсоток коливання ціни Товару на Ринках електроенергії у бік збільшення.

Заінтересована Сторона повинна надати інформацію, що підтверджує та обґрунтовує зміну ціни закупівлі одиниці Товару порівняно з відповідною ціною, встановленою у Додатку 2 до цього Договору. Інформація щодо коливання ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії надається у вигляді роздрукованих аналітичних матеріалів з електронної сторінки в мережі Інтернет Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), завірених підписом уповноваженої особи Сторони.

Під коливанням ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії слід розуміти будь-яку зміну середньозваженої ціни закупівлі за одиницю Товару, визначеної за результатами торгів на Ринках електроенергії протягом календарного місяця, відносно середньозваженої ціни закупівлі одиниці Товару за базовий місяць (місяць, що передує місяцю підняття ціни).

За такої умови ціна закупівлі одиниці Товару змінюється пропорційно коливання ціни закупівлі одиниці Товару згідно механізму, визначеному у Додатку 3 до цього Договору, але не більше ніж на відсоток коливання ціни Товару на Ринках електроенергії у бік збільшення.

В залежності від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору мають право вносити зміни декілька разів в частині пропорційного збільшення ціни за одиницю товару, кожного разу, з урахуванням попередніх змін за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі на момент його укладення.

Сторона - ініціатор зміни ціни за одиницю Товару не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до застосування таких змін повідомляє другу Сторону про намір внести відповідні зміни до Договору.

Сторони розраховують ціну за одиницю Товару за Формулою визначення ціни за одиницю Товару, вказаною у Додатку 3, для цього підпункту (4.5.2) Договору.

Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього Договору в частині коригування обсягів фактичного споживання Товару Споживачем без зміни вартості Договору на момент його укладення.

У момент укладення цього Договору Сторони виходять з того, що ціна на ринку електричної енергії буде стабільною, тобто в будь-який момент строку дії Договору коливання (зростання/зниження) цін, що визначається відповідно до цього підпункту Договору, не перевищуватиме 1%. Сторони визнають, що коливання ціни на ринку електричної енергії у сторону збільшення в розмірі понад 1% вважається істотною зміною обставин виконання цього Договору в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України та є підставою для збільшення ціни товару в порядку, визначеному цим Договором та згідно з Додатком 3 до цього Договору.

4.5.3. зміни встановлених згідно із законодавством регульованих цін (тарифів) і нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в Договорі.

Ціна за одиницю Товару у таких випадках визначається за Формулою визначення ціни за одиницю Товару, вказаною у Додатку 3, для цього підпункту (4.5.3) Договору.

Сторона - ініціатор зміни ціни за одиницю Товару не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до застосування таких змін (або протягом 5 днів з моменту прийняття відповідного нормативно-правового акту про зміну регульованих тарифів) повідомляє другу Сторону про намір внести відповідні зміни до Договору.

У разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед» Сторони керуються цим підпунктом Договору та порядком внесення змін до Договору, прописаним для цього підпункту (пп. 4.5.3) Договору у Додатку 3 до цього Договору.

Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього Договору в частині коригування ціни Договору без зміни обсягів фактичного споживання Товару Споживачем зі зміною вартості Договору або коригування обсягів фактичного споживання Товару Споживачем без зміни вартості Договору.

У момент укладення цього Договору Сторони виходять з того, що ціна на ринку електричної енергії буде стабільною, тобто в будь-який момент строку дії Договору коливання (зростання/зниження) цін, що визначається відповідно до цього підпункту Договору, не перевищуватиме 1%. Сторони визнають, що коливання ціни на ринку електричної енергії у сторону збільшення в розмірі понад 1% вважається істотною зміною обставин виконання цього Договору в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України та є підставою для збільшення ціни товару в порядку, визначеному цим Договором та згідно з Додатком 3 до цього Договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.4.7).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та укладається на строк до 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків цей Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань сторонами (п. 12.1).

До Договору сторонами була підписана Специфікація «Ціна на електричну енергію» (додаток 2) до Договору, відповідно до якої сторони погодили ціну електричної енергії за 1 кВт/год 8,472 грн, з яких: 4,8089 грн/кВт* год ціна електричної енергії як товару; 2,2511 грн/кВт* год величина регульованих тарифів; 1,412 грн ПДВ.

У додатку 3 до Договору обумовлено механізм визначення вартості електричної енергії (згідно п.5.5.2 цього Договору).

Пунктом 2. Додатку 3 до Договору встановлений порядок зміни ціни за підпунктом 7 п. 19 Особливостей, а саме: у разі зміни середньозважених цін на електричну енергію на РДН, Сторони вносять зміни до ціни Договору із застосуванням формульного розрахунку.

Додатком 3 до Договору передбачено, зміна істотних умов Договору у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед (далі РДН) здійснюється на вимогу однієї із Сторін на таких умовах: підставою для зміни умов цього Договору є показники середньозважених цін на РДН в ОЕС України за даними АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ» на офіційному сайті https://www.oree.com.ua.

На момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі».

У подальшому, 15.01.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору № ВЕЗ 23-24/264 від 02.01.2024. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 15.01.2024 до Договору загальна сума договору становить 448 905,86 грн, крім того ПДВ 74 817,64 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 01.07.2024 до договору № ВЕЗ 23-24/264 від 02.01.2024, у зв`язку із збільшенням ціни на електричну енергію як товару на ринку електричної енергії сторони дійшли згоди змінити ціну за одиницю та викласти в новій редакції додаток № 2 до Договору.

Згідно додатку № 2 до додаткової угоди № 2 до від 01.07.2024 передбачено специфікацію (договірну ціну) на електричну енергію, згідно якої ціна електричної енергії як товару становить 6,734182 грн, величина регульованих тарифів 2,2511 грн без ПДВ. Таким чином, ціна за одиницю (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ становить 10,782338 грн за кВт/год.

У зв`язку зі зміною ціни за одиницю товару сторони погодили, що кількість товару (обсяги постачання електричної енергії) становить 45970,065 кВт/год. Сторони також погодили, що ця додаткова угода набуває чинності з 01.07.2024.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 27.12.2024 сторони визначили, що загальна сума Договору становить 414 714,38 грн, у т. ч. ПДВ 69119,06 грн. Кількість товару (обсяги постачання електричної енергії) становить 42799 кВт/год. Ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до інформації про загальну кількість (обсяг) поставленої електричної енергії та суму сплачених коштів, наданою КЗЗСО «Луцький ліцей №11 Луцької міської ради» та платіжних доручень про оплату електроенергії Комунальним закладом загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради» сплачено ТОВ «Волиньелектрозбут» коштів на загальну суму 414 714,38 грн.

Прокурор доводить, що укладена додаткова угода № 2 від 01.07.2024 підлягає визнанню недійсною в судовому порядку на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", підп. 2 п.19 Особливостей, оскільки порушує законодавство України та інтереси держави.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У абзаці 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у

набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його

набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Закон України Про публічні закупівлі (далі Закон).

У відповідності до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційні збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни зі одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

При цьому метою регулювання, передбаченого частиною п`ятою статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

За умовами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Суд враховує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19 висловив правову позицію, що закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Тобто, внесення змін до Договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення Договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні такого договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі №912/1580/18.

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Суд зазначає, що пунктом 3-7 розділу Х Перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (надалі "Особливості").

Згідно з пунктом 1 цих Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період.

Відповідно до п. 3 Особливостей, замовники що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Наведені вище положення підпункту 2 пункту 19 Особливостей кореспондуються із приписами правової норми, викладеної у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону, на що звертає увагу Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.08.2024 по справі №440/11406/24.

Як убачається з матеріалів справи, договір про постачання електричної енергії споживачу укладено 02.01.2024, тобто в період дії правового режиму воєнного стану та після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178, у зв`язку з чим спірні правовідносини підлягають регулюванню положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням Особливостей, визначених зазначеною постановою.

Судом встановлено, що з метою ініціювання внесення змін до договору у бік збільшення ціни ТОВ «Волиньелектрозбут» надіслало Комунальному закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради» листа за № 01/8-1518 від 04.06.2024, у якому було вказано, що нову ціну розраховано, виходячи із скріншота з офіційного вебсайту АТ «Оператор ринку» за квітень-травень 2024 року.

Крім того, згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» № 01-8/1851/2 від 28.06.2024, зазначено, що у червні 2024 році відбулось коливання ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» в сторону збільшення. Середньозважена ціна на електроенергію на ринку РДН за червень 2024 року становить 5,40338 грн за 1 кВт/год без врахування регульованих тарифів та ПДВ і є значно вищою за ціну, за якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» здійснює постачання відповідачу 1.

Також у цьому листі вказано, що згідно даних АТ «Оператор ринку» вартість електричної енергії у квітні 2024 року у порівнянні з березнем 2024 року зросла на 7,91%, у травні 2024 року - на 26,64% у порівнянні з квітнем 2024 року, у червні 2024 року - на 27,98% у порівнянні з травнем 2024 року. Зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» несе додаткове фінансове навантаження у зв`язку із самостійною оплатою небалансів (відхилення фактичного обсягу споживання споживачем від планового) за ціною балансуючого ринку, а також «замороженням» власних оборотних коштів через здійснення післяплати споживачем за фактично спожиту електроенергію, а також адміністративно-господарські витрати. У вказаному листі зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» як електропостачальник не матиме змоги придбати електроенергію за прийнятною ціною і надалі здійснювати беззбиткову реалізацію за ціною електричної енергії як товару, обумовленої в договорі станом на 30.06.2024.

Згідно інформації АТ «Оператор ринку» середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії у грудні 2023 року становила 4101,86 грн/МВт*год, у січні 2024 року (місяць укладення договору) - 3 858,57 грн/МВт*год, у лютому 2024 року - 3 268,58 грн/МВт*год, у березні 2024 року - 3 089,53 грн/МВт*год, у квітні 2024 року - 3333,77 грн/МВт*год, що явно засвідчує тенденцію до коливання ціни електричної енергії на ринку в сторону зменшення, однак відповідачем 2 не ініціювалось питання щодо внесення змін до договору щодо зменшення ціни.

Відповідно до інформації АТ «Оператор ринку» середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії у травні 2024 року становить 4 221,92 грн/МВт*год, у червні 2024 року становить 5403,38 грн/ МВт*год (місяць, що передує додатковій угоді № 2 від 01.07.2024).

Таким чином, на момент укладення договору від 02.01.2024 № ВЕЗ 23-24/264 сторонами погоджено таку ціну за одиницю електричної енергії як товару без ПДВ (4808,9 грн/МВт*год), яка була значно вищою, ніж середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії у грудні 2023 року (місяці, що передує укладенню договору), у січні 2024 року (місяці підписання сторонами договору).

Якщо визначати відсоток коливання ціни згідно інформації АТ «Оператор ринку» щодо середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії за одиницю товару без ПДВ у порівнянні із січнем 2024 року (яка становить 3858,57 грн/МВт*год - місяць укладення договору), із червнем 2024 року (яка становить 5403,38 грн - місяць, що передує додатковій угоді № 2 від 01.07.2024), то він становить 40%, що підтверджується розрахунком (5 403,38 - 3 858,57)*100%/ 3 858,57 =40%).

Водночас, якщо порівнювати зростання ціни електроенергії як товару, яка передбачена згідно додаткової угоди № 2 від 01.07.2024, із ціною згідно договору від 02.01.2024 № ВЕЗ 23-24/264, то відсоток зросту ціни становить 40%, що підтверджується розрахунком (6734,182-4808,9)*100%/4808,9=40%).

Згідно із ціною за додатковою угодою № 2 від 01.07.2024 до договору від 02.01.2024 № ВЕЗ 23-24/264 у липні 2024 року закупівля електроенергії (як товару у складі договірної ціни) здійснювалась за ціною 6,734182 грн за 1 кВт/год без ПДВ, в той час як на ринку (РДН) вартість товару була нижчою - 5,966711 грн за 1 кВт/год без ПДВ. Тобто, фактично упродовж дії договору у редакції додаткової угоди № 2 від 01.07.2024, заклад освіти придбавав електроенергію за збільшеною ціною.

Зі змісту вказаних листів про ініціювання змін до договору вбачається, що у них проаналізовано дані щодо зростання середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії лише з квітня 2024 року, у той же час, проігноровано те, що середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії у період із січня по березень 2024 року зменшувалась.

Крім того, не заслуговує на увагу посилання постачальником як на причину для підняття ціни на електроенергію зазначене у листі ймовірне «додаткове фінансове навантаження у зв`язку із самостійною оплатою небалансів, замороженням власних оборотних коштів через здійснення післяплати споживачем за фактично спожиту електроенергію». Адже згідно п. 4.9 договору від 02.01.2024 № ВЕЗ 23-24/264 сторонами погоджено, що оплата поставленої електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється шляхом післяплати на підставі акта приймання-передачі електричної енергії.

Вказане достеменно засвідчує те, що при ініціюванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» питання щодо збільшення ціни за одиницю товару згідно договору від 02.01.2024 № ВЕЗ 23-24/264 не надано документів, які б відображали дослідження динаміки цін за кілька місяців, та таких, які б підтверджували, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні.

Відповідач 1, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав спірну додаткову угоду, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за Договором, зменшився.

Крім того, збільшення ціни електричної енергії у додатковій угоді по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» як суб`єкт господарювання з метою отримання прибутку від підприємницької діяльності вправі здійснювати свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі щодо ініціювання питання щодо збільшення ціни за одиницю товару згідно договору. Статтею 13 ЦК України передбачено, що межею здійснення цивільних прав є те, що особа здійснює їх у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/ спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Ініціювання питання щодо збільшення ціни за одиницю товару та подальше внесення змін до договору, та його подальше виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» не лише порушує інтереси держави в особі уповноважених органів, які здійснюють фінансування закладів освіти, контроль за виконанням бюджету, і може свідчити про порушення в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції, допущене внаслідок недодержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Також згідно звіту про фінансові результати за 2024 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» чистий дохід від реалізації продукції у відповідача 2 становить 7 601 373 тис. грн (дані із сайту https://elektro.volyn.ua/about/finzvit.php), що свідчить про відсутність обставин, за яких виконання вказаного договору по запропонованій замовнику ціні у редакції додаткової угоди № 2 від 01.07.2024 зазначеним суб`єктом господарювання було неможливим.

Після внесення змін до договору обсяг предмета закупівлі зменшився (з 52987 кВт/год до 42799 кВт/год електроенергії).

Враховуючи викладене, відповідачем 2 належним чином документально не підтверджено та не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту укладення Договору до моменту виникнення необхідності внесення змін до Договору, що призвело до укладення оспорюваної додаткової угоди № 2 до Договору.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25, зазначено, що із системного аналізу наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Так, згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10%.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (див. пункти 139, 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Таким чином, в порушення вищенаведених норм законодавства, п. п. 4.4-4.5 договору від 02.01.2024 № ВЕЗ 23-24/264, без дотримання порядку документального підтвердження коливання цін, їх пропорційного зростання згідно відсотку коливання цін, а також порядку внесення змін до угоди та неможливості виконання договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» підвищено ціну за одиницю товару на 40%, тоді як у порівнянні із уже встановленою ціною коливання зросту ціни становило лише 12% .

Доводи та заперечення відповідача 2 щодо дійсності додаткової угоди № 2 від 01.07.2024 є необґрунтованими з підстав, наведених вище.

Також суд зазначає, що згідно ст. 652 ЦК України, а також судової практики (п. 134

постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, п.5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, постанова Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22), постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання, і причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

У постановах від 21.11.2025 у справі №920/19/24, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

У даному випадку, у листах Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» про ініціювання змін до договору проаналізовано дані щодо зростання середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії лише з квітня 2024 року, і проігноровано те, що середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії ціна у період із січня по березень 2024 року зменшувалась.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» щодо дотриманням вказаним суб`єктом господарювання вимог законодавства та договору при внесення змін до договору № ВЕЗ 23-24/264 щодо збільшення ціни за одиницю товару та підписання додаткової угоди № 2 від 01.07.2024 також не заслуговують на увагу суду, оскільки окружною прокуратурою доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а саме недотримання порядку документального підтвердження коливання цін, їх пропорційного зростання згідно відсотку коливання цін, і відповідно порядку внесення змін до угоди та неможливості виконання договору.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення спірної додаткової угоди є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Враховуючи встановлені судом обставини, відповідачем 2 не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі, стосовно змін, що закріплено у спірній додатковій угоді №2.

За таких обставин зміна ціни згідно вказаної додаткової угоди є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", відтак додаткова угода №2 від 01.07.2024 до Договору суперечить вищенаведеним нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягає визнанню недійсною.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2 на користь Луцької міської ради в дохід місцевого бюджету України коштів у сумі 52121,25 грн суд у зазначає наступне.

Згідно з приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22, сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

З урахуванням наведеного вбачається надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткової угоди №2, якою здійснено безпідставне збільшення ціни товару за Договором.

Встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» на виконання умов Договору та укладення додаткових угод поставлено 42799 кВт/год електроенергії на загальну суму 414 714,38 грн, про що свідчать акти приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії.

Замовнику - Комунальному закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради» за період січня-червня 2024 року поставлено 20239 кВт/год, за які Замовником перераховано Постачальнику кошти на загальну суму 171 464,81 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями на оплату, інформацією про загальну кількість (обсяг) поставленої електричної енергії та проведеним розрахунком (20239 кВт/год х 8,472 кВт/год = 171 464,81 грн).

Виходячи із договірної ціни згідно договору від 02.01.2024 № ВЕЗ 23 24/264 (без урахування спірної додаткової угоди № 2 від 01.07.2024), Комунальний заклад загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради» як замовник за поставлений товар повинен був сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» як постачальнику кошти за період липня-грудня 2024 року у сумі 191 128,32 грн (22560 кВт/год х 8,472 кВт/год = 191 128,32 грн).

Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено замовником Комунальним закладом загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 11 Луцької міської ради» за постачання електричної енергії по ціні згідно_додаткової угоди № 2 від 01.07.2024 та ціною згідно первинного договору від 02.01.2024 № ВЕЗ 23-24/264 становить 52 121,25 грн (414 714,38 - 171 464,81 - 191 128,32 = 52 121,25).

Таким чином, грошові кошти в сумі 52 121,25 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», підстава їх набуття відпала, а тому воно зобов`язане їх повернути до бюджету, що відповідає приписам ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 9 ст. 129 ГПУ України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим у повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 5324,80 грн, сплачені Волинською обласною прокуратурою, покладаються на відповідача 2, як особу внаслідок неправомірних дій якої було безпідставно укладено додаткову угоду № 2 від 01.07.2024 до Договору від 02.01.2024 №ВЕЗ 23-24/264, що була предметом спору у даній справі.

Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 01.07.2024 до Договору від 02.01.2024 №ВЕЗ 23-24/264 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут та Комунальним закладом загальної середньої освіти Луцький ліцей №11 Луцької міської ради.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул. Яремчука Назарія, 11-А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Луцької міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 19, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34745204) 52121,25 грн (п`ятдесят дві тисячі сто двадцять одна грн 25 коп).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул. Яремчука Назарія, 11-А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 5324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири грн 80 коп) витрат по сплаті судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.09.2026.

Суддя С. В. Бідюк