Рішення № 139474295, 03.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2026 року Справа № 924/487/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Мачульської Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Любомльської міської ради

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Домус"

про стягнення 314387,59 грн

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з

прокурор: Романішина Т.Л.

від відповідача: н/з

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Любомльської міської ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Домус" 314387,59 грн, з яких: 261267,90 грн інфляційних втрат та 53119,69 грн трьох процентів річних, нарахованих за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що відповідачем до здачі в експлуатацію об`єкта будівництва "Реконструкція гуртожитку під багатоквартирний житловий будинок із вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Пушкіна,1 в м. Любомль Любомльського району Волинської області не сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту. Ухвалою суду від 26.09.2024 у справі №924/531/24 було затверджено мирову угоду між Любомльською міською радою та ОК "ЖБК "Домус", відповідно до якої замовник будівництва зобов`язався сплатити кошти в сумі 485470,24 грн пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту на умовах відстрочки до 30.09.2025.

Прокурор, посилаючись на виконання відповідачем умов мирової угоди та перерахування до бюджету коштів у сумі 485470,24 грн в узгоджені строки, вказує на безпідставне зберігання відповідачем коштів пайової участі з 02.02.2021 (день наступний за днем видачі сертифіката про прийняття об`єкта в експлуатацію) по 25.09.2024 (день, який передує затвердженню судом мирової угоди) та відповідно обов`язок сплати інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.05.2026 справу №924/487/26 за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Любомльської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Домус" про стягнення 314387,59 грн за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі відповідно до ст. 30 ГПК України передано за виключною підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 справа №924/487/26 розподілена судді Бідюк С.В.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.06.2026 позовну заяву керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Любомльської міської ради залишено без руху. Встановлено Ковельській окружній прокуратурі Волинської області строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду впродовж 10-ти календарних днів з дня одержання цієї ухвали: зазначити реквізити рахунку позивача - Любомльської міської ради в банку, небанківському надавачі платіжних послуг; надати документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

15.06.2026 на адресу суду надійшла заява Ковельської окружної прокуратури Волинської області про усунення недоліків, з долученими доказами на виконання ухвали суду від 08.06.2026.

Ухвалою суду від 16.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 15.07.2026 о 12:00 год.

Відповідач ухвалу суду отримав 16.06.2026, строк для подання відзиву до 01.07.2026.

01.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у позові та зазначив, що укладенням мирової угоди на стадії розгляду справи №924/531/24 по суті сторони спору змінили строк виконання грошового зобов`язання ОК ЖБК ДОМУС з оплати пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту в розмірі 485 470,24 грн та визначили новий строк, протягом якого відповідач зобов`язаний був сплатити ці кошти, а саме до 30.09.2025. Передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України суми інфляційних втрат та 3% річних нараховуються лише на суму простроченого боржником грошового зобов`язання, в той час, як позивачем не доведено належними і достатніми доказами порушення відповідачем змінених умов щодо строків виконання грошового зобов`язання по сплаті пайового внеску, встановлених сторонами спору відповідно до умов Мирової угоди. Уклавши дану мирову угоду, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений, на момент, коли позивач звернувся з позовом про стягнення коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту) порядок розрахунків, а отже зобов`язання відповідача змінилося щодо строків сплати коштів пайової участі. Відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, позивач не був позбавлений можливості під час розгляду судом справи № 924/531/24 та укладення мирової угоди заявити вимоги щодо стягнення компенсаційних витрат, передбачених ст. 625 ЦК України. Вимога відповідача сплатити 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму 485 470,24 грн, є зміною позивачем умов мирової угоди в односторонньому порядку.

Також відповідач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає: 50 000,00 грн, що становить фіксований розмір гонорару адвоката відповідно до укладеного між ОК ЖБК Домус та Адвокатським об`єднанням Юридична компанія Керницька та партнери договору про надання правничої допомоги.

06.07.2026 прокуратура надіслала суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну сплату коштів пайової участі можливе за період з дати, наступної за датою введення об`єкта будівництва в експлуатацію, по відповідну дату виконання грошового зобов`язання, в даній справі - день, який передує затвердженню судом мирової угоди. Водночас зміна строків виконання зобов`язання не є новацією, оскільки не змінює саме зобов`язання - дію, яку повинна виконати одна сторона на користь іншої. З умов мирової угоди вбачається, що сторони погодили строки та порядок виконання зобов`язання в частині сплати відповідачем безпідставно збережених коштів пайової участі. Укладення відповідачем мирової угоди у справі № 924/531/24 та виконання її умов ніяким чином не свідчить про відсутність у позивача права на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат за увесь час прострочення виконання грошового зобов`язання у порядку ст.625 ЦК України.

13.07.2026 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив. ОК "Житлово-будівельний кооператив "Домус" просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Любомльської міської ради у повному обсязі.

Також, 13.07.2026 Любомльська міська рада подала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 15.07.2026 представники прокуратури та відповідача не заперечили щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 15.07.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 06.08.2026 о 11:30 год.

22.07.2026 Любомльська міська рада надіслала до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, повідомила, що заявлені позовні вимоги підтримує.

З метою забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності в судочинстві, повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 06.08.2026 відклав розгляд справи по суті на 03.09.2026 на 11:00 год.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав.

Позивач та відповідач правом участі у судовому засіданні не скористалися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив наступне.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Оскільки інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Згідно з ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Пунктами 6, 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Крім того, положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п.4-1 ч.1 ст.71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Бюджетом розвитку, відповідно до норм статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази. Належна інженерно-транспортна та соціальна інфраструктура є необхідною умовою економічного та соціального розвитку як країни в цілому, так і відповідного регіону, що є одним із основних завдань держави. Створення та розвиток інфраструктури потребує значних матеріальних затрат і неможливе без відповідного фінансового забезпечення, передусім за рахунок бюджетного фінансування, джерела якого визначені законом. Джерелом для бюджетного фінансування потреб розвитку інфраструктури населеного пункту є пайова участь замовників об`єктів будівництва, яка полягає у сплаті ними до місцевого бюджету коштів у визначеному відповідно до закону розмірі.

Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також інфляційні втрати та 3% річних, які підлягають нарахуванню внаслідок їх несвоєчасної сплати, належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.

Крім того, порушення у діях відповідача може призвести до існування такого становища, за якого одні суб`єкти господарювання сплачують пайові внески, а інші ухиляються від перерахування коштів до бюджету та, як наслідок, не несуть жодної відповідальності, чим у своє чергу порушуються принцип рівності суб`єктів господарювання.

А тому звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку у зазначеній сфері та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст.68 Конституції України).

У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

У розумінні вимог ч.1 ст.10, ч.2 ст.2, ч.5 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Луцька міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.п.5 п. а) ч. ст. 28 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури тощо.

За змістом підпункту 3 пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону шляхом проведення розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва.

У спірних правовідносинах щодо стягнення з ОК «ЖБК «Домус» інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають нарахуванню внаслідок несвоєчасної сплати коштів пайової участі, Любомльська міська рада виступає як сторона позадоговірного зобов`язання та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються відповідні кошти.

З урахуванням наведеного, Любомльська міська рада у даному випадку наділена повноваженнями на звернення до суду з відповідним позовом. Поряд з цим, при наявності беззаперечних порушень інтересів територіальної громади вказаний орган місцевого самоврядування у вказаних спірних правовідносинах не вживає дієвих заходів до усунення порушень вимог законодавства.

29.01.2026 Ковельська окружна прокуратура скеровувала на адресу Любомльської міської ради лист №52/1-107 вих26, у якому викладено роз`яснено положення ст. ст. 509, 612, 625 Цивільного кодексу України, а також ставилось запитання чи планує Любомльська міська рада самостійно вживати заходи, спрямовані на стягнення з ОК "ЖБК "ДОМУС" інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення останнім зобов`язання зі сплати пайової участі.

Любомльська міська рада у листі №192 від 09.02.2026 повідомила про те, що не заперечує проти представництва її інтересів в суді Ковельською окружною прокуратурою щодо стягнення з ОК "ЖБК "ДОМУС" інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення останнім зобов`язання зі сплати пайової участі.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру Ковельська окружна прокуратура повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом.

Враховуючи обізнаність Любомльської міської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади, та беручи до уваги характер наданої останньою інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та наміру звертатись до суду самостійно, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Щодо позовних вимог суд зазначає наступне.

26.09.2019 між Любомльською міською радою та фізичною особою Яцишеним В.В. за результатами аукціону з продажу об`єкта комунальної власності укладено договір купівлі-продажу будівлі гуртожитку А-2 площею 578,9 кв.м за адресою: вул. Пушкіна, 1, ум. Любомль Волинської області.

У подальшому Яцишен В.В. відчужив дану будівлю гуртожитку А-2 площею 578,9 кв.м за адресою: вул. Пушкіна, 1, у м. Любомль, ОК "ЖБК "Домус", шляхом укладання 29.03.2019 договору дарування.

Будівля гуртожитку А-2 за адресою: вул. Пушкіна, 1, у м. Любомль, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0723310100:01:000:1237 площею 0,1735 га.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0723310100:01:000:1237 площею 0,1735 га, на якій знаходилась будівля гуртожитку А-2, 08.04.2019 на підставі договору оренди землі передана Любомльською міською радою в оренду ОК "ЖБК" Домус" в особі керівника Яцишена В.В. для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку строком на три роки.

У період із 30.05.2019 по 13.01.2021 ОК "ЖБК" Домус" згідно сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 01.02.2021 №ІУ122210104648 здійснено будівництво об`єкта: "Реконструкція гуртожитку під багатоквартирний житловий будинок із вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Пушкіна 1 в м. Любомль Любомльського району Волинської області".

Згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 30.05.2019 № ВЛ 112191500555, код об`єкта відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: 1122.1 - "Будинки двоквартирні масової забудови".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань - основним видом діяльності відповідача є комплексне обслуговування об`єктів (81.10).

Державною інспекцією архітектури та містобудування України відповідачу видано сертифікат від 01.02.2021 № ІУ122210104648, яким засвідчено, відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Як вбачається із акту про знищення об`єкта від 06.05.2021, складеного інженером Довгалюк Л.І., нежитлове приміщення - гуртожиток А-2, що знаходився на земельній ділянці з кадастровим номером 0723310100:01:000:1237, знесено.

Разом з тим встановлено, що відповідачем до здачі в експлуатацію об`єкта будівництва: "Реконструкція гуртожитку під багатоквартирний житловий будинок із вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Пушкіна, 1, в м. Любомль Любомльського району Волинської області", не сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, що підтверджуються листом Любомльської міської ради від 15.03.2024 за № 352 та сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 01.02.2021 № ІУ122210104648, складеного відповідачем.

Враховуючи вказані обставини Ковельською окружною прокуратурою пред`явлено позовну заяву в інтересах держави в особі Любомльської міської ради до ОК "ЖБК"Домус" про стягнення 485 470,24 грн пайової участі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.09.2024 №924/531/24 заяву Любомльської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ДОМУС" від 13.09.2024 у справі №924/531/24 задоволено. Затверджено мирову угоду від 13.09.2024 у справі №924/531/24, відповідно до умов якої замовник будівництва зобов`язався сплатити кошти в сумі 485470,24 грн - пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту на умовах відстрочки до 30.09.2025. Сторони погодили строки і порядок сплати ОК "ЖБК"Домус" безпідставно збережених коштів пайової участі, а саме: 485470,24 грн - до 30.09.2025.

Як вбачається з інформації Любомльської міської ради, на виконання цієї мирової угоди ОК "ЖБК"Домус" перераховано пайовий внесок до бюджету, зокрема: 23.06.2025 - 30000 грн, 02.07.2025 - 20000 грн, 08.09.2025 - 204000 грн, 30.09.2025 - 231470, 30 грн.

Ковельська окружна прокуратура звернулася з позовом до суду в інтересах Любомльської міської ради про стягнення з ОК «ЖБК «Домус» 314387,59 грн, з яких: 261267,90 грн інфляційних втрат та 53119,69 грн 3% річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів ст.549, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі №910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі №910/6053/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.

У даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

З урахуванням наведеного, стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних за несвоєчасну сплату коштів пайової участі можливе за період з дати, наступної за датою введення об`єкта будівництва в експлуатацію, по відповідну дату виконання грошового зобов`язання.

Прокуратурою нараховано 261267,90 грн інфляційних втрат та 53119,69 грн 3% річних, нарахованих за період з 02.02.2021 (дата, наступна за датою введення об`єкта будівництва в експлуатацію) по 25.09.2024 (день, який передує затвердженню судом мирової угоди).

Суд, перевіривши розрахунок прокуратури, дійшов висновку, що нараховані 261267,90 грн інфляційних втрат та 53119,69 грн 3% річних за період з 02.02.2021 по 25.09.2024 підставні та підлягають до стягнення з відповідача у відповідності до ст. 625 ЦК України.

З аналізу умов мирової угоди вбачається, що сторони погодили строки та порядок виконання зобов`язання в частині сплати відповідачем безпідставно збережених коштів пайової участі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.01.2021 у справі №916/661/20 зазначає, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі, на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі №185/8179/22 зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд.

В свою чергу, аналіз положень ч.1 ст.192 ГПК України свідчить, що мирова угода - це результат дискреційних повноважень сторін спору координаційного (договірного) характеру з метою припинити спір, виражений в укладеному ними та поданому на затвердження суду правочині - мировій угоді, яка набирає чинності з моменту її затвердження судом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, відповідачем було у повному обсязі виконано мирову угоду та сплачено Любомльській міській раді 485470,24, з дотриманням договірних умов.

При цьому, укладена між сторонами та затверджена судом мирова угода не є новацією в розумінні статті 604 ЦК України, оскільки за умовами мирової угоди зобов`язання відповідача не було замінено на будь-яке інше зобов`язання, умов про припинення первісного зобов`язання мирова угода не містить, а зміна порядку виконання такого зобов`язання або зміна строку його виконання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні вищевказаної норми.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7, від 11.12.2018 у справі №910/2107/17.

З огляду на наведене, користування цим боргом з початку його виникнення 02.02.2021 і до 25.09.2024 було неправомірним зі всіма правовими наслідками, які випливають з такого користування і лише з 26.09.2024 (день затвердження мирової угоди судом) воно стало правомірним, у зв`язку з чим судом не приймаються заперечення відповідача в частин зміни прокуратурою умов мирової угоди в односторонньому порядку.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору у розмірі 3772,65 грн відповідно до ст. ст. 129 - 130 ГПК України слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Домус (вул. М. Грушевського, буд. 81, м. Хмельницький, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 42591932) на користь Любомльської міської ради (вул. Незалежності, 23, м. Любомль, Волинська обл., код ЄДРПОУ 04051336, отримувач: ГУК у Волинській обл. м. Любомль/24170000, банк отримувача: Казначейство України, код ЄДРПОУ 38009371, рахунок: UA278999980314131921000003480) 261 267,90 грн інфляційних втрат та 53 119,69 грн 3% річних, а всього: 314 387,59 грн (триста чотирнадцять тисяч триста вісімдесят сім грн 59 коп).

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Домус (вул. М. Грушевського, буд. 81, м. Хмельницький, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 42591932) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915, рахунок UA138201720343140001000004945 у Державній казначейській службі України) 3 772,65 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.09.2026.

Суддя С. В. Бідюк