Ухвала суду № 139474287, 04.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

04 вересня 2026 року Справа № 903/828/26 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

про забезпечення позову одночасно з позовною заявою

за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

до відповідача: Фізичної особи підприємця Павлика Антона Петровича

про стягнення заборгованості 442 223,07 грн.

Встановив: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи підприємця Павлика Антона Петровича, в якому просить стягнути 442 223,07 грн. в т.ч: яка складається із заборгованості:

- за заявою-договором №ID20224164 від 05.05.2023 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», в сумі - 87 307 гривень 33 копійок, з яких заборгованість по тілу кредиту 58 607,33 грн., заборгованість по комісії 28700,00 грн.;

- за заявою-договором №ID27433344 від 10.07.2024 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», в сумі - 354 915 гривень 74 копійок, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 308 979,66 грн., заборгованість по процентах 0,08 грн., заборгованість по комісії 45 936,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо повернення кредитів за умовами заявами-договорів №ID20224164 від 05.05.2023, №ID27433344 від 10.07.2024.

Ухвалою суду від 04.09.206 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом у сторін у справі на 30.09.2026.

02.09.2026 в системі Електронний суд сформовано та надіслано до суду заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про забезпечення позову, а саме шляхом накладення арешту та заборону вчинення реєстраційних дій на майно, що належить відповідачу:

1)реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2535335807040 Тип об`єкта: земельна ділянка Кадастровий номер: 0721486200:02:000:0425 Опис об`єкта: Площа (га): 1.12

2) частку 100% в статутному капіталі товариства, засновником якого є відповідач, а саме: ФГ "СФГ "ПНІВНЕ АГРО"код ЄДРПОУ 45138193, зареєстровано: Україна, 44531, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, село Пнівне, вул.Молодіжна, будинок 11.

3) заборонити суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та нотаріусам, іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та грошові кошти, що належать відповідачу які знаходяться на всіх його (відповідача) рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми позову .

В обґрунтування заяви посилається на те, що обрані заходи забезпечення позову не будуть мати наслідком припинення господарської діяльності боржника, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного боржнику майна чи зниження його вартості. Тому, просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно боржника, що не позбавить його права власності на таке майно та не спричинить сторонам будь-яких збитків, а також буде спрямоване на захист інтересів АТ «ТАСКОМБАНК», а тому просить суд задоволити дану заяву в повному обсязі.

Розглянувши заяву АТ «ТАСКОМБАНК» про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний розгляд судом позовних вимог та захист Позивачем своїх прав буде нівельовано. Відновити порушені права Позивача за позовом за наслідком судового розгляду буде неможливо, оскільки електрична енергія є товаром, який споживається Позивачем в момент його отримання.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між ними та предметом позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, тому оцінка такої відповідності теж здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та, зокрема, майнових наслідків заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні наявності обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (застосування певного виду забезпечення).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Заходи для забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/19256/16, від 25 січня 2019 року у справі № 925/288/17.

Згідно частини 1статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина перша статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи викладені у частині 3статті 13 Господарського процесуального кодексу України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно частин 1, 2статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 03.03.2023 у справі №905/448/22 умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Окрім того, у вищевказаній постанові Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Крім того, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 903/965/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.

Отже, відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Згідно статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Отже, вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову також охоплюється концепцією ефективного захисту права, адже його вирішення покликане перешкодити створенню ситуації, коли настануть незворотні наслідки порушення, що унеможливлять ефективний захист права.

Щодо накладення арешту на реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2535335807040 тип об`єкта: земельна ділянка кадастровий номер: 0721486200:02:000:0425 Опис об`єкта: площа (га): 1.12 , судом встановлено наступне.

У постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 910/3158/20 міститься висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 15 вересня 2019 року у справі № 915/870/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 911/527/19, від 16 жовтня 2019 року у справі № 911/1530/19, 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, від 25 вересня 2020 року у справі № 925/77/20, від 20 вересня 2022 року у справі № 916/307/22, від 03 березня 2023 року у справі № 907/269/22, № 910/268/23 від 27.02.2025.

Крім того, арешт майна може бути застосовано судом лише до індивідуального визначено майна , щодо якого у відповідача є право власності.

Судом із долучених до зави доказів встановлено, а саме із довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек №489584219, що ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 є орендарем земельної ділянки 0721486200:02:000:0425, площею 1,12 га., а не власником, що унеможливлює застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі №918/124/23 звернув увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Тобто метою заходу забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06). У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача будуть порушені, а баланс інтересів порушений.

Враховуючи предмет спору, а саме: стягнення 442 223,07 грн. в т.ч: яка складається із заборгованості:

- за заявою-договором №ID20224164 від 05.05.2023 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», в сумі - 87 307 гривень 33 копійок, з яких заборгованість по тілу кредиту 58 607,33 грн., заборгованість по комісії 28700,00 грн.;

- за заявою-договором №ID27433344 від 10.07.2024 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», в сумі - 354 915 гривень 74 копійок, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 308 979,66 грн., заборгованість по процентах 0,08 грн., заборгованість по комісії 45 936,00 грн.

З огляду на викладене, заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на частку 100% в статутному капіталі товариства, засновником якого є відповідач, а саме: ФГ "СФГ "ПНІВНЕ АГРО" код ЄДРПОУ 45138193, зареєстровано: Україна, 44531, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, село Пнівне, вул.Молодіжна, будинок 11, є необґрунтованим та неадекватним, оскільки накладення арешту на частку в статутному капіталі ФГ "СФГ "ПНІВНЕ АГРО" немає логічного зв`язку з предметом позовних вимог у даній справі до ФОП Павлика Антона Петровича.

Щодо заборонити суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та нотаріусам, іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та грошові кошти, що належать відповідачу які знаходяться на всіх його (відповідача) рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми позову .

Заявником не доведено, що відповідачем вчиняються або плануються нові реєстраційні дії, які можуть унеможливити чи істотно ускладнити виконання можливого рішення суду.

При цьому, встановлення загальної заборони на проведення будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, у тому числі щодо керівника, осіб, які можуть діяти від імені юридичної особи, складу учасників, розміру часток, місцезнаходження, установчих документів тощо, є надмірним заходом, оскільки фактично блокує можливість здійснення товариством передбачених законом реєстраційних дій, у тому числі тих, які можуть бути зумовлені необхідністю належного ведення його господарської діяльності.

При цьому заявник не обґрунтував, яким саме чином кожна із зазначених у заяві категорій реєстраційних дій може вплинути на можливість виконання майбутнього рішення у цій конкретній справі.

Крім того, заявник не визначив на, які грошові кошти і на які саме рахунки та у яких установах вони знаходять накласти арешт в межах суми позову, а відтак дана вимога також є необґрунтована та не підтверджена належними та допустимим доказами.

Отже, заявлені заходи забезпечення позову не відповідають критерію необхідності та не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку про відмову заявленим вимогам про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем в обґрунтування останніх не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову. Самі лише припущення щодо невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду не є підставою для забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

На підставі викладено та керуючись статтями 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у заяві АТ «Таскомбанк» за вх..№01-87/5164/26 від 02.09.2026 про вжиття заходів забезпечення позову

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду підписана 04.09.2026.

Суддя В. М. Дем`як