Рішення № 139474239, 28.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2026 року Справа № 903/615/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВолиньБудКомфорт, місто Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мельничука Володимира Андрійовича, місто Луцьк

про стягнення 115 990,22 грн безпідставно перерахованих коштів

Суддя Шум М.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВолиньБудКомфорт» в позовній заяві від 24.06.2026 до Фізичної особи-підприємця Мельничука Володимира Андрійовича просить суд стягнути з відповідача на свою користь 115 990,22 грн помилково перерахованих коштів, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Позивач повідомляє суд про те, що на даний час позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. У випадку понесення позивачем інших судових витрат, про це буде заявлено додатково з відповідними підтверджуючими доказами. Сторона позивача окрім судового збору очікує понести витрати на правничу допомогу в загальному розмірі до 20 000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 25.06.2026 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (43002, м. Луцьк, вул. Гузара Любомира, буд. 25, кв. 2), однак повернута з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній».

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

05.08.2026 через «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів на підтвердження факту понесення судових витрат у розмірі 10 000,00 грн.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та відзив на позовну заяву відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.02.2026 у справі №903/1162/25 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВолиньБудКомфорт на користь Фізичної особи-підприємця Мельничука Володимира Андрійовича 286 078,70 грн заборгованості в т.ч. 229 811,00 грн заборгованості по оплаті поставленого позивачем товару, 44 160,12 грн інфляційних втрат, 12 107,58 грн 3% річних, а також 3 432,93 грн в повернення витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 05.03.2026 у справі №903/1162/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВолиньБудКомфорт на користь Фізичної особи-підприємця Мельничука Володимира Андрійовича 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі № 903/1162/25 апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВолиньБудКомфорт" на рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.2026 у справі № 903/1162/25 повернуто скаржнику.

Рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.2026 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2026 у справі №903/1162/25 набрали законної сили 27.04.2026.

Господарським судом Волинської області видано накази про примусове виконання рішення № 903/1162/25-1 від 13.05.2026 та додаткового рішення № 903/1162/25-2 від 13.05.2026.

22.04.2026 позивачем на користь відповідача було перераховано 10 000,00 грн на виконання додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2026 у справі №903/1162/25 (про що зазначено у призначенні платежу), що підтверджується платіжною інструкцією №2295 від 22.04.2026, доданою до позовної заяви.

Також, 22.04.2026 позивачем на користь відповідача було перераховано 402 068,92 грн на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26.02.2026 у справі №903/1162/25 (про що зазначено у призначенні платежу), згідно з платіжною інструкцією №2296 від 22.04.2026, доданою до позовної заяви.

Як стверджує представник позивача у позовній заяві, сума платежу згідно з платіжною інструкцією №2296 від 22.04.2026 була визначена помилково, а саме оплачено на 115 990,22 грн більше, аніж стягнуто рішенням Господарського суду Волинської області від 26.02.2026 у справі №903/1162/25.

Крім того, представник позивача зазначає, що підстава для надлишкового перерахування на користь відповідача коштів в розмірі 115 990,22 грн була відсутня взагалі, а перерахування цих коштів було помилковим, у зв`язку із чим на адресу відповідача було надіслано лист-прохання про повернення помилково сплачених коштів від 14.05.2026, який останнім було отримано 19.05.2026, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак відповіді на вказаний лист надано не було, кошти відповідачем не повернуто.

Оскільки відповідач не повернув безпідставно отримані кошти в позасудовому порядку, у позивача виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Перевіривши розрахунок безпідставно перерахованих позивачем коштів, суд зазначає, що він є неправильним, оскільки позивачем не враховано суму судового збору, присудженого до стягнення рішенням суду від 26.02.2026 у справі №903/1162/25.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.02.2026 у справі №903/1162/25 стягнуто з ТОВ ВолиньБудКомфорт на користь ФОП Мельничука Володимира Андрійовича 286 078,70 грн заборгованості в т.ч. 229 811,00 грн заборгованості по оплаті поставленого позивачем товару, 44 160,12 грн інфляційних втрат, 12 107,58 грн 3% річних, а також 3 432,93 грн в повернення витрат по сплаті судового збору.

Згідно з платіжною інструкцією №2296 від 22.04.2026, доданою до позовної заяви, позивачем було перераховано 402 068,92 грн на користь відповідача на виконання вищезазначеного рішення суду (про що зазначено у призначенні платежу).

Суд, здійснивши розрахунок помилково перерахованих коштів, зазначає:

402 068,92 грн - 286 078,70 грн заборгованості - 3 432,93 грн витрат по сплаті судового збору = 112 557,29 грн безпідставно перерахованих коштів.

Отже суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 112 557,29 грн безпідставно перерахованих коштів. У позові на суму 3 432,93 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Також представник позивача просить стягнути з відповідача витрати за надану правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн позивачем надано в матеріали справи наступні докази:

- договір №15/26-А про надання правової (правничої) допомоги від 18.06.2026, який укладено між адвокатом Войціховським Антоном Віталійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВолиньБудКомфорт» (далі договір).

- акт приймання-передачі послуг від 03.08.2026 №1 наданих на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №15/26-А від 18.06.2026 на суму 10 000,00 грн.

Згідно п.1.1 договору, предметом даного договору є надання виконавцем усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги клієнту у справах, що пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплачувати на рахунок Виконавця винагороду за надану допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.2.1-2.14. договору, на виконання доручення клієнта щодо предмету договору виконавець приймає на себе наступні обов`язки: надавати правову інформацію, консультації, роз`яснення з правових питань; складати в інтересах клієнта заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру та розписуватись в них від імені клієнта; представляти у встановленому порядку інтереси клієнта у місцевих загальних, адміністративних та господарських судах, апеляційних судах з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційних господарських та адміністративних судах, Верховному Суді, на зборах кредиторів та засіданні комітету кредиторів та перед арбітражним керуючим; представляти у встановленому порядку інтереси клієнта у державних органах, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, органах виконавчої служби, у правоохоронних та контролюючих органах, перед банками, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та будь-якими фізичними особами.

За надану правничу допомогу клієнт виплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається на підставі обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, затраченого виконавцем, та встановленої пунктами 3.2. - 3.3. Договору вартості надання послуг/виконання робіт (п.3.1. договору).

Згідно з п.3.2. договору вартість однієї години роботи виконавця (крім участі в судових засіданнях) становить 2 000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.).

Вартість участі виконавця в судових засіданнях становить: в суді першої інстанції - 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень; в судах апеляційної та касаційної інстанції - 3 000 (три тисячі) гривень за один судовий день(п.3.3. договору).

Оплата правничої допомоги (винагороди) здійснюється клієнтом на підставі та упродовж 3 (трьох) банківських днів з дня підписання акту наданих послуг/виконаних робіт, оплата може здійснюватися авансом (п.3.4. договору).

Протягом 3 (трьох) календарних днів з дня підписання даного договору клієнт сплачує виконавцю авансовий платіж в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) який в подальшому враховується при оплаті складених сторонами актів наданих послуг/виконаних робіт (п.3.5. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (4.1 договору).

Актом приймання-передачі послуг від 03.08.2026 №1 підтверджується надання адвокатом клієнту послуг на суму 10 000 грн, a саме: зустріч з клієнтом, надання консультацій по суті спору, розгляд та аналіз документів, контроль ходу справи (1 год, вартість 2 000,00 грн); підготовка та подання позовної заяви про стягнення коштів (4 год, вартість 8 000,00 грн).

Згідно п. 3 акту приймання-передачі послуг від 03.08.2026 №1 за виконану роботу/надані послуги клієнт сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 10 000,00 грн.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що зазначено вище, проте їх розмір у даному випадку не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Між тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Отже, враховуючи викладене та дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд доходить висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн підлягає зменшенню до 7 000,00 грн, що відповідає критерію пропорційності та розумності.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн згідно платіжної інструкції №2341 від 19.06.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельничука Володимира Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВолиньБудКомфорт» (43000, Волинська обл., Луцький р-н, м. Луцьк, вул. Сверстюка Євгена, буд. 1, офіс 306, ЄДРПОУ 44572513) 112 557,29 грн помилково перерахованих коштів, 2 583,60 грн витрат по сплаті судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У позові на суму 3 432,93 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Микола ШУМ