Ухвала суду № 139473414, 02.09.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/531/21

№ провадження 1-кп/646/1311/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

02 вересня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12020220060001442 від 06.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_8 ,

перекладача ОСОБА_9 ,

встановив:

Під час підготовчого судового засідання прокурором Слобідської окружної прокуратури міста Харкова подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 без визначення розміру застави.

В обґрунтування прокурор посилався на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення й те, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перебуваючи на волі, ОСОБА_3 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не зможуть забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням, в якому просив змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави у розмірі, визначеному судом з урахуванням майнового стану сторони захисту та обставин провадження. Також просив покласти на обвинуваченого обов`язки, що визначені ст. 194 КПК України.

В обґрунтування клопотання захисник посилався, на те, що існують всі підстави для перекваліфікації діяння на ч. 1 ст. 118 КК України. Також зазначив, що ОСОБА_3 є працездатною особою; за майже шість років перебування під вартою його стан здоров`я істотно погіршився, що додатково свідчить на користь недоцільності подальшого перебування у слідчому ізоляторі. Крім того, захисник посилався на міцність соціальних зв`язків ОСОБА_3 . Також захисник вказав, що його підзахисний має постійне зареєстроване місце проживання та за допомогою власних коштів та його родичів може внести суму застави.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави підтримала, проти клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу заперечувала.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник у підготовчому судовому засіданні просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави у розмірі, визначеному судом.

Потерпіла та її представники у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави підтримали, проти клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу заперечувала.

Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, строк покарання за санкцією вказаного злочину передбачає позбавлення волі строком до 15 років.

Апеляційний суд у своїй ухвалі від 29 липня 2026 року фактично констатував істотну неповноту досудового розслідування та судового розгляду і поставив під сумнів як фактичні обставини, так і правову кваліфікацію.

При вирішенні клопотання прокурора, суд враховує існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи на свободі може:

- переховуватися від суду, оскільки обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину об`єктивно свідчить про наявність ризику того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до таких дій;

- незаконно впливати на потерпілого, свідків, у цьому кримінальному провадженні, оскільки наразі ще не розпочався судовий розгляд, свідки обвинувачення ще не допитані, що не виключає можливості обвинуваченого їх схилити до зміни раніше наданих показів;

- може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст. 178 КПК України, судом враховується: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів; 2) тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, оскільки санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 , який не має тяжких хронічних захворювань або інвалідності; 4) дані про особу обвинуваченого, який одружений, має стійкі родинні зв`язки в межах України,раніше судимий, 23.07.2020 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України, ст.75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків, суд приходить до висновку про необхідність продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому клопотання прокурора в цій частині підлягає задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.09.2020 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 07.09.2020 до 05.11.2020 включно, без визначення розміру застави. В подальшому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою було неодноразово продовжено, востаннє ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.07.2026 до 28.09.2026 включно.

Суд також вважає за необхідне взяти до уваги висновки Харківського апеляційного суду, зазначені в ухвалі від 29.07.2026, якою вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03.02.2025 стосовно ОСОБА_3 скасовано та призначено судовий розгляд в суді першої інстанції, зокрема посилання колегії суддів апеляційної інстанції на те, що тримання під вартою є виключним запобіжним заходом і застосовується лише, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 перебуває під вартою у даному кримінальному провадженні майже шість років, а відтак, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перебуває за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки за цей період.

Колегія суддів Харківського апеляційного суду вказала у вказаній ухвалі, що значна тривалість розгляду за відсутності відомостей щодо явного зловживання сторонами провадження процесуальними правами, не може перекладатися на обвинуваченого, шляхом обмеження права на свободу, що носить довготривалий характер, навіть за наявності обґрунтованого обвинувачення, і при цьому очікуване покарання не слід ототожнювати із застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Судом враховано, що обвинувачений тримається під вартою майже 6 років, має міцні соціальні зв`язки, одружений, має постійне проживання в місті Харкові.

Крім того, судом взято до уваги твердження, викладені в ухвалі Харківського Харківського апеляційного суду від 29.07.2026, якою вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03.02.2025 стосовно ОСОБА_3 скасовано та призначено судовий розгляд в суді першої інстанції.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.06.2024 № 7-р (ІІ) 2024 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, наголосив, що «свобода є фундаментальною цінністю для демократичної держави» (абзац перший підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 27 грудня 2022 року № 4-р/2022); свобода (вільність) людини a priori є визначальною та пріоритетною для шанування державою загалом, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами" [абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 5-р(II)/2022]. В умовах воєнного стану роль суду є визначальною в системі інституційного забезпечення правовладдя, а судовий захист прав і свобод людини від свавілля - надважливим, і в таких умовах не дозволено свавільне тримання особи під вартою без умотивованого судового рішення.

Під час вирішення питання щодо тримання особи під вартою має бути досягнуто обґрунтованого балансу між забезпеченням ефективного здійснення кримінального провадження та вказаним конституційним правом особи, щодо якої таке провадження відкрито, зважаючи на тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюють таку особу, наявність ризиків у зв`язку з неналежною процесуальною поведінкою такої особи для виконання завдань кримінального провадження й захисту відповідних публічних інтересів. Такого балансу неможливо досягти, якщо в кримінальному провадженні буде наявний лише один винятковий запобіжний захід - тримання під вартою. Зазначене унормування не може також обмежувати повноваження слідчого судді, суду застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі вмотивованого рішення, ухваленого в порядку справедливої судової процедури, тобто законодавець має забезпечити слідчому судді, суду й наявність дискреції у кримінальному провадженні обрати інший, більш м`який, запобіжний захід, ніж указаний.

Отже, законодавець для досягнення мети кримінального провадження та захисту відповідних публічних інтересів не може визначати запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як безальтернативного і має забезпечити наявність у кримінальному провадженні принаймні одного запобіжного заходу, який є більш м`яким і який можна обрати як менш обтяжливий для конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи.

Аналізуючи частину четверту статті 183 Кодексу слід дійти висновку, що слідчий суддя "має право" не визначати розмір застави у перелічених випадках. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м`який, запобіжний захід, визначений Кодексом.

Тобто законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч.4 статті 183 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.

Європейський суд із прав людини на підставі своєї практики тлумачення зазначених приписів статті 5 Конвенції в рішенні у справі Грубник проти України / Grubnyk v. Ukraine від 17 вересня 2020 року (заява № 58444/15) підсумував, що «на національні судові органи насамперед покладено відповідальність гарантувати у кожному конкретному випадку, що тримання обвинуваченого під вартою не перевищуватиме обґрунтованого строку. З цією метою вони повинні дотримувати принципу презумпції невинуватості, розглянути усі факти, які свідчать „за" і „проти" наявності згаданої вимоги суспільного інтересу або виправдовують відступ від правила статті 5 Конвенції, та навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення з-під варти» (§ 111); розв`язуючи питання про звільнення або тримання особи під вартою, органи державної влади зобов`язані розглянути альтернативні засоби забезпечення її явки до суду" (§ 114);

Враховуючи існування об`єктивних причин неможливості завершення судового розгляду даного кримінального провадження протягом найкоротшого терміну, зумовленого необхідністю допиту значної кількості свідків, дослідження письмових доказів по справі, й одночасно тривалість перебування обвинуваченого під вартою майже шість років, суд вважає за можливе для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого призначити альтернативний запобіжний захід заставу, у встановленому законодавством розмірі.

Відповідно до ч.1, ч.4 статті 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч.5 статті 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З приводу клопотання про зміну підозрюваному раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, то в цій частині клопотання підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Вирішення питання про визначення підозрюваному застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Як встановлено судом під час розгляду, що інший більш м`який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальних обов`язків, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні та переховування від суду.

Суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для продовження запобіжного заходу, згідно попередньої ухвали суду, на даний час не змінилися.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Враховуючи наведені приписи законодавства, суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 01 січня поточного року, з покладенням обов`язків, встановлених статтею 194 КПК України.

Крім того, судом на обговорення учасників процесу було поставлено питання про можливість призначення справи до судового розгляду за даним кримінальним провадженням.

У підготовчому судовому засіданні учасники кримінального провадження не заперечували проти призначення судового розгляду, перешкод для цього не вбачали, із заявами та клопотаннями відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України до суду не зверталися.

Заслухавши думку осіб, які беруть учать у підготовчому судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість закінчення підготовчого провадження і призначення судового розгляду.

Підстав для прийняття рішення відповідно до п.п. 1-4 ч. 3ст. 314 КПК України не вбачається.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 315, 369-372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 31 жовтня 2026 року включно.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу задовольнити частково.

Одночасно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок суду.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії запобіжного заходу.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого чи прокурора в даному кримінальному провадженні.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати на виклики прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись за межі Харківської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування з потерпілою ОСОБА_6 та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Призначити судовий розгляд за обвинувальним актом по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020220060001442 від 06.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на 11 вересня 2026 року о 10-00 год. у приміщенні суду за адресою: м. Харків, м-н. Героїв Небесної Сотні, 36, 3-й під`їзд.

Здійснювати судовий розгляд кримінального провадження одноособово у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати учасників провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим у цей же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 04.09.2026.

Суддя: ОСОБА_1