Рішення № 139472450, 02.09.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"02" вересня 2026 р. Справа № 390/1950/26Провадження № 2/390/1379/26

Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Бойко І.А.,

при секретарі Погрібній А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №45896653 в сумі 23098,6 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом 7000 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими базовими процентами 978,60 грн, заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування/пеня - 14000 грн та комісію - 1120 грн. Крім того, позивач просить стягнути на свою користь судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено кредитний договір № 45896653, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 7000,00 грн на строк 30 днів та зобов`язалася його повернути, у тому числі сплатити проценти та комісію за користування позикою в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов`язку та не повернула надані їй кошти у строки, передбачені кредитним договором, тому у відповідача перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» утворилась заборгованість у загальному розмірі 23098,6 грн. В добровільному порядку погашати заборгованість за кредитним договором відповідач відмовляється, тому позивач звернувся до суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову вказав, що просить розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату місце і час розгляду справи повідомлена за зареєстрованою адресою проживання згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, правом подання відзиву не скористалася.

Дослідивши та оцінивши всі перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд установив, що 26.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 електронними засобами укладено кредитний договір № 45896653, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу позику у розмірі 7000 грн шляхом їх зарахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника № НОМЕР_1 на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за її використання. Підпунктом 2.2.2, 2.2.3 договору передбачено, що строк кредитування становить 30 днів, процентна ставка фіксована 0,466 % в день.

З довідки про укладення договору (ідентифікацію) вбачається, що ОСОБА_1 ідентифікована в системі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та в рамках договору № 45896653 від 26.01.2026 нею здійснено акцепт оферти на суму кредиту у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 45896653 від 26.01.2026 по 15.04.2026, яку здійснило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в період з 26.01.2026 по 04.06.2026, загальний розмір заборгованості становить: 23098,60 грн та складається із: 7000,00 грн - заборгованість за тілом, 978,60 грн проценти, 14000 грн відсотки за понадстрокове користування, 1120 - комісія. При цьому розмір заборгованості за процентами нараховані з 26.01.2026 по 24.02.2026 включно, а борг за відсотки за понадстрокове користування (пеня) розрахований за період з 25.02.2026 по 15.04.2026.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частиною ч.1, ч.3 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст.509-510, 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст.525, 625 ЦК України).

Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Аналіз доказів, які дослідив суд, свідчить, що 26.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким товариство надало останній позику на споживчі потреби у розмірі 7000 грн.

Зміст договору містить всі істотні умови, стосовно яких їх сторони дійшли згоди: предмет договору (вид кредиту за способом його надання, розмір кредиту, валюта кредиту), умови щодо розміру процентів, типу процентної ставки, порядку сплати процентів, у випадку застосування змінюваної процентної ставки умови щодо порядку її обчислення та максимальний розмір збільшення процентної ставки за кредитом, строк повернення кредиту.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері регулюється Законом України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року з наступними змінами.

Письмові докази, які дослідив, суд свідчать, що кредитний договір № 45896653 від 26.01.2026 укладений та підписаний з дотриманням вимог Закону № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року, у тому числі ст. 12, яка визначає обов`язкові умови договору про споживчий кредит (позики).

Отже підстави вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог законодавства, що регулюють порядок їх укладень, у суду відсутні.

Відповідно до ст.509-510, 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст.525, 625 ЦК України).

Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Доказами, які дослідив суд, підтверджено, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору № 45896653 від 26.01.2026, відповідач не повернула позику у сумі 7000 грн.

Згідно фактичних обставин, які встановив суд, проценти за користування позиченими коштами нараховуються щоденно, а процентні ставки є фіксованими.

Стосовно позовних вимог в частині суми заборгованості за відсотками суд зазначає таке.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до умов договору позики сторони обумовили, що строк дії договору становить 30 днів.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження продовження строку правомірного користування позикою після завершення строку кредитування (24.02.2026).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Близькі за змістом висновки також сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Зазначене не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення позики та сплати процентів за «користування позикою», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 22.04.2024 по справі № 559/1622/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Зважаючи, що позивач помилився в розрахунку розміру заборгованості по відсотках, суд самостійно визначає таку заборгованість, з наступних підстав.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем розмір заборгованості за процентами нарахований з 26.01.2026 по 24.02.2026 включно, а борг за відсотки за понадстрокове користування (пеня) розрахований за період з 25.02.2026 по 15.04.2026 та визначив таку заборгованість у загальному розмірі 14000 грн.

Однак правомірне нарахування процентів за користування позикою обмежено періодом строку кредитування, який за обставинами справи триває 30 днів з 26.01.2026 по 24.02.2026.

Таким чином, сума заборгованості за відсотками, яку має право отримати позивач в межах строку кредитування, становить 978,60 грн, що розраховується наступним чином: 7000 грн (розмір кредиту) х 0,466 % в день х 30 днів).

Згідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан, що триває, введений в Україні із 24 лютого 2022 року, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та Закону України № 2102-IX від 24.02.2022.

Отже, відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, в силу прямої вказівки закону, і позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам за понадстрокове користування кредитом/пеня у розмірі 14000 грн, - задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме: у розмірі 9098,60 грн, що складається з: 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 978,6 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 1120 грн - комісія.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, що здійснив позивач, суд виходить з вимог ст.ст.133, 141 ЦПК України, згідно яких такі витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову з ціною позову у 23098,60 грн сплатив судовий збір у розмірі 2662,4 грн. Зважаючи на часткове задоволення позову, а саме на 9098,6 грн, то сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1048,72 грн (9098,6 / 23098,6 х 2662,4).

На підставі ч.2 ст.3, ст.12-14 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 514, 530, 638, 1046, 1048 України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за кредитним № 45896653 від 26.01.2026 у розмірі 9098,6 грн., яка складається: 7000 грн заборгованість по тілу кредиту, 978,60 заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1120 грн комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» судовий збір у розмірі 1048,72 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», площа Арсенальна, будинок 1-Б, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ:39861924, IBAN: НОМЕР_2 , АТ УНІВЕРСАЛ БАНК, МФО 322001;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І.А. Бойко