Постанова № 139472375, 03.09.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1039/26

Номер провадження 3/350/195/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП), -

в с т а н о в и в:

І. Обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення

10 липня 2026 року до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з відділення поліції №2 (селище Рожнятів) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшла справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 122-4 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №698413 від 20 червня 2026 року, 07 червня 2026 року о 19 годині 20 хвилин у селищі Брошнів-Осада по вулиці 22 Січня, 60 ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом марки «DELTA» без державного номерного знака, не був уважним, не врахував безпечної швидкості, не оцінив дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода, який отримав незначні тілесні ушкодження, чим порушив вимоги пункту 2.3 «б» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.

Окрім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №698430, 07 червня 2026 року о 19 годині 20 хвилин у селищі Брошнів-Осада по вулиці 22 Січня, 60 ОСОБА_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце події до приїзду працівників поліції, чим порушив вимоги пункту 2.10 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею 122-4 КУпАП.

ІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився повторно, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення розгляду справи від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не надходило.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними, демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді та утримуватися від дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи, а також використовувати передбачені законом засоби для реалізації своїх процесуальних прав.

Суд звертає увагу, що у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» та «Креуз проти Польщі» зазначено, що, реалізуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя, держави - учасниці Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони та обмеження, метою яких є забезпечення належного здійснення правосуддя. Учасник судового провадження, зі свого боку, повинен добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами, з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у його справі, вживати необхідних заходів для участі у її розгляді та не допускати поведінки, спрямованої на безпідставне затягування судового провадження.

Суд звертає увагу на недопустимість затягування розгляду справи з необґрунтованих причин, оскільки необхідність дотримання розумного строку розгляду справи покладає відповідні процесуальні обов`язки не лише на суд, але й на учасників провадження.

З огляду на те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак повторно до суду не з`явився, причин неявки не повідомив та клопотань про відкладення розгляду справи не подав, суд не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду справи.

При цьому стаття 124 та стаття 122-4 КУпАП не належать до переліку адміністративних правопорушень, визначених частиною другою статті 268 КУпАП, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

ІІІ. Норми права, якими керується суд, та загальна оцінка доказів

Відповідно до частин другої та третьої статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є ширшою та цей принцип є обов`язковим не лише для суду, який вирішує питання про обґрунтованість кримінального обвинувачення, але й має враховуватися іншими органами держави.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідним є встановлення події адміністративного правопорушення, наявності в діянні особи всіх передбачених законом ознак його складу та доведення винуватості особи належними, допустимими та достатніми доказами.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» передбачає, що сукупність установлених під час розгляду справи обставин повинна виключати будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено та особа, яка притягається до відповідальності, є винною у його вчиненні.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Оцінка доказів відповідно до статті 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням особи, яка приймає рішення, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, при цьому жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, а тому суд не вправі перебирати на себе функцію обвинувачення, самостійно відшукувати докази вини особи, усувати недоліки складених працівниками поліції матеріалів чи змінювати викладену в протоколі фактичну фабулу правопорушення на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням або проступком визнається протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких конкретне діяння може бути кваліфіковане як адміністративне правопорушення.

Відсутність хоча б однієї з обов`язкових ознак відповідного складу адміністративного правопорушення означає відсутність складу правопорушення в цілому та виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, обов`язковим наслідком якого є пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, є матеріальним. Для наявності закінченого складу цього правопорушення недостатньо встановити лише факт порушення водієм певної вимоги Правил дорожнього руху. Обов`язковим є також настання прямо передбачених диспозицією статті 124 КУпАП наслідків та наявність причинного зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху і такими наслідками.

Таким чином, законодавцем визначено конкретний перелік наслідків, за наявності яких порушення Правил дорожнього руху може бути кваліфіковано за статтею 124 КУпАП, а саме: пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №698413, 07 червня 2026 року о 19 годині 20 хвилин у селищі Брошнів-Осада по вулиці 22 Січня, 60 ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом марки «DELTA» без державного номерного знака, здійснив наїзд на пішохода, внаслідок чого останній отримав незначні тілесні ушкодження.

Разом з тим у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди мотоцикла марки «DELTA», іншого транспортного засобу, вантажу, автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду, дорожньої споруди чи будь-якого іншого майна. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння внаслідок цієї події будь-якої майнової шкоди.

Водночас спричинення тілесних ушкоджень пішоходу саме по собі не належить до наслідків, перелічених у диспозиції статті 124 КУпАП. Диспозиція зазначеної статті пов`язує адміністративну відповідальність не з будь-якими негативними наслідками порушення Правил дорожнього руху, а саме з пошкодженням транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тому наїзд на пішохода та спричинення йому тілесних ушкоджень за відсутності одночасного пошкодження транспортного засобу чи іншого майна не утворює об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення всіх елементів юридичного складу відповідного адміністративного правопорушення та доведення їх належними і допустимими доказами.

Відсутність доказів настання передбачених диспозицією статті 124 КУпАП майнових наслідків не може бути усунута припущеннями суду про можливість пошкодження мотоцикла чи іншого майна.

Більше того, суд не вправі самостійно доповнювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки це фактично означало б перебрання судом на себе функції органу, який сформулював адміністративне обвинувачення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю мотоцикла марки «DELTA» без державного номерного знака під керуванням ОСОБА_1 , яка мала місце 07 червня 2026 року о 19 годині 20 хвилин у селищі Брошнів-Осада по вулиці 22 Січня, 60 Калуського району Івано-Франківської області, тілесних ушкоджень зазнав лише пішохід та не було встановлено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що відповідно до диспозиції статті 124 КУпАП є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та вважає, що провадження за цією статтею підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та встановлений порядок дій учасників дорожнього руху після дорожньо-транспортної пригоди. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у залишенні особою, яка є причетною до дорожньо-транспортної пригоди, місця такої пригоди всупереч установленому Правилами дорожнього руху обов`язку залишатися на місці пригоди.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2.10 Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Пунктом 2.10 Правил дорожнього руху встановлено й інші обов`язки водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, зокрема: увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим; викликати бригаду екстреної медичної допомоги; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції; записати прізвища та адреси очевидців; чекати прибуття поліцейських; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди.

Таким чином, обов`язок водія залишатися на місці дорожньо-транспортної пригоди спрямований не лише на забезпечення належного документування її обставин працівниками поліції, але й на забезпечення можливості надання допомоги потерпілим, встановлення учасників та очевидців події, фіксації слідів дорожньо-транспортної пригоди та встановлення її фактичних обставин.

Як встановлено судом, 07 червня 2026 року о 19 годині 20 хвилин у селищі Брошнів-Осада по вулиці 22 Січня, 60 ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом марки «DELTA» без державного номерного знака, здійснив наїзд на пішохода.

Отже, ОСОБА_1 був безпосередньо причетний до події, яка мала ознаки дорожньо-транспортної пригоди, та з моменту її настання на нього поширювалися обов`язки, визначені пунктом 2.10 Правил дорожнього руху. Незважаючи на це, ОСОБА_1 залишив місце події до приїзду працівників поліції.

Суд звертає увагу на те, що висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не виключає наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.

Стаття 124 та стаття 122-4 КУпАП передбачають самостійні склади адміністративних правопорушень та охороняють різні аспекти суспільних відносин у сфері безпеки дорожнього руху.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП необхідним є, серед іншого, настання прямо передбачених диспозицією цієї статті майнових наслідків.

Натомість для кваліфікації дій за статтею 122-4 КУпАП визначальними є факт причетності особи до дорожньо-транспортної пригоди та залишення нею місця такої пригоди на порушення встановлених Правилами дорожнього руху вимог.

Тому відсутність передбачених статтею 124 КУпАП майнових наслідків не усуває встановленого пунктом 2.10 Правил дорожнього руху обов`язку водія, який став причетним до дорожньо-транспортної пригоди, негайно зупинити транспортний засіб та залишатися на місці пригоди.

З огляду на викладене, закриття провадження щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП не є підставою для закриття провадження за статтею 122-4 КУпАП.

Досліджені судом матеріали у своїй сукупності підтверджують факт причетності ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди та факт залишення ним місця цієї пригоди до приїзду працівників поліції.

Відтак суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди та будучи зобов`язаним відповідно до підпункту «а» пункту 2.10 Правил дорожнього руху негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, зазначеного обов`язку не виконав та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, а саме - залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.

Враховуючи викладене та оцінивши досліджені докази відповідно до вимог статті 252 КУпАП у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, доведена належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що відповідно до статті 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Обставин, що відповідно до статті 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, а також відсутність установлених судом обставин, що пом`якшують чи обтяжують адміністративну відповідальність, суд вважає, що необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових правопорушень буде адміністративне стягнення в межах санкції статті 122-4 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 23, 33, 34, 35, 40-1, 122-4, 124, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Штраф сплатити на рахунок № UA148999980313070149000009001, отримувач коштів: ГУК в Івано-Франківській області/21081300, код отримувача за ЄДРПОУ 37951998, банк отримувача - Казначейство України (електронне адміністрування податків), код класифікації доходів бюджету - 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судовий збір сплатити на рахунок: UA908999980313111256000026001; отримувач коштів: ГУК у місті Києві/місто Київ/22030106, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (електронне адміністрування податків), код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Роз`яснити особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною другою статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, а також витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: