Рішення № 139472095, 04.09.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/834/26

Провадження № 2/191/485/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Форощук С.А., за участю секретаря Вехник С.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 8985257, за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 4 500,00 грн. строком на 360 днів ( з 03.05.2025 року по 27.04.2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 776,25 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 225 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 013856, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "privatbank" за згодою ОСОБА_1 персональні данні останньої в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що остання використала/наклала наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 013856 - 03.05.2025 22:18:25, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8985257 від 03.05.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 4 500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС»), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.

Відповідачка належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за кредитним договором та заборгованості за процентами - не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 17 390,25 грн., з яких - 4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 890,25 грн. - сума заборгованості за процентами; 9 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

16.10.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали Договір факторингу № 16/10/25 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредитної лінії № 8985257 від 03.05.2025 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 16.10.225 року № 16/10/25-01 до договору факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 року ТОВ «Фінпром маркет» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 17 390,25 грн., з яких 4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 890,25 грн. - сума заборгованості за процентами; 9 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідачки та покласти на останнью судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та правничої допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів в банка-емітента АТ КБ «Приват банк».

10 березня 2026 року представником відповідачки поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідачки визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення суми кредиту 4500 грн. та відсотків за користування кредитом в сумі 3890, 25 грн. У стягненні неустойки в сумі 9000 грн. просить відмовити з огляду на положення п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. У порядку розподілу судових витрат просить стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 1284,52грн. та 2000 грн витрат на правову допомогу.

12 березня 2026 року представником позивача подана заява про зменшення позовних вимог, в якій просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 8 390, 25 грн, з яких 4500 грн. заборгованість по тілу кредиту та 3890,25 грн. заборгованість за процентами. Також просить стягнути з відповідачки судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну допомогу в сумі 4500грн.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.

Суд, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються уточнені позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

При вирішенні спору суд керується такими нормами права.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, - це одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 вищевказаного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, так якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 03.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 89852577 за умовами укладеного кредитного договору, кредитодавець надав Позичальнику кредит в розмірі 4 500,00 грн. строком на 360 днів ( з 03.05.2025 року по 27.04.2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 776,25 грн.). Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 013856, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1). Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "privatbank" за згодою ОСОБА_1 персональні данні останньої в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що остання використала/наклала наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 013856 - 03.05.2025 22:18:25, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що кредитний договір №8985257 від 03.05.2025 року був підписаний позичальником відповідачкою за допомогою ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора.

Факт зарахування відповідачу грошових коштів за договором позики №8985257 від 03.05.2025 року в сумі 4500 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 підтверджується електронною платіжною інструкціє, яка долучена до матеріалів справи.

Крім того, згідно з інформацією, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів від 19.02.2026 року АТ КБ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_3 ). Також згідно з випискою за договором за період з 03.05.2025 року по 06.05.2025 року ОСОБА_1 після отримання позики 03.05.2025 року в сумі 4500 грн., активно користувалась наданими грошима.

Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладеними сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Таким чином, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачці на картковий рахунок, надавши останній можливість розпоряджатися ними на власний розсуд.

Однак, згідно матеріалів справи відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором у визначений строку не виконала, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 8985257 від 03.05.2025 року та заборгованість станом на 24.10.2025 року складає 17 390, 25 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4500, 00 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 3 890, 25 грн., заборгованості за пенею/ неустойкою - 9000 грн.

Стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

За приписами п.1 ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами п.1 ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідност.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідност.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Судом встановлено а матеріалами справи підтверджено, що 16.10.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали Договір факторингу № 16/10/25 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредитної лінії від 03.05.2025 року № 8985257.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ "Фінпром маркет" є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачкою ОСОБА_1 .

З огляду на встановлене, зважаючи, що відповідач тіла кредиту у розмірі 4500 грн, та відсотків за користування кредитом у розмірі 3890, 25 грн., які узгоджені між сторонами кредитного договору, не сплатила позивачу, наявні підстави для їх стягнення у судовому порядку, а відтак позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надала: договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг з Акту №6ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, згідно якого вартість наданої послуги складає 4500 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, а також позицію сторони відповідача щодо зменшення витрат на професій правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки, суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування частини сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягають до стягнення кошти в сумі 1284,52 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст. ст. 526, 530, 536, 629, 1054, 1055ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд суд,

УХВАЛИВ:

уточнені позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_5 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за договором кредиту №8985257 в розмірі 8 390, 25грн, з яких: 4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 890,25 грн. - сума заборгованості за процентами;

Стягнути з ОСОБА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_5 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму сплаченого судового збору в розмірі 1284, 52 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя С. А. Форощук