Ухвала суду № 139471801, 04.09.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1660/26

провадження № 2/179/1447/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року с-ще Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Кравченко О.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства освіти і науки України, треті особи: Державна служба якості освіти України, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України, треті особи: Державна служба якості освіти України, Дніпровський державний аграрно-економічний університет про визнання незаконними та скасування рішень і зобов`язання укласти контракт.

02 вересня 2026 року до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства освіти і науки України, треті особи Державна служба якості освіти, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання трудових відносин припиненими.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд прийняти цей позов до розгляду та залучити його до справи №179/1660/26, як зустрічний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Визнати відсутніми правові підстави для зобов`язання Міністерства освіти і науки України укласти з ОСОБА_2 контракт на посаду ректора Дніпровського державного аграрно-економічного університету строком на п`ять років у зв`язку з невідповідністю встановленій частиною першою статті 42 Закону України «Про вищу освіту» кваліфікаційній вимоги щодо наявності не менш як десяти років стажу роботи на посадах науково-педагогічних працівників. Визнати незаконними вимоги позивача які містять одночасно вимоги адміністративного та цивільного права. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні вимоги про зобов`язання МОН укласти з ним контракт на посаду ректора ДДАЕУ. Забезпечити вирішення спору з дотриманням установленої законом процедури формування керівництва ДДАЕУ та імперативних кваліфікаційних вимог до кандидата на посаду ректора.

Дослідивши позовну заяву та матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

Необхідною умовою набуття статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмета спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).

Тобто, право на пред`явлення позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не є абсолютним, подаючи позовну заяву заявник повинен дотримуватися вимог ЦПК України щодо форми, змісту, строку подання, а також порядку її подання.

Такий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 753/8006/20.

Згідно зі ст. 195 ЦПК України положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.

Частинами 1, 2, 3 ст. 193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (ч. 3 ст. 194 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №522/9011/19 зазначено, що «прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково».

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову в первісному позові повністю або частково. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №459/1490/21.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №910/2987/18 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №237/3566/17 вказано, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

У постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

Отже, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відповідно до положень статті 52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

У свою чергу, самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває в правовідносинах з відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимоги позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним, якщо вони прямо взаємопов`язані між собою і спільний їх розгляд є доцільним. Взаємний зв`язок, як умова для прийняття зустрічного позову, має місце у випадку, якщо вимоги відповідача і позивача виникають з одних правовідносин і коли на обґрунтування тієї й іншої вимоги наводяться спільні факти. Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність з первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.

Враховуючи викладене, для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом необхідною є перевірка та встановлення тотожності усіх необхідних трьох ознак, а саме: суб`єктного складу, предмета спору, а також підстав, з яких відповідний позов заявлено.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 судом встановлено, що останній не перебуває у взаємовідносинах ані з позивачем, ані з відповідачем за первісним позовом, і що саме його право у спірних взаємовідносинах є порушеним. Фактично, зміст зустрічної позовної заяви зводиться до заперечень проти первісного позову та вимоги про відмову у його задоволенні. У позовній заяві ОСОБА_1 не посилається на обставини, які свідчать про порушення його прав та позовна заява не містить вимог про їх поновлення. Крім того, третя особа із самостійними вимогами не переслідує мету вирішити спір на свою користь.

Враховуючи викладене, підстави для прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісною позовною заявою відсутні, а тому позовну заяву необхідно повернути заявнику.

Суд зазначає, що повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не позбавляє її права на звернення до суду із самостійними позовними вимогами в загальному порядку.

За таких обставин повернення позовної заяви особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки особа, позовну заяву якої повернуто, не позбавлена права звернутися до суду в загальному порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.52, 185, 195, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства освіти і науки України, треті особи: Державна служба якості освіти України, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання трудових відносин припиненими.

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійних вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства освіти і науки України, треті особи: Державна служба якості освіти України, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання трудових відносин припиненими - повернути заявнику.

Роз`яснити, що відмова у прийнятті позовної заяви не перешкоджає зверненню з позовом у загальному порядку, передбаченому ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.Ю.Кравченко