Рішення № 139471680, 18.08.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3575/26

Провадження № 2/0203/2177/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Донецької міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилалась на те, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. 20.07.2001 року за реєстровим №2107, придбала квартиру АДРЕСА_1 . Згідно реєстраційного запису на вказаному договорі, право власності на квартиру було зареєстровано Донецьким БТІ та записано в книгу №8/26 ДК (187) за реєстровим №568 від 03.09.2001 року. 28.11.2001 року ОСОБА_1 за договором дарування частки квартири, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ушаковою Н.Д. за реєстровим №4155, подарувала своїй доньці ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) 1/3 частку зазначеної вище квартири. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо державної реєстрації прав позивачів на квартиру відсутні. В листопаді 2024 року позивачі звернулись до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради для здійснення державної реєстрації прав на квартиру. Рішенням державного реєстратора №76176668 від 20.11.2024 року розгляд заяви було зупинено для підготовки запиту до КП БТІ м.Донецька. Посилаючись на те, що КП БТІ м.Донецька, яке здійснювало реєстрацію права власності на квартиру за позивачами, розташоване на тимчасово окупованій території, на підконтрольній Україні території не перереєстровувалось, внаслідок чого державний реєстратор позбавлений можливості витребувати документи, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та зареєструвати право власності за позивачами в передбаченому цим законом порядку, позивачі з посиланням на ст.392 ЦК України, просили визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: на 2/3 частки квартири за ОСОБА_1 та на 1/3 частку за ОСОБА_2 .

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №2710/38-14 від 02.09.2014 року підсудність справ Ворошиловського районного суду м.Донецька, якому підсудна вказана цивільна справа згідно правил виключної підсудності встановлених ч.1 ст.30 ЦПК України, була змінена на Селидівський міський суд Донецької області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2024 року змінено територіальну підсудність судових справ Селидівського міського суду Донецької області шляхом їх передачі до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (після зміни найменування Центральний районний суд міста Дніпра) з 02.09.2024 року.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 13.04.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра 22.04.2026 року було відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 22.05.2026 року було закрито підготовче провадження по справі та останню призначено до розгляду по суті.

В призначене судове засідання позивачі не з`явились. В наданій заяві представник позивачів просив проводити розгляд справи за їх відсутності, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач явку свого представника повторно не забезпечив, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

За вказаних вище обставин, суд у відповідності до ч.3 ст.211, ч.ч.3,4 ст.223, ст.247, ст.ст.280,281 ЦПК України, судом було ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін в заочному порядку, за наявними матеріалами справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи, викладені в позовні заяві та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачі є громадянами України, що підтверджується копіями паспортів, долучених до позову.

Згідно відмітки у паспорті та довідки від 12.06.2018 року №1239-556357 позивачка ОСОБА_1 є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа.

З долученої до позову копії договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. 20.07.2001 року за реєстровим №2107, вбачається, що на підставі вказаного договору ОСОБА_1 було придбано квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 74,60 кв.м, житлово площею 50,60 кв.м.

Згідно реєстраційного напису на вказаному договорі, право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 . КП БТІ м.Донецька та записано в книгу №8/26 ДК (187) за реєстровим №568 від 03.09.2001 року.

03.09.2001 року КП БТІ м.Донецька виготовлено технічний паспорт на квартиру, згідно якого загальна площа останньої становить 75,30 кв.м, житлова 50,60 кв.м.

Також матеріалами справи підтверджено, що 28.11.2001 року ОСОБА_1 за договором дарування частки квартири, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ушаковою Н.Д. за реєстровим №4155, подарувала своїй доньці ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) 1/3 частку зазначеної вище квартири, загальною площею 75,30 кв.м, житловою площею 50,60 кв.м.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо державної реєстрації права власності на позивачами на відповідні частки квартири відсутні.

В свою чергу позивачі в листопаді 2024 року звернулись до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з заявою про державну реєстрацію прав на майно.

Проте, 20.11.2024 року державним реєстратором з посиланням на положення ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було прийнято рішення №76176668 про зупинення розгляду заяви в зв`язку із підготовкою запиту до КП БТІ м.Донецька.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пунктах 106-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1812.2019 року по справі №522/1029/18 (провадження №14-270цс19) вказано, що відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

За змістом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого, зокрема, майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зокрема, згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи, що через тимчасову окупацію м.Донецька, позивачі та орган державної реєстрації прав власності/державний реєстратор, позбавлені можливості витребувати передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи про речові права, зареєстровані до 01.01.2013 року, що унеможливлює на теперішній час здійснення за позивачами державної реєстрації права власності в передбаченому зазначеним вище законом порядку, а також приймаючи, що надані позивачами письмові докази в своїй сукупності свідчать про набуття ними права спільної часткової власності у відповідних частках на квартиру у встановленому діючим на той час законодавством порядку, суд приходить до висновку про обгрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на підстави пред`явлення позову, а також, що позивачами не заявлялось про стягнення понесених судових витрат, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст.15,16,316,328,392 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,211,223,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Донецької міської ради про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_5 .

Визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_5 .

Понесені позивачами по справі судові витрати покласти на останніх.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя С.Ю. Казак