Ухвала суду № 139471407, 04.09.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/8911/23

Провадження № 4-с/175/33/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Озерянської Ж.М.,

з участю секретаря Рожкової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(місто Одеса) Фалько Тетяни, -

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2026 року (сформовано в системі Електронний суд 02 серпня 2026 року) до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(місто Одеса) Фалько Тетяни, в якій вона просила суд: визнати протиправними дії/бездіяльність головного державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управління юстиції України Фалько Тетяни щодо неприйняття/відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2026 року у справі №175/8911/23 та зобов`язати головного державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського районну Дніпропетровської області Дніпропетровського міжрегіонального управління юстиції України Фалько Тетяну негайно відкрити виконавче провадження за постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2026 року у справі №175/8911/23 та розпочати примусове виконання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримала та просила задовольнити.

Державний виконавець Синельниківського відділу державно виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(місто Одеса) Фалько Тетяна в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу в особистий кабінет ЕС.

Вислухавши заявника, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1-2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;….

Судом встановлено, що 10 червня 2026 року Дніпровським апеляційним судом у справі №175/8911/23 було винесено постанову, якою Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року про відмову у забезпеченні позову скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дітей у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Служба у справах дітей Синельниківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дітей задоволено частково.

Забезпечено позов шляхом встановлення спільних зустрічей дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участі практичного психолога Комунальної установи «ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР» Синельниківської міської ради Дніпропетровської області без присутності будь-яких інших осіб, кожних першої та третьої середи та п`ятниці місяця з 14:00 до 16:00 год. з урахуванням розкладу навчання та зайнятості дитини, починаючи з дати постановлення ухвали суду та до набрання законної сили рішення у справі.

Зобов`язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 забезпечити явку малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 для проведення спільних зустрічей з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 у встановлений судом графік побачень.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постанова набрала законної сили 10 червня 2026 року.

22 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про примусове виконання вищезазначеної постанови суду від 10 червня 2026 року до Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Дніпро).

Разом із тим, 23 липня 2026 року державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фалько Т.В. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки у виконавчому документі не вказано строк пред`явлення до виконання та адресу місця проживання чи перебування боржника згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржниця ОСОБА_1 вважає бездіяльність державного виконавця фалько Тетяни щодо невідкриття виконавчого провадження протиправною, такою, що порушує її права на своєчасне виконання судового рішення та гарантоване право передбачене статтею 9 Конвенції ООН про права дитини, що дитина яка розлучається з одним або обома батьками, має право підтримувати з ними регулярні особисті стосунки та прямі контакти.

З наведеними твердженнями скаржниці суд не погоджується з огляду на наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно положень статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно п.6 ч.4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону.

Разом із тим, посилання скаржниці, що у разі відсутності у виконавчому документі строку пред`явлення до виконання, з таких підстав державний виконавець має право самостійно звернутися до суду для надання роз`яснень вже після відкриття виконавчого провадження (ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження») є помилковими.

Так, положеннями статті 31 Закону передбачається, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Фактично дана норма передбачає, що якщо виконавець або сторона виконавчого провадження не розуміють зміст виконавчого листа, тобто те, що саме підлягає виконанню, вони мають право звернутися до органу, який видав документ, із заявою про роз`яснення.

При цьому, скаржниця помилково ототожнює обов`язкові реквізити (вимоги) виконавчого документу та його зміст, оскільки зазначення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та адреса місця проживання боржника є обов`язковими реквізитами, які має містити виконавчий документ, тоді як зміст виконавчого документу це певна вимога стягувача до боржника, яка підлягає примусовому виконанню.

Суд також не погоджується з твердженням скаржниці, що відомості щодо проживання боржника були зазначені в заяві стягувача до ВДВС під час пред`явлення на примусове виконання та окрім того вже містяться в Єдиному реєстрі боржників на підставі ВП №76629096 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , а тому виконавець міг самостійно перевірити адресу місце проживання на підставі ст. 9 «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Отже, заява про примусове виконання рішення фактично є підставою для виконавця розпочати примусове виконання рішення суду, однак це не свідчить про те, що виконавець зобов`язаний приймати до виконання виконавчий документ, якщо він не відповідає вимогам ч.1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Разом із тим, наявність відомостей про боржника в Єдиному реєстрі боржників за іншими виконавчими провадженням не звільняє стягувача від обов`язку дотримуватися вимог виконавчого документу при пред`явленні його до виконання.

Таким чином, у разі невідповідності виконавчого документу вимогам передбаченим статтею 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, а тому суд вважає що державним виконавцем не було порушено права скаржниці щодо повернення виконавчого документу без виконання.

Варто також зазначити, що згідно положень ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Тобто, у випадку коли виконавчий документ не відповідає вимогам закону стягувач має право звернутися до суду для усунення цих недоліків, а отже скаржниця в такому випадку має право звернутися до Дніпровського апеляційного суду, як суду, який видав постанову, з заявою про приведення виконавчого документу у відповідність вимогам закону.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно з ч.1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Приписами ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Частиною першою ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, протиправною бездіяльністю державного виконавця як суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17(провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(місто Одеса) Фалько Тетяни.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 260, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(місто Одеса) Фалько Тетяни - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.