Ухвала суду № 139470793, 04.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3759/26

Провадження № 2-з/711/37/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Булгакова Ганна Володимирівна, розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семенюк Ольга Григорівна, про забезпечення позову у цивільній справі № 711/3759/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,-

в с т а н о в и в:

Позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Семенюк О.Г., звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення позову у справі № 711/3759/26 шляхом визначення тимчасового порядку перебування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 з 08 год. 00 хв. понеділка до 20 год. 00 хв. п`ятниці кожного тижня до набрання законної сили судовим рішенням у справі, з обов`язковим забезпеченням ОСОБА_1 можливості спілкування ОСОБА_2 із сином засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток «Viber» у понеділок, вівторок, середу, четвер та п`ятницю кожного тижня з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, її графіку відпочинку та інших обставин, які можуть виникнути.

Заява мотивована тим, що у провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває цивільна справа № 711/3759/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 разом з матір`ю. У межах цієї справи відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини разом із батьком. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.06.2026 у справі № 711/3759/26 заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову задоволено частково та встановлено тимчасовий порядок його спілкування з сином (зокрема, телефонне спілкування у будні дні та особисті зустрічі щосуботи з 08:00 до 20:00 з покладенням обов`язку повернути дитину матері) на період до вирішення судом питання про прийняття зустрічного позову. 14.08.2026 суд прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом, у зв`язку з чим тимчасовий захід забезпечення позову, встановлений ухвалою від 30.06.2026, припинив свою дію. Разом з тим, усвідомлюючи важливість збереження для дитини стабільності та звичного ритму життя, ОСОБА_1 свідомо й надалі продовжувала дотримуватися сформованого порядку та погоджувалася на спілкування батька із сином у ті ж дні та години. Проте 22.08.2026 відповідач ОСОБА_2 , забравши малолітнього ОСОБА_4 на вихідні, після завершення звичного періоду спілкування не повернув дитину матері та фактично безпідставно утримує сина у себе на невизначений строк, позбавивши матір можливості вільно спілкуватися з дитиною та підтримувати з нею постійний контакт. Заявниця вказує, що відповідач, скориставшись відсутністю чинного судового акта про забезпечення позову, в односторонньому порядку самовільно змінив фактичне місце перебування дитини, самостійно вирішивши предмет спору до ухвалення рішення судом. Наслідком таких дій стало порушення звичного способу життя малолітнього ОСОБА_4 , зокрема припинення відвідування дошкільного навчального закладу, влаштування та щоденне відвідування якого раніше організовувала мати. Більше того, відповідач звернувся до дитячого садка щодо відрахування дитини та повернення йому документів, після чого використовує факт невідвідування дитиною закладу як аргумент проти позивачки. Водночас ОСОБА_1 утримується від дій, спрямованих на самовільне вилучення дитини, діє виключно у правовому полі та звернулася зі скаргою до компетентного органу - Служби у справах дітей. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявниця зазначила, що заявлений спосіб забезпечення позову відповідає пункту 3 частини 1 статті 150 ЦПК України та необидний для тимчасового врегулювання фактичної ситуації та недопущення подальшого одностороннього формування одним із батьків обставин, які можуть вплинути на становище дитини до вирішення спору по суті. Запропонований тимчасовий порядок перебування дитини з матір`ю з 08:00 понеділка до 20:00 п`ятниці дозволить відновити стабільний щоденний режим, побут та відвідування дитячого садка, одночасно залишаючи відповідачу вихідні дні для повноцінного спілкування із сином. Невжиття заходів забезпечення позову створює реальний ризик того, що відповідач тривалий час односторонньо формуватиме нові фактичні обставини, утримуючи дитину у себе. У разі задоволення позову ОСОБА_1 виконання судового рішення відбуватиметься в умовах необхідності повторного зламу сформованого устрою життя дитини, що істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав. З огляду на викладене, заявниця просила задовольнити заяву про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026, вказану заяву передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

04.09.2026 відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 подав до суду заяву, у якій просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в повному обсязі, оскільки вважає її вимоги необґрунтованими та такими, що суперечать інтересам малолітнього ОСОБА_3 . Заперечення мотивовані тим, що норми сімейного законодавства передбачають рівні права батьків у вихованні дитини, а заявниця не надала жодних письмових доказів щодо необхідності обмеження батька у спілкуванні з сином. Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 сама систематично порушувала тимчасовий порядок спілкування, встановлений ухвалою суду від 30.06.2026 (ухилялася від телефонних дзвінків, не надавала дитину для особистого спілкування у визначені суботи), у зв`язку з чим органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження, де вона виступає боржником. Відповідач також зауважує, що ОСОБА_1 не має постійного фінансового доходу та належних умов для проживання дитини (квартира по АДРЕСА_1 перебуває у її користуванні за дорученням, а більшу частину часу вона проживає за іншою адресою), а її твердження про сумлінне виховання та відвідування дитиною дитячого садка є неправдивими. Згідно з наданими довідками ДНЗ № 62 «Казка» та ДНЗ № 89 «Віночок», у періоди проживання з матір`ю малолітній ОСОБА_4 дитячий садок практично не відвідував. Також відповідач звернув увагу, що у запропонованому ОСОБА_1 порядку не визначено, з ким повинна перебувати дитина з 20 год. 00 хв. п`ятниці по неділю. З урахуванням наведеного та з метою забезпечення рівних прав обох батьків, ОСОБА_2 запропонував визначити тимчасовий порядок перебування малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком та матір`ю, розділивши час порівну - по тижню (з 08 год. 00 хв. неділі до 08 год. 00 хв. наступної неділі по черзі), із забезпеченням можливості щоденного телефонного спілкування та зв`язку через мобільний додаток «Viber» для того з батьків, хто на відповідному тижні проживає окремо від дитини.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, заперечення відповідача (позивача за зустрічним позовом), суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами існує сімейний спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.06.2026 частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову та встановлено тимчасовий порядок спілкування батька з сином (телефонні дзвінки у будні дні та особисті зустрічі щосуботи з 08:00 до 20:00 з обов`язком повернення дитини матері) до вирішення судом питання про прийняття зустрічного позову.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.08.2026 зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, у зв`язку з чим дія заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 30.06.2026, припинилася.

З 22.08.2026 малолітній ОСОБА_3 перебуває за місцем проживання батька, який відмовляється повернути дитину матері.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Такий правовий висновок щодо розуміння сутності інституту забезпечення позову наведений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 924/150/17.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Позов забезпечується, зокрема, шляхом встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частина 1 статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Аналізуючи співмірність та необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, суд бере до уваги,що ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.06.2026 встановлювався тимчасовий порядок спілкування батька з дитиною у конкретно визначені дні та години (субота) із покладенням на ОСОБА_2 прямого обов`язку повертати дитину матері після завершення зустрічей.

Однак після припинення дії ухвали від 30.06.2026 (у зв`язку з прийняттям 14.08.2026 зустрічного позову), 22.08.2026 відповідач ОСОБА_2 залишив малолітнього сина за місцем свого проживання та відмовляється повернути його матері. Тобто в односторонньому порядку змінив фактичне місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , що призвело до усунення матері від участі у вихованні сина, а також змінило звичний уклад життя дитини.

За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову створює реальну загрозу втрати емоційного контакту між матір`ю та малолітньою дитиною до ухвалення остаточного рішення у справі, що робить визначення тимчасового порядку перебування хлопчика з матір`ю у будні дні не лише співмірним та пропорційним, а й необхідним заходом для відновлення стабільного середовища та захисту якнайкращих інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 127/31828/19 вказано, що зустрічі та спілкування з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків, і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту дитини повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілкування. Спілкування з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 490/1087/21 вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, наголошує на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04.09.2018 ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

На думку суду, у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 760/15413/19, від 17.05.2021 у справі № 761/25101/20, від 15.09.2021 у справі № 752/6099/20).

Суд критично оцінює альтернативну пропозицію відповідача ОСОБА_2 щодо встановлення проживання дитини по одному тижню з кожним із батьків. Для малолітньої дитини віком 4 роки (2022 року народження) щотижнева зміна житлових умов, побутового укладу та середовища є надмірним психоемоційним навантаженням, порушує відчуття стабільності та суперечить правовим позиціям Верховного Суду. Заперечення відповідача щодо відсутності у позивачки власного житла та постійного доходу не спростовують необхідності захисту інтересів дитини шляхом відновлення її звичного режиму життя (зокрема, відвідування дитячого садка) у будні дні за участю матері.

Запропонований ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову (перебування сина з матір`ю з 08:00 понеділка до 20:00 п`ятниці із щоденним вечірнім телефонним/відеозв`язком з батьком) є співмірним, пропорційним та повністю відповідає якнайкращим інтересам малолітнього ОСОБА_3 , оскільки повертає дитину до стабільного навчально-виховного середовища у будні дні та залишає можливість для активної комунікації з батьком.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 157, 258261, 353, 354 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семенюк Ольга Григорівна, про забезпечення позову у цивільній справі № 711/3759/26 - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі № 711/3759/26 до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили шляхом встановлення наступного тимчасового порядку перебування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 з 08 год. 00 хв. понеділка до 20 год. 00 хв. п`ятниці кожного тижня, з обов`язковим забезпеченням ОСОБА_1 можливості спілкування ОСОБА_2 із сином засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток «Viber» у понеділок, вівторок, середу, четвер та п`ятницю кожного тижня з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, її графіку відпочинку та інших обставин, які можуть виникнути.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Г. В. Булгакова