Рішення № 139470676, 03.09.2026, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/394/26

Провадження № 2/690/402/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 вересня 2026 року м. Багачеве

Багачевський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Руденко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Багачевському міського суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, повноваження якої підтверджено ордером від 20.10.2025 року серії ВС № 1408806, через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цивільним позовом за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») заборгованість за кредитним договором від 11.12.2019 року № 1009492 в сумі 34 200 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.12.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 1009492 (далі Договір № 1009492), який відповідачем підписано електронним підписом з використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» в якості кредиту відповідачу безготівковим шляхом надано грошові кошти в розмірі 10 000 грн. на умовах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти, сплатити проценти, інші платежі та можливі штрафні санкції, але свої зобов`язання за Договором № 1009492 взагалі не виконував.

ТОВ «Мілоан» на підставі договору відступлення прав вимоги від 27.03.2020 року № 49-МЛ відступлено право вимоги заборгованості за Договором № 1009492 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на загальну суму 34 200 грн., з яких: 10 000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 18 000 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1 200 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 5 000 грн. заборгованість по штрафах/пені, про стягнення якої й подано позов, оскільки ОСОБА_1 проігнорував письмову претензію про погашення існуючої заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, за змістом позовної заяви та надісланих до суду клопотань просив розгляд справи провести за відсутності сторони позивача на підставі наявних доказів та не заперечував проти ухвалення заочного рішення в справі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим, у розумінні п. 4) ч. 8 ч. 11 ст. 128 ЦПК України, що узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 року в справі № 800/547/17, а також постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року в справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року в справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року в справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 року в справі № 910/16249/19, від 18.03.2021 року в справі № 911/3142/19, від 19.05.2021 року в справі № 910/16033/20, від 07.02.2024 року в справі № 904/853/23, про місце, дату та час розгляду справи, відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання повторно не з`явився, поважність причин неявки не повідомив, заяв та клопотань від його імені про відкладення розгляду справи чи з інших процесуальних питань до суду не надходило.

Судом вжито заходів для перевірки факту можливого перебування ОСОБА_1 в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, однак підстав для зупинення провадження в справі на підставі п. 2) ч. 1 ст. 251 ЦПК України, не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, зокрема в Рішенні від 16.02.2017 року в справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи, тобто неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для відповідних правових наслідків.

З урахуванням вказаного та вимог ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, а також відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в заочному порядку, про що 03.09.2026 року постановлено відповідну ухвалу.

У відповідності до ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою сторін у засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов`язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 11.12.2019 року дистанційно через вебсайт miloan.ua в електронній формі укладено Договір № 1009492, який останнім підписано електронним підписом з використання одноразового ідентифікатора, невід`ємними частинами якого є графік платежів, паспорт споживчого кредиту, правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі Правила), відповідно до умов якого фінансова установа зобов`язалась надати відповідачу безготівковий кредит у розмірі 10 000 грн. шляхом переказу коштів на вказану ним платіжну карту строком на 30 днів, який зобов`язався повернути кредит не пізніше 10.01.2020 року, а також сплатити комісію за його надання в розмірі 1 200 грн. (12% від суми кредиту) та проценти в сумі 6 000 грн., які нараховані за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до змісту п. 1.6, 2.2.3 Договору № 1009492 у разі продовження користування кредитом після завершення строку кредитування проценти продовжують нараховуватися за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту ще протягом 60 днів.

Згідно змісту п. 2.3.1 Договору № 1009492 позичальник має право на продовження строку користування кредитом на тих самих умовах на певну кількість днів для чого має сплатити комісію за продовження кредиту, розмір якої залежить від строку продовження, та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 1009492 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процента за його користування та/або інших платежів згідно договірних умов, позичальник після завершення строку кредитування зобов`язаний сплатити на користь установи пеню в розмірі 2,00% від суми невиконаного зобов`язання, за кожен день прострочення, але не більше 50% від загальної суми кредиту.

За змістом умов п. 3.2.6 Договору № 1009492 кредитодавець, крім іншого, має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати права за цим договором на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку його дії без згоди позичальника.

Факт перерахування 11.12.2019 року ТОВ «Мілоан» грошових коштів в розмірі 10 000 грн. на користь ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу «кошти згідно договору 1009492» підтверджується копією платіжного доручення від 11.12.2019 року № 4602384, а також інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 16.06.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260610/77336-БТ про зарахування 11.12.2019 року грошових коштів у розмірі 10 000 грн. на емітовану на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) картку № НОМЕР_3 .

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» за Договором № 1009492 відображено факти надання 11.12.2019 року кредиту в розмірі 10 000 грн. та нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 1 200 грн., а також щоденного нарахування процентів у розмірі 200 грн. (2% суми кредиту) в період часу з 12.12.2019 року по 10.03.2020 року (90 днів), загальна сума яких становить 18 000 грн. Відомості про сплату ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «Мілоан» відсутні.

Між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» 27.03.2020 року укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ (далі Договір № 49-МЛ), за умовами п.п. 1.1, 1.2, 6.1 якого до останнє відступило за плату позивачу належні йому права грошової вимоги на загальну суму 73 132 891,73 грн. до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, який є невід`ємною частиною договору, а позивач набув права вимоги до цих боржників за такими договорами.

Відповідно до змісту п.п. 6.2.3, 7.1 Договору № 49-МЛ права вимоги переходять до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в дату здійснення фінансування (оплати) на користь ТОВ «Мілоан» в повному обсязі суми 3 201 648,48 грн., що оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників, після чого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» стає кредитором відносно боржників щодо їх заборгованості.

Згідно копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 27.03.2020 року до Договору № 49-МЛ ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до 4 346 боржників на загальну суму заборгованості 73 132 891,73 грн.

Відповідно до роздруківки платіжної інструкції АТ «Райффайзен Банк» від 27.03.2020 року № 4239 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» грошові кошти в розмірі 3 201 648,48 грн. з призначенням платежу «оплата компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги згідно п. 7.1. договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 року».

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору № 49-МЛ ТОВ «Мілоан», крім іншого, відступлено ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 (№ 138) за Договором № 1009492 на загальну суму заборгованості 34 200 грн., з яких: 10 000 грн. залишок за тілом кредиту, 18 000 грн. залишок за відсотками, 1 200 грн. залишок за комісією, 5 000 грн. заборгованість за штрафами/пенею.

Відповідно до виписки з особового рахунку за Договором № 1009492 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 14.04.2026 року становить 34 200 грн., з них: 10 000 грн. тіло кредиту; 18 000 грн. заборгованість за відсотками, 1 200 грн. заборгованість за комісіями, 5 000 грн. заборгованість за штрафами/пенею.

Позивачем поінформовано ОСОБА_1 про перехід до нього від ТОВ «Мілоан» права вимоги за Договором № 1009492 та вжито заходів досудового врегулювання спору шляхом надсилання відповідної претензії.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини щодо надання банківських послуг у сфері кредитування, які врегульовано Цивільним кодексом України та законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 1) ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронною комерцією є відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Положеннями ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, крім іншого, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 546 ЦК України сторонами договірних зобов`язань можуть бути встановлені види забезпечення виконання зобов`язання.

Приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 515 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним, що 11.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 1009492, в зв`язку з чим відповідачем отримано в кредит грошові кошти в розмірі 10 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за кожен день користування ним за узгодженими процентними ставками, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав.

ТОВ «Мілоан» 27.03.2020 року на підставі Договору № 49-МЛ відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 1009492 в сумі 34 200 грн., з яких: 10 000 грн. сума кредиту, 18 000 грн. відсотки за користування кредитом, 1 200 грн. комісія за надання кредиту.

Перевіркою правильності розрахунку заборгованості Договором № 1009492, наданого представником позивача, встановлено відповідність договірним умовам як застосованих процентних ставок, так і строку нарахування процентів, оскільки після завершення строку кредитування проценти нараховувались ще 60 днів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Докази виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором № 1009492 перед ТОВ «Мілоан» станом як на 27.03.2020 року, так і на дату розгляду справи, чи перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відсутні, як наслідок, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн., відсотків за користування ним у розмірі 18 000 грн.

Також суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 5 000 грн., право на нарахування якої в ТОВ «Мілоан» виникло з 11.01.2020 року в розмірі 200 грн. в день, оскільки її розмір не перевищує 50% наданої суми кредиту.

Водночас суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання (оформлення) кредиту в розмірі 1 200 грн., що зумовлено нікчемністю умов п. 1.5.1 Договору № 1009492 в частині необхідності її сплати.

Вказане узгоджується зі сталими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19, згідно яких за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

З огляду на вказане вбачається, що в кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом, тож кредитодавець заінтересований у надані такого кредиту.

Таким чином, очевидним є неможливість фінансової установи стягувати з позичальника платежі за дії, які вона вчиняє на власну користь, зокрема комісію за надання (оформлення) кредиту, адже такі дії не становлять фінансову послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації обов`язку такої установи за кредитним договором і відповідають її економічним потребам.

Зі змісту сталих висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.08.2022 року в справі № 202/5330/19, від 01.02.2023 року в справі № 199/7014/20, від 06.11.2023 року в справі № 204/224/21, від 10.01.2024 року в справі № 727/5461/23, від 09.10.2024 року в справі № 582/202/22, вбачається, що положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту без зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються, є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»

Тож умови п. 1.5.1 Договору № 1009492, які передбачають необхідність сплати ОСОБА_1 одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1 200 грн., нарахованої на ставкою 12% від суми кредиту, за відсутності відомостей про перелік додаткових/супутніх послуг, які пов`язані з отриманням кредиту, є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням вказаного, суд стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором № 1009492 в сумі 33 000 (тридцять три тисячі) грн., з яких: 10 000 грн. тіло кредиту, 18 000 грн. проценти за користування ним, 5 000 грн. пеня.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 569 (дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 22 коп., що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (96,5%), оскільки підстав для звільнення його від сплати судового збору судом не встановлено.

Відповідно до змісту ч. 1, п. 1) ч. 3 ст. 133, ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, належать витрати, пов`язаних з розглядом справи, до складу яких, крім іншого, відносяться витрати на професійну правничу допомогу, як сплачені, так і ті, що підлягають сплаті, що підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом позовної заяви та додатків до неї ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у зв`язку з необхідністю стягнення з ОСОБА_1 в судовому порядку заборгованості за Договором № 1009492 понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в даній справі представником позивача долучено копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 року № 0107, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; акту наданих послуг від 14.04.2026 року № Д/22947 наданих послуг на суму 8 000 грн.; детального опису наданих послуг від 14.04.2026 року до акту № Д/22947.

За вказаних обставин, з урахуванням відсутності клопотання ОСОБА_1 з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 720 (сім тисяч сімсот двадцять) грн., що відповідає частині задоволених позовних вимог (96,5%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит від 11.12.2019 року № 1009492 в сумі 33 000 (тридцять три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в сумі 10 289 (десять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 22 коп., з яких: 2 569,22 грн. на оплату судового збору, 7 720 грн. на оплату професійної правничої допомоги.

Копію заочного рішення надіслати учасникам справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Багачевським міським судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складення, має право: на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду; на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 29.02.2000 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Линдюк В.С.