Рішення № 139470358, 02.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 02.09.2026Справа № 554/7464/26 Провадження № 2/554/4059/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Давидовської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі позивач, ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 59531284 від 30 жовтня 2024 року в розмірі 29 832,70 грн, а також судових витрат: сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 30.10.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою електронних засобів зв`язку було укладено кредитний договір № 59531284, підписаний сторонами відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору кредитодавець надав відповідачу фінансовий кредит у розмірі 5 900,00 грн шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти останнього. Відповідач взятих на себе зобов`язань з повернення тіла кредиту, сплати відсотків та інших платежів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість у загальній сумі 29 832,70 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту 5 900,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками 20 097,70 грн; комісії за видачу кредиту 885,00 грн; простроченої заборгованості за штрафами 2 950,00 грн.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у змісті позовної заяви виклав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином відповідно до статей 128, 130 ЦПК України за адресою зареєстрованого місця проживання. Про причини своєї неявки суд не сповістив, відзив на позовну заяву або клопотання про відкладення судового розгляду чи розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

Зі згоди сторони позивача, на підставі статей 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами судом не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 30.10.2024 року між сторонами було укладено кредитний договір № 59531284 в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у встановленому законом порядку, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд встановив, що оферта кредитодавця була акцептована відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора (коду перевірки), надісланого на фінансовий мобільний номер телефону відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта.

Позивач виконав взяті на себе договірні обов`язки, перерахувавши кошти в сумі 5 900,00 грн на картковий рахунок відповідача, що підтверджено належним платіжним дорученням.

За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки відповідач належних платежів на погашення боргу не вносив, утворена заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 5 900,00 грн та договірними процентами у сумі 20 097,70 грн підтверджується розрахунком заборгованості, відповідачем не спростована і підлягає примусовому стягненню.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією за видачу кредиту в розмірі 885,00 грн.

Розглядаючи вказані вимоги, суд зазначає, що спірні правовідносини підпадають під сферу дії Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не рідше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 12 зазначеного Закону недобросовісною підприємницькою практикою є, зокрема, встановлення обов`язку споживача сплачувати кредитодавцю плату за дії, які кредитодавець зобов`язаний вчинити на виконання закону або у зв`язку з виконанням договору, або за дії, які кредитодавець вчиняє у власних інтересах. Умови договору про споживчий кредит, які передбачають сплату таких платежів, є нікчемними.

Правова позиція щодо неправомірності стягнення комісій за обслуговування/видачу кредиту є сталою в судовій практиці та зокрема викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Верховний Суд зазначив, що дії кредитодавця щодо надання фінансових коштів, ведення справи клієнта та надання йому розрахунків за договором є обов`язком самого кредитодавця в межах його звичайної господарської діяльності та не є окремою споживчою послугою, що надається клієнту. Включення до кредитного договору обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання або видачу кредиту суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідні положення договору є нікчемними в силу закону і стягненню в судовому порядку не підлягають.

За наведених обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» про стягнення комісії за видачу кредиту в сумі 885,00 грн є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у сумі 2 950,00 грн.

Суд наголошує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України було введено воєнний стан, дія якого триває на момент вирішення даного спору.

Згідно з Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18 такого змісту:

«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Усі штрафи, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Аналогічні правові гарантії для позичальників закріплено в пункті 6 статті 11 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки вказана законодавча норма має характер імперативного припису прямої дії, вона безумовно виключає обов`язок позичальника сплачувати на користь кредитодавця штрафні санкції за порушення кредитного зобов`язання, допущені в період дії воєнного стану. Будь-які нараховані штрафи та пеня в цей період законом віднесені до таких, що підлягають списанню.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 2 950,00 грн є безпідставними та суперечать імперативним приписам чинного законодавства, а тому в цій частині позову належить відмовити.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості, що підлягає примусовому стягненню з відповідача на користь позивача, становить 25 997,70 грн (5 900,00 грн тіло кредиту + 20 097,70 грн проценти).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було заявлено позовні вимоги на загальну суму 29 832,70 грн, з яких суд визнав обґрунтованими вимоги на суму 25 997,70 грн, що становить 87,15 % від ціни позову. Позивачем сплачено судовий збір за звернення до суду у розмірі 2 662,40 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 2 320,28 грн (2 662,40 грн ? 87,15 %).

Вирішуючи вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами другою та третьою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до сталої судової практики, зокрема викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також у рішеннях Європейського суду з прав людини («Лавентс проти Латвії», «Ніколова проти Болгарії»), при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зобов`язаний оцінити їх розумність, пропорційність, співмірність та необхідність для захисту права. Стягненню підлягають лише ті витрати, які мають характер необхідних і дійсних, а їх розмір є розумним і виправданим.

Суд бере до уваги, що дана справа відноситься до категорії малозначних спорів незначної складності відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Предметом спору є стягнення грошової заборгованості за типовим договором мікрокредитування, що формує сталу категорію справ, які не вимагають дослідження значного обсягу складних документів чи нормативної бази. Позовна заява та розрахунок заборгованості мають характер шаблонних процесуальних документів фінансової установи. Крім того, представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, тобто участі у судових засіданнях не брав.

За таких обставин заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 8 000,00 грн є очевидно завищеним та неспівмірним зі складністю справи, характером виконаної роботи та ціною самого позову.

Виходячи з критеріїв розумності, співмірності, пропорційності та реальності виконаних робіт, а також беручи до уваги часткове задоволення позову, суд вважає справедливим та достатнім зменшити розмір компенсації витрат на правову допомогу, поклавши на відповідача відшкодування вказаних витрат у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263265, 274, 279, 280284, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) заборгованість за кредитним договором № 59531284 від 30 жовтня 2024 року в розмірі 25 997 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 70 коп., з яких:

-заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту) 5 900,00 грн;

-заборгованість за процентами 20 097,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 320 (дві тисячі триста двадцять) грн 28 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» про стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 885,00 грн та штрафів у розмірі 2 950,00 грн відмовити.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.О.Материнко