Ухвала суду № 139470297, 04.09.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/899/26

Номер провадження 2/948/786/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04.09.2026 суддя Машівського районного суду Полтавської області Косик С.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2026 року до суду надійшла зазначена позовна заява, у якій представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Бульбах Н.М., просить здійснити поділ земельної ділянки площею 7,2702 га, кадастровий номер 5323086200:00:007:00111, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Машівської селищної ради, а саме: виділити ОСОБА_1 в натурі належні йому 5502/10000 частки даної земельної ділянки та співвласнику ОСОБА_2 належні йому 4498/10000 часток даної земельної ділянки, та припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 7,2702 га, кадастровий номер 5323086200:00:007:00111.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшла такого висновку.

За правилами цивільного процесуального законодавства України позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, що викладені у ст. 175 ЦПК України, та бути подана відповідно до приписів ст. 177 цього Кодексу.

Натомість позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, відповідно до якої до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що станом на 01.01.2026 складає 1 331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що станом на 01.01.2026 складає 16 640,00 грн).

За змістом підп. 1.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється фізичною особою в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що станом на 01.01.2026 складає 1 331,20 грн).

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Так, позовна заява ОСОБА_1 містить одну вимогу майнового та одну немайнового характеру і позивач при подачі цієї позовної заяви не сплатив судовий збір за жодну із заявлених вимог, водночас його представник адвокат Бульбах Н.М., подала клопотання, у якому просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання зазначеної вище позовної заяви, посилаючись на його скрутне матеріальне становище, зокрема зазначає, що він досяг віку 64 років, а тому не працює та не отримує пенсію. До того ж, ОСОБА_1 є законним представником свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю. Стверджує, що джерелом доходів позивача є державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю в розмірі 8 840,50 грн на місяць. Гроші потрібні на лікування хворого сина.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати - встановлюються законом.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною 2 статті 8 зазначеного Закону встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, законодавець передбачив можливість звільнення від сплати судового збору лише з підстав, пов`язаних із майновим станом сторони, та за певних умов.

Також цією нормою Закону визначене право суду, а не обов`язок щодо звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК (статтею 12 ЦПК України чинною на даний час) повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», вбачається, що вимога сплати збору цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У рішенні від 26.07.2005 у справі«Kniat v. Poland» ЄСПЛ указав на те, що при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору, про надання відстрочення чи розстрочення, національні суди повинні встановити реальний дохід (розмір заробітної плати, соціальних виплат, стипендії тощо) особи, чи наявне в неї рухоме та нерухоме майно, цінні папери, чи є в неї можливість розпоряджатися вказаним без значного погіршення власного фінансового стану.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

Отже, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Як видно з довідки № 88 від 22.06.2026, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління в Полтавській області і йому призначена Державна соціальна допомога особам інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, загальний розмір якої з 01.12.2025 по 31.05.2026 склав 52 247,20 грн.

Також з наданої копії посвідчення та витягу з актового запису про народження видно, що він є батьком і опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Натомість суд уважає, що твердження представниці позивача стосовно складного матеріального становища позивача належними та допустимими доказами не підтверджене, зокрема, не надана довідка про його доходи, з якої було б видно суми отриманих позивачем доходів, чи їх відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, враховуючи, що складне матеріальне становище позивача не підтверджене належними та допустимими доказами, а тому для подальшого розгляду справи йому потрібно сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності у встановленому порядку і розмірі або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності.

Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків, зазначених у її змісті.

У випадку не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С. М. Косик