Ухвала суду № 139469764, 04.09.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/261/26

Провадження № 6/364/47/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,

за участю:

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку статті 432 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (код ЄДРПОУ: 39861924; адреса місцезнаходження: пл. Арсенальна, 1 Б, м. Київ, 01010; адреса для листування: вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, 08205, далі ТОВ «1 БАНК») про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 17.08.2026 надійшла зазначена заява Боржника ОСОБА_1 ; Стягувач: ТОВ «1 БАНК», про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в якій просить суд:

визнати виконавчий лист, виданий 03.08.2026 у цивільній справі № 364/261/26, таким, що не підлягає виконанню повністю, у зв`язку із повним добровільним виконанням Боржником зобов`язання 16.07.2026;

до розгляду цієї заяви зупинити виконання зазначеного виконавчого листа та/або заборонити приймати його до виконання.

Одночасно, до заяви додано клопотання про звільнення Боржника (Заявника) від сплати судового збору у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.

На обґрунтування зазначеної заяви Заявник (Боржник) ОСОБА_1 зазначила, що у провадженні Володарського районного суду Київської області перебувала цивільна справа № 364/261/26 за позовом ТОВ «1 БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; рішенням суду від 01.06.2026 позовні вимоги було частково задоволено; судом видано виконавчий лист за заявою Стягувача, поданою 07.07.2026.

Разом з тим, 16.07.2026 Заявником (Боржником) було повністю погашено заборгованість, яка була предметом стягнення у цій справі. Таким чином, на момент видачі виконавчого листа 03.08.2026 зобов`язання перед Стягувачем повністю і добровільно виконано. Отже, на дату видачі виконавчого листа обов`язок Боржника щодо сплати заборгованості вже був відсутній. А тому просить суд визнати цей виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, в порядку статті 432 ЦПК України.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд справи в порядку статті 432 ЦПК України у судовому засіданні на 24.08.2026, встановлено учасникам справи строк для подання, за наявності, письмових заперечень проти задоволення заяви та/або письмових пояснень щодо суті заяви з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, не пізніше 21.08.2026; відмовлено у задоволенні клопотання Заявника про зупинення виконавчого провадження за виконавчим листом № 364/261/26, виданим 03.08.2026 Володарським районним судом Київської області (а.с. 87-89). Надалі судове засідання було відкладено на 04.09.2026 у зв`язку із неявкою учасників справи.

У судові засідання 24.08.2026 та 04.09.2026 Заявник (Боржник) не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлена, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 93-96, 100).

Стягувач ТОВ «1 БАНК» свого представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені (а.с, 93-94, 100), про причини неявки суд не повідомляли, клопотань та/або заяв про відкладення розгляду справи не подавали; заперечень чи будь-яких заяви по суті справи також не подавали.

Відповідно до частини третьої статті 432 ЦПК України суд розглядає заяву про визнання виконавчого документ таким, що не підлягає виконанню, у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника; їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Тому перешкод для розгляду і вирішення по суті заяви Боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу (судового наказу) таким, що не підлягає виконанню, судом не вбачається.

Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 , додаткові пояснення по справі, додані до неї та наявні в матеріалах справи № 364/261/26 документи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Володарського районного суду Київської області від 01.06.2026 задоволено частково позов ТОВ «1 БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 БАНК» заборгованість за Договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) від 03.09.2025 № 71153885 та за Договором кредитної лінії (Надійний) від 11.08.2025 № 6554747 у загальному розмірі 8 558,50 грн; в іншій частині позову відмовлено. Крім того, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 БАНК» стягнуто судові витрати за сплачений судовий збір та за професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3 134,27 коп (а.с. 55-65); рішення набрало законної сили 02.07.2026.

На виконання відповідної заяви Стягувача від 07.07.2026 (а.с. 68) судом 03.08.2026 було видано виконавчий лист в електронному вигляді, який було доставлено 06.08.2026 до електронного кабінету Стягувача, що підтверджується відповідною довідкою, приєднаною до матеріалів справи (а.с. 69).

Божником ОСОБА_1 30.06.2026, 09.07.2026 та 16.07.2026 внесено кошти на погашення її заборгованості за зазначеним судовим рішенням на рахунок ТОВ «1 БАНК» у розмірі, відповідно, 2 000,00 грн, 2 000,00 грн та 7 692,77 грн (загалом 11 692,77 грн), що нею підтверджено копіями платіжних інструкцій, доданих до матеріалів справи (а.с. 75-77).

Відповідно до довідок, виданих Боржникові ТОВ «1 БАНК» від 21.07.2026 № б/н, у ОСОБА_1 за станом на 21.07.2026 відсутня заборгованість за Договорами позики від 09.08.2025 № 6554747 та від 03.09.2025 № 71153885 (а.с. 78-79, 102-103).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 названого Закону виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, віднесені до числа виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Частинами першою, другою згаданої статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вбачається зі цитованого змісту норми частини другої статті 432 ЦПК України, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо перелічені у цій нормі підстави.

Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому ЦПК України (частини четверта, п`ята статті 432 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України, частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, у постанові від 31.10.2024 у справі № 824/2/22 Верховний Суд виснував, що підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: процесуально-правові та матеріально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Тобто, матеріально-правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У зазначеній категорії справ саме на суд на підставі наданих сторонами доказів покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 24.06.2020 у справі № 520/1466/14-ц, від 09.09.2021 у справі № 824/67/20, від 09.06.2022 у справі № 2-118/2001 та інших.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав; підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містить, зокрема, глава 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, зобов`язання припиняється насамперед його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Враховуючи усе викладене та беручи до уваги, що ОСОБА_1 свій обов`язок за виданим судом виконавчим листом виконала повністю, а Стягувач за цим виконавчим листом ТОВ «1 БАНК» підтвердив відсутність у неї заборгованості, суд дійшов до висновку наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та визнання виконавчого листа, виданого 03.08.2026 Володарським районним судом Київської області, таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з повним добровільним виконанням зобов`язання Боржником.

Вирішуючи клопотання Заявника про звільнення її від сплати судового збору через скрутне матеріальне становище, суд виходить з такого.

При здійсненні правосуддя суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами, у чіткій відповідності до законодавства, забезпечуючи належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, й інтересами заявника щодо можливості звернення до суду для забезпечення реальної можливості захистити порушене право, з другого боку (до того ж, через право на ефективне виконання судового рішення реалізується публічний інтерес у належній роботі судової влади).

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти і розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Стаття 1 названого Закону визначає поняття судового збору як збору, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат, які є коштами учасників справи, понесеними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Статтею 3 цього ж Закону визначено як загальний перелік об`єктів справляння судового збору, так і процесуальні документи, за подання яких до суду збір не сплачується.

Детальний і конкретний перелік найменувань процесуальних документів, дій, за які справляється судовий збір, та його ставки закріплені у частині другій статті 4 Закону України «Про судовий збір»; цей перелік є вичерпним. А тому справляння судового збору за подання до суду інших процесуальних документів, які не визначені у частині другій статті 4 Закону, суперечить його вимогам.

Попри унормування в Законі питання справляння судового збору, розмірів його ставок, до об`єктів справляння судового збору (частина перша статті 3 Закону) не віднесено заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Такі заяви не включено також і до переліку заяв та клопотань, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 Закону).

Процедура розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, здійснюється відповідно до положень статті 432 ЦПК України у порядку вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) (розділ VI ЦПК України) і в межах єдиного провадження, в якому питання сплати судового збору вже було вирішене при зверненні до суду з позовом. Очевидно, що саме через це у Законі України «Про судовий збір» відсутні норми щодо сплати судового збору за подання відповідної скарги.

Обов`язок сплати судового збору має існувати або на всіх стадіях процесу (з урахування диференціації його ставки на відповідній стадії), або ж такого обов`язку не має бути, коли законодавство передбачає звільнення від сплати судового збору чи не містить прямих норм щодо необхідності його сплати.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі № 185/7288/21 з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 28.11.2006 у справі «Apostol v. Georgia» (заява № 40765/02) зазначив, що наявність остаточного та такого, що підлягає примусовому виконанню, судового рішення на користь заявника, яке набрало законної сили, навпаки, свідчить про те, що його судовий спір був обґрунтованим. Отже, покладення обов`язку сплатити витрати для того, щоб це рішення було виконано, є обмеженням суто фінансового характеру і тому вимагає особливо ретельної перевірки з погляду інтересів правосуддя (§ 60); виконання обов`язку щодо забезпечення дійових прав за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не означає лише брак утручання, але може вимагати від держави вжиття різних форм позитивних дій. Суд вважає, що, перекладаючи на заявника відповідальність за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження, держава намагалася уникнути свого позитивного обов`язку організувати систему виконання судових рішень, яка була б дійовою як відповідно до приписів права, так і на практиці (§ 64).

Таким чином, враховуючи, що Закон України «Про судовий збір» не передбачає обов`язку сплачувати судовий збір за подання заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а відтак у задоволенні клопотання Боржника від звільнення її від сплати такого судового збору слід відмовити.

Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).

Відповідно до статей 2, 14 16, пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 3, 4 Закону України «Про судовий збір» та керуючись статтями 2, 12, 13, 124, 247, 258-261, 272, 273, 351-355, 431, 432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий 03.08.2026 Володарським районним судом Київської області на виконання рішення від 01.06.2026 у цивільній справі № 364/261/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню повністю, у зв`язку з повним добровільним виконанням Боржником зобов`язання.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору через відсутність підстав для стягнення судового збору у цій справі.

Надіслати копії цієї ухвали суду учасникам справи.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (стаття 261 ЦПК України).

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л.А. Макаренко