Рішення № 139469642, 02.09.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/13071/24

Провадження № 2/359/174/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Брова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чайка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаного виконанням трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В :

03 грудня 2024 року ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, в якому просить суд : стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 відшкодування заподіяної майнової шкоди у розмірі 49 147,64 грн.; стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн., стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою допомоги на професійну юридичну допомогу у розмірі 18 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 у період з 1991 року по 2024 рік працював в Державному підприємстві «Чайка». 06 квітня 2024 року при виконанні службових обов`язків позивач отримав розпорядження від начальника інженерної служби ДП «Чайка» відремонтувати трактор дер № 10811КА (№20). Близько 10 год. 30 хв. позивач приступив до ремонту трактора. Ремонт полягав у роз`єднанні передньої частини від задньої. Після певного розбирання обладнання трактора. Позивач знаходився під трактором і займався відкручуван-ням болтів на двигуні, але не виставив попередньо підставки (козелки) під передню та задню частини трактора, трактор роз`єднався і впав на позивача. Відповідно до висновку ступеню тяжкості виробничої травми виданого КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» від 23 квітня 2024 року № 730,позивачу встановлено діагноз : ЗГЖ розрив правої долі печінки, розрив брижі ободочної киші, зо очеревинна гематома, гемоперитоніум, ЗТГК. Закритий перелом IV-V ребер праворуч, забій обох легень, вказане ушкодження відноситься до тяжких травм. В період з 06 квітня 2024 року по 04 червня 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Бориспільській ЦРЛ з діагнозом закрита травма живота. У зв`язку з отриманими травмами позивач зазнав фізичного болю та душевних страждань, травма призвела до втрати працездатності. Позивач за період лікування звертався за медичною допомогою, йому проведено дві операції та ряд досліджень (УЗД, КТ, МРТ ), постійно приймає медичні препарати за призначеннями лікарів. ДП «Чайка» виплатили позивачу матеріальну допомогу у розмірі 18700 грн., однак витрати на лікування які позивач поніс складають 49147,64 грн. Відповідно до Акту від 14 червня 2024 року форма Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06 квітня 2024 року о 12 год. 50 хв. в Державному підприємстві «Чайка» висновком комісії вирішено, що нещасний випадок з трактористом машиністом ОСОБА_1 визнано пов`язаним з виробництвом, причиною нещасного випадку (аварії) стало невиконання вимог позивачем інструкції з охорони праці.

З цих підстав позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаного виконанням трудових обов`язків.

Ухвалою суду від 06 грудня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Крім того, сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення відповідних процесуальних дій.

08 квітня 2025 року до суду від представника відповідача ДП «Чайка» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, враховуючи усталену практику Верховного Суду щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові (таке відшкодування здійснюється в повному обсязі Фондом соціального страхування від нещасних випадків), а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 49 147,64 грн. Також, представник просив врахувати, що ДП «Чайка» було виплачено позивачу матеріальну допомогу на лікування у розмірі 18 700,00 грн. Крім того, позивач не надає доказів встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності та її ступеня. Також необхідно врахувати, що в тому числі невиконання позивачем вимог своєї робочої інструкції призвело до настання нещасного випадку. На обґрунтування тривалості та тяжкості захворювання надано виключно довідку КНП «ББЛІЛ» від 11 квітня 2024 року про знаходження на стаціонарному лікуванні з 06 квітня 2024 року по 11 квітня 2024 року та виписку з консультації хірурга про знаходження з 06 квітня 2024 року по 04 червня 2024 на стаціонарному лікуванні. Жодних доказів строковості заподіяних потерпілому втрат, неможливості відновлення попереднього фізичного стану, тяжкості і незворотності змін у буденному житті, необхідності щорічної реабілітації позивач не надає. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у стягненні моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.

Ухвалою суду від 23 червня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явились. Представник позивача подав до суду заяву, якою на задоволенні позову наполягав, просив задовольнити, а розгляд справи просила здійснити у його та позивача відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі, у задоволені позовних вимог відмовити.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши подані сторонами заяви та матеріали справи з наявними в ній доказами, прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню зважаючи на наступне.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що позивач працював трактористом у Державному підприємстві «Чайка». Наведене підтверджується копією наказу ДП «Чайка» №205к/тр від 31 грудня 2021 року «Про переведення ОСОБА_1 на посаду тракториста», копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , копією довідки ДР «Чайка» № КИЇ00000025 від 24 квітня 2024 року (а.с. 29,34-35,39)

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 10 години 30 хвилин знаходився під трактором і займався відкручуванням болтів на двигуні, але не виставив підставки (козелки) під передньою та задню частини трактора, трактор роз`єднався та впав на ОСОБА_1 .

Згідно з актом форми Н-1/П від 14 червня 2024 року щодо спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06 квітня 2024 року о 12 год. 50 хв. в Державному підприємстві «Чайка» вказаний випадок визнано таким, що підпадає під дію підпункту 1 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), у тому числі у відрядженні (згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він відряд-жений).

Пунктом 5 акта форми Н-1/П від 14 червня 2024 року визначено, що основна причина : організаційна : допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці, а саме: чим порушено вимоги ст. 18 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 №2694 та п. 3.16 розділу 3 «…Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці…» «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511. Супутні : невиконання посадових обов`язків, а саме: порушено вимоги п. 3 Посадової інструкції начальника інженерної служби, затвердженої В.о. генерального директора ДП «Чайка» від 19 лютого 2024 року (а.с. 11-25).

Згідно наказу №22 від 09 квітня 2024 року встановлено, що ДП «Чайка» надала матеріальну допомогу на лікування, слюсарю-ремонтнику ОСОБА_1 в розмірі 18 700 гривень (а.с. 33).

Вказане, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню, оскільки визнається сторонами і у суду відсутні сумніви у добровільності такого визнання.

Представник відповідача не заперечував вищевказаних обставин, доказів на спростування не надав, не заявив клопотань про витребування таких доказів, не повідомив причини неможливості подати такі докази.

Отже, між сторонами виник спір з приводу відшкодування шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я, отриманим працівником при виконанні трудових обов`язків.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача ДП «Чайка» шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, посилаючись на положення ст. 173, КЗпП, ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір в межах заявленого предмету позову, суд виходить з наступного.

Так, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною 4 ст. 43, ч. 1 ст.46 Конституції України визначають право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Главою 82 ЦК України врегульовано порядок та підстави відшкодування шкоди, завданої, зокрема, неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи.

Частиною 3 ст. 1166 ЦК ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовує-ться у випадках, встановлених законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК країни, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

Однак, особливості відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров`ю фізичної особи внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, встановлюються законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке відшкодування відбувається на засадах соціального страхування та здійснюється уповноваженою законом публічною інституцією (Фондом соціального страхування України), яка не є заподіювачем шкоди.

Відповідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

З аналізу вищенаведених правових норм слід дійти висновку про те, що працівник, якому заподіяно шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, має право вимагати від фізичної або юридичної особи, яка її завдала, відшкодування заробітку (доходу), втраченого ним унаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Разом з тим, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюван-ня, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, правове регулювання якого здійснюється, зокрема Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У той же час ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професій-ного захворювання, охорони життя та здоров`я.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, від 29 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 та від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц зазначено, що спори щодо відшкодування шкоди повинні вирішував-тися на підставі норм Закону № 1105-ХІV, які були чинними на момент виникнення у потерпілого права на її відшкодування.

Загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Відповідно приписів ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть.

Згідно п.1 ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхуван-ня» страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці». Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.

Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно ч. 1-4 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в редакції, сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров`я; У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, уповноважений орган управління здійснює потерпілому одноразову страхову виплату, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з розрахунку семи мінімальних заробітних плат, встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

У разі якщо під час подальших обстежень МСЕК встановить потерпілому вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків, такому потерпілому здійснюється одноразова страхова виплата, розмір якої визначається відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності порівняно з попереднім обстеженням МСЕК, виходячи з розрахунку семи мінімальних заробітних плат, встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров`я настало не лише з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової страхової виплати зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків. Потерпілим, які мають право на одночасне отримання одноразової страхової виплати згідно з цим Законом та одноразової страхової виплати згідно з іншими законами України, здійснюється одна страхова виплата за їхнім вибором.

Потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров`я в закладах охорони здоров`я, що проводяться відповідно вимог Законів України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" та "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я"

Згідно п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду, зокрема, потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Відповідно ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхуван-ня» ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, законодавцем покладений в повному обсязі на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 127/20705/16-ц.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зміст ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» дає можливість дійти висновку, що лише відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей здійснюється у порядку, передбаченому ЦК України та КЗпП України (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 570/5316/18 (провадження № 61-19287св21).

Згідно ч.1 ст.4 Закону України №1105-XIV від 23 вересня 1999 року, уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Судом встановлено, що з 01 січня 2023 року припинено діяльність Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

З січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фактично забезпечено Пенсійним Фондом України та його органами.

Встановлено, що в матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача з заявою до органів Пенсійного фонду України про виплату щомісячної страхової виплати, одноразової допомоги в разі втрати професійної працездатності, інформацію про розмір таких щомісячних страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещас-ного випадку на виробництві, нарахованих відповідно Закону України «Про загальнообов`яз-кове державне соціальне страхування», та період їх виплати.

Також, позивачем та його представником не надано суду відомостей висновків МСЕК щодо втрати професійної працездатності та інформації чи встановлювалась в цілому втрата непрацездатності.

За таких обставин та аналізу викладених правових норм, до спірних правовідносин має бути застосовано саме законодавство про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідній редакції, а не норми ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України, як вважає представник позивача та позивач.

Зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №906/1318/19.

Така правова позиція також висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 25 листопада 2014 року у справі № 21-503а14 та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 22 травня 2018 року у справі № 180/500/13-а (адміністративне провадження № К/9901/1480/18).

Суд звертає увагу на те, що за положеннями ч. 1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.(ч.1 ст.80 ЦПК України).

Відповідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивач невірно визначився із способом захисту порушених прав та, відповідно, особою відповідача, внаслідок чого позов є передчасним та задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову у позові відсутні підстави для стягнення на користь позивача в порядку ст.141 ЦПК України судових витрат.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 15, 16, 181, 316, 317, 356, 358, 364 ЦК України, ст.12, 76 - 81, 133, 141, 142, 200, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чайка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаного виконанням трудових обов`язків, відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 02 вересня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва