Рішення № 139469458, 03.09.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1411/26

Номер провадження 2/289/1393/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі : секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 08.07.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9147852 від 13.06.2025 у розмірі 14000,00 грн., судові витрати в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 13.06.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9147852 на суму 5000,00 грн. у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора С1740, на виконання умов якого 13.06.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» на платіжну картку № 5168-74ХХ-ХХХХ-7660 відповідача, виконавши свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі.

04.02.2026 між Первісним кредитором та позивачем було укладено Договір факторингу № 04022026, за яким відповідно до реєстру боржників №б/н від 04.02.2026 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 24000,00 грн., з яких 5000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 9000,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 10000,00 грн. штрафні санкції, водночас вимоги про стягнення штрафних санкцій не заявляються, загальний розмір грошової вимоги до відповідача 14000,00 грн.

Посилаючись на те, що відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, просить стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором, витрати на професійну правничу допомогу та судові витрати по справі.

Ухвалою від 15.09.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 03.09.2026 з викликом сторін, визначено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечення, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.94-95), 25.08.2026 на виконання даної суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана інформація (а.с.122-123).

24.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву з додатками на підтвердження поважності причин пропуску цього строку (а.с.103-111), яку судом протокольно задоволено.

25.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач, не заперечуючи факту укладення кредитного договору з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», просить відмовити в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі з посиланням на те, що після передачі права вимоги до неї первісним кредитодавцем позивачу, відповідача не було повідомлено про заміну кредитора в зобов'язанні. Також повідомляє, що вона являється військовослужбовцем і проходить службу в ЗСУ, являється учасником бойових дій, відтак на неї розповсюджується пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в положення п. 15 ст. 14 цього Закону щодо не нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов'язань в тому числі перед банками, а також процентів за користування кредитом (а.с.112-121).

27.08.2026 від позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» надійшла заява про зменшення позовних вимог, враховуючи статус відповідача як військовослужбовця на час укладення кредитного договору, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн. та покласти на відповідача судові витрати : судовий збір 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу 7000,00 грн. (а.с.125-130).

Окрім того, 27.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначається, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , факт належного виконання первісним кредитором на виконання цього договору 5000,00 грн. відповідачу, яка свої зобов'язання належним чином не виконувала, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 24000,00 грн., а з урахуванням наявності у відповідача статусу військовослужбовця просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн. Зазначає, що факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань. Витрати на правничу допомогу вважає обґрунтованими, тому просить стягнути з ОСОБА_1 5000,00 грн. заборгованість за кредитним договором № 9147852 від 13.06.2025, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. (а.с.131-139).

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, позивач в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності (а.с.5), від відповідача клопотань про відкладення судового розгляду, чи інших заяв не надходило.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи убачається, що 13.06.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 9147852 про надання споживчого кредиту за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок «CreditPlus», відповідно до умов якого Товариство надає споживачеві кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (а.с.16-24).

Сума кредиту складає 5000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Графіку платежів, що є додатком №1 до Договору (а.с.25-26).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 (п.2.1.).

Вищевказний договір, а також Додаток №1 до Договору, підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С1470, а також Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.8-10) підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К4602.

Отже, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої Кредитодавцем мають бути перераховані грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

В листі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 06.02.2026 повідомляється про успішність операції по переведенню 5000,00 грн. 13.06.2025 на номер картки НОМЕР_2 (а.с.70-71).

Згідно наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , на картковий рахунок цієї платіжної картки 13.06.2025 було зарахування коштів на суму 5000,00 грн. (а.с.122). Крім того, банк надає підтверджуючу інформацію у вигляді виписки за договором по даній картці (а.с.123), з якої вбачається зарахування на цю картку 13.06.2025 грошових коштів у сумі 5000,00 грн.

Сума заборгованості відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, який не спростовано відповідачем, та з якого вбачається, що жодної оплати за укладеним договором в період з 13.06.2025 по 03.02.2026 позичальником ОСОБА_1 не було здійснено (а.с.11-15).

Отже наведені обставини укладання договору виконання кредитором обов`язку із надання грошових коштів у кредит, та невиконання відповідачем позичальником обов`язку із їх повернення, є встановленими судом і відповідачем не спростовані.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами договору, розуміє їх та зобов`язується виконувати.

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07.10. 2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19 та ін.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

04.02.2026 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04022026, відповідно до умов якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с.45-58).

Згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу № 04022026 від 04.02.2026 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 9147852 на загальну суму 24000,00 грн., з якої 5000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 9000,00 грн. - заборгованість за відсотками, 10000,00 грн. - заборгованість за пенею, штрафом (а.с.53-54).

Відтак право вимоги за кредитним договором № 9147852 від 13.06.2025 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було передано ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Посилання відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позову на неповідомлення її про передачу прав вимоги первісним кредитодавцем позивачу суд вважає безпідставними, так як за наведених вище положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Тобто неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Аналогічні роз`яснення зазначено у правових позиціях, викладених Верховним Судом України у постановах від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, від 20.01.2016 у справі № 6-2765цс15, та у постановах Верховного Суду від 25.10.2018 у справі № 235/492/16-ц, від 19.04.2021 у справі № 758/8901/17, від 14.07.2021 у справі № 554/8549/15-ц.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно положень ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК).

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (правонаступником якого є позивач), належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в кредит, тоді як відповідач не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість, а отже позовні вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн. підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат з відповідача суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 757/16448/17-ц.

З матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ «Юніт Капітал» у цій справі є адвокат Тимошенко О.О., який діяв на підставі довіреності від 12.02.2026, відповідно до якої ТОВ «Юніт Капітал» уповноважує адвоката Тимошенка О.О. представляти інтереси в тому числі в судових установах (а.с.79), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4267/10 (а.с.78).

Позивач просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн., на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав: копію Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с.74-75); протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги (а.с.75 на звороті); копію додаткової угоди №25771537309 до договору від 20.04.2026 (а.с.76); Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 7 000 грн. (а.с.77).

На думку суду, витрати позивача на професійну допомогу є документально підтвердженими, отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Оцінивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, беручи до уваги складність справи, яка є малозначною в силу вимог закону та не є складною, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000,00 грн. є завищеними, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співрозмірні зі складністю справи, заявленою до стягнення сумою боргу, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, відтак підлягають зменшенню до 2000,00 грн.

Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 48379 від 06.07.2026 (а.с.88), що підтверджує понесення позивачем судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн., які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді в сумі 2662,40 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (адреса: 01133, м. Київ, вул. бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 7502046 від 22.01.2024 в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.), а також судові витрати 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.) сума сплаченого судового збору, 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) витрати на професійну правничу допомогу, а всього 9662,40 грн. (дев'ять тисяч шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО