Рішення № 139468600, 04.09.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 748/122/26

Провадження № 2/743/318/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Коваль Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір № 1092307 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

«Селфі Кредит» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 2500 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 21062024, укладеного 21.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та позивачем.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15170 гривень: тіло кредиту - 2500 гривень, прострочені проценти - 12670 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.06.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.09.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 04.09.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

31.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 1092307 (далі - кредитний договір) в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором А258, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 кредитного договору сума кредиту становить 2500 гривень, строк кредитування - 360 днів. Пунктом 1.5.1 договору встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 2,2 відсотка на день (803 відсотки річних). Пунктом 1.5.2 договору передбачено, що знижена процентна ставка у розмірі 0,01 відсотка на день застосовується лише за умови сплати позичальником першого платежу до 30.11.2023 включно (або протягом трьох календарних днів після цієї дати); у разі невиконання цієї умови розмір процентів за весь строк кредитування перераховується за стандартною процентною ставкою.

31.10.2023 кредитні кошти в розмірі 2500 гривень перераховано на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» від 20.10.2025 № 20251020-5448 про успішне перерахування коштів за дорученням ТОВ «Селфі Кредит».

Матеріалами справи (розрахунком заборгованості) підтверджено, що жодного платежу на погашення кредиту чи сплату процентів відповідач протягом усього строку користування кредитом не здійснила, у зв`язку з чим умова пункту 1.5.2 договору про застосування зниженої процентної ставки виконана не була і проценти нараховувалися за стандартною ставкою 2,2 відсотка на день з першого дня користування кредитом.

21.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та позивачем укладено договір факторингу № 21062024, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до боржників товариства, включно з ОСОБА_1 за кредитним договором № 1092307.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 позивач набув право вимоги до відповідача в обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 15170 гривень, з яких: тіло кредиту - 2500 гривень, проценти за користування кредитом - 12670 гривень.

Відповідач свого обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним не виконала, внаслідок чого станом на 21.06.2024 утворилася заборгованість у зазначеному розмірі.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір № 1092307 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором А258, направленим на номер телефону, повідомлений відповідачем позивачу, що засвідчено довідкою про ідентифікацію. Обставин, які б спростовували цей факт, судом не встановлено.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 2.1 кредитного договору позивач перерахував 2500 гривень на банківську картку позичальника. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України позивач належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», чинного з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 відсотка.

Згідно з пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX, встановлено перехідне обмеження максимального розміру денної процентної ставки: з 24.12.2023 по 21.04.2024 включно - не більше 2,5 відсотка; з 22.04.2024 по 19.08.2024 включно - не більше 1,5 відсотка; з 20.08.2024 і надалі - не більше 1 відсотка.

Згідно з частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX дія цих обмежень поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання ним чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після цієї дати. Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умова договору про споживчий кредит, що суперечить цьому Закону, є нікчемною.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір № 1092307 укладено 31.10.2023, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX, зі стандартною процентною ставкою 2,2 відсотка на день і строком кредитування 360 днів; дія договору та нарахування процентів за ним триває й після 24.12.2023, а тому на це нарахування поширюються наведені вище обмеження денної процентної ставки.

За період з 31.10.2023 по 23.12.2023 (54 дні) обмеження денної ставки не встановлено, тому проценти нараховуються за договірною ставкою 2,2 відсотка на день; за період з 24.12.2023 по 21.04.2024 (120 днів) максимально допустима ставка становить 2,5 відсотка на день, що перевищує договірну ставку, а тому нарахування за цей період змін не потребує; за період з 22.04.2024 по 21.06.2024 (61 день, до дати відступлення права вимоги) максимально допустима ставка становить 1,5 відсотка на день, що є меншим за договірну ставку 2,2 відсотка на день, унаслідок чого в частині перевищення (0,7 відсотка на день) договірна умова є нікчемною, а проценти за цей період підлягають перерахунку за ставкою 1,5 відсотка на день.

Розмір процентів, нарахованих за період з 22.04.2024 по 21.06.2024 за договірною ставкою, становив 3355 гривень (61 день ? 55 гривень), тоді як за максимально допустимою ставкою 1,5 відсотка на день розмір процентів за цей же період становить 2287,50 гривень (61 день ? 37,50 гривень). Різниця у розмірі 1067,50 гривень (3355 ? 2287,50) нарахована в порушення наведених вище обмежень і стягненню не підлягає.

Таким чином, заявлена позивачем сума процентів за користування кредитом у розмірі 12670 гривень підлягає зменшенню на 1067,50 гривень, а проценти за користування кредитом підлягають стягненню в розмірі 11602,50 гривень, а в решті заявленої суми процентів у розмірі 1067,50 гривень у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 1092307 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до позивача на підставі договору факторингу № 21062024.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорив, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростувала, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи, крім розміру процентів у частині, визнаній судом нікчемною з наведених вище підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23.03.2020 у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.10.2023 № 1092307 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 14102,50 гривень з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 1067,50 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2662,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 15170 гривень, з яких задоволено 14102,50 гривень, що становить 92,96 % від заявлених вимог (14102,50 / 15170 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2474,97 гривень (2662,40 ? 92,96 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень, на підтвердження чого надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № 150 від 12.01.2026 та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подав і обставин, на які посилався позивач, не спростовував. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 92,96 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2788,80 гривень (3000 ? 92,96 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором від 31.10.2023 № 1092307 у розмірі 14102 (чотирнадцять тисяч сто дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2788 (дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 97 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 04.09.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ