Рішення № 139468057, 01.09.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/485/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.,

представника позивача Нартової І.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу № 509/485/26 за позовною заявою Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» до депутата Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області VIII скликання ОСОБА_2 , Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» (код ЄДРПОУ 37291741, місцезнаходження: 65037, Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м «Совіньйон, Одеський бульвар, 5) до депутата Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області VIII скликання ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05582159, місцезнаходження: Одеська область, Одеський район, с-ще Таїрове, вул. Перемоги, 27) про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на те, що ОСОБА_2 , як депутатом Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області VIII скликання розповсюджується недостовірна інформація, яка шкодить діловій репутації, а також порочить честь і гідність позивача, а саме інформація, оприлюднена ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці ОСОБА_2 , у групах соціальної мережі Viber « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме те, що обслуговуючий кооператив здійснює діяльність щодо безпідставного присвоєння та нецільового витрачання коштів, сформованих за рахунок членських внесків на обслуговування ОК «ЖК Люстдорф».

Вважає, зазначену інформація, що поширена про позивача є такою, що порушує його особисті немайнові права: принижує його честь, гідність та порочить ділову репутацію, у зв`язку з чим просить суд:

1. Визнати недостовірною та такою, що порушує право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф», інформацію, поширену ОСОБА_2 , депутатом Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області VIII скликання: а саме інформацію, оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці ОСОБА_2 , у групах соціальної мережі Viber «Анти-Мародер», « ОСОБА_3 »:

«До мене, депутата Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, надійшли усні звернення мешканців Таїровської територіальної громади щодо можливих протиправних фактів у діяльності посадових осіб ОК «ЖК "Люстдорф"», які полягають у можливому безпідставному присвоєнні та нецільовому витрачанні коштів, сформованих за рахунок членських внесків на обслуговування ОК «ЖК "Люстдорф"».

Як представник інтересів жителів Таїровської територіальної громади, використовуючи своє право вимагати усунення порушень законності, надане мені ст. 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», 10.10.2025 року я вернувся з депутатським зверненням до ОК «ЖК "Люстдорф"» щодо надання засвідчених копій фінансово-господарських документів на підтвердження здійснення витрат за запитуваною інформацією за період з 01.01.2025 року по 01.09.2025 року.

Виконавчий директор ОСОБА_4 , за наявною інформацією, працює без укладеного трудового договору та надав такі відомості:

- членські внески - 4 652 597,02 грн (менш ніж 50 відсотків загальних витрат). Три місяці тому внески перевищували 80 відсотків, тобто щомісячні надходження становили понад 800 000 грн;

- прибирання внутрішніх доріг та проїздів житлового масиву ОК «ЖК "Люстдорф"» - 1 322 477,00 грн;

- адміністративні витрати (у тому числі оренда приміщення «Арки») - 510 659,07 грн за 9 місяців та інші незрозумілі витрати.

16.10.2025 року я надав повторне звернення до ОК «ЖК "Люстдорф"» щодо включення до запиту також інформації про штат кооперативу.

Керівний склад кооперативу, як з`ясувалося, складається з однієї особи ОСОБА_4 із заробітною платою 34 315 грн.

Також стало відомо, що до обліку членських внесків залучено трьох невідомих осіб та чотирьох ФОП. За словами працівників-двірників (їх вісім осіб), вони отримують заробітну плату готівкою в приміщенні «Арки» у розмірі 8 500 грн, при цьому на їх утримання за 9 місяців витрачено 1 322 477,00 грн.

Це лише незначна частина інформації щодо діяльності керівництва кооперативу. Крім того, враховуючи фактичні обставини, їх хронологію та сукупність виниклих правовідносин, зазначаю, що на моє депутатське звернення від 10.10.2025 року до ОК «ЖК "Люстдорф"» не надано належної відповіді стосовно обґрунтування фінансових витрат кооперативу з підтвердними документами.

Це викликає сумніви у прозорості та законності роботи виконавчого директора кооперативу Цуркана Б. В. Та дає підстави для висновків про можливе нецільове використання коштів мешканців кооперативу, спрямованих на особисте збагачення виконавчих осіб, що завдає збитків як мешканцям кооперативу, так і державним інтересам у вигляді несплачених загальнообов?язкових платежів та військового збору.»

2. Зобов`язати ОСОБА_2 Депутата Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області VIII скликання спростувати поширену відносно Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» недостовірну інформацію, шляхом видалення відповідних повідомлень з особистої сторінки у соціальній мережі Facebook, з груп Viber «Анти-Мародер» та « ОСОБА_3 ».

3. Зобов`язати ОСОБА_2 Депутата Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області VIII скликання спростувати поширену відносно Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення публічного вибачення на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook наступного змісту:

«Мною, ОСОБА_2 , озвучувались недостовірні та неправдиві відомості відносно ОК «ЖК «Люсторф», а саме те, що кооператив здійснює діяльність щодо безпідставного присвоєння та нецільового витрачання коштів, сформованих за рахунок членських внесків на обслуговування ОК «ЖК Люстдорф». Дані твердження не відповідають дійсності. Прошу вибачення у Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» за поширення недостовірної інформації.»

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 10 000, 00 грн.

Ухвалою від 03.02.2026 року відкрито провадження у справі за позовною заявою Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» до депутата Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області VIII скликання ОСОБА_2 , Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.02.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Білозор О.О., надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі оскільки поширена відповідачем інформація була викладена у формі оціночних суджень щодо діяльності керівництва Кооперативу, крім того, оспорювані висловлювання стосувалися діяльності виконавчого директора ОСОБА_5 , як фізичної особи, а не самого Кооперативу як юридичної особи, яка звернулася до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позові.

Відповідач ОСОБА_2 , та його представник проти позову заперечували, вважаючи позов необгрунтованим, просили відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області в судове засідання жодного разу не з`явився, заяв чи клопотань до суду не надіслав.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

У відповідності до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: зокрема честь, гідність і ділова репутація; а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Статтею 94 ЦК України визначено, що юридична особа зокрема має право на недоторканність її ділової репутації. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно із ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Отже, як вбачається з вищевикладеного за змістом ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації.

Поняття честі та гідності є особистими немайновими благами, які за своєю природою належать виключно фізичній особі. Таким чином, захисту в судовому порядку у випадку поширення недостовірної інформації щодо юридичної особи підлягає виключно її ділова репутація на підставі статті 94 ЦК України

Згідно з ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Також, за ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже, за змістом статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до стст. 297, 299 ЦК кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до правових висновків що викладені Верховним судом у Постанові від 20.11.2019 року по справі №539/3299/15-ц, під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

У ч.2 ст.302 ЦК передбачено обов`язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.

Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.

Подібні за змістом правові висновки також містяться у пунктах 15, 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд має визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 81 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Надаючи оцінку інформації, оприлюдненій 26.10.2025 року відповідачем ОСОБА_2 у соціальних мережах, суд розмежовує викладену інформацію на таку, що носить характер особистих суджень відповідача із застосуванням мовно-стилістичних засобів та інтерпретацію ситуації, що узгоджується з вимогами статті 277 ЦК України, статтями 10, 81, 82 ЦПК України.

При цьому, зазначена в позовній заяві інформація та поширена відповідачем ОСОБА_2 про позивача, не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночним судженням, а є твердженням.

Так, судом встановлено, що обслуговуючий кооператив «Житловий кооператив «Люстдорф» відповідно Статуту здійснює діяльність в утриманні житлових будинків, господарських будівель, інженерних комунікацій та інших об`єктів і споруд, що належать їм на праві власності, а також для обслуговування інженерних мереж і комунікацій та інших об`єктів загального користування Кооперативу, надання комунальних та експлуатаційних послуг членам Кооперативу.

До обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» 29.10.2025 року звертався відповідач ОСОБА_2 із запитом на публічну інформацію про кількість двірників та інших працівників кооперативу, що перебувають у трудових відносинах з ОК «ЖК «Люстдорф» у період часу з 01.01.2025 року та про їхню заробітну плату, а також про фізичну особу-підприємця, з яким укладено договір надання послуг з прибирання внутрішніх доріг і проїздів, території загального користування житлового масиву «Совіньйон» у період з 01.01.2025 року та про суму сплачених коштів за цей період.

В матеріалах справи також наявні два депутатських звернення (в порядку ст. 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад") депутата Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області ОСОБА_2 до ОК «ЖК «Люстдорф», які датовано 07.10.2025 року та 16.10.2025 року, про надання інформації щодо можливих протиправних фактів у діяльності посадових осіб ОК «ЖК «Люстдорф», що полягають у можливому безпідставному присвоєнні та нецільовому витрачанні коштів сформованих за рахунок членських внесків та інших платежів мешканців території ОК «ЖК «Люстдорф».

На вказані запити ОК «ЖК «Люстдорф» надана відповідна інформація запитувачу.

Так, згідно листа ОК «ЖК «Люстдорф» вих. №146 від 21.10.2025 року, адресованого депутату Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області ОСОБА_2 , який отримано останнім 24.10.2025 року, на депутатське звернення від 18.10.2025 року, надано інформацію, в тому числі і щодо складу керівного штату, який складається з однієї особи (виконавчого директора) та загальної кількості працівників ОК «ЖК «Люстдорф» - 3 особи. Також зазначено про загальний розмір фонду заробітної плати з 01.01.2025 р. по 30.06.2025 р., який складав 25400 грн. на місяць, з 01.07.2025 р. складає 34305 грн.

Однак, будучи ознайомленим з вказаною інформацією ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці, та у групах соціальної мережі Viber « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ОСОБА_3 », вказав, крім іншого, інформацію, яка дійсності не відповідає, а саме про те, що заробітна плата керівника кооперативу ОСОБА_4 становить 34315 грн.

Із змісту вказаної інформації вбачається, що вона висловлена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Натомість, посадовий оклад виконавчого директора ОК «ЖК «Люстдорф» за жовтень 2025 року складає 11000 грн., що підтверджено відомістю нарахування заробітної плати, відрахувань та податків, пов`язаних із нею за червень 2025 року.

Таким чином, інформація поширена ОСОБА_2 в соцмережах ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині зазначаення заробітної плати керівника кооперативу ОСОБА_4 у розмірі 34315 грн., є недостовірною, та такою, що та такою, що об`єктивно принижує ділову репутацію позивача ОК «ЖК «Люстдорф».

Вказана інформація була поширена відповідачем ОСОБА_2 в мережі інтернет, а саме у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці ОСОБА_2 (3 500 учасників), у групі Viber - «Анти-Мародер», яка складається із 1159 учасників та групі Viber «Люстдорф» (459 учасників). Внаслідок чого, зазначена недостовірна інформація стала відомою 5118 особам.

Відповідно до пункту 24, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка підлягає визнанню недостовірною, суд вважає, що способом спростування поширеної відповідачем недостовірної інформації, який би сприяв найбільш повному відновленню порушеного немайнового права позивача, є зобов`язання відповідача ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію відносно Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» шляхом видалення частини тексту у повідомленні від ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці ОСОБА_2 , у групах соціальної мережі Viber « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ОСОБА_3 », а саме: « ОСОБА_4 із заробітною платою 34 315 грн.».

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання іншої інформації, поширеної відповідачем ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці ОСОБА_2 , у групах соціальної мережі Viber « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та зобов`язання останнього її спростувати, суд зазначає, що дана вимога жодним чином у позовній заяві необгрунтована, та не містить доказів недостовірності поширеної інформації, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Також не підлягає задоволенню і вимога оприлюднення публічного вибачення, тому як згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

З огляду на викладене суд не вправі зобов`язати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації чи висловлювання образи не передбачено у статтях 16, 277 ЦК (п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року.).

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити таке.

Згідно із частинами першою третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Створення негативної соціальної оцінки керівника кооперативу в очах оточуючих та членів кооперативу, поширення недостовірної інформації про завищений втричі його розмір заробітної плати, яку він отримує за рахунок внесків членів кооперативу, вкрай негативно впливає на ділову репутацію позивача.

Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права позивача, зокрема право на ділову репутацію та її недоторканність. Недостовірними даними відповідач фактично формує відповідну негативну думку у представників громади щодо діяльності кооперативу та її керівництва, що є неприпустимим.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких підприємство чи організація може вважати, що їй заподіяно моральної шкоди.

Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства України, підтвердження матеріалами справи поширення відповідачем недостовірної інформації щодо діяльності позивача, тобто наявності факту порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, наслідком чого є відшкодування моральної шкоди, завданої у вигляді приниження ділової репутації позивача, а також виходячи з вимог розумності та справедливості суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОК «ЖК «Люстдорф» моральну шкоду у сумі 1000,00 грн.

Щодо залучення у якості співвідповідача Таїрівську селищну раду Одеського району Одеської області, суд зазначає наступне.

Залучаючи до участі у справі у якості відповідача Таїрівську селищну раду Одеського району Одеської області, позивач зазначає про те, розповсюдження інформації відносно останнього здійснювалось ОСОБА_2 як депутатом місцевої ради у зв`язку із виконанням ним своїх посадових обов`язків.

У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Відповідно до частини четвертої статті 277 ЦК України в разі поширення недостовірної інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи й не під час виконання посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад" депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України. Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Разом з тим, ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»)

Відповідно до ст. 3 визначеного Закону, посадами в органах місцевого самоврядування є:

- виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах;

- виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

- посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою,

- головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою

- процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно до ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:

- на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку, встановленому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою;

- на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою;

- на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідач ОСОБА_2 постановою Таїровської селищної територіальної виборчої комісії Одеського району Одеської області був обраний депутатом Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області VIII скликання, не обрався на посади в органах місцевого самоврядування, визначені ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», не входить до складу виконавчого комітету місцевої ради.

Позивачем не обгрунтовано та не доведено, що відповідач ОСОБА_2 являється службовою чи посадовою особою органу місцевого самоврядування. Він є виборною особою, представником інтересів територіальної громади, який здійснює свої повноваження, як правило, не пориваючи з основною виробничою чи службовою діяльністю (на громадських засадах).

Отже, депутат місцевої ради не є працівником місцевої ради, так само не є її посадовою чи службовою особою, а тому Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області не є належним відповідачем у даній справі. Крім того, жодних позовних вимог позивачем до Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області не пред`явлено.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 5857,28 грн. гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню половина сплаченого судового збору у сумі 2928,64 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію, інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці ОСОБА_2 , у групах соціальної мережі Viber «Анти-Мародер», « ОСОБА_3 », а саме: « ОСОБА_4 із заробітною платою 34 315 грн.».

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом п`яти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену відносно Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» недостовірну інформацію, шляхом видалення частини тексту у повідомленні від ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці ОСОБА_2 , у групах соціальної мережі Viber «Анти-Мародер», «Люстдорф», а саме: « ОСОБА_4 із заробітною платою 34 315 грн.».

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Люстдорф» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2928 (дві тисячі дев`ятсот двадцять вісім) грн. 64 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04.09.2026 року.

Головуючий: Є. М. Панасенко