Рішення № 139466861, 25.08.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2730/26

Провадження № 2/577/1593/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача Рудейчук Я.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального провадження, в залі суду м. Конотопа, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Гавриленко Дмитро Валерійович, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 адвокат Суслін Є.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення останній додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Дубов`язівка Конотопського району помер батько позивачки ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина. ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, однак у встановлений законом шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини не подала. Як на поважну причину пропуску строку посилалася на стан здоров`я, зазначаючи, що перед смертю батька захворіла, перебувала на обліку у лікаря-терапевта з приводу гіпертонічної хвороби та протягом 2010 року проходила амбулаторне і стаціонарне лікування, у зв`язку із чим не змогла своєчасно звернутися до нотаріуса.

Ухвалою судді від 19.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.06.2026 залучено до участі у справі як співвідповідачку ОСОБА_3 . Попередньо було встановлено, що рішенням суду від 24.03.2026 останній визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . На виконання цього рішення 19.05.2026 ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку із чим заведено спадкову справу. Відтак судом враховано, що вирішення спору може безпосередньо вплинути на спадкові права ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 21.07.2026р. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заяву підтримали, зіславшись на викладені в ній факти та обставини. Позивачка додатково пояснила, що на час смерті батька вона практично з ним не спілкувалася та працювала у м. Києві. Водночас вона припускала, що після його смерті могло залишитися нерухоме майно, яке входило до складу спадщини. Однак на той час на це майно не претендувала, оскільки хворіла та питання оформлення спадщини для неї не було актуальним. За її твердженням, приблизно за пів року до розгляду справи вона дізналась про наявність земельного паю у батька, після чого вирішила оформити спадкові права та звернутися до суду. Вказану інформацію вона отримала від представника товариства, в оренді якого перебувають земельні ділянки. Крім того, ОСОБА_1 пояснила, що однією з причин її звернення до суду через значний проміжок часу після смерті батька є небажання того, щоб спадщину після ОСОБА_4 прийняла ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_3 після залучення її співвідповідачкою подала до суду письмову заяву, у якій зазначила, що не заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини. У подальшому під час розгляду справи по суті, в судовому засіданні ОСОБА_3 змінила свою процесуальну позицію та проти задоволення позову заперечувала. Її представник, адвокат Рудейчук Я.В. підтримала позицію своєї довірительки, зіславшись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Дубов`язівської селищної ради подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, зазначивши про підтримання позовних вимог.

Третя особа - Приватний нотаріус Гавриленко Д.В. просив розглянути справу без його участі. При вирішенні спору покладається на розсуд суду. У повідомленні від 26.05.2026 нотаріус також підтвердив, що ОСОБА_3 , скориставшись наданим їй судом додатковим строком, 19.05.2026 подала заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , у зв`язку з чим заведено спадкову справу № 59/2026.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 пояснила, що їй невідомі обставини та причини, з яких ОСОБА_1 не звернулася за прийняттям спадщини протягом установленого законом шестимісячного строку. Свідку відомо лише про відносини ОСОБА_3 з її племінником ОСОБА_4 , зокрема про те, що ОСОБА_3 доглядала його перед смертю та займалася організацією поховання. Будь-яких відомостей щодо стану здоров`я ОСОБА_1 у період, відведений законом для прийняття спадщини, та неможливості нею звернутися до нотаріуса свідок не повідомила.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що працює на підприємстві, в оренді якого перебувають земельні ділянки, серед яких є земельна ділянка, що належала ОСОБА_4 . Після його смерті представники підприємства періодично з`ясовували інформацію щодо спадкоємців. У ході таких пошуків було встановлено, що у с. Попівка проживає дочка померлого від першого шлюбу ОСОБА_1 . Зв`язок із нею свідку вдалося встановити приблизно за пів року до судового розгляду. Під час розмови ОСОБА_1 повідомила, що знала про земельний пай, проте спадщину не оформила через хворобу.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день її смерті.

За змістом ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 є його дочкою та відповідно спадкоємцем першої черги за законом. Факт смерті спадкодавця та родинні відносини позивачки з ним підтверджуються свідоцтвом про смерть, документами про народження та зміну прізвища, наявними в матеріалах справи. (а.с. 3-6 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, повинен подати відповідну заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що її не прийняв.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Водночас Верховний Суд у постанові від 23.08.2017 у справі № 6-1320цс17 сформулював усталений підхід, відповідно до якого поважними можуть бути лише причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця щодо своєчасного подання заяви. Для застосування ч. 3 ст. 1272 ЦК України необхідна одночасна наявність двох умов: існування реальних перешкод для подання заяви та визнання таких перешкод судом поважними. Аналогічні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 381/4482/16-ц, від 30.01.2020 у справі № 487/2375/18 та від 31.01.2020 у справі № 450/1383/18.

Також згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) після закінчення передбаченого законом строку результат реалізації спадкоємцем права на прийняття спадщини не може бути змінений через обставини, які залежали від самого спадкоємця, у тому числі внаслідок його пасивної поведінки, якщо він усвідомлював або повинен був усвідомлювати наявність у нього права на спадкування. Необізнаність про конкретний склад спадкового майна сама по собі не є поважною причиною пропуску строку.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що безпідставне визначення додаткового строку після спливу значного часу суперечить принципу правової визначеності та може становити невиправдане втручання у права спадкоємця, який уже реалізував своє право на прийняття спадщини.

Щодо посилання позивачки на стан здоров`я.

Основною причиною пропуску строку у позовній заяві ОСОБА_1 визначила хворобу. На підтвердження цієї обставини надала медичний документ (а.с. 7), з якого вбачається, що позивачка перебувала під медичним наглядом у зв`язку з гіпертонічною хворобою та у 2010 році проходила лікування у певні окремі періоди. А саме в період 11.03.2010 - 19.03.2010, 26.04.2010 05.05.2010 денний стаціонар, 28.05.2010 03.06.2010 амбулаторне лікування, 15.07.2010 23.07.2010 денний стаціонар, 24.09.2010 - 27.09.2010 амбулаторне лікування.

Тобто сумарний період перебування позивачки на лікуванні з березня по вересень 2010 року становив близько 40-ка днів.

Суд не ставить під сумнів сам факт наявності у позивачки захворювання та проходження нею лікування. Проте для застосування ч. 3 ст. 1272 ЦК України має значення не сама наявність діагнозу чи факт звернення за медичною допомогою, а те, чи об`єктивно унеможливлював стан здоров`я подання заяви про прийняття спадщини протягом установленого шестимісячного строку. Наданий медичний документ таких обставин не підтверджує.

Із його змісту не вбачається, що протягом усього шестимісячного строку після смерті батька або хоча б протягом настільки значної його частини, що об`єктивно унеможливлювала своєчасне волевиявлення, ОСОБА_1 безперервно перебувала на стаціонарному лікуванні, була прикута до ліжка, перебувала у стані, що позбавляв її можливості усвідомлювати значення своїх дій, пересуватися, спілкуватися з іншими особами або вчинити юридично значущі дії.

Медичні відомості свідчать про лікування у окремі періоди, однак не підтверджують безперервної непереборної перешкоди протягом усього строку, відведеного законом для прийняття спадщини.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 953/15603/20 прямо зазначено, що факт перебування спадкоємця на лікуванні сам по собі не є безумовною підставою для визначення додаткового строку; значення мають тривалість лікування і ступінь захворювання. У тій справі Верховний Суд визнав недостатніми медичні докази, які охоплювали лише частину шестимісячного строку, та погодився з відмовою у позові.

Більше того, власні пояснення позивачки не підтверджують того, що саме фізична неможливість подання заяви стала реальною причиною її бездіяльності. ОСОБА_1 пояснила суду, що на час смерті батька працювала у м. Києві, практично з ним не спілкувалася, однак усвідомлювала, що після нього могло залишитися майно. При цьому вона прямо зазначила, що на це майно на той час не претендувала, оскільки хворіла та їй це було не актуально.

Водночас, суд розмежовує поняття «неможливість прийняти спадщину» та «відсутність на той час наміру займатися її оформленням». Лише перша з цих обставин за умови її належного доказування може відповідати критеріям ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Друга є проявом особистого волевиявлення або пасивної поведінки спадкоємця та не може після спливу встановленого законом строку бути трансформована у поважну причину його пропуску.

Суд також зауважує, що позивачка є дочкою спадкодавця, тобто спадкоємцем першої черги за законом, і сама підтвердила, що ще на час смерті батька припускала наявність у нього майна, яке могло увійти до складу спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/5757/23 та усталена практика Верховного Суду прямо виходять із того, що необізнаність спадкоємця про наявність конкретного спадкового майна не належить до об`єктивних, непереборних та істотних труднощів.

Також суд враховує показання свідків, зокрема свідка ОСОБА_5 , які не підтверджують жодної обставини, яка стосується поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини. Свідок прямо зазначила, що причини такого пропуску їй невідомі. Її пояснення про відносини ОСОБА_3 з ОСОБА_4 не доводять неможливості позивачки звернутися за прийняттям спадщини. А показання свідка ОСОБА_6 , навпаки, узгоджуються з висновком про те, що активний інтерес позивачки до спадщини виник значно пізніше. Саме після повідомлення свідком про земельний пай ОСОБА_1 почала вживати заходів до оформлення спадкових прав. При цьому свідок підтвердила, що ОСОБА_1 пояснювала попередню бездіяльність хворобою, однак очевидцем її стану у відповідний шестимісячний період свідок не була і жодних відомостей про фактичну неможливість позивачки звернутися до нотаріуса не повідомила.

Суд окремо оцінює пояснення ОСОБА_1 про те, що додатковою причиною її звернення до суду через значний проміжок часу є небажання того, щоб спадщину після її батька отримала ОСОБА_3 . Таке пояснення підтверджує наявність у позивачки на цей час суб`єктивного інтересу до прийняття спадщини, однак жодним чином не характеризує причини пропуску шестимісячного строку у 2010 році.

Судом також ураховано, що після залучення ОСОБА_3 до участі у справі остання подала письмову заяву, в якій зазначила, що не заперечує проти позовних вимог про визначення ОСОБА_1 додаткового строку та не заперечує проти видачі їй свідоцтва про право на спадщину. У подальшому ОСОБА_3 змінила свою процесуальну позицію та заперечувала проти задоволення позову. Суд не вбачає у такій зміні позиції обставини, яка сама по собі позбавляла б ОСОБА_3 права на подання заперечень або давала підстави вирішити справу виключно відповідно до її первісної заяви. Адже, згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, а учасники справи вільно користуються наданими їм процесуальними правами та несуть ризик наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій. Відповідно до ст. 43 ЦПК України учасники справи вправі подавати заяви і клопотання, надавати пояснення суду, викладати свої доводи, міркування та заперечення щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Крім того, навіть за умови розцінювання первісної письмової заяви ОСОБА_3 як визнання позовних вимог, не звільняє суд від обов`язку встановити передбачену ч. 3 ст. 1272 ЦК України матеріально-правову підставу для задоволення позову наявність поважної причини пропуску строку.

Зважаючи на викладене, оцінюючи надані докази у сукупності, суд установив, що ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця та знала про смерть батька, на час його смерті вона усвідомлювала можливість наявності після нього спадкового майна, протягом встановленого законом строку заяви про прийняття спадщини не подала, наявні медичні документи підтверджують захворювання та окремі періоди лікування, проте не підтверджують безперервного такого стану, який об`єктивно унеможливлював подання заяви, сама позивачка пояснила, що у 2010 році на спадкове майно не претендувала та питанням його оформлення не займалася, активні дії щодо оформлення спадщини розпочала лише після отримання через багато років конкретної інформації про земельний пай, одним із мотивів теперішнього звернення назвала небажання, щоб спадщину отримала ОСОБА_3 .

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать не про існування у позивачки об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, а про свідоме невчинення нею дій щодо прийняття спадщини у передбачений законом строк та подальшу зміну її ставлення до спадкового майна.

За таких обставин правові підстави, передбачені ч. 3 ст. 1272 ЦК України, для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 відсутні, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 1216, 1218, 1220, 1261, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,

ухвалив :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Гавриленко Дмитро Валерійович, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщин відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного тексту, шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Дубов`язівська селищна рада Конотопського району Сумської області (юридична адреса: 41655, с-ще Дубов`язівка, Конотопського району, Сумської області, вул. Глуховця, 8, ЄДРПОУ - 04391241).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Гавриленко Дмитро Валерійович (юридична адреса: 41600, м. Конотоп Сумської області, пр. Миру, 15/41)

Повний текст рішення виготовлено 4 вересня 2026 року.

Суддя Логін Є. В.