Ухвала суду № 139466730, 03.09.2026, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/83/26

Провадж.№ 1-кп/481/62/2026

УХВАЛА

/про продовження строку дії запобіжного заходу/

03.09.2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої по справі судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ( по відеоконференції),

представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (по відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області в режимі відеоконференції з використанням апаратно-програмного комплексу VKZ кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурором Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 в системі "Електронний суд" 02.09.2026 сформоване та надіслане до Новобузького районного суду Миколаївської області клопотання про продовження строку дії застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.

Зміст клопотання обгрунтовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель потерпілих та заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншим потерпілим у кримінальному провадженні. Ризик переховування від суду обумовлений тяжкістю кримінального правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_8 та суворістю покарання, яке може бути йому призначено. Незаконний вплив на потерпілих та свідків, обумовлений тим, що обвинуваченому відомо коло осіб, які визнані та допитані, їх адреси місця проживання та яким відомі обставини, що мають значення для доказування в ході судового розгляду і на яких може бути здійснено вплив шляхом погроз, умовлянь або схилення до зміни наданих на досудовому розслідуванні показів.

У судовому засіданні прокурор клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 підтримав та просив задовольнити, обґрунтувавши його тим, що ризики, передбачені п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились і не перестали існувати, а судовий розгляд кримінального провадження не було розпочато по суті, потерпілі, свідки не допитані та не дослідженні матеріали кримінального провадження.

Обвинувачений в судовому засіданні повідомив про отримання клопотання прокурора 02.09.2026 та заперечив проти його задоволення.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив суду, що отримав клопотання прокурора та ознайомився з ним. Вважає, що у клопотанні сторони обвинувачення міститься посилання лише на тяжкість покарання, яке не може бути підставою для тримання під вартою. На його думку ризик впливу на потерпілих та свідків відсутній, оскільки його підзахисний раніше до події особисто їх не знав. ОСОБА_8 мав місце роботи, тим потерпілим, які до нього звернулися відшкодував завдані збитки. Просив застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжних захід у виді нічного домашнього арешту та дати можливість працювати і відшкодовувати збитки.

Потерпіла ОСОБА_4 та представник потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , в судовому засіданні клопотання прокурора підтримали та просили його задовольнити.

Інші учасники судового провадження у судове засідання не з`явилися.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби - необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати чи обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 1 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2025 року відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в сумі 454 200 гривень до 29 жовтня 2025 року, який було неодноразово продовжено, востаннє 11.02.2026 Миколаївським апеляційним судом до 29.03.2026 включно із визначенням розміру застави у сумі 242 240 грн..

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 25.03.2026 обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення раніше визначеного розміру застави в сумі 242 240,00 грн. та покладено обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, строк дії до 23.05.2026 включно.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 18.05.2026 обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення раніше визначеного розміру застави в сумі 242 240,00 грн. та покладено обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, строк дії до 16.07.2026 включно.

Підставою для обрання запобіжного заходу та в подальшому продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.

З моменту обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Суд вважає, що наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, на даний час, не змінилися та не втратили своєї актуальності.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 року у справі «Лабіта проти Італії». Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Разом з тим, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У зв`язку з чим, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, зокрема, те що, обставини, які взято до уваги слідчим суддею при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишилися незмінними, тяжкість злочинів у вчиненні яких ОСОБА_8 обвинувачується та співмірність можливого призначеного останньому покарання, у випадку доведеності його вини.

Ризики, які дають підстави суду продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати те, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки, усвідомлюючи, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Також судом враховано, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, але не має міцних соціальних зв`язків та обов`язків, які б стримували його, тому суд дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, у даному випадку, домашнього арешту у нічний час доби ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

При встановленні наявності продовження існування ризику впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні. Так, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків і дослідження їх судом.

Слід зазначити, що з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків лише актуалізується, оскільки у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому стає відомо про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань, а тому зберігається ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків, які не допитувались судом, шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом, який може бути використаний обвинуваченим у власних цілях.

Щодо доводів захисника про відсутність ризиків, на які вказує прокурор, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

За таких обставин, враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини у вищевказані справі, а також у справі «Едуард Шабалін проти Росії» від 16.10.2014 про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою відносно ОСОБА_8 , як такого, що достатній для запобіганню ризикам та виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків, оскільки в судовму засіданні не здобуто та не надано стороною захисту інших доказів, які б могли бути підставою для застосування менш суворого запобіжного заходу.

Суд, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 з метою попередження ризику його переховування від суду та незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованого йому діяння, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів, із можливістю внесення раніше визначеного розміру застави в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок із покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: а саме: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись вимогами ст. ст. 177, 183, 196, 197, 199, 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора, задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити строком на 60 днів із можливістю внесення раніше визначеного розміру застави в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Строк дії ухвали 60 днів з 03 вересня 2026 року по 1 листопада 2026 року включно.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 , про обрання менш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби - відмовити.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 04.09.2026.

Суддя ОСОБА_9