Рішення № 139466622, 03.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14025/26

Провадження № 2/127/3978/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сичука М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 129375-КС-002 про надання кредиту від 31 січня 2025 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 січня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 129375-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями та з використанням одноразового ідентифікатора.

За умовами кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 7 000,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що договір укладено в електронній формі. На номер телефону, зазначений відповідачем під час оформлення кредиту, позивачем було направлено одноразовий ідентифікатор UA-0602, який відповідач ввела/відправила через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця, чим здійснила акцепт пропозиції про укладення кредитного договору.

Процентна ставка за користування кредитом відповідно до умов договору визначена у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом.

Крім того, умовами договору передбачено сплату комісії.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав та перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені під час оформлення кредиту.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, здійснивши часткове погашення заборгованості в загальному розмірі 4 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 07 квітня 2026 року заборгованість відповідача за Договором № 129375-КС-002 від 31 січня 2025 року становить 14 530,17 грн, з яких: 4 055,74 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 5 574,43 грн сума прострочених платежів по процентах; 0,00 грн сума заборгованості по штрафах; 3 500,00 грн сума, заявлена позивачем як проценти відповідно до статті 625 ЦК України; 1400,00 грн сума прострочених платежів за комісією.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість у повному обсязі, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у змішаній формі.

Вказаною ухвалою також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 та виписку про рух коштів по відповідному рахунку за період з 31 січня 2025 року по 23 травня 2025 року.

22 червня 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду надало інформацію щодо рахунків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

З листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 22 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260622/81886-БТ убачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , а також що банком надано виписку по відповідному рахунку за період з 31 січня 2025 року по 23 травня 2025 року.

Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано.

Інших заяв по суті спору від учасників справи до суду не надходило.

Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» листом від 05 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260601/50850-БТ надало суду інформацію щодо банківського рахунку відповідача та виписку про рух коштів за період з 20 серпня 2025 року по 10 грудня 2025 року.

З наданої банком інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , пов`язану з рахунком № НОМЕР_4 .

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та докази на спростування позовних вимог суду не подав.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами відповідно до частини восьмої статті 178 та частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності відповідно до вимог закону, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 31 січня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 129375-КС-002 про надання кредиту.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено в електронній формі.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається таким, що вчинений у письмовій формі, у випадках та в порядку, визначених законом.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною оферти та її прийняття іншою стороною акцепту.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви про прийняття пропозиції в електронній формі або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як убачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу пропозицію укласти Договір № 129375-КС-002 про надання кредиту, після чого на номер телефону, зазначений під час оформлення заявки на отримання кредиту, було направлено одноразовий ідентифікатор UA-0602.

Відповідачем зазначений одноразовий ідентифікатор було введено/відправлено в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, що свідчить про прийняття пропозиції кредитодавця та підписання електронного договору.

Зазначений спосіб укладення договору відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Аналогічний правовий підхід застосований Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, у якій суд виходив із можливості укладення кредитного договору в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та одноразового ідентифікатора.

Крім того, фактичне виконання сторонами договору має значення для оцінки правовідносин між ними. Позивач надав докази перерахування кредитних коштів, а відповідач здійснила часткове погашення заборгованості.

Відповідно до інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім`я відповідача була емітована саме банківська картка № НОМЕР_1 , зазначена позивачем як картка, на яку перераховано кредитні кошти.

Таким чином, у сукупності надані докази підтверджують існування між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Отже, після отримання кредитних коштів у відповідача виник обов`язок повернути кредитні кошти та сплатити передбачені договором платежі, а невиконання цього обов`язку є порушенням договірного зобов`язання.

Щодо заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом суд зазначає таке.

Згідно з умовами Договору № 129375-КС-002 процентна ставка за користування кредитом визначена у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування процентів за користування кредитом у межах строку кредитування, визначеного договором.

При цьому із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що після закінчення строку кредитування проценти за користування кредитом за ставкою 1 % за кожний день позивачем не нараховувалися.

З огляду на встановлені обставини, умови договору та наданий розрахунок суд вважає доведеною заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 5 574,43 грн.

Також підлягає стягненню заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 4 055,74 грн.

Зазначений розмір заборгованості підтверджується розрахунком позивача, а також узгоджується з обставиною здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості.

Відповідач доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, суду не надала.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає таке.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Разом з тим відповідно до вимог законодавства про споживче кредитування суд повинен встановити не лише факт зазначення комісії у договорі, а й зміст відповідної умови та правову природу платежу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 звернула увагу на правове регулювання комісій за споживчими кредитами та наслідки включення до договору умов про оплату дій, які не становлять окремої послуги споживачу.

У цій справі відповідно до умов кредитного договору та графіка платежів відповідачу було визначено комісію у розмірі, включеному до розрахунку заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення сума комісії становить 1 400,00 грн.

При цьому спірна комісія, за умовами договору, пов`язана саме з наданням (видачею) кредиту, а не з оплатою інформації про стан заборгованості чи іншої інформації, яку кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.

Відтак суд не встановив підстав вважати зазначену умову договору такою, що суперечить імперативним вимогам законодавства.

З огляду на це вимога про стягнення 1 400,00 грн заборгованості за комісією підлягає задоволенню.

Разом із тим суд не знаходить правових підстав для стягнення з відповідача 3 500,00 грн, заявлених позивачем як проценти відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим законодавством встановлено спеціальне регулювання наслідків прострочення виконання кредитних зобов`язань на період дії воєнного стану.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Зазначене спеціальне правове регулювання поширюється на грошові зобов`язання за кредитними договорами.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) звернув увагу на особливості застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України в період дії відповідного правового режиму.

Договір № 129375-КС-002 укладено 31 січня 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Заявлені позивачем 3 500,00 грн визначені ним саме як проценти відповідно до статті 625 ЦК України за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

За таких обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого відповідач звільнена від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Отже, вимога про стягнення 3 500,00 грн відповідно до статті 625 ЦК України задоволенню не підлягає.

Таким чином, судом встановлено, що документально підтвердженою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є заборгованість у загальному розмірі 11 030,17 грн, а саме: 4 055,74 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 574,43 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 400,00 грн заборгованість за комісією, що разом становить 11 030,17 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги майнового характеру задоволено на суму 11 030,17 грн із заявлених 14 530,17 грн.

Відношення задоволеної частини позовних вимог до заявленої становить: 11 030,17 / 14 530,17 ? 100 % = 75,91 %.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 020,14 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 205, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 129375-КС-002 про надання кредиту від 31 січня 2025 року в розмірі 11030,17 грн (одинадцять тисяч тридцять гривень 17 копійок), з яких 4055,74 грн заборгованість за тілом кредиту; 5574,43 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 1400,00 грн заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 020,14 грн (дві тисячі двадцять гривень 14 копійок).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники судового процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 03.09.2026.

Суддя: