Рішення № 139465506, 03.09.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 936/680/26

Провадження № 2/936/268/2026

03.09.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючого - судді Павлюк С.С.

з участю секретаря с/з Щербей А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Воловець у загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Воловецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування зазаконом,

В С Т А Н О В И В:

позивач через свого представника адвоката Повідайчика В.І. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Воловецька державна нотаріальна контора, про перерозподіл спадщини та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою судді від 18.05.2026 провадження у зазначеній справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 09.06.2026.

04.06.2026 представник третьої особи державний нотаріус Воловецької державної нотаріальної контори подала до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без її участі, також в заяві державний нотаріус зазначила, що заперечує щодо задоволення позовних вимог про перерозподіл спадщини та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та зазначає що позивач може змінити позовні вимоги та звернутися до суду з позов про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійснимв 1/2 частці.

15.07.2026 представник позивача адвокат Повідайчик В.І. звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову та просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Позивач та її представник у судове засідання не з?явилися, представник позивача подав до суду заяву про судового засідання без його участі, підтримує вимоги позовної заяви, щодо вигнесення заочного рішення не заперечує.

Представник третьої особи державний нотаріус Воловецької державної нотаріальної конториДідренцел В.Т. судове засідання також не з?явилася, скерувала до суду заяву в якій зазначила, що просить справу розглянути за її відсутності, а також повідомила суд, що за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Воловецькою державною нотаріальною конторою на підставі заяви про прийняття спадщини надісланої ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області 17.02.2012 за реєстром №90, 22.02.2012 заведено спадкову справу №19/2012. 27.05.2022, на підставі заяви ОСОБА_1 про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй 1/2 частку спадщини, видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинк. Також вищевказаний спадкодавець на випадок своєї смерті залишив на ім`я Відповідача у справі заповіт на грошові вклади у Ощадбанку, заповіту щодо спадкового будинку в користь Позивача він не залишав, тобто спадкодавець за життя не позбавив Відповідача права на частку у спадковому будинку.

Відповідач в судове засідання також не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, однак з невідомих суду причин в судове засідання повторно не з?явилася і від неї не надійшло клопотання про відкладення слухання справи або поважні причини неявки. Правом подати відзив на позов відповідач не скористалася, тому суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 03.09.2026 прийнята відповідна ухвала.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 успадкувала майно після смерті своїх батьків ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт родинних відносин ОСОБА_1 та її батьків підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00010189786 від 06.03.2012, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17.10.1971, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 01.08.1992. Внаслідок укладення шлюбу прізвище позивачки із ОСОБА_6 змінилося на Повідайчик.

27.05.2022 позивачка отримала у Воловецькій державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна, яке складається з житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 /колишня адреса нерухомого майна, вказана в правовстановлюючому документацію АДРЕСА_2 /, належного спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , виданого Верб`язькою сільською радою Воловецького району Закарпатської області 08.11.2010.

Згідно даних правовстановлюючого документа та Технічного паспорта, виготовленого ФОП ОСОБА_7 станом на 06.02.2022, зазначене вище нерухоме майно має наступну характеристику: житловий будинок (літ. «А» за планом земельної ділянки), побудований з саману, розмір загальної площі будинку складає: 68.11кв.м., розмір житлової площі будинку складає: 35,15 кв.м. До будинку примикають господарські будівлі та споруди: літня кухня 39,0кв.м., дві господарські будівлі 25,0кв.м. кожна, убиральня та колодязь.

Судом також встановлено, що Державним нотаріусом свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно видано позивачці в частки, виходячи з того, що сестра позивачки ОСОБА_4 відповідачка подала заяву про прийняття спадщини.

Однак, такий розподіл часток не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Батьки позивачки побудували будинок у шлюбі. Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя підтверджується та обставина, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 уклали шлюб 08.05.1962 року, який зареєстрований виконкомом Верб`язької сільської ради Воловецького району Закарпатської області цього ж дня, актовий запис №9.

З технічного паспорта, розробленого ФОП ОСОБА_7 вбачається, що спадковий будинок побудований в 1970 році, тобто під час шлюбу батьків позивачки.

Оскільки відповідно до ч.1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України - дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України - у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебувало в зареєстрованому шлюбі з 08.05.1962 року, тому спадкове майно було їх спільною сумісною власністю, таким чином їх частки у майні були рівними.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим виконкомом Верб`язької сільської ради Воловецького району Закарпатської області 25.01.2006.

У зв`язку із смертю ОСОБА_5 , за нею відкрилася спадщина (стаття 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини був будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою виконкому Верб`язької сільської ради №95 від 04.03.2026.

З цієї ж довідки також вбачається, що разом зі своїми батьками в спадковому будинку проживалаїхня дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з дітьми: сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Здійснюється спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст.1221 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкодавицязаповіту не залишала, відтак спадкування здійснюється за законом.

За правилами частини 2 статті 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 1261 Цивільного Кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачка ОСОБА_1 проживала в спадковому будинку, відтак прийняла частину спадщини за померлою матір`ю в розмірі спадкового майна, батькові ж позивачки ОСОБА_3 після смерті дружини належало - .

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтваом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим цього ж дня виконкомом Верб`язької сільської ради.

Також довідкою №96, яка видана 04.03.2026 Нижньоворітською сільською радою підтверджується те, що в спадковому будинку на час смерті батька, позивачка проживала в спадковому будинку разом з дітьми.

Отже згідно з вимогами Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька, яка складалася з спадкового майна.

Позивачка звернулася за оформленням спадкового майна до нотаріуса, і їй було видано свідоцтво про право на спадщину, але в частині.

Нотаріусом було роз`яснено їй, що на другу частину спадкового майна має право її рідна сестра ОСОБА_4 Відповідачка.

Однак, ОСОБА_1 має беззаперечне право на 5/8 частки в спадковому майні, 2/8+3/8=5/8, а з врахуванням того, що ОСОБА_4 не вчинила жодних дій по прийняттю спадщини, то в цілій її частині.

Натомість позивачка ОСОБА_1 постійно проживала з батьками, в тому числі і на час смерті кожного з них, що стверджується випискою з по господарської книги від 16.02.2026 за №134.

Підстав для усунення ОСОБА_1 від спадкування, визначених статтею 1224 Цивільного кодексу України немає.

За частиною 5 статті 1268 ЦКУкраїни незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов про визнання права власності на майно в порядку спадкування є обгрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вимоги про відшкодування судових витрат позивачем та її представником не заявлено.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом за ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , жителька АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_4 , жителька АДРЕСА_3 ;

третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора, місце знаходження: вул. Карпатська, 68, селище Воловець Мукачівський район Закарпатська область.

Суддя Павлюк С.С.