Постанова № 13946507, 15.02.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-3678/10/2470

13:45 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,

сторін:

представника позивача - Петренка В.О., за довіреністю;

представників відповідача - Грабовського Ю.Я., Меренчука Є.В., за довіреністю;

прокурора - Мельничук Н.І., на підставі посвідчення № 223,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Буковини"доДержавної податкової інспекції в м. Чернівціпро скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта-Буковина» (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним адміністративними позовами до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі відповідач, ДПІ у м. Чернівці), в якому просить податкове повідомлення-рішення № 0000310233/3 від 10.11.2010 р. про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3968668,00 грн. (за основним платежем 1984334,00 грн. та 1984334,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. проведена відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки фактично така перевірка не проводилась за адресою позивача, документи для проведення перевірки не надавались. Однак, всупереч чинному законодавству працівниками відповідача була проведена незаконна перевірка за результатами якої було незаконно складено акт, на підставі якого винесено оскаржуване рішення.

Оскільки вказана перевірка, проведена працівниками ДПІ у м. Чернівці з порушенням норм чинного законодавства України то і складений акт, і винесене рішення є незаконними.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що перевірка позивача здійснена у відповідності до Законів України “Про державну податкову службу в Україні”, на підставі постанови слідчого прокуратури Чернівецької області про проведення позапланової перевірки, наказів, плану проведення перевірок, а також направлень. За результатами перевірки проведеної працівниками ДПІ у м. Чернівці встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 1984334,00 грн. та безпідставне включення в рядок 22.1 Декларації «у зменшення суми податкового боргу з ПДВ» за вересень 2009 р. 3499,00 грн., чим порушено п. 4.1. ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3 Закону України «Про податку на додану вартість». На підставі виявлених порушень винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000310233/3 від 10.11.2010 р. про донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3968668,00 грн. з них (за основним платежем 1984334,00 грн. та 1984334,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Буковина» (58000, м. Чернівці, вул. Моріса Тереза, 76, ідентифікаційний код 31229594) зареєстроване Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 16.11.2000 р. (а.с. 146 - 151).

15.04.2010 р. прокуратурою Чернівецької області порушено кримінальну справі № О-0109038 за фактами зловживання службовим становищем та службового підроблення службовими особами ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Нафта-Буковини» за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. Вказану кримінальну справу для продовження досудового слідства направлено до слідчого відділу прокуратури Чернівецької області (а.с. 43-44).

22.04.2010 р. старшим слідчим прокуратури Чернівецької області Гандабурою С.П. в кримінальній справі О-0109038 винесено постанову про призначення документальної перевірки додержання податкового законодавства позивачем за період з 01.01.2006 р. по поточний період 2010 р. Проведення документальної перевірки доручено працівникам ДПІ в м. Чернівці (а.с. 167).

На виконання постанови слідчого ДПІ у м. Чернівці видано наказ за № 553 від 11.05.2010 р. про проведення виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Нафта-Буковина» за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. тривалістю 5 (пять) робочих днів з 12.05.2010 р. по 18.05.2010 р. (а.с. 168).

Відповідно до плану перевірки щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по ТОВ «Нафта-Буковина» за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., затвердженого заступником начальника ДПІ у м. Чернівці Городенським Я.Д. від 12.05.2010 р., наказів 11.05.2010 р. № 553 та на підставі направлень № 020625 від 12.05.2010 р. № 020629 від 19.05.2010 р. працівниками ДПІ у м. Чернівці проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Нафта-Буковина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., про що складено акт № 1631/23-3/31229594 від 26.05.2010 р. (а.с. 10-42, 91-92, 93-95).

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р. встановлено його заниження за 9 місяців 2009 р. в сумі 9939167,00 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2009 р. в сумі 9939167,00 грн.

Зокрема, на порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено скоригований валовий дохід за 9 місяців 2009 року на суму коштів, отриманих на розрахунковий рахунок в розмірі 9939167,00 грн. за правочином, який визнаний перевіркою нікчемним, а саме перевіркою встановлено, що між ТОВ «Нафта-Буковина» та ТОВ «Вест-Траст» (ід. код 35395395, м. Дніпропетровськ) укладеного договір комісії від 27.09.2009 р. за № 222-2009/к, де ТОВ «Нафта-Буковина» іменується Комісіонером, а ТОВ «Вест-Траст» - Комітентом. Згідно вказаного договору Комісіонер зобовязується за дорученням Комітенту за винагороду укласти від свого імені, але за рахунок Комітенту договір про купівлю нафтопродуктів, а саме дизельне паливо в кількості 5301,00 тонн за ціною не вище 6750,00 грн./тонну на суму 35781750,00 грн. (з ПДВ). Для виконання цього договору Комітент зобовязаний перерахувати Комісіонеру авансовий платіж в розмірі 11927000,00 грн.

Інших договорів чи додаткових угод, якими могли би вноситися зміни до вказаного вище договору комісії, листування між субєктами господарської діяльності щодо виконання вказаного вище договору комісії для перевірки не представлено.

28.09.2009 р. Комітентом перераховано на розрахунковий рахунок Комісіонера аванс на виконання договору комісії в розмірі 11927000,00 грн.

В свою чергу, ТОВ «Нафта-Буковина», отримавши кошти згідно договору комісії від 27.09.2009 р. за № 222-2009/к, в цей же день, а саме 28.09.2009 р. перераховує кошти в сумі 11927000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Оптіма-Трейд» (ід. код 30414863, м. Дніпропетровськ) за бензин А-95 згідно договору поставки нафтопродуктів за № 563/2009-НБ від 30.07.2010 р.

Станом на 31.03.2010 р. по бухгалтерському обліку ТОВ «Нафта-Буковина» (бухгалтерський рахунок 377) рахується кредиторська заборгованість по договору комісії від 27.09.2009 р. за № 222-2009/к перед ТОВ «Вест-Траст» в сумі 11927000,00 грн., тобто, факт придбання дизельного палива для комітента ТОВ «Вест-Траст» не підтверджено первинними бухгалтерськими та податковими документами, не відображено по регістрах бухгалтерського обліку.

Таким чином, станом на 31.03.2010 р. умови договору комісії від 27.09.2009 р. за № 222-2009/к між ТОВ «Нафта-Буковини» та ТОВ «Вест-Траст» щодо придбання дизельного палива не виконані (а.с.13-14),

Також в акті зазначено, що несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту по податку на додану вартість, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, підприємством отримано кошти від ТОВ «Вест-Траст» в межах договору комісії від 27.09.2009 р. за № 222-2009/к без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкта оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, без настання реальних правових наслідків, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним (а.с. 15).

Перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р. встановлено їх заниження у сумі 1987833,00 грн. в т.ч. за серпень 2009 р. в сумі 1987833,00 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., за в сумі 4575642,00 грн. на підставі таких документів: «Баланс», форма № 1, «Звіт про фінансові результати», форма № 2, накопичувальні відомості по бухгалтерських рахунках 311 «Поточний рахунок в національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг», первинних документів: платіжні доручення, журнали - ордери № 2, № 1, господарські договори, прибутково-видаткові накладні, податкові накладні, касові документи встановлено заниження задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за 9 місяців 2009 року у сумі 9939167,00 грн. (ІІІ кв. 2009 р.).

На порушення вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податкові зобовязання за серпень 2009 р. на 1987833,00 грн., тобто не відображено у податкових зобовязаннях ПДВ з коштів отриманих на розрахунковий рахунок в розмірі 11927000,00 грн., за правочином, який визнаний перевіркою нікчемним (а.с. 25).

За результатами перевірки зроблено висновки про порушення, в т.ч.:

- пп. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством занижено скорегований валовий дохід за 9 місяців 2009 року на суму коштів, отриманих на розрахунковий рахунок в розмірі 9939167,00 грн.

- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 1984334,00 грн., у тому числі за серпень 2009 р. в сумі 1757085,00 грн., за вересень 2009 р. в сумі 226287,00 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 962,00 грн., підприємством безпідставно включено в рядок 22.1 Декларації «у зменшення суми податкового боргу з ПДВ» за вересень 2009 р. 3499,00 грн. (а.с. 41).

26.05.2010 р. працівниками ДПІ у м. Чернівці складено акт № 316/23-3 щодо відмови від підпису акту перевірки посадовими ТОВ «Нафта-Буковина» (а.с. 129).

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач 27.05.2010 р. зробив про це відмітку в акті.

31.05.2010 р. позивач надав письмові заперечення по акту врученому 27.05.2010 р. за результатами виїзної позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Буковина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. (а.с. 45-49).

За результатами розгляду заперечення, відповідач 03.06.2010 р. направив на адресу позивача листа № 13642/23-310, в якому вказав, що висновки викладені в акті позапланової документальної перевірки від 26.05.2010 р. № 1631/23-3/31229594 ТОВ «Нафта-Буковина» є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 50-57).

07.06.2010 р. ДПІ у м. Чернівці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000310233/0 від 07.06.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 3968668,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 1984334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1984334,00 грн. (а.с. 97).

18.06.2010 р. позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000310233/0 від 07.06.2010 р., в якій просив вказане податкове повідомлення-рішення скасувати (а.с. 58-63).

Рішенням ДПІ у м. Чернівці від 12.08.2010 р. № 21883/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 07.06.2010 р. № 0000310233/0, а скаргу позивача від 18.06.2010 р. б/№ (вх. № 18/ск від 21.06.2010 р.) - без задоволення. Видано повторне податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000310233/1 від 12.08.2010 р. (а.с. 64-67, 96).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач 25.08.2010 р. подав до ДПА в Чернівецькій області скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000310233/1 від 12.08.2010 р., в якій просив скасувати вказане рішення (а.с. 68 - 71).

02.09.2010 р. рішенням про результати розгляду повторної скарги № 5365/10/25-009 Державна податкова адміністрація в Чернівецькій області залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 07.06.2010 р. № 0000310233/0 (від 12.08.2010 р. № 0000310233/1) та рішення ДПІ у м. Чернівці від 12.08.2010 р. № 21883/10/25-014, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення. Видано повторне податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000310233/2 від 02.09.2010 р. (а.с. 72-73, 96).

Вважаючи відмову в задоволенні скарги необґрунтованою, позивач 13.09.2010 р. подав до ДПА України скаргу на рішення № 5365/10/25-009 від 02.09.2010 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000310233/2 від 02.09.2010 р., в якій просив розглянути скаргу по суті викладеного, з урахуванням аргументів викладених в попередніх скаргах, та скасувати їх (а.с. 74-79).

Рішенням ДПА України від 10.11.2010 р. № 11939/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 07.06.2010 р. № 0000310233/0 ( від 12.08.2010 р. № 0000310233/1) та рішення ДПА в Чернівецькій області від 02.09.2010 р. № 5365/10/25-009, прийняте за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 02.09.2010 р. № 0000310233/2), а скаргу без задоволення. Видано повторне податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000310233/3 від 10.11.2010 р. (а.с. 80-83, 9).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Судовим розглядом також встановлено, що 20.10.2010 р. прокуратурою Чернівецької області винесено постанову про скасування постанови про порушення кримінальної справи № О-109085 відносно службових осіб ТОВ «Нафта-Буковини» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (а.с.170-172).

Також прокуратурою Чернівецької області 22.11.2010 р. винесено постанову про закриття кримінальної справи, якою кримінальну справу, порушену за фактами зловживання службовим становищем та службового підроблення службовими особами ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Нафта-Буковина» за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю складу злочину (а.с. 173-179).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, причиною виникнення спору стало питання щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту 1987833,00 грн., отриманого від ТОВ «Вест-Траст» внаслідок перерахування авансового платежу в сумі 111927000,00 грн. за договором комісії № 222-2009/К від 27.08.2009 р.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На думку суду, позивачем отримано кошти від ТОВ «Вест-Траст» в межах договору комісії від 27.08.2009 р. за № 222-2009/к, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.08.2010 р., без мети реального настання правових наслідків.

Таким чином, позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, без настання реальних правових наслідків, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Як встановлено судовим розглядом справи, та не заперечувалось сторонами, поставка товарів в межах договору комісії від 27.08.2009 р. за № 222-2009/к, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.08.2010 р., не здійснювалась, відтак вказана обставина на думку суду, свідчить про укладення позивачем угоди без мети настання реальних наслідків.

З урахуванням наведеного, зазначений договір відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп.1, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи наведене, доводи представника позивача стосовно того, що граничний термін поставок по договору комісії не збіг, а відсутність поставок не спричиняє для нього жодних податкових зобовязань, суд вважає безпідставними.

Згідно преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 168/97-ВР) цей Закон є спеціальним законом з податку на додану вартість.

Відповідно до положень п.1.6 та 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В даному випадку має місце отримання позивачем коштів по договору комісії, в результаті чого виник обовязок по нарахуванню податкового зобовязання.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 168/97-ВР у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули

У разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 168/97-ВР).

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000310233/3 позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в розмірі 3 968 668,00 грн., у т.ч. за основним платежем 1984334,00 грн. та 1984334,00 грн. штрафної санкції.

Відтак податковим органом цілком правомірно було визначено суму податкового зобовязання з податок на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням рішенням.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вказане рішення не підлягає скасуванню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатньо аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 21.02.2011 р.

Суддя В.К. Левицький