Рішення № 139464478, 03.09.2026, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/2592/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Івочки Л.П.,

представника Проценко О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту проживання на визначеній території у конкретний період,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з цією заявою та просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що вона в період з 8 березня 1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала в с. Переїзд Овруцького району Житомирської області.

Заяву мотивує тим, що з метою реалізації права на пенсію у жовтні 2024 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та документами для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням від 25 вересня 2024 року № 111050002454 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки видана їй архівна довідка від 26 серпня 2021 року № Д/454 не містить точної інформації про період проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення.

Відповідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсійне забезпечення за віком зі зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року проживали або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки), яка встановлюється тільки особам, які постійно проживали або постійно проживають у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи за цей період та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Верхівцево Верходніпровського району Дніпропетровської області.

Коли заявниця була школяркою то познайомилась з ОСОБА_2 .

Заявниця та ОСОБА_2 проживали в різних населених пунктах. Батьки заявниці не пускали її проживати разом з ОСОБА_2 . Після чергової сварки заявниця втекла з дому та в березні 1986 року приїхала проживати до ОСОБА_2 , який проживав зі своїми батьками в с. Переїзд Овруцького району Житомирської області.

Чоловік заявниці та його батьки тепер повмирали, а тому не можуть надати показання про ці обставини.

З архівної довідки архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 26 серпня 2021 року № Д/454 слідує, що у погосподарській книзі с. Переїзд Овруцького району Житомирської області за 1986-1990 роки значиться ОСОБА_1 , яка дійсно проживала у с. Переїзд і вибула до с. Новогригорівки Першої Долинського району Кіровоградської області.

Перебування ОСОБА_1 в Овруцькому районі Житомирської області підтверджується трудовою книжкою колгоспника на її ім`я, а також рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області.

Факт перебування в зоні безумовного (обов`язкового) та гарантованого відселення у 1986 році підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 31 березня 2000 року на ім`я ОСОБА_1 . Цей факт також можуть підтвердити свідки.

Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надіслало до суду письмове клопотання проти заяви, що за своїм змістом є запереченням проти заяви. У цьому запереченні просить залишити заяву без задоволення. Додані до заяви документи не підтверджують обставин, зазначених у заяві.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 заяву підтримали та просили її задовольнити.

ОСОБА_1 суду пояснила, що взимку 1986 року у м. Овручі Житомирської області познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком ОСОБА_2 . З цього часу чоловік приїжджав за її місцем проживання, а вона тікала до нього. Разом з майбутнім чоловіком тоді зробили татуювання. За цих обставин у неї вдома виникали сварки з батьками.

8 березня 1986 року заявниця остаточно переїхала проживати до майбутнього чоловіка в с. Переїзд Овруцького району Житомирської області, який тоді проживав разом з батьками та працював у місцевому колгоспі.

Коли відбулась аварія на ЧАЕС то вони садили картоплю. Наступного дня випав жовтий дощ.

ІНФОРМАЦІЯ_3 відселили с. Журба Овруцького району Житомирської області, яке було по сусідству з їхнім селом. Тоді у планах також було відселення їхнього села, однак передумали. У с. Переїзд Овруцького району Житомирської області проживали до 1990 року. Тоді вони на своєму тілі носили накопичувачі та постійно перевіряли стан здоров`я.

Особисто з 1989 року працювала у місцевому колгоспі «ім. Щорса». Навчалась у Радомишлі з 1 жовтня 1988 року по 20 липня 1989 року. Пам`ятає, що тоді до їх села приїздили військові та побудували баню, дорогу, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин. У 1990 році за дозволу батьків вийшла заміж за майбутнього чоловіка. Далі переселились до Долинського району Кіровоградської області. Чоловік вже покійний. Свекруха померла від раку. У місцевому колгоспі працювала з 1989 року.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, однак надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності з урахуванням раніше поданого заперечення.

Свідок ОСОБА_4 , 1964 року народження суду пояснила, що заявниця є її рідною сестрою. Коли заявниця проживала вдома то познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком та в подальшому поїхала до нього та залишилась з ним проживати. Ці обставини були у 1986 році. Пам`ятає, що це село було розташоване у лісі. Після аварії на ЧАЕС їх було відселено. ОСОБА_1 поїхала до свого майбутнього чоловіка у березні 1986 року. З 8 березня 1986 року вона вже вдома не проживала. Її майбутнім чоловіком був ОСОБА_2 . Населений пункт в який вона переїхала було с. Переїзд Овруцького району Житомирської області. Разом з чоловіком заявниця проживала весь час. Виїхали вони із цього села 1990 році. Люди з цього села виїжджали спочатку по одному, а потім відселили все село примусово, однак коли це відбулось точно сказати вже не може. Пам`ятає, що звідти вони виїжджали останніми. ОСОБА_1 працювала у місцевому колгоспі.

Свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 суду пояснила, що ОСОБА_1 приїхала до них у село у березні 1986 року, тобто до аварії на ЧАЕС. Через місяць після аварії на ЧАЕС було евакуйоване населення с. Журба Овруцького району Житомирської області. Село Переїзд цього ж району було другою зоною безумовного обов`язкового відселення. Пізніше було встановлено, що земля в цьому селі та продукти харчування не придатні для користування та вживання. У подальшому ОСОБА_1 та п`ять сімей цього села переїхали до Кіровоградської області. Пам`ятає, що тоді люди в селі говорили про заявницю і добре, і погане. У тій сім`ї у заявниці була мудра свекруха ОСОБА_6 , вони з нею ладнали, ОСОБА_1 у всьому допомагала. ОСОБА_1 у с. Переїзд проживала з березня 1986 року до 1990 року. У 1990 році ОСОБА_1 разом з майбутнім чоловіком зареєстрували шлюб. Особисто тоді працювала у сільській раді, а тому пам`ятає. Пам`ятає, що у той період сім`ї заявниці надавали направлення на відселення. ОСОБА_1 у с. Переїзд Овруцького району Житомирської області проживала з 8 березня 1986 року. Це село відноситься до зони обов`язкового відселення. Тепер всі жителі цього села відселені. Ці обставини особисто пам`ятає, оскільки її свекруха, заявниці чоловіка двоюрідна сестра.

Суд, заслухавши пояснення заявниці, її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення заяви з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту, що вона в період з 8 березня 1986 року по 12 листопада 1990 року проживала в с. Переїзд Овруцького району Житомирської області.

Метою встановлення цього факту є реалізацію нею права на пенсію зі зниженням пенсійного віку.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 377/29/23 зазначив:

«У пунктах 112-117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зазначено:

«Разом з тим 30.01.2020 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 287/167/18-ц за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Ємільчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якій заявник просив суд установити факт, що у списку евакуйованих громадян Чорнобильського району Київської області було допущено описку щодо дати народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 , який під порядковим № 69 значиться як ОСОБА_2, 1952 року народження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц виснувала, що встановлення юридичного факту, який пов`язаний із вирішенням спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії, відповідно до частини другої, пункту 3 частини шостої статті 12, пункту 2 частини першої статті 263 КАС України має розглядатися в спрощеному позовному провадженні як справа незначної складності за правилами адміністративного судочинства.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.03.2023, від висновку якого просить відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, застосувавши наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, виснував про те, що оскільки вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.

Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України».

Судом установлено, що ОСОБА_1 має статус громадянина (громадянки), який постійно проживав чи працює або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 роках, про що свідчить дублікат посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3), видане 31 березня 2000 року Кіровоградською обласною державною адміністрацією.

Згідно з п. 3 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон від 28 лютого 1991 року № 796-XII) для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;

- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році,

а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:

- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106) до зони безумовного (обов`язкового) відселення відноситься с. Переїзд Овруцького району Житомирської області.

За змістом ст. 55 Закону від 28 лютого 1991 року № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:

Потерпілі від Чорнобильської катастрофи:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років - 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років;

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону (ч. 3 ст. 55 Закону від 28 лютого 1991 року № 796-XII).

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року № 1566/11846 (далі Порядок) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Аналізуючи вищезазначене, можливо зробити висновок, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, мають право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.

Верховний Суд у постанові від 2 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 зробив висновок, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту ст. 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Окремо необхідно зазначити, що Закон від 28 лютого 1991 року № 796-XII на відміну від Порядку не встановлює, що факт фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості, має бути встановлений виключно у конкретному, визначеному позасудовому порядку, а також конкретними доказами, зокрема, документами про проживання, виданими органами місцевого самоврядування. Відповідно за неможливості цей факт підтвердити документами, визначеними п. 2.1 Порядку, такий факт може бути встановлений рішенням суду.

Рішенням органу Пенсійного фонду України від 25 вересня 2024 року № 111050002454, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на підставі ст. 55 Закону від 28 лютого 1991 року № 796-XII, зокрема, оскільки довідка від 26 серпня 2021 року № Д/454 не містить точної інформації про період проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення.

Згідно з архівною довідкою Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 26 серпня 2021 року № Д/454, у погосподарській книзі с. Переїзд Овруцького району Житомирської області за 1986-1990 роки значиться ОСОБА_1 , 1970 року народження, яка дійсно проживала у с. Переїзд і вибула ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новогригорівку Першу Долинського району Кіровоградської області.

Оскільки метою встановлення факту, що має юридичне значення згідно з цією заявою є реалізація заявницею права на пенсію зі зниженням пенсійного віку, згідно із ст. 55 Закону від 28 лютого 1991 року № 796-XII, враховуючи зміст цієї довідки, а також положення п. 2.1 Порядку, можливо стверджувати, що ця довідка від 26 серпня 2021 року № Д/454 однозначно не підтверджує період проживання ОСОБА_1 виключно у 1986 році. Період проживання заявниці на визначеній території з огляду на зміст цієї довідки з 1987 року по 12 листопада 1990 року підтверджується належним чином та в силу п. 2.1 Порядку є тим документом, який підтверджує право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення.

Тобто факт постійного проживання ОСОБА_1 у с. Переїзд Овруцького району Житомирської області в період з 1 січня 1987 року по 12 листопада 1990 року встановлюється в позасудовому порядку належними та допустимими доказами, з огляду на мету встановлення факту.

Факт проживання заявниці, з огляду на мету встановлення факту, в період з 8 березня 1986 року по 25 квітня 1986 року не має для неї юридичного значення, оскільки аварія на ЧАЕС відбулась 26 квітня 1986 року.

Отже, по суті заявниця не може підтвердити в позасудовому порядку факту проживання у с. Переїзд Овруцького району Житомирської області, що віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення в період з 26 квітня по 31 грудня 1986 року.

На підтвердження цього факту заявницею надано окрім самої архівної довідки від 26 серпня 2021 року № Д/454 сукупність таких доказів: паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 8 грудня 2015 року та ідентифікаційний номер стосовно заявниці; рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2024 року № 388/633/24; рішення від 25 вересня 2024 року № 111050002454; посвідчення серії НОМЕР_1 від 31 березня 2000 року (категорія 3); трудову книжку колгоспника № НОМЕР_3 стосовно ОСОБА_1 , розпочату 1989 року; свідоцтво про укладення шлюбу № НОМЕР_4 від 9 червня 1990 року; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 від 1 жовтня 2001 року; рішення виконавчого комітету Долинської районної ради народних депутатів від 21 січня 1992 року № 13 про передачу безкоштовно ОСОБА_2 переселенцю з Чорнобильської зони в особисту власність житловий будинок, куплений райвиконкомом у колгоспі «Україна» Долинського району; довідку Журбівської сільської ради народних депутатів від 16 квітня 1991 року № 88 про те, що ОСОБА_7 проживав у с. Переїзд Овруцького району Житомирської області по ІНФОРМАЦІЯ_5 ; довідку виконавчого комітету Житомирської обласної ради народних депутатів № 9534 від 28 лютого 1992 року про те, що ОСОБА_2 постійно працює або проживає на території безумовного (обов`язкового) відселення в с. Переїзд Овруцького району Житомирської області; довідку виконавчого комітету Житомирської обласної ради народних депутатів № 5339 від 27 листопада 1991 року про те, що ОСОБА_1 постійно працює або проживає на території безумовного (обов`язкового) відселення в с. Переїзд Овруцького району Житомирської області; довідку виконавчого комітету Житомирської обласної ради народних депутатів № 9532 від 28 лютого 1992 року про те, що ОСОБА_7 постійно працює або проживає на території безумовного (обов`язкового) відселення в с. Переїзд Овруцького району Житомирської області; свідоцтво про смерть ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (серії НОМЕР_6 ); свідоцтво про смерть ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (серії НОМЕР_7 ).

У свою чергу, жоден з цих доказів ніяким чином не підтверджує того факту, що ОСОБА_1 у період з 26 квітня по 31 грудня 1986 року постійно проживала у с. Переїзд Овруцького району Житомирської області.

На переконання суду показання двох свідків про обставини, що відбувались сорок років тому, одна з яких у місці потенційного проживання не проживала та є рідною сестрою заявниці, а інша також по суті є її родичкою по чоловіка лінії, не можуть безумовно підтверджувати факт, який просить встановити заявниця, а виключно показання цих двох свідків свідчать на користь заявниці, оскільки інші докази обставин її вимог не підтверджують.

Суд у цій справі зазначав, що ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто по суті ОСОБА_1 на переконання суду не довела належними та допустимими доказами факт, який просить встановити.

Окремо необхідно зазначити, що ОСОБА_1 у період з 26 квітня по 31 грудня 1986 року була неповнолітньою, шістнадцятирічного віку досягла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З огляду на вищезазначене, вимоги заявниці про встановлення факту, що має юридичне значення є необґрунтованими, відповідно заява підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 19, 42, 76, 83, 95, 258, 259, 263-265, 268, 293, 319, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту проживання на визначеній території у конкретний період.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський