Рішення № 139464422, 31.08.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №344/4036/26

Провадження № 2/345/2380/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й. Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т. Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

28.02.2026 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі Товариство) звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.10.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано після попереднього заповнення необхідних відомостей та проходження ідентифікації за допомогою мобільного застосунку договір кредитної лінії із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» із встановленим лімітом кредитних коштів сумі 6 500,00 грн. В період з 30.10.2021 до 20.11.2021 позичальник отримав на свій рахунок грошові кошти 15-ма траншами в загальній кількості 6 500,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Кошти за договором кредитної лінії № 217326372 від 30.10.2021 надано на чітко погоджений між сторонами строк. Кінцеву дату повернення кредиту Товариство не вказало у своєму позові, як і зміст істотних умов відповідного кредитного договору, однак наголошує, що відповідачем не виконані кредитні зобов`язання, що є порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальній сумі 25 843,56 грн, яка є документально підтвердженою та складається з основної суми (тіла) кредиту і нарахованих, але не сплачених процентів. В добровільному порядку відповідачка не погашає вказану суму заборгованості, відтак Товариство звернулося до суду за захистом своїх порушених прав як новий кредитор у зобов`язанні.

25.05.2026 від Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області надійшла вищенаведене справа за підсудністю.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою витребувано від АТ «Універсал Банк» письмову інформацію щодо емісії на ім`я відповідача платіжної картки із зазначенням реквізитів маски цієї банківської карти, факту надходження в період з 30.10.2021 до 20.11.2021 грошових коштів, анкетних даних та фінансового номера відповідача у справі, якщо на його ім`я банком емітовано картку тощо.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явилася, хоча повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

18.06.2026 ОСОБА_1 подав заяву про відкладення судового розгляду, призначеного на 18.06.2026 для надання йому можливості ознайомитися із матеріалами справи.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді в щорічній відпустці розгляд справи в період з 01.07.2026 до 03.08.2026 не проводився.

В останнє судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився з невідомих для суду причин, що не є перешкодою для розгляду справи.

31.08.2026 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину цього рішення з відкладенням виготовлення його повного тексту на строк не більше п`яти днів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч.12 ст.11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав договір кредитної лінії № 217326372 від 30.10.2021 із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора, відображеного в алфавітно-цифровій послідовності (MNV33W7Y).

У п. 1.1.-1.2. договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної ліні в розмірі кредитного ліміту на умовах строковості, зворотності, платності в сумі 6 500,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі первісний кредитор). Сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту (п.1.4. договору).

Згідно з п. 1.7. вищенаведеного договору, кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»), а саме до 29.11.2021.

Суд також установив, що грошові кошти в загальній сумі 6 500,00 грн перераховані в період з 30.10.2021 до 15.11.2021 на банківську платіжну картку відповідача за № НОМЕР_1 , що підтверджується письмовою інформацією АТ «Універсал Банк» від 13.08.2026 № БТ/Е-34993.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. Договору з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,93 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти в розмірі 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду; основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду (з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду) та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати, визначеної за правилами п.1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час (п.1.10.-1.11. кредитного договору).

Проценти в розмірі, визначеному п. 1.9 або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування цим кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п.1.13.).

Водночас, суд зазначає про важливу умову кредитного договору, що безпосередньо передбачена п.4.3. цього договору: сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі в тексті -ЦК України). Зазначений у цьому пункті договору строк закінчився 21.02.2022.

Отже, усі без винятку проценти, які підлягали нарахуванню позичальнику після закінчення погодженого між сторонами дисконтного періоду (починаючи з 91-го дня після 230.10.2021) є мірою відповідальності за неправомірну поведінку цього позичальника, адже ч.2 ст.625 ЦК України регулює відносини, пов`язані з фактом прострочення виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тобто, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма ч.1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Суд зазначає у цій справі, що відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-ХІІ нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа № 1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

До матеріалів справи Товариством надано письмові розрахунки суми заборгованості відповідача у справі, за змістом яких первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» позичальнику ОСОБА_1 а також новим кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» нараховувалися проценти за користування кредитними коштами за період з 30.10.2021 до 26.02.2022. Інші розрахунки сум процентів зміненими кредиторами ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» і Товариством відсутні, на чому окремо наголошує позивач у цій справі. Розрахунки показують, що відповідач вніс06.12.2021 на рахунок первісного кредитора лише один платіж в сумі 150,00 грн, допустивши таким чином виникнення заборгованості за тілом кредиту і нарахованими процентами.

Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), про що зазначає ст. 610 ЦК України.

Відповідно до приписів п.6 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону України Про споживче кредитування від 15.11.2016 № 1734-VIII (далі - Закон № 1734), доповнено Законом № 533-IX від 17.03.2020, із змінами, внесеними Законом № 591-IX від 13.05.2020 у редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі Закон №3498), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498 (24.12.2023), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинностіЗаконом № 3498, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

З огляду викладене, а також зміст п.4.3. кредитного договору в частині розміру процентів, передбачених для позичальника, який прострочив виконання зобов`язання з повернення основної суми (тіла) кредиту та відповідних процентів починаючи з 91-го дня після закінчення дисконтного періоду, будь-яких правових підстав для стягнення з відповідача у цій справі нарахованих процентів виходячи із суми кредитного траншу розміром 6 500,00 грн за період з 22.02.2022 до 26.02.2022 немає. Навпаки, нараховані суми відповідних процентів за цей період підлягають обов`язковому списанню.

Таким чином, з відповідача у справі необхідно стягнути на користь Товариства лише нараховані в межах дисконтного періоду та 90-та днів після його закінчення (із врахуванням внесеної суми погашення нарахованих процентів після допущення прострочення в розмірі 150,00 грн для погашення процентів кредиту) проценти за користування кредитними коштами в розмірі 18 181,36 грн, відмовивши у стягненні нарахованих процентів за період з 22.02.2022 до 26.02.2026 включно (193,70х5= 1 162,20 грн).

Загальна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача на підставі рішення суду, становитиме 24 681,36 грн (6 500,00+18 181,36).

Питання правомірності неодноразового відступлення за договорами факторингу прав вимог до позичальника за кредитом судом не досліджуються з огляду на встановлену законом (ст.204 ЦК України) презумпцію правомірності відповідних правочинів.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у рачі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій справі, з відповідача на користь Товариства підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 542,59 грн та не більше 6 685,00 грн пропорційно до розміру задоволених вимог.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/13892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. представник позивача надав суду: копію договору про надання професійної правничої допомоги № 20/08/25-1 від 20.08.2025, Додаткової угоди до відповідного договору від 01.09.2025 № 25770938438, копію довіреності Товариства б/н від 11.08.2025 на представництво адвокатом Соломком О.В. прав та інтерерсів позивача у цій справі, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.10.2018 та копію протоколу погодження вартості наданих правничих послуг, в якому деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та ціною позову, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн., оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст.263-265,268,354 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет, 13, код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 217326372 від 30.10.2021 у розмірі 24 681,36 грн., яка складається з 6 500,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 18 181,36 грн. заборгованості за нарахованими, але не сплаченими процентами.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 542,59 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2026.

Суддя