Рішення № 139464233, 17.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8497/25

№ 2/183/2623/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

14 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 20 серпня2021 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладенокредитний договір № 1/4170796, відповідно до п. 1.1 якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000,00 грн. строком на 24 місяців, з 20 серпня 2021 року по 19 серпня 2023 року включно. Позичальник зобов`язався сплачувати платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток № 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору).

Відповідно до умов Договору, зокрема п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника.

Відповідно до п.1.5. Договору всі умови щодо надання кредиту, його обслуговування, погашення визначені в Правилах надання споживчого кредиту в AT «Креді Агріколь Банк» та умов страхування життя Позичальника (надалі - Правила), які є невід`ємною частиною цього Договору та розміщені на офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua. Правила застосовуються в тій частині, яка не суперечить положенням Кредитного договору.

Згідно п 5.5. Договору, зазначено, що позичальник шляхом підписання цього Договору, підтверджує, що він в день укладання цього договору особисто отримав свій примірник Кредитного договору; Умови цього договору йому зрозумілі; з Правилами і Тарифами банку, що є чинними на момент укладання цього Договору і які розміщені на офіційному сайті Банку (www.credit-agricole.ua) ознайомлений, приймає і погоджується.Також Банком до укладання Кредитного договору позичальнику надано інформацію, яка визначена в ч.2. ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до вищезазначеного кредитного договору, Банк надає позичальнику кредит у сумі 10 000,00 грн., строком з 20 серпня 2021 року по 19 серпня 2023 року включно, а Відповідач одержує та повертає кредит, сплачує проценти та комісію згідно з Графіком погашення кредиту.

Відповідно до пункту 1.4 Договору за користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати позивачу:проценти щомісячно в розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором, (підпункт 1.4.1 Договору);щомісячно комісійну винограду (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,85% від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 кредитного договору(підпункт 1.4.2 Договору).

Підписанням договору позичальник замовляє у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через Довідковий центр Банку інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо (абз. 2 підпункту 1.4.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісії в день повернення кредиту. У випадку, якщо припадає на неробочий день, то сплатити у попередній робочий день.

Відповідно до п. 2.3 Договору підписанням договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі і в повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ЗУ «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання.

Згідно з п. 2.4 Договору, позичальник відповідає за виконання своїх зобов`язань за договором усім своїм майном та коштами, на які може бути звернене стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.6 Договору, Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за договором, а також за договорами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про позичальника та третіх осіб, з якими укладено договори про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною.

Підпунктом 2.6.1 Договору сторони погодили, що у випадку відступлення права вимоги за договором Банк протягом 10 робочих днів зобов`язаний повідомити позичальника про такий факт у один із способів (поштове відправлення, тестове, голосове та інші способи).

Згідно п.3.3 Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання умов Договору та Правил, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору, сторони погодили, що у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісіями (у разі їх наявності) згідно умов договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням особливостей, визначених ЗУ «Про споживче кредитування»; у разі порушення позичальником без поважних причин вимог п.п.2.2.3-2.2.9 Правил, позичальник зобов`язаний сплатити Банк штраф у розмірі 1,0%від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 кредитного договору, за кожний випадок порушення.

Відповідно до п. 4.4 Договору, шляхом підписання договору позичальник надає свою безвідкличну згоду на: взаємодію, в тому числі при врегулюванні простроченої заборгованості, з Банком шляхом безпосередньої взаємодії, надсилання різних повідомлень та поштових відправлень.

Крім того, п. 4.7 Договору сторони погодили збільшити строк позовної давності за вимогами, що випливають з договору та встановити його строк тривалістю 10 років.

Факт видачі кредиту в сумі 10 000,00 грн. підтверджується платіжним доручення № 38437357-1 від 20 серпня 2021 року та випискою з рахунку позичальника.

Позивач зазначив, що Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед Банком не виконав, порушив умови кредитного договору, в зв`язку з чим станом на 22 липня 2025 року виникла заборгованість в розмірі 13 904,95 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за основним боргом 8 505,19 грн.; простроченоїзаборгованості за відсотками 1 409,76 грн.; простроченої заборгованості за комісією 3 990,00 грн.

23 січня 2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 3-2023, відповідно до якого АТ «Креді Агріколь Банк» передало (відступило) ТОВ «Глобал Спліт» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Глобал Спліт» прийняло належні АТ «Креді Агріколь Банк» права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників.

Згідно п. 2.1 Договору про відступлення прав вимоги, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення права вимоги за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Разом з правом вимоги до нового кредитора переходять всі інші права та обов`язки первісного кредитора за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимоги доповнює, а не замінює попередній

Відповідно до з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № 3-2023 від 23 січня 2023 року, ТОВ «Глобал Спліт» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1/4170796від 20 серпня 2021 року,загальна заборгованість за яким з урахуванням тіла кредиту, процентів та комісії становить 13 904,95 грн.

26 січня 2023 року з метою досудового врегулювання спору АТ «Креді Агріколь Банк» на адресу відповідача направило повідомлення про відступлення прав вимоги та погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 904,95 грн., проте дане повідомлення відповідачем не виконано.

Зазначену суму заборгованості, а також судові витрати в розмірі 2 422,40 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 22 серпня 2025 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавала.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідачбув належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що20 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/4170796, відповідно до п. 1.1 якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000,00 грн. строком на 24 місяців, з 20 серпня 2021 року по 19 серпня 2023 року включно. Позичальник зобов`язався сплачувати платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток № 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору).

Відповідно до умов Договору, зокрема п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника.

Відповідно до п.1.5. Договору всі умови щодо надання кредиту, його обслуговування, погашення визначені в Правилах надання споживчого кредиту в AT «Креді Агріколь Банк» та умов страхування життя Позичальника (надалі - Правила), які є невід`ємною частиною цього Договору та розміщені на офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua. Правила застосовуються в тій частині, яка не суперечить положенням Кредитного договору.

Згідно п 5.5. Договору, зазначено, що позичальник шляхом підписання цього Договору, підтверджує, що він в день укладання цього договору особисто отримав свій примірник Кредитного договору; Умови цього договору йому зрозумілі; з Правилами і Тарифами банку, що є чинними на момент укладання цього Договору і які розміщені на офіційному сайті Банку (www.credit-agricole.ua) ознайомлений, приймає і погоджується.Також Банком до укладання Кредитного договору позичальнику надано інформацію, яка визначена в ч.2. ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до вищезазначеного кредитного договору, Банк надає позичальнику кредит у сумі 10 000,00 грн., строком з 20 серпня 2021 року по 19 серпня 2023 року включно, а Відповідач одержує та повертає кредит, сплачує проценти та комісію згідно з Графіком погашення кредиту.

Відповідно до пункту 1.4 Договору за користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати позивачу:проценти щомісячно в розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором, (підпункт 1.4.1 Договору);щомісячно комісійну винограду (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,85% від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 кредитного договору(підпункт 1.4.2 Договору).

Підписанням договору позичальник замовляє у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через Довідковий центр Банку інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо (абз. 2 підпункту 1.4.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісії в день повернення кредиту. У випадку, якщо припадає на неробочий день, то сплатити у попередній робочий день.

Відповідно до п. 2.3 Договору підписанням договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі і в повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ЗУ «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання.

Згідно з п. 2.4 Договору, позичальник відповідає за виконання своїх зобов`язань за договором усім своїм майном та коштами, на які може бути звернене стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.6 Договору, Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за договором, а також за договорами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про позичальника та третіх осіб, з якими укладено договори про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною.

Підпунктом 2.6.1 Договору сторони погодили, що у випадку відступлення права вимоги за договором Банк протягом 10 робочих днів зобов`язаний повідомити позичальника про такий факт у один із способів (поштове відправлення, тестове, голосове та інші способи).

Згідно п.3.3 Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання умов Договору та Правил, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору, сторони погодили, що у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісіями (у разі їх наявності) згідно умов договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням особливостей, визначених ЗУ «Про споживче кредитування»; у разі порушення позичальником без поважних причин вимог п.п.2.2.3-2.2.9 Правил, позичальник зобов`язаний сплатити Банк штраф у розмірі 1,0%від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 кредитного договору, за кожний випадок порушення.

Відповідно до п. 4.4 Договору, шляхом підписання договору позичальник надає свою безвідкличну згоду на: взаємодію, в тому числі при врегулюванні простроченої заборгованості, з Банком шляхом безпосередньої взаємодії, надсилання різних повідомлень та поштових відправлень.

Крім того, п. 4.7 Договору сторони погодили збільшити строк позовної давності за вимогами, що випливають з договору та встановити його строк тривалістю 10 років.

Факт видачі кредиту в сумі 10 000,00 грн. підтверджується платіжним доручення № 38437357-1 від 20 серпня 2021 року та випискою з рахунку позичальника.

Судом встановлено, що Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед Банком не виконав, порушив умови кредитного договору, в зв`язку з чим станом на 22 липня 2025 року виникла заборгованість в розмірі 13 904,95 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за основним боргом 8 505,19 грн.; простроченої заборгованості за відсотками 1 409,76 грн.; простроченої заборгованості за комісією 3 990,00 грн.

Встановлено, що 23 січня 2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 3-2023, відповідно до якого АТ «Креді Агріколь Банк» передало (відступило) ТОВ «Глобал Спліт» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Глобал Спліт» прийняло належні АТ «Креді Агріколь Банк» права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників.

Згідно п. 2.1 Договору про відступлення прав вимоги, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення права вимоги за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Разом з правом вимоги до нового кредитора переходять всі інші права та обов`язки первісного кредитора за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимоги доповнює, а не замінює попередній

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга статті 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № 3-2023 від 23 січня 2023 року, ТОВ «Глобал Спліт» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1/4170796 від 20 серпня 2021 року,загальна заборгованість за яким з урахуванням тіла кредиту, процентів та комісії становить 13 904,95 грн.

Наявність заборгованості відповідача також підтверджено розрахунком заборгованості за кредитним договором, виготовленого станом на 22 липня 2025 року.

Встановлено, що 26 січня 2023 року з метою досудового врегулювання спору АТ «Креді Агріколь Банк» на адресу відповідача направило повідомлення про відступлення прав вимоги та погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 904,95 грн., проте дане повідомлення відповідачем не виконано.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо виконання зобов`язань за кредитним договором.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Згідно до ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У ст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 526,530,610, ч. 1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч. 1,3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено: 1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов?язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.2. Якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Звертаючись до суду,позивач наголошував на тому, що ОСОБА_2 , підписавши 20 серпня 2021 року кредитний договір № 1/4170796, відповідно до якого погодила умови надання кредитних коштів, порядок їх користування та повернення, зокрема згідно п 5.5. Договору, остання підтвердила, що вона в день укладання цього договору особисто отримала свій примірник Кредитного договору; Умови цього договору їй зрозумілі; з Правилами і Тарифами банку, що є чинними на момент укладання цього Договору і які розміщені на офіційному сайті Банку (www.credit-agricole.ua) ознайомлена, приймає і погоджується, крім того, їй до укладання Кредитного договору було надано інформацію, яка визначена в ч. 2. ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Із наданих позивачем доказів, зокрема розрахунку заборгованості та виписки за особовим рахунком відповідача вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами шляхом отримання готівки, розраховувалася ними, а також частково здійснювала повернення кредитних коштів Банку. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримала кредитні кошти в зазначеному вище розмірі та користувалася ними.

Отже, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Так, з наданого банком розрахунку заборгованості, виготовленого станом на 22 липня 2025 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 13 904,95 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за основним боргом 8 505,19 грн.; простроченої заборгованості за відсотками 1 409,76 грн.; простроченої заборгованості за комісією 3 990,00 грн.

Також зазначені суми заборгованості відображені у виписці по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 , яка є первинним бухгалтерським документом.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в цій частині, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути прострочену заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 8 505,19 грн.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог в частині процентів, суд зазначає наступне.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону №1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти, та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви, про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки, Умови та правила надання банківських послуг, це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує, як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17-ц.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 , підписавши 20 серпня 2021 року кредитний договір № 1/4170796, відповідно до якого погодила умови надання кредитних коштів, порядок їх користування та повернення, зокрема згідно п 5.5. Договору, остання підтвердила, що вона в день укладання цього договору особисто отримала свій примірник Кредитного договору; Умови цього договору їй зрозумілі; з Правилами і Тарифами банку, що є чинними на момент укладання цього Договору і які розміщені на офіційному сайті Банку (www.credit-agricole.ua) ознайомлена, приймає і погоджується, крім того, їй до укладання Кредитного договору було надано інформацію, яка визначена в ч. 2. ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Як встановлено вище, відповідно до п. 1.4 Договору за користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щомісячно в розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором, (підпункт 1.4.1 Договору).

Таким чином, між сторонами було погоджено процентну ставку за користування кредитними коштами.

Так, згідно розрахунку та виписки по рахунку вбачається, що заборгованість за простроченим відсотками складає 1 409,76 грн.

При цьому як встановлено вище, факт укладення кредитного договору,отримання кредитних коштів та користування ними відповідачем не заперечувалося, розрахунок позивача не спростовано та свого контррозрахунку заборгованості відповідач суду не надав.

У зв`язку з чим, вимоги в цій частині обґрунтовані та належними доказами підтверджені, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення комісії, суд виходить з наступного.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022року у справі №496/3134/19.

Оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.4.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, Верховний Суду у своїй постанові від 17 серпня 2022року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов`язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними.

Верховний Суд у вищевказаній постанові від 17 серпня 2022року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) дійшов висновку, що наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним в силу закону, а отже не підлягають визнанню недійсними судом.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021року у справі № 766/8096/20 (провадження № 61-15716св20) та від 01 лютого 2023року у справі № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21).

Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.4.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості за комісією в розмірі 3 990,00 грн.задоволенню не підлягають.

Разом з тим, з виписки по рахунку позичальника судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором було сплачено комісію в загальному розмірі 3 705,00 грн., а тому вказана сума повинна бути зарахована в рахунок погашення заборгованості в першу чергу по процентам, а потім на тіло кредиту.

У зв`язку з наведеним, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договоромв розмірі 6 206,95 грн., яка складається з простроченої заборгованості за основним боргом.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1,6статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Глобал Спліт» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача належить стягнути суму заборгованості за кредитним договором № 1/4170796 від 20 серпня 2021 року в розмірі 6 206,95 грн.,яка складається з простроченої заборгованості за основним боргом, а в задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 081,33 грн., виходячи з розрахунку: (6 206,95 грн. (сума, задоволена судом) х 2 422,40 грн. (сплачений судовий збір) / 13 904,95 грн. (заявлена сума).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 282-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором № 1/4170796 від 20 серпня 2021 року в розмірі 6 206,95 грн. (шість тисяч двісті шість грн. 95 грн.), яка складається з простроченої заборгованості за основним боргом.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 081,33 грн. (одна тисяча вісімдесят однагрн. 33 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», ЄДРПОУ 41904846, місцезнаходження за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 5-Б, офіс 5;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 17 серпня 2026 року.

Суддя Д.І. Городецький