Рішення № 139464061, 31.08.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/127/26

Номер провадження 2/213/643/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за участю представника позивача Нофенко Л.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку),

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за послугу з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування за адресою: АДРЕСА_1 , інфляційних втрат, 3% річних та пені в загальному розмірі 37 117,73 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання. Власники нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення, зобов`язані здійснювати оплату постачання теплової енергії, яка складається з: обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціювання внутрішньобудинкових систем опалення. Житловий будинок АДРЕСА_2 технічно під`єднаний до інженерних мереж АТ «Криворізька теплоцентраль» та забезпечується постачанням теплової енергії, яку надає позивач. Житлове приміщення відповідачів обладнане індивідуальними джерелами опалення, але відповідачі не звільняються від обов`язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, а також від плати за абонентське обслуговування. Відповідно до розрахунку за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року відповідачі мають заборгованість з оплати за послугу з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування у розмірі 29 595,22 грн та з плати за абонентське обслуговування у розмірі 748,50 грн.

Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів зазначені суми заборгованості, а також інфляційні втрати у розмірі 4 445,81 грн, 3% річних у розмірі 1 060,57 грн, пеню у розмірі 1 267,63 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Свої заперечення обґрунтовує тим, що не користується послугами позивача, у належній їй квартирі встановлено індивідуальне опалення. Згідно із законодавством споживач не повинен оплачувати послугу, яка йому фактично не надавалася. Вхід до її квартири здійснюється не з під`їзду будинку, а з вулиці з фронтальної частини будинку, є окремим та ізольованим. Користування її квартирою не передбачає користування місцями загального користування (коридорами, сміттєзбиральними камерами, сходовими клітинами) в будинку АДРЕСА_2 , а допоміжні приміщення (підвал, комори) в будинку відсутні. Відключення від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, а також ізоляція стін квартири і стояків, нею проведено у передбаченому законом порядку. Оскільки квартира позивачки відокремлена та ізольована від решти квартир у будинку, не має з ними загальних місць користування, нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, які фактично відсутні, є протиправним. Зазначає, відповідно до ч.7 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Між нею та позивачем жодного договору не укладалося, тому він не міг їй надавати відповідачці.

Також посилається на сплив позовної давності.

Просить застосувати позовну давність до вимог; відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача надала відповідь на відзив. Зазначає, що споживач зобов`язаний оплачувати послугу з постачання теплової енергії, у тому числі на опалення місць загального користування, пропорційно своїй частці в загальній площі приміщень будинку. Таким чином, оплата теплової енергії на опалень МЗК є обов`язковою для всіх співвласників приміщень будинку незалежно від наявності/відсутності батарей у під`їзді; підключення квартири до централізованої системи опалення; встановлення автономного або індивідуального джерела тепла. Факт подачі теплової енергії до будинку відповідачів підтверджується відповідними актами. Будинок залишається підключеним до мережі централізованого теплопостачання, отже нарахування за МЗК є законними. Окремий вхід до квартири відповідачів не звільняє їх від сплати, оскільки МЗК не лише під`їзд, а й усі приміщення спільного користування та інженерні мережі, а відповідач є співвласником будинку, тому зобов`язаний оплачувати частку теплової енергії, спожитої на утримання спільного майна. Щодо заяви про застосування позовної давності зазначає, що строк позовної давності під час дії карантину продовжено.

У судовому засіданні представник позивача та відповідачка ОСОБА_1 підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті. Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилися.

Відповідачка пояснила, що у 2021 році вона їздила до АТ «Криворізька теплоцентраль», зазначала, що в її буднику місця загального користування відсутні. Акт на руки не надали, у 2023 році отримала лише відповідь, що до її площі додали місця загального користування. Стверджує, що нарахування здійснюються за весь барак. У неї навіть доступу до бараку (коридорів, загальної кухні) немає. Підвал у будинку також відсутній. Згідно з методикою нарахувань вартість нараховується на стояки. Через її квартиру проходить лише труба.

06 січня 2026 року позов надійшов до суду.

20 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

26 січня 2026 року усунуто недоліки.

30 січня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07 квітня 2026 року зобов`язано позивача провести обстеження будинку та надати відповідні акти.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені такі обставини.

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст.67, 68, 162 Житлового Кодексу України, чинних у період виникнення заборгованості, зобов`язане здійснювати оплату за отриману теплову енергію згідно з особовим рахунком і встановленими тарифами.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 зареєстровані за цією адресою.

Згідно з актом від 21 січня 2007 року вищезазначена квартира відключена від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Відповідно до наданих відповідачкою ОСОБА_1 планів квартири/будинку квартира відповідачки розміщена на першому поверсі будинку, самочинно реконструйована та обладнана індивідуальним входом. За проектом загальна площа житла становить 103,5 кв.м, фактично 108,7 кв.м (за рахунок збудованої прибудови літ «а» індивідуального входу). У квартирі відсутні балкони, лоджії, тераси.

З 01 жовтня 2021 року на сайті позивача розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до п.4 типового договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (п.5 типового договору).

Підпунктом 11 пункту 40 зазначеного договору передбачено, що споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно з п.п. 11 п. 41 типового договору у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Пунктом 33 типового договору передбачено, що виконавець формує та надає на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Позивачем у спірний період надавалися комунальні послуги з теплопостачання до будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується актами про надання та припинення подачі теплоносія.

Згідно з актом № 301 від 04 лютого 2022 року, складеним представниками позивача, у квартирі відповідачки ОСОБА_1 проходять транзитні трубопроводи центрального опалення (стояки) в кількості 2 шт., довжиною 3 м та діаметром 16 мм (з металопластику, заізольовані). МЗК у будинку наявні.

Відповідно до акту введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 01 листопада 2022 року теплопостачальною організацією з 01 листопада 2022 року дозволено експлуатацію систем теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 . Акт містить інформацію, що повірка засобу вимірювальної техніки здійснена 15 квітня 2022 року і дійсна до 15 квітня 2026 року. Технічний огляд вузла обліку теплової енергії проведено комісією у складі представника АТ «Криворізька теплоцентраль», споживача, відповідального за експлуатацію систем теплопостачання, Бакланової Г.В. та представника монтажної організації. Акт підписано членами комісії.

Як видно із наданих позивачем актів, зафіксовані покази приладу за адресою: АДРЕСА_2 за листопад-грудень 2022 року, січень-березень 2023 року, листопад-грудень 2023 року, січень-березень 2024 року, жовтень-грудень 2024 року, січень-березень 2025 року.

Згідно з інформацією щодо Методики, яка використовувалась для нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії, у будинку АДРЕСА_2 встановлено комерційний вузол обліку теплової енергії, тобто нарахування виконується за фактично використану теплову енергію. Розподіл теплової енергії у будинку здійснюється згідно з положеннями Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.

Відповідно до розрахунку обсягу спожитої теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 площа житлового приміщення 103,5 м2, загальна опалювальна площа житлових приміщень 582,40 м2, кількість поверхів 2, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення МЗК та допоміжних приміщень будинку 18%, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення, витрачена на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення 15%, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення, витрачена на загальнобудинкові потреби опалення будинку 25%. Нараховано 29 595,22 грн, заборгованість 29 595,22 грн.

Заборгованість з плати за абонентське обслуговування становить 748,50 грн.

Внаслідок невиконання зобов`язання з оплати комунальних послуг позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат 4 445,81 грн, 3% річних 1 060,57 грн та пені 1 267,63 грн.

На ухвалу суду від 07 квітня 2026 року представником позивача надано пояснення, згідно з якими товариство не є організацією, що розробила проєктну документацію будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не є замовником будівництва або його власником. Визначення площ приміщень, їхньої конфігурації, технічних характеристик, а також встановлення переліку допоміжних приміщень та місць загального користування, відноситься до сфери технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. Позивач не є суб`єктом, уповноваженим здійснювати технічну інвентаризацію об`єктів нерухомості. Тому неможливо виконати вимоги ухвали від 07 квітня 2026 року.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають з належного виконання споживачем зобов`язань зі сплати наданих комунальних послуг.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Постачання теплової енергії є комунальною послугою (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок, в який надходить теплова енергія з метою опалення житлових і нежитлових приміщень будинку, місць загального користування, які є невід`ємною частиною житлового будинку.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно, на підставі рішення прийнятого відповідно до закону.

Якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою КМУ «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови КМУ від 08 вересня 2021 року № 1022) (далі Правила № 830).

Положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках, встановлених законом, та в порядку, встановленому законом), зокрема договору про надання послуги з постачання теплової енергії. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з постачання теплової енергії може бути у вигляді мовчання.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування типового договору на адресу АТ «Криворізька теплоцентраль» не надійшло документів про рішення власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 про обрання моделі договірних відносин, між позивачем та відповідачами фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Абзацом 6 пункту 14 Правил № 830 передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до пункту 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Пункт 38 Правила № 830 визначає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Згідно з підпунктом 12 пункту 42 Правил № 830 споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання); це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Підпунктом 13 пункту 45 Правил № 830 визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що до спільного майна багатоквартирного будинку належать, зокрема, і приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.

Таким чином, власники квартир, відключених від мереж централізованого опалення, повинні брати участь у витратах на загальнобудинкові потреби опалення.

Згідно із пунктом 8 Правил № 830 постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 Типового договору).

Згідно з пунктом 19 Правил № 830 комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Пунктом 2 Правил № 830 встановлено, що опалювана площа (об`єм) приміщення це загальна площа (об`єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.

Пункт 2 розділу І Методики розподілу містить визначення таких термінів:

допоміжні приміщення приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

загальнобудинкові потреби на опалення витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;

місця загального користування (далі МЗК) загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Згідно з п.10 розділу І Методики розподілу базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.

У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Методики розподілу загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (Уi Qвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення (п.2 розділу ІІ Методики розподілу).

Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення ( Qвідкл.і), розраховується за формулою: Qвідкл.і = 0,86 * 10-6 * qвтр.транз * lтранз * mопал.розр.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення здійснюється відповідно до розділів III, IV цієї Методики.

Позивач в доданій до позову інформації щодо методики нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії зазначає, що довжина транзитного трубопроводу у приміщенні з індивідуальним опаленням (lтранз) дорівнює кількості стояків у квартирі * висоту приміщення; кількість стояків у квартирі відповідачки згідно з технічною документацією 2, довжина транзитного трубопроводу 3 м.

Пунктом 3 розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).

Згідно з п.2 розділу IV Методики розподілу обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (Qопалфунк.в.б.с) розраховується за формулою: Qвідкл.і = 0,86 * 10-6 * qвтр.підв * lпідв * mопал.розр.

Відповідно до п.5 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту.

Пунктом 7 розділу IV Методики розподілу передбачено, що у разі відсутності проекту на будівлю/будинок та результатів енергоаудиту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений розрахунково за формулою з використанням значень величин загальної площі МЗК та загальної опалювальної площі будівлі/будинку, окрім підвалів, техпідпіль та горищ.

Відповідно до п.8 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд), зокрема для 1-5 поверхової будівлі/будинку 25 %.

Пунктом 12 розділу IV Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та плану квартири відповідачки загальна площа належної їй квартири (без прибудови) становить 103,5 м2, квартира не має лоджій, балконів та терас. Тому позивачем обґрунтовано визначено опалювану площу квартири відповідачки як 103,5 м2.

Крім того, з аналізу вищенаведених норм видно, що при розподілі обсягу спожитої теплової енергії враховуються площа МЗК, допоміжних приміщень, довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах тощо.

Позивач у позові та інформації щодо методики нарахування посилається на норми, що регулюють нарахування обсягу спожитої теплової енергії за відсутності даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах. Тому на підставі п. 8 IV Методики розподілу обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, де знаходиться квартира відповідачки, визначений як 25% від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку.

Як видно із матеріалів справи на будинок АДРЕСА_2 встановлений засіб вимірювальної техніки теплолічильник, покази якого застосовані позивачем при розрахунку.

Позивачем надані належні та достатні докази на підтвердження факту подачі та припинення подачі теплової енергії на будинок АДРЕСА_2 , визначення обсягу спожитої теплової енергії теплолічильником, встановленим на будинок.

Відповідачі зобов`язані оплачувати послуги з опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, що надає позивач, пропорційно займаній площі житла, проте не виконують належним чином покладені на них законом обов`язки з оплати послуг, оплату здійснюють не в повному обсязі. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від здійснення оплати за такі послуги.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Посилання ОСОБА_1 на наявність індивідуального входу у квартиру та некористування МЗК суд не бере до уваги, оскільки такі твердження носять суб`єктивний характер.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Встановлено, що відповідачі не виконують належним чином покладені на них законом обов`язки з оплати за послугу з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціювання внутрішньобудинкових систем опалення будинку та абонентської плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Своїми неправомірними діями відповідачі завдають позивачеві збитків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ст.ст.12, 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі досліджених доказів суд вважає вимоги про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг та плати за абонентське обслуговування частково обґрунтованими.

Відповідачкою доводи позивача не спростовано. Крім того, суд враховує, що відповідачка ОСОБА_1 , як член комісії з технічного огляду вузла обліку (споживач, відповідальний за експлуатацію систем теплопостачання), обізнана про надання позивачем послуг з постачання теплової енергії до будинку, де знаходиться належна їй квартира, та має доступ до місця монтажу засобу вимірювальної техніки, що спростовує її твердження про відсутність у будинку місць загального користування.

Водночас суд не може погодитися із заявленим розміром заборгованості, оскільки на підтвердження показників теплолічильника за листопад-грудень 2021 року та січень-березень 2022 року позивачем не надано відповідні акти. Крім того, надані позивачем докази підтверджують повірку вузла комерційного обліку 15 квітня 2022 року, доказів здійснення повірки засобу вимірювальної техніки до цієї дати не надано. З огляду на викладене не підтверджено застосування при нарахування показання лічильника, зазначені у розрахунку.

Відповідачка посилалася на те, що за її розрахунком, з урахуванням транзитної труби, яка проходить через її квартиру, сума до сплати становить значно менше та вона не заперечує сплачувати за це, проте свого розрахунку суду не надала. Крім того, судом роз`яснювалося право обом сторонам заявити клопотання про проведення відповідної експертизи, висновком якої було б встановлено наявність чи відсутність МЗК у будинку, яка саме площа МЗК має відношення до квартири відповідачів, тощо. Проте відповідного клопотання заявлено не було.

Тому доведеними є вимоги про стягнення заборгованості з період з листопада 2022 року та плати за абонентське обслуговування.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як видно із матеріалів справи, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідачів солідарно на свою користь інфляційних втрат у розмірі 4 445,81 грн, 3% річних у розмірі 1 060,57 грн, та надав розрахунки. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №922/175/18 зазначено, що нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні ст. 549 цього Кодексу.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Таким чином, особи які не в змозі сплатити за житлово-комунальні послуги, повинні за прострочення платежів за комунальні послуги України сплачувати не тільки пеню передбачену Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а й три відсотки річних та індекс інфляції, передбачені Цивільним кодексом України, за весь час прострочення.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені.

Частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, положення ст. 549 ЦК України (штраф, пеня) та ст. 625 ЦК України (3% річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною і положення ч.3 ст.551 ЦК України не розповсюджуються на 3% річних та інфляційні втрати.

Отже, вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені також є частково обґрунтованими.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі не виконують передбачені законом обов`язки з оплати наданих комунальних послуг, оплату за надані житлово-комунальні послуги вчасно не здійснюють, своїми неправомірними діями завдають позивачеві збитків, тому право позивача є порушеним.

З огляду на те, що відповідачкою ОСОБА_1 заявлено про застосування позовної давності, судом перевірено строки звернення до суду.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Нормами частини 3-5 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинним по 03 вересня 2025 року включно, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Цією нормою передбачено зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до суду шляхом надіслання позовної заяви поштою до суду 24 грудня 2025 року, позивачем пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості за період з 01 листопада 2021 року, перебіг позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості, нарахованої з 01 листопада 2021 року, та похідних вимог, зокрема пені, на строк дії воєнного стану зупинився та почався з 04 вересня 2025 року.

Таким чином, на момент пред`явлення позову позовна давність щодо заявлених вимог не сплинула.

Судом встановлено, що позовні вимоги заявлені у межах строку позовної давності.

Отже позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню за період з листопада 2022 року по травень 2025 року в сумі 18 436,46 грн.

Плата за абонентське обслуговування нараховується відповідно до визначених тарифів і не залежить від показників теплолічильників, тому заборгованості з плати за абонентське обслуговування підлягає стягненню у заявленому розмірі.

Вирішуючи питання про можливість задоволення вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені у заявлених розмірах, суд дійшов таких висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні введено заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування 06 березня 2022 року і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» внесено зміни до вищезазначеної постанови, згідно з якими мораторій на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з комунальних послуг, передбачений лише в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях.

Оскільки місто Кривий Ріг Дніпропетровської області не є такою територією, інфляційні нарахування та нарахування 3% річних у разі несвоєчасного та/або неповного внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги можуть здійснюватися виконавцями комунальних послуг з 30 грудня 2023 року.

Позивачем зазначені норми не взято до уваги та здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період, у який діяв мораторій на таке нарахування.

При цьому суд зазначає, що зазначення позивачем у розрахунках інфляційних втрат та 3% річних періодами, за які здійснюється нарахування, таких періодів, в яких не діяв мораторій, не змінює факту того, що місяці виникнення заборгованості підпадають під дію мораторію.

Крім того, оскільки вимоги про стягнення заборгованості за період з листопада 2021 року по березень 2022 року є недоведеними та не підлягають задоволенню, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за цей період, як є похідними від вимог про стягнення заборгованості з оплати послуги з постачання теплової енергії, тому вони також не підлягають задоволенню.

Таким чином нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають солідарному стягненню з відповідачів за період з січня 2024 року по березень 2025 включно (згідно з періодами виникнення заборгованості, зазначеними у розрахунках) у розмірі: інфляційні втрати 894,09,92 грн; 3% річних 210,58 грн.

Щодо вимог про стягнення пені суд дійшов таких висновків.

Позивачем пред`явлені також позовні вимоги про стягнення пені у зв`язку з несплатою заборгованості за надані комунальні послуги, нараховані за період з листопада 2021 року по 01 березня 2025 року

Вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з листопада 2021 року по березень 2022 року також не підлягають задоволенню як є похідними від вимог про стягнення заборгованості з оплати послуги з постачання теплової енергії.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (підпункт 4 пункту 3 розділу II Прикінцеві положення Закону).

Встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Таким чином, враховуючи зазначені вище заборони щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, які діяли у періоди з 12 березня 2020 року до 30 липня 2023 року (на період дії карантину, пов`язаного із поширенням коронавірусної хвороби) та з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року включно (у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні), підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача пені, нарахованої за несвоєчасне здійснення платежів за надані послуги постачання теплової енергії по грудень 2023 року включно відсутні.

При цьому суд зауважує, що позивачем у розрахунку пені також зазначено періодами нарахувань періоди, в яких не діяли мораторії. Тому такі періоди суд не бере до уваги, а керується місяцями виникнення заборгованості.

Тому солідарному стягненню підлягає пеня, нарахована за період з 01 січня 2024 року по 01 березня 2025 року у розмірі 243,06 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому підлягає стягненню з відповідачів судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог (55,32 %) у рівних частинах з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141 ч.1, 247 ч.2, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізькатеплоцентраль» заборгованість з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку адресою: АДРЕСА_2 за період з 01 листопада 2022 року по 31 травня 2025 року у розмірі 18 436,46 грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 748,50 грн; за період з січня 2024 року по березень 2025 включно інфляційні втрати 894,09 грн, 3% річних 210,58 грн, пеню 243,06 грн, а всього 20 532 (двадцять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 69 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 558,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 558,36 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 558,37 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

- ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

- ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Дата складення повного судового рішення 31 серпня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова