Рішення № 139463701, 28.07.2026, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ № 384/554/25

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ №пр. 2/384/89/2026

28 липня 2026 року Вільшанський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Галицького В.В.,

зі секретарем судового засідання Лалаян А.С.,

за участю представника позивача адвоката Хмельницького А.М.,

за участю представника відповідача адвоката Посторонко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції у с-щі Вільшанка Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

16.12.2025 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до Вільшанського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором №2616765 від 06.07.2020 року у розмірі 20083,63 грн., з яких: 6748,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13334,95 грн. - заборгованість за процентами, сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 13000 грн..

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 06.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.01.2026 року до Вільшанського районного суду Кіровоградської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що категорично не погоджується з вказаним розрахунком заборгованості. Наголошено про те, що між кредитодавцем та споживачем - ОСОБА_1 , не було пролонговано вказаний договір (продовжено строк кредиту), відповідно розділу 4 вказаного Договору. Вважає необґрунтованою вимогу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором №2616765 від 06.07.2020 року у розмірі 20083,63 грн.. Просить відмовити ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у задоволенні позову у даній справі; зменшити розмір суми стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу до 1000 грн.; здійснити розподіл судових витрат між сторонами в залежності від результату розгляду справи судом.

26.01.2026 року до Вільшанського районного суду Кіровоградської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

04.02.2026 року від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких просить врахувати, що відповідачем на час розгляду справи здійснено платежі по кредиту у загальному розмірі 8720 грн.; відмовити ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у задоволенні позову у даній справі; зменшити розмір суми стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу до 1000 грн.; здійснити розподіл судових витрат між сторонами в залежності від результату розгляду справи судом.

17.02.2026 року до Вільшанського районного суду Кіровоградської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено у зв`язку з введенням карантину, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 року перебіг строків позовної давності зупинено у зв`язку з оголошенням на території України воєнного стану. Просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

23.02.2026 року від представника відповідача надійшло заперечення на додаткові пояснення, в яких просить врахувати, що ОСОБА_1 на час розгляду справи здійснено платежі по кредиту у загальному розмірі 8720 грн.; відмовити ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у задоволенні позову у даній справі; зменшити розмір суми стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу до 1000 грн.; здійснити розподіл судових витрат між сторонами в залежності від результату розгляду справи судом.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» адвокат Хмельницький А.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Відзив на позовну заяву надав до суду 21.01.2026 року.

Представник відповідача адвокат Посторонко І.Г. в судовому засіданні просить відмовити ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у задоволенні позову у даній справі; зменшити розмір суми стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу до 1000 грн.; здійснити розподіл судових витрат між сторонами в залежності від результату розгляду справи судом.

Розгляд справи здійснюється на підставі ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

В порядку спрощеного позовного провадження вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 06.07.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №2616765 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн., на умовах визначених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що передбачені Договором.

Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором М466594.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно з ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

У порушення положень договору відповідач користуючись коштами наданими йому Банком не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання.

Відповідно до листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 07.11.2025 № 6154-ВП, таким підтверджено успішність переказу коштів на картку клієнта за дорученням ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» з перерахування коштів 06.07.2020 на суму 7000 грн., маска картки НОМЕР_2 , код авторизації 424102, номер транзакції в системі WayForPay creditplus-8779778 (а.с. 17-18, 20-21).

Часткове виконання умов договору підтверджується відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 (стовпчик №9), за період з 06.07.2020 року по 25.03.2021 рік було здійснено платежі по кредиту у загальному розмірі 8720 грн. (а.с.22-27).

26.03.2021 року укладено договір №26032021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2616765.

23.05.2024 укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2616765.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до ОСОБА_1 ..

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №2616765 від 06.07.2020 року, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 20083,63 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 6748,68 грн., - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13334,95 грн..

Відповідач категорично не погоджується з вказаним розрахунком заборгованості.

Враховуючи, що до теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за договором повністю не виконав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.22-27), наданого позивачем, борг за кредитним договором №2616765 від 06.07.2020 року, станом на 16.12.2025 року відповідно до розрахунку заборгованості, становить 20083,63 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 6748,68 грн., - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13334,95 грн..

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Відповідач визнає обставини не виконання ним належним чином умов договору №2616765 про надання споживчого кредиту.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач не визнає розмір заборгованості виходячи з наступного.

Згідно п. 1.4 Договору №2616765 від 06.07.2020 року сторони узгодили строк кредиту 14 днів, тобто до 19.07.2020 року включно. Відтак, у межах строку кредитування, тобто з 06.07.2020 року по 19.07.2020 року ОСОБА_1 мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а саме: 3,66% річних (0,01 % в день) за зниженою процентною ставкою, відсотків річних (застосовується, якщо протягом строку кредитування (+3 дні) споживач здійснить повне погашення заборгованості); 695% річних (1,90% в день) за стандартною процентною ставкою, відсотків річних (застосовується, якщо протягом строку кредитування (+3 дні) споживач не здійснить повне погашення заборгованості, а також в період пролонгації та прострочення).

В свою чергу, відповідач наголошує про те, що в подальшому між кредитодавцем та споживачем - ОСОБА_1 , не було пролонговано вказаний договір (продовжено строк кредиту), відповідно розділу 4 вказаного Договору.

Згідно п.4.1 Договору №2616765 від 06.07.2020 року строк кредиту міг би бути продовжений на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, тобто 14 днів, якщо між сторонами була б досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5 Договору.

Пунктами 4.2-4.5 Договору визначено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.

Пунктом 4.3 вказаного Договору визначено, що пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Разом з тим, відповідно наданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що з 20.07.2020 року ставка за процентами становила 132,24 грн. за кожний день прострочення платежів. 3 06.07.2020 року по 19.07.2020 року споживачем ОСОБА_1 було здійснено платіж по кредиту лише одноразово - 19.07.2020 року, в сумі 50 грн.

Наступний платіж по споживчому кредиту відповідно вищевказаного розрахунку заборгованості здійснено ОСОБА_1 31.07.2020 року у сумі 1400 грн.

Таким чином, з 20.07.2020 року (перший день не виконання умов кредиту) по 30.07.2020 року (дата, внесення наступного платежу по кредиту) кількість днів між платежем по кредиту становила 11 днів, сума процентів відповідно відсотків за кожний день прострочення платежу склала 132,24 грн., таким чином суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів становить 1454,64 грн. (11 днів *132,4 грн.), що є більшою суми наступного платіжу по споживчому кредиту здійсненого ОСОБА_1 31.07.2020 року у розмірі 1400 грн.

3 огляду на викладене, пролонгація строку користування кредитом за пунктами 4.2 4.5 Договору не могла відбутися за відсутності на то підстав.

Крім того, ОСОБА_1 не звертався до позивача з вимогою про продовження строку користування кредитом, та не отримував у будь якому вигляді інформації від останнього про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення).

Таким чином, строк кредитування встановлено до 19.07.2020 року, а тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося після спливу визначеного цим договором строку кредитування.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 з 06.07.2020 року по 19.07.2020 року, тобто протягом узгодженого в п.1.4 Договору №2616765 від 06.07.2020 року строку кредиту в 14 днів, відповідачу було нараховано 0,70 грн. за кожний день кредитування.

Таким чином, загальна вартість кредиту для споживача за зниженою процентною ставкою за весь строк користування кредиту склала 7009,80 грн., з яких 7000 грн. (сума кредиту) + 9,80 грн. (14 днів * 0,70 грн. кредит за зниженою процентною ставкою).

Пролонгації договору №2616765 від 06.07.2020 року за умовами розділу 4 не було здійснено.

Тобто, оскільки між сторонами була відсутня інша домовленість, то, відповідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16), щомісячна виплата процентів до дня повернення позики може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто протягом 14 днів, з 06.07.2020 року по 19.07.2020 року.

Таким чином, загальна вартість кредиту для споживача, з урахуванням того, що останній не здійснив повне погашення заборгованості, за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом склала 8862 грн., з яких 7000 грн. (сума кредиту) + 1862 грн. (700 грн. * 1,90% * 14 днів кредит за стандартною процентною ставкою).

Відповідно до Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 (стовпчик №9) за період з 06.07.2020 року по 25.03.2021 рік здійснено платежі по кредиту у загальному розмірі 8720 грн., а саме: 19.07.2020 року - 50 грн.; 31.07.2020 року - 1400 грн.; 02.08.2020 року - 470 грн.; 16.08.2020 року - 2000 грн.; 03.09.2020 року - 2350 грн.; 22.09.2020 року - 2450 грн..

З огляду на викладене, різниця між загальною вартістю кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом з 06.07.2020 року по 25.03.2021 рік у сумі 8862 грн. та сумою платежу здійсненою ОСОБА_1 у розмірі 8720 грн., склала 142 грн..

Таким чином, 142 грн. є тією сумою, яка повинна бути стягнена на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» як заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2616765 від 06.07.2020 року, а вимога про стягнення 20083,63 грн. задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, позов у частині стягнення заборгованості за договором №2616765 від 06.07.2020 року підлягає частковому задоволенню у розмірі 142 грн..

Вимоги зазначені представником позивача у позові, у відповіді на відзив, у додаткових поясненнях у справі задоволенню не підлягають, оскільки є не обґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо строків позовної давності, суд зазначає таке.

Представником відповідача у відзиві на позов наголошено про пропуск позивачем строку звернення до суду, визначеного ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Представником позивача у відповіді на відзив зазначено, що з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено у зв`язку з введенням карантину, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 року перебіг строків позовної давності зупинено у зв`язку з оголошенням на території України воєнного стану.

Відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України (чинного на момент звернення із позовом) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

ЦК України станом на момент звернення позивача до суду з позовом у справі містив п.19 Перехідних та прикінцевих положень та передбачав можливість зупинення строку позовної давності на період воєнного стану. При цьому, за змістом пункту 2 ЗУ 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Отже, за темпоральним критерієм законодавець застосував принцип прямої дії положень вказаного Закону у часі - тобто перехід до регулювання згідно із цим Законом здійснюється через 3 місяці після його опублікування, тобто з 04.09.2025 року, а раніше прийняті законодавчі акти не застосовуються в частинах, що суперечать цьому Закону. Тлумачення п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених зокрема ст.ст.257, 258 України, на строк дії такого карантину. При цьому вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно, що неодноразово підтверджувалось Верховним Судом.

Дані обставини не спростовані відповідачем, отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу 13000 грн..

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року; прайс-лист; заявка на надання юридичної допомоги №354 від 03.11.2025 року; витяг з акту №23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року.

Представник відповідача у справі звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката зазначеному у відзиві на позовну заяву, які підлягають розподілу між сторонами, в якому звертається увага на те, що супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи та часу. Таким чином відповідач вважає, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн. не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, а також враховуючи недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом (АО «Лігал Ассістанс») на виконання робіт, а тому просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 13000 грн. до 3000 грн..

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правничої допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 13000 грн. є надмірною.

Вирішуючи це питання, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, судова практика у спірних правовідносинах є сталою, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, а тому суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 3000 грн., що є співмірною обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та відповідає складності справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3000 грн. витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором №2616765 від 06.07.2020 року у розмірі 142 (сто сорок дві) грн..

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371) понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 17 грн. 13 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371) місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 31 липня 2026 року.

Суддя: