Рішення № 139463270, 03.09.2026, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/614/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2026 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Лісняк В.В.

за участі секретаря: Гриценко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до Криничанської державної нотаріальної контори Кам`янського району Дніпропетровської області, третя особа: акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про зняття арешту з майна

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цим позовом та вказав, 14 жовтня 2006 року Криничанською державною нотаріальною конторою було зареєстровано обтяження № 3890907; тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підставою якого є: «ссуда, 271, 28.01.1994, Криничанський ощадний банк № 5357; об`єкт обтяження: невизначене майно, житловий будинок в АДРЕСА_1 ; додаткові дані: архівний запис № 73803-86 від 28.03.2001; власник ОСОБА_1 .

Також, 14 жовтня 2006 року Криничанською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження № 3890942, тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підставою якого є: ссуда, б/н, 28.01.1994, Криничанський ощадний банк № 5357; об`єкт обтяження: невизначене майно, будинок в АДРЕСА_1 ; додаткові дані: архівний запис № 73860-86 від 28.03.2001 року (Дніпропетровська область); власник ОСОБА_1 .

19 жовтня 2006 року Криничанською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження № 3912980; тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підстава обтяження: ссуда, б/н, 20.05.1996, Криничанська ДНК; об`єкт обтяження: невизначене майно, житловий будинок в АДРЕСА_1 ; додаткові дані: архівний запис № 74176 від 30.03.2001 року Дніпропетровська область; власник ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що при зверненні до нотаріальної контори з приводу зняття заборони на вищезазначене нерухоме майно, постановою державного нотаріуса Криничанської державної нотаріальної контори Парусникової І.О., від 03 березня 2026 року, йому було відмовлено.

Тому, з урахуванням наведеного, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та просить припинити обтяження: заборону на нерухоме майно, накладене реєстратором Криничанської державної нотаріальної контори 14.10.2006 за № 3890907 на підставі ссуда: 271, 28.01.1994; заборону на нерухоме майно, накладене реєстратором Криничанської державної нотаріальної контори 14.10.2006 за № 3890942 на підставі ссуда: б/н, 28.01.1994; заборону на нерухоме майно, накладене реєстратором Криничанської державної нотаріальної контори 19.10.2006 за № 3912980.

Представник Криничанської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явилась, про дату судового засідання сповіщена в установленому законом порядку.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, згідно заяви просить розглянути справу без її участі.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з`явились.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази суд вважає що вимоги позивача мають бути задоволеними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2006 року Криничанською державною нотаріальною конторою було зареєстровано обтяження № 3890907; тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підставою якого є: «ссуда, 271, 28.01.1994, Криничанський ощадний банк № 5357; об`єкт обтяження: невизначене майно, житловий будинок в АДРЕСА_1 ; додаткові дані: архівний запис № 73803-86 від 28.03.2001; власник ОСОБА_1 .

Також, 14 жовтня 2006 року Криничанською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження № 3890942, тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підставою якого є: ссуда, б/н, 28.01.1994, Криничанський ощадний банк № 5357; об`єкт обтяження: невизначене майно, будинок в АДРЕСА_1 ; додаткові дані: архівний запис № 73860-86 від 28.03.2001 року (Дніпропетровська область); власник ОСОБА_1 .

19 жовтня 2006 року Криничанською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження № 3912980; тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підстава обтяження: ссуда, б/н, 20.05.1996, Криничанська ДНК; об`єкт обтяження: невизначене майно, житловий будинок в АДРЕСА_1 ; додаткові дані: архівний запис № 74176 від 30.03.2001 року Дніпропетровська область; власник ОСОБА_1 .

Вищезазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, від 16 березня 2026 року № 468235835.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Судом встановлено, що при зверненні до нотаріальної контори з приводу зняття заборони на майно, постановою державного нотаріуса Криничанської державної нотаріальної контори Парусникової І.О., від 03 березня 2026 року, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме, зняття заборони на нерухоме майно та житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що ним не надано до нотаріальної контори повідомлення установи банку та будь-які інші документи щодо наявності чи відсутності невиконаних зобов`язань перед АТ «Ощадбанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, встановлення судом факту наявності зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, яка перешкоджає власнику здійснювати належне йому право розпорядження майном, за відсутності належних та допустимих доказів існування чинної правової підстави для такого обмеження, є підставою для судового захисту права власності.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом із тим, судом встановлено, що відомості про існування будь-якого чинного зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Ощадбанк», яке було б підставою для збереження зареєстрованих обтяжень нерухомого майна, відсутні.

Так, згідно наявної інформації в матеріалах справи від Філії-Дніпропетровського ОУ АТ «Ощадбанк», станом на 22 січня 2026 року, у ОСОБА_1 відсутні невиконані зобов`язання перед АТ «Ощадбанк».

Окрім того, суд також бере до уваги письмові пояснення представника АТ «ОщадБанк» від 07 липня 2026 року, згідно яких повідомляється, що згідно інформації, що є в базах даних, які знаходяться у ведені підрозділу центрального апарату АТ «Ощадбанк», у ОСОБА_1 відсутні невиконані кредитні зобов`язання перед АТ «Ощадбанк», які могли привести до внесення запису про обтяження прав або майна у 2001 році. Інформація, що заборона відчуження нерухомого майна виникла за ініціативою АТ «Ощадбанк», відсутня. Також, відсутні копії повідомлень АТ «Ощадбанк», на підставі яких можна було б встановити, що спірні обтяження дійсно зареєстровані за повідомленням та в інтересах АТ «Ощадбанк», та стосуються майна позивача.

Згідно інформації з Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 28.06.-28/94728 від 22.06.2026, встановлено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні у підпорядкованому відділі відсутні відкриті виконавчі провадження, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в яких він має статус боржника перед АТ «Ощадбанк».

Таким чином, наявні у справі докази не підтверджують існування на час розгляду справи основного зобов`язання, для забезпечення виконання якого у 1994 та 1996 роках могли бути встановлені відповідні заборони відчуження нерухомого майна.

При цьому саме існування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження не може саме по собі свідчити про існування чинного матеріально-правового зобов`язання, якщо підстава такого обтяження фактично припинилася або її існування не підтверджено належними доказами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Водночас частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з визначених законом умов, зокрема якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, сам факт наявності архівного запису та його подальшого перенесення до відповідного реєстру не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність правової підстави для існування такого обтяження на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Зазначена норма встановлює презумпцію достовірності реєстрових відомостей, однак не встановлює презумпції безстрокового існування матеріально-правової підстави обтяження. Відповідно, у разі виникнення спору щодо існування такого обтяження суд має дослідити не лише факт його реєстрації, а й правову підставу його виникнення та наявність обставин, з якими закон пов`язує його припинення.

Суд також бере до уваги положення статті 74 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна, зокрема, у зв`язку з повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту), припиненням чи розірванням договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження, спливом строку, на який накладено заборону, рішенням суду та в інших випадках, встановлених законодавством.

Таким чином, законодавством передбачена можливість припинення зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна на підставі судового рішення, коли встановлено відсутність або припинення правової підстави для подальшого існування такого обтяження.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо природи зареєстрованих обтяжень нерухомого майна та їх впливу на здійснення власником права розпорядження майном.

Так, у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2025 року у справі № 473/4916/24 зазначено, що записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна за належного виконання забезпеченого зобов`язання є перешкодою в реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Верховний Суд також виходив із того, що за відсутності добровільного припинення обтяження особа має право на судовий захист порушеного права.

Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 23 липня 2025 року у справі № 210/1532/23, у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість судового захисту права власника шляхом встановлення припинення застави та зняття заборони відчуження майна у випадку припинення правової підстави для такого обтяження.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2025 року у справі № 398/4667/24 також наведено правовий підхід, відповідно до якого припинення основного зобов`язання має наслідком припинення похідного від нього забезпечувального зобов`язання, а питання щодо зняття відповідної заборони відчуження може бути предметом судового розгляду у разі відмови у її знятті в нотаріальному порядку.

Зазначені правові висновки підлягають врахуванню судом з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас суд враховує, що правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі, мають особливість, оскільки обтяження були зареєстровані понад двадцять років тому, а їх первинною підставою зазначено «ссуда» із посиланням на відповідні дати та номери архівних записів.

При цьому в матеріалах справи відсутні документи, які б дозволяли встановити зміст відповідного кредитного чи іншого договору, розмір та строк виконання зобов`язання, його сторони, факт надання коштів, стан виконання зобов`язання, наявність заборгованості або інші обставини, які б підтверджували існування на час розгляду справи правової підстави для збереження спірних обтяжень.

Більше того, особа, в інтересах якої, за даними реєстру, могли бути встановлені відповідні обтяження, АТ «Ощадбанк» не підтвердила існування таких невиконаних зобов`язань та не надала відомостей, які б свідчили про необхідність збереження заборон відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 78 ЦПК України встановлено, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Застосовуючи наведені норми процесуального права, суд виходить із того, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту існування спірних обтяжень, факту звернення до нотаріуса із заявою про їх зняття та відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії, а також отримано документальне підтвердження від АТ «Ощадбанк» про відсутність невиконаних зобов`язань ОСОБА_1 перед банком.

При цьому доказів існування протилежного, а саме чинного зобов`язання, яке забезпечувалося спірними обтяженнями та продовжує існувати на час розгляду справи, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що подальше існування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про заборону відчуження нерухомого майна за реєстраційними номерами обтяжень № 3890907, № 3890942 та № 3912980 за відсутності встановленої правової підстави для їх подальшого існування створює необґрунтоване обмеження права власника на розпорядження належним йому майном. Отже, з огляду на встановлені судом обставини, досліджені докази та наведені положення законодавства суд приходить до висновку, що вимоги позивача про припинення обтяжень та зняття заборони відчуження нерухомого майна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити обтяження, яке зареєстровано 14 жовтня 2006 року Криничанською державною нотаріальною конторою за № 3890907; тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підставою якого є: «ссуда, 271, 28.01.1994, Криничанський ощадний банк № 5357; об`єкт обтяження: невизначене майно, житловий будинок в АДРЕСА_1 ; додаткові дані: архівний запис № 73803-86 від 28.03.2001; власник: ОСОБА_1 .

Припинити обтяження, яке зареєстровано 14 жовтня 2006 року Криничанською державною нотаріальною конторою за № 3890942, тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підставою якого є: ссуда, б/н, 28.01.1994, Криничанський ощадний банк № 5357; об`єкт обтяження: невизначене майно, будинок в АДРЕСА_1 ; додаткові дані: архівний запис № 73860-86 від 28.03.2001 року (Дніпропетровська область); власник ОСОБА_1 .

Припинити обтяження, яке зареєстровано 19 жовтня 2006 року Криничанською державною нотаріальною конторою за № 3912980; тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підстава обтяження: ссуда, б/н, 20.05.1996, Криничанська ДНК; об`єкт обтяження: невизначене майно, житловий будинок в АДРЕСА_1 ; додаткові дані: архівний запис № 74176 від 30.03.2001 року Дніпропетровська область; власник ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: В. В. Лісняк

р