Рішення № 139462679, 20.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

20.08.2026 Справа № 363/1048/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Воронюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 403973052 від 23.10.2021 року в розмірі 49 475,65грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначє, що 23.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 403973052 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у вигляді одноразово ідентифікатора MNV4D22А. На підставі кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 1 000,00грн. на банківську картку, вказану ним в заяві на отримання кредиту, в подальшому відповідачем збільшено суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 12 700,00грн. Укладання кредитного договору було ініційовано позичальником на сайті первісного кредитора. відповідач, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами відповідно до умов договору. Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань утворилась заборгованість у вищезазначеному розмірі.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу №28/1118-01 згідно якого право вимоги за Кредитним договором № 403973052 від 23.10.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». У подальшому до Договору факторингу 1 укладались Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договор факторингу №23/0224-01 згідно якого право вимоги за Кредитним договором № 403973052 від 23.10.2021 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право вимоги за Кредитним договором № 403973052 від 23.10.2021 року відповідно до умов Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 який укладено між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс».

Відповідачем умови Кредитного договору не виконуються. Заборгованість за Кредитним договором становить 49 475,65 грн., з яких: 12 700,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 36 775,65грн. заборгованість за відсотками.

Оскільки відповідач добровільно не погашає заборгованість, представник позивача звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

25.02.2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, в позовній заяві в просильній частині представник просить про розгляд даної справи за відсутністю представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановлений законом порядку, причини неявки суду невідомі.

13.04.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач не визнає позовні вимоги, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав не доведеності позивачем факту фактичного отримання відповідачем всієї заявленої суми кредити, крім того на думку відповідача поданий розрахунок заборгованості є спірним, та не прозорим.

14.04.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив в якому представник позивача заперечував щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

15.04.2026 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в кому відповідач зазначає що позивачем не спростовано доводи відповідача щодо відсутності належних доказів отримання відповідачем усієї суми кредитних коштів.

16.04.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення по суті заявлених вимог.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим кодексом випадках. Статтею12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

23.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на підставі поданої ОСОБА_1 . Заявки про отримання коштів в кредит, в електронному вигляді підписано Договір кредитної лінії № 403973052, за яким кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов?язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом, відповідно до умов цього договору та додатках до нього, та Правил надання грошових коштів у позику (п. 2.1).

Відповідно до п. 1.2 1.3 договору сума Кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 1 000,00грн. одразу після укладення Договору, який має бути повернуто до 10.11.2021 року.

Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту (п.1.4.).

Відповідно до пункту 1.7. 1.8 Договору Кредитна лінія надається строком на 18 (вісімнадцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»), а саме до 10.11.2021 року. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 478,15 (чотириста сімдесят вісім цілих п`ятнадцять сотих) процентів річних, що становить 1,31 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 477,10 (чотириста сімдесят сім цілих одна десята) процентів річних, що становить 1,31 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. (п.1.9. 1.9.1 - 1.9.3)

Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 40397352 від 23.10.2021 року, в якому відображені всі істотні умови кредитного договору.

З довідки про алгоритм дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що Договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором MNV4D22A, відправленим на вказаний ним мобільний телефон НОМЕР_1 , 23.10.2021 року о 14:22:11 год., введеним ОСОБА_1 23.10.2021 року о 14:22:36 год. Без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Після введення одноразового ідентифікатора кредитний договір вважається погодженим та підписаним сторонами, у зв?язку з чим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 23.10.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 1000,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_2 вказану ним в Заявці про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № db4dc6ec-83ca-4e18-b165-8e6a48e6e42f від 23.10.2021 року.

В подальшому на підставі умов кредитного договору від 23.10.2023 року позивач здійснив перерахунок коштів 24.10.2021 року в сумі 1 500,00 грн. на банківську карту відповідача № 5355-57XX-XXXX-9227, вказану ним в Заявці про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 1759a7fa-7292-49cc-9b37-bcc7b747040c від 24.10.2021 року; 24.10.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 500,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_2 вказану ним в Заявці про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 5aae2c4f-f489-4fb3-86d6-5ce84ad93158 від 24.10.2021 року; 24.10.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 400,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_3 -XXXX-9227, вказану ним в Заявці про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 49ec8758-f249-49d6-9e43-add8692300cb від 24.10.2021 року; 26.10.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 500,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_3 -XXXX-9227, вказану ним в Заявці про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 6b9268f-19ce-4586-8c74-4a1dfcdb6da1 від 26.10.2026 року; 26.10.2026 року перераховано грошові кошти в сумі 1 000,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_3 -XXXX-9227, вказану ним в Заявці про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 56850c97-a9b4-44ea-a103-61dcedb1884f від 26.10.2021 року; 28.10.2026 року перераховано грошові кошти в сумі 650,00 грн. на банківську карту відповідача № 5355-57XX-XXXX-922, вказану ним в Заявці про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 4879a3e4-286d-4fc1-a899-9a858fa7377e від 28.10.2021 року; 05.11.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 400,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_2 вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 562cb3f2-dc09-4ffc-981f-b2f5c1d14342 від 05.11.2021 року; 06.11.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 550,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_2 вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 86b9be8d-97c4-4925-aea1-eb5d6aed97d6 від 06.11.2021 року.

В подальшому на виконання умов кредитного договору від 23.10.2021 року, 28.10.2026 року перераховано грошові кошти в сумі 1 100,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_4 -XXXX-8078, вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № a12e11f3-8003-4945-ab9d-d783e2569790 від 28.10.2021 року; 29.10.2026 року перераховано грошові кошти в сумі 900,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_5 вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 3d03673c-f7a7-4fe5-bac9-c099962d7284 від 29.10.2021 року; 29.10.2026 року перераховано грошові кошти в сумі 650,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_5 вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 5c01eda8-4d43-4e15-92a8-71b5144d5fc7 від 29.10.2021 року; 29.10.2026 року перераховано грошові кошти в сумі 300,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_5 вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 0e275bf1-00df-46c2-bb49-625a0e33aecb від 29.10.2021 року; 30.10.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 400,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_5 вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 79d6aa48-344e-4a30-88a8-5ff47bd4670a від 30.10.2021 року; 30.10.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 450,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_4 -XXXX-8078, вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 71318e29-7888-4ad7-86b8-7969a3a2b495 від 30.10.2021 року; 30.10.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 250,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_4 -XXXX-8078, вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 8536d888-3939-4ca4-8e9a-b744b97ae54c від 30.10.2021 року; 31.10.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 350,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_4 -XXXX-8078, вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 292024b2-9a41-4e13-8ab1-e45eb25de6c4 від 31.10.2021 року; 31.10.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 200,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_4 -XXXX-8078, вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 292024b2-9a41-4e13-8ab1-e45eb25de6c4 від 31.10.2021 року; 03.11.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 500,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_4 -XXXX-8078, вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № a64319a-7aa2-40e7-b044-4d01b5b11664 від 03.11.2021 року; 06.11.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 400,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_4 -XXXX-8078, вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № d8202e7f-781e-441d-895e-1d1461e8e4c6 від 06.11.2021 року; 06.11.2021 року перераховано грошові кошти в сумі 700,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_4 -XXXX-8078, вказану ним про отримання коштів в кредит, що підтверджується копією платіжного доручення № 3ca34b6e-39f6-46c8-aac8-517c52f844abвід 06.11.2021 року.

Відповідно до листа АБ «УКРГАЗБАНК» встановлено, що банківська картка № НОМЕР_5 емітована на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ).

Також АБ «УКРГАЗБАНК» надано звіт за переказами операцій Р2Р з якого вбачається, що в період з 28.10.2021 року по 07.11.221 року на банківську картку № НОМЕР_5 здійснювалось зарахування коштів.

Крім того, відповідно до листа АТ «СЕНСБАНК» встановлено, що платіжна картка № НОМЕР_7 емітована на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ).

Також банком надано виписку з рахунку приватного клієнта за розрахунковий період з 23.10.2021 року по 11.11.2021 року в якому відображений факт надходження кредитних коштів.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого та реєстру прав вимог, право вимоги Кредитним договором № 403973052 від 23.10.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди в тому числі і щодо продовження терміну дії договору факторингу.

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно Договору факторингу №23/0224-1 та реєстру прав вимог, підписаного того ж дня, право вимоги за Кредитним договором № 403973052 від 23.10.2021 року, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» згідно Договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 та реєстру боржників №1, підписаного того ж дня, право вимоги за Кредитним договором № 403973052 від 23.10.2021 року, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Відповідно до Реєстру Боржників № 1 від 15.07.2025 за Договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025, від ТОВ «ФК«ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49475,65грн., з яких: 12 700,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 36 775,65 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Публічним є договір, в якому одна сторонапідприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина 1 ст.633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Договір є обов?язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб?єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб?єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб?єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до приписів статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що без здійснення відповідачем вищевказаних дій (алгоритму) кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позичальника (відповідача у справі).

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови кредитного договору № 403973052 від 23.10.2021 року на виконання якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, що підтверджено матеріалами справи, які своєчасно ним повернуто не було, що призвело до утворення заборгованості з тіла кредиту та процентів, суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості в судовому порядку.

Розрахунки заборгованості відповідачем не спростовано, свого контрозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов?язань суду не надано.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, суд вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.

Також суд вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС у встановленому законом порядку набуло права вимоги до відповідача, оскільки договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитними договорами.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконав прийнятих на себе зобов?язань за кредитним договором № 403973052 від 23.10.2021 року та під час розгляду справи наявність заборгованості та її розмір, а також відповідність розрахунків не були спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості в розмірі 49 475,65грн. з яких: 12 700,00грн. заборгованість за тілом кредиту, 36 775,65 грн. заборгованість за відсотками.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи позивачем в особі представника було заявлено вимогу про компенсацію судових витрат на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн. В обґрунтування якої додано договір про надання правової допомоги №20/0825-01 від 20.08.2025 року, додаткову угоду №25771043820 від 01.09.2025 року, акт прийому передачі наданих послуг.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене, слід виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Судом встановлено, що 20.08.2025 року між ТОВ «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та Партнери», укладено договір про надання правничої допомоги №20/08/25, 01.09.2025 року укладено додаткову угоду № 25771043820 до Договору про правничу допомогу.

Актом прийому - передачі наданих послуг від 29.12.2025 року, сторони погодили, що вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.

Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Так, у відзиві на позовну заяву представник відповідач просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Згідно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є неспівмірним з складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. При цьому, суд виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, який подав до суду відповідну заяву. На підставі наведеного, суд приходить до висновку що позивачу слід відшкодувати лише необхідні і розумні витрати на правову допомогу. Такими у цій справі є витрати у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі задоволення позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 626-629, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість у розмірі 49 475,65грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, 02090, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет.13).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ).

Суддя О.Д. Рудюк