Рішення № 139462133, 03.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7178/26

провадження № 2/753/9482/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з зазначеним позовом.

Просить суд: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 516402-КС-002 від 01.01.2025 у загальному розмірі 29 680,00 грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн, заборгованість по відсотках - 11 980,00 грн, заборгованість по комісії - 2 200,00 грн, заборгованість по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України - 5 500,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Відповідачка 01.01.2025 уклали договір про надання споживчого кредиту в електронній формі. Кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував Відповідачці кредитні кошти у розмірі 11 000,00 грн на її банківську картку. Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала у зв`язку з чим утворилась зазначена заборгованість.

Ухвалою від 08.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи; задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.

11.06.2026 до суду від АТ КБ «Приватбанк», на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2026 надійшли витребувані документи.

17.06.2026 відповідачка подала відзив, у якому позовні вимоги визнає частково в частині тіла кредиту. Просить відмовити у стягненні комісії у розмірі 2 200,00 грн та нарахувань за статтею 625 ЦК України в розмірі 5 500,00 грн, оскільки нараховані проценти та комісія є несправедливими, непропорційно великими відносно суми боргу та суперечать вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та просить зменшити нараховані відсотки у розмірі 11 980,00 грн до 4 500,00 грн. Відповідачка також посилається на своє скрутне матеріальне становище, пов`язане з необхідністю оплати медичних послуг для своєї рідної сестри ОСОБА_2 , оскільки сестра перебуває на її утриманні та потребує дороговартісного лікування. На підтвердження зазначеної обставини Відповідачка надала копію договору про надання медичних послуг та акт приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 75 100,00 грн. Відповідачка також зазначає, що затримка оплати виникла у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме введенням в Україні воєнного стану, що звільняє її від відповідальності.

24.06.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому представник стверджує, що проценти за користування кредитом є платою за послугу, а не неустойкою чи штрафними санкціями, тому чинне законодавство не наділяє суд правом на їх зменшення, тому положення статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» застосуванню не підлягають. Встановлення разової комісії за видачу кредиту є правомірним відповідно до статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування». Скрутне матеріальне становище відповідача та воєнний стан не звільняє його від відповідальності належного виконання зобов`язання.

14.07.2026 відповідачка подала додаткові пояснення, у яких підтримала свої заперечення викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовна підлягає задоволенню з огляду на таке.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України)

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

01.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту № 516402-КС-002 в електронному вигляді. Відповідачка підписала договір про надання кредиту електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-4118.

Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили, зокрема, розмір кредиту - 11 000,00 грн, строк кредитування - 16 тижнів, тобто до 23.04.2025, процентну ставку - 1% на день (фіксована), комісію за видачу кредиту - 2 200,00 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання у повному обсязі, перерахувавши 11 000,00 грн на банківську картку Відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід»; випискою з банківського рахунку за період з 01.01.2025 по 23.04.2025 ОСОБА_1 , у якій відображене відповідне зарахування, наданою АТ КБ «Приватбанк» та визнається відповідачкою.

Отже, позивач довів факт надання грошових коштів у розмірі 11 000,00 грн на умовах, які були узгоджені з відповідачем (строк повернення, порядок нарахування відсотків, процентна ставка).

09.03.2025 відповідачка здійснила оплату за кредитним договором, яку позивачем було зараховано як сплату тіла кредиту, тому позов в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованим, визнається відповідачкою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за комісією за видачу кредиту в розмірі 2 200,00 грн.

Відповідачка у відзиві та додаткових поясненнях заперечує щодо стягнення комісії за видачу кредиту, оскільки вона нарахована поза межами справедливості і розумності та законності.

Суд ураховує, що закон прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування»).

Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24).

Суд ураховує також правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24. Розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд підтвердив правомірність стягнення такої комісії, оскільки вона оплачується разово, позичальник був ознайомлений з цією умовою при підписанні договору, а її встановлення відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (пункт 61, 91 постанови від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24).

Відповідно до п. 11.3.1 кредитного договору, до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Відповідно до п. 11.4.4. кредитного договору, позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.

Підписавши кредитний договір відповідачка погодилась з усіма умовами кредитного договору та правилами, підтвердила, що вона повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується дотримуватись їх.

Отже, вимога про стягнення комісії є законною та обґрунтованою. У договорі передбачена разова комісія за видачу кредиту, що не суперечить чинному законодавству.

Відповідач була ознайомлена з її розміром та призначенням ще до підписання договору, тому, враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відсотків.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Позивач також просить стягнути 11 980,00 грн відсотків.

Відповідачка просить зменшити нараховані відсотки до 4 500,00 грн, посилаючись на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та на рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (абз. 2 п. 3.2. рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Суд враховує, однак не застосовує до спірних правовідносин рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, оскільки позивач не нараховував та не просив стягнути з відповідача неустойку як міру відповідальності за порушення зобов`язання, а просить стягнути нараховані відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписавши кредитний договір відповідачка погодилась з усіма умовами кредитного договору та правилами, підтвердила, що вона повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується дотримуватись їх, тому суд відхиляє доводи відповідачки про неспівмірність розміру нарахованих відсотків до тіла кредиту як недоведені.

Положення ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин щодо обумовлених сторонами процентів за користування кредитом, оскільки це положення стосується продукції, а також може бути заявлене лише в межах вимог про визнання цього положення Договору недійсним, яку у цій справі заявлено не було.

Перевіряючи правильність нарахування процентів, Суд встановив, що за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за ставкою 1% на день, тип ставки - фіксована (пункт 2.4. Договору).

Водночас Суд бере до уваги, що пунктом 5 розділу І Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п`ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %"

Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %", тобто починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- денна ставка не більше 1%.

У справі, що розглядається, Договір про споживчий кредит із Відповідачем був укладений 01.01.2025, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Здійснивши аналіз умов цього договору, Суд встановив, що визначена договором фіксована процентна ставка у розмірі 1% на день повністю відповідає імперативним вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", а нарахування відсотків здійснювалось виключно в межах строку договору погодженого сторонами (по 23.04.2025 включно), тому позов в частині стягнення нарахованих відсотків у розмірі 11 980,00 грн є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування за статтею 625 ЦК України

Позивач просить стягнути 5 500,00 грн заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і на момент ухвалення рішення.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обовязку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Враховуючи, що заявлений Позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних повністю припадає на період дії воєнного стану в Україні, Відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

За таких обставин, вимоги про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають.

Суд оцінює доводи відповідачки щодо нечитабельності тексту Кредитного договору через дрібний шрифт як недоведені, оскільки договір було укладено в електронній формі через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця. При укладенні договору в електронній формі споживач має безперешкодну можливість ознайомитися з текстом договору. Підписанням договору одноразовим ідентифікатором Відповідачка підтвердила, що повністю ознайомлена та погоджується з усіма його умовами.

Щодо посилань Відповідачки на скрутне матеріальне становище та воєнного стану в Україні.

Відповідачка у відзиві зазначає, що має скрутне матеріальне становище, пов`язане з необхідністю оплати медичних послуг для своєї рідної сестри ОСОБА_2 , оскільки сестра перебуває на її утриманні та потребує дороговартісного лікування. На підтвердження зазначеної обставини Відповідачка надала копію договору про надання медичних послуг та акт приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 75 100,00 грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (стаття 526 ЦК України).

За нормами цивільного права України, погіршення майнового стану, сімейні обставини чи хвороба близьких осіб не є юридичною підставою для звільнення боржника від виконання основного зобов`язання за договором або для зменшення суми боргу та нарахованих відсотків.

Посилання боржника на погіршення майнового стану, звільнення з роботи чи сімейні обставини не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань за кредитним договором і не спростовують обов`язку щодо повернення боргу.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази кровного споріднення між відповідачкою та ОСОБА_2 та доказів перебування ОСОБА_2 на утриманні відповідачки.

Відповідачка також зазначає, що затримка оплати виникла у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме введенням в Україні воєнного стану, що звільняє її від відповідальності.

Суд відхиляє ці доводи Відповідачки, оскільки кредитний договір укладено 01.01.2025, тобто під час дії на території України воєнного стану, а сам по собі факт введення воєнного стану не звільняє боржника від виконання його основного зобов`язання (повернення тіла кредиту, сплати нарахованих відсотків та комісії). Жодних належних, допустимих та достовірних доказів прямого впливу воєнних дій на неможливість виконання відповідачем обов`язків за цим договором Відповідачкою надано не було.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з мотивів та розрахунку, наведеного Судом.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 169,03 грн, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись нормами ст. 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 24 180,00 грн, судовий збір у розмірі 2 169,03 грн, разом - 26 349,03 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Маркєлова