Рішення № 139461963, 02.09.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1080/26

Провадження № 2/740/2724/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

Головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьомінй Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Ніжині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживичий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

04 березня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду із вказаним позовом.

Позивач мотивує позов тим, що 19.11.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 19.11.2023-100000384, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 8000,00 грн на строк 28 днів, із процентною ставкою фіксованою незмінною у розмірі 1,35% за 1 день користування кредитом, із комісією, пов`язаною з наданням кредиту у розмірі 1200,00 грн. Указаний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору. За цим договором кредитодавець зобов`язувався надати кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Однак ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 12224,04 грн, з яких: 8000,00 грн тіло кредиту; 3024,04 грн нараховані проценти, 1200,00 грн комісія. Оскільки відповідачка своїх зобов`язань за договором кредиту не виконала, позивач просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12224,04 грн та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2026 року ухвалено рішення про частково задоволення позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 липня 2026 року скасовано заочне рішення у справі за позовом Товариста з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розгляд справи призначено на 14 год 15 хв 02 вересня 2026 року.

ОСОБА_1 посилається на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів саме їй, а також їх зарахування на її рахунок. До позовної заяви не долучено ніякого бухгалтерського документу про надання та отримання нею кредиту.

У якості доказу переказу є квитанція, однак отримувач коштів не зазначений, як і повний розрахунковий рахунок картки, на який було перераховано кошти. Зауважила, що ніколи не користувалася АТ КБ «ПриватБанк», клієнтом цього банку не була, відкритих/закритих рахунків в даній банківській установі не має. У задоволенні позову просила відмовити.

У судове засідання представник позивача не з`явився.

Відповідачка подала заяву про розгляд справи без її участі, просила у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вони є необґрунтованими та недоведеними.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор Н884 для підписання кредитного договору №19.11.2023-100000384.

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 видано кредитні кошти в сумі 8 000,00 грн згідно з кредитним договором № 19.11.2023-100000384, що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 19.11.2023.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит у сумі 8 000,00 грн; строк кредитування 28 дні; відсоткова ставка 1,35% за 1 день користування кредитом, комісія, пов`язана з наданням кредиту 15 % від суми кредиту та дорівнює 1200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст .207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» надало суду копію паспорту споживчого кредиту, копію пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), копію заявки на укладення Кредитного договору № 19.11.2023-100000384, Довідку-розрахунок, копію квитанції №2393139964 від 19.11.2023.

У кредитному договорі зазначено, що він підписаний позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) Н884.

Доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету ТОВ «Споживчий центр» суду не надало. Зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 не підтверджує підписання останньою кредитного договору в електронній формі.

Відомості про те, що відповідач пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету клієнта із зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту) підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписала договір одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про платіжні послуги», належними, допустимими, достатніми доказами не доведено і факту укладання кредитного договору саме відповідачкою не підтверджує.

Крім того, будь-який формуляр заяви на отримання кредиту, який би мав бути складеним і підписаним електронним підписом відповідачем, електронна ідентифікація (автентифікація) якої здійснена з дотриманням вимог Закону, та який би був підтверджений і сумнівів у суду не викликав, в матеріалах справи відсутній.

Будь-які документи, що підтверджують особу позичальника в матеріалах справи відсутні. Позивачем зазначено лише регламентований порядок заповнення анкети та укладання кредитного договору на веб-сайті надавача платіжних послуг.

Саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача.

На підтвердження факту надання ОСОБА_1 кредиту, ТОВ «Споживчий центр» надало копію квитанції №2393139964 від 19.11.2023 АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої перераховано кошти на платіжну картку НОМЕР_1 *50: 19.11.2023 08:14 на суму 8 000,00 грн, призначення платіжної операції: видача за договором № 19.11.2023-100000384, платник: швидкий кредит (а. с. 27). Відомостей або доказів, що кошти перераховані саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

З наданої суду копії квитанції слідує, що грошові кошти були перераховані через невстановленого посередника. Також, у наданому позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором.

Вказані вище, надані позивачем, документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Споживчий центр» коштів в сумі 8 000 грн на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .

Отже у матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку здійснювалося перерахування коштів за договором, а також первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за Кредитним договором № 19.11.2023-100000384.

Заповнення позичальником - відповідачем форми на сайті Товариства і зазначенням власної банківської картки не підтверджується будь-яким наданими позивачем доказами.

Згідно з Договором кредит надавався позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № 4149-49хх-хххх-6650 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.

У той же час, у матеріалах справи відсутні та суду не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів позичальнику відповідно до вимог ст. 526, 1054, 1088 ЦК України.

Відтак, у суді не доведено, що позичальнику надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах встановлених договором.

Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься.

Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено.

Разом з тим, стороною позивача не заявлялося клопотання про витребування від банківських установ, виписки з відкритих в банках особових рахунків ОСОБА_1 за період з 15.11.2023 по 25.11.2023.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21.07.2021 в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29.09.2022 у справі 857/7/22).

За таких умов, позивачем не доведено позовні вимоги, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладається на позивача.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

Керуючись ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О. В. Роздайбіда