Рішення № 139461828, 03.09.2026, Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/617/26

2/609/588/2026

03 вересня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді: Катерняк О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мацишиної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до відповідача: ОСОБА_1 вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи - не з`явилися,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. 15 червня 2026 року до Шумського районного суду Тернопільської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позов обґрунтовано тим, що 27 січня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 346678. За цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики. Таким чином, Відповідач уклав Договір позики № 346678 від 27.01.2025 із ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та Відповідачу передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, у розмірі 3900 грн.

23 липня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23072025. Згідно даного Договору факторингу 23.07.2025 року відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 346678 від 27.01.2025 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 12565,8 грн, із яких: 1. сума заборгованості за основною сумою боргу становить 3666 грн; сума заборгованості за відсотками становить 1099,8 грн; сума заборгованості за штрафними санкціями становить 7800 грн. З цих підстав, представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором № 346678 від 27.01.2025 у розмірі 12565,80 грн, а також 2662,40 грн сплаченого судового збору та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 19 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк на усунення недоліків, перелічених в ухвалі.

4. Після усунення представником позивача недоліків, ухвалою суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду на 11 серпня 2026 року.

5. Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року судовий розгляд справи відкладено на 03 вересня 2026 року через неявку відповідача.

6. Сторони в судове засідання не з`явились.

В позовній заяві окремим пунктом представник позивача клопоче про розгляд справи за відсутності представника товариства, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання двічі не з`явився, хоча судом вживались заходи для належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом надсилання ухвал суду про відкриття провадження, про відкладення розгляду справи, судових повісток про виклик до суду на зареєстровану адресу проживання. Однак на адресу суду повернувся поштовий конверт із вкладенням та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з довідкою АТ Укрпошта про невручення, по причині відсутності адресата. Крім того, відповідача повідомлялось шляхом розміщення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Про причини неявки відповідач суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності на адресу суду не скеровував, своїм правом на подання відзиву не скористався.

7. Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач ОСОБА_1 за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відсутній, інформації щодо своєї адреси суду не надав, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена йому належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

9. Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

10. Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що представник позивача проти заочного вирішення справи не заперечує, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

11. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

12. Судом встановлено, що 27 січня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 346678 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою).

Відповідно до п. 1 за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від Суми Позики.

У пункті 2 Договору перелічено параметри та умови Позики, параметри, її повернення та сплати Процентів.

Так, сума позики відповідно до п. 2.1. Договору становить 3900 грн. Строк позики відповідно до п. 2.2. Договору 30 днів. Процентна ставка відповідно до п. 2.3. Договору фіксована, діє протягом строку Договору та становить 0,01% в день. Комісія відповідно до п. 2.4. Договору становить 23,71% від суми Позики та складає 924,69 грн.

Дата надання позики 27.01.2025, дата повернення Позики 25.02.2025, денна процентна ставка 0,80% в день, проценти за понадстрокове користування позикою 5% за день, пеня 5% за день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1399,08%, орієнтовна загальна вартість позики 4836 грн.

Пунктом 4 Договору передбачено, що проценти за цим Договором нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня за датою надання Позики, на залишок Позики, виходячи із строку фактичного користування Позикою, до повного погашення заборгованості за Договором, включаючи день такого погашення. Комісія нараховується в дату надання Позики (в момент надання Позики), у визначеному п.п.2.4. п.2 Договору розмірі.

Пунктом 6 Договору визначено право позичальника на ініціювання укладення додаткового договору для продовження строку кредитування.

У п.30 договору зазначено реквізити ОСОБА_1 , в тому числі електронний платіжний засіб НОМЕР_1 .

Договір підписано відповідачем електронним підписом f8EU84.

13. Додатком №1 до договору позики №346678 від 27.01.2025 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Згідно із таблицею, дата видачі кредиту 27.01.2025, дата платежу 25.02.2025, сума кредиту 3900 грн, чиста сума кредиту за розрахунковий період 4836 грн, проценти за користування кредитом 11,31 грн, комісія за надання кредиту 924,69 грн, реальна річна процентна ставка 1399,08 грн, загальна вартість кредиту 4836 грн.

14. Відповідно до Довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» вбачається, що клієнт ОСОБА_1 (далі - Позичальник) був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» (Кредитор) відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VII. На електронну адресу позичальника 27.01.2025 було направлено одноразовий ідентифікатор f8EU84 для підписання Договору.

15. Платіжною інструкцією підтверджується, що 27.01.2025 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» здійснило переказ коштів сумою 3900 грн, як виплату кредиту на платіжну картку Івана Шевчука НОМЕР_1 .

16. Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надав Лист №20.1.0.0.0/7-260702/116499-БТ від 03.07.2026, у котрому йдеться про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 27.01.2025 було здійснено переказ коштів в розмірі 3900 грн, що відображено у Виписці за договором № б/н за період 27.01.2025-30.01.2025.

17. Такі ж положення щодо істотних умов договору містяться в Паспорті споживчого кредиту, який 27.01.2025 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 11L6zy.

18. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики №346678 від 27.01.2025, заборгованість відповідача станом на 23.07.2025 складає 12565,80 грн, з яких: 3666 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1099,80 грн сума заборгованості за відсотками; 7800 грн сума заборгованості по штрафним санкціям.

Крім того з розрахунку слідує, що ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» нараховувало відповідачеві відсотки за користування кредитом наступним чином:

З 28.01.2025 по 25.02.2025 в розмірі по 0,01% за кожен день, що становить 0,39 грн в день, загальним розміром 11,31 грн;

З 26.02.2025 по 27.03.2025 в розмірі 1% за кожен день, що становить 36,66 грн в день, загальним розміром 1099,80 грн.

Відповідачем в рахунок часткової оплати тіла кредиту, процентів та комісії 25.02.2025 внесено суму 1170 грн.

19. 23 липня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23072025. Згідно даного Договору факторингу 23.07.2025 року відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 346678 від 27.01.2025 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору Права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог.

20. Відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу №23072025 від 23.07.2025 слідує, що Позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 346678 від 27.01.2025 у розмірі 12565,80 грн, з яких: 3666 грн заборгованість по тілу, 1099,80 грн заборгованість по відсотках, 7800 заборгованість по пені.

ІV. Оцінка Суду.

Вирішуючи питання чи підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, суд виходить з такого.

21. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

22. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

23. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

24. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

25. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

26. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

27. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

28. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

29. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

30. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

31. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 підписано договір позики №346678 від 27.01.2025, шляхом підписання вказаного договору за допомогою електронного підпису.

32. В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

33. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

34. Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

35. Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

36. Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

37. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

38. У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

39. В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний договір позики за №346678 від 27.01.2025 року.

40. Встановлено та підтверджено зібраними у справі доказами, що позивач видав відповідачу кредит на суму 3900 грн.

Відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, допустив виникнення заборгованості та у встановлений строк коштів не повернув.

41. Встановлено, що погоджений сторонами у договорі строк кредитування становить 30 днів, з 27 січня 2025 року по 25 лютого 2025 року (п.2 договору), зі сплатою 0,01% в день.

Більше того, у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту визначено, що кредит надано на 30 днів з 27.01.2025 по 25.02.2025.

42. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про укладення угоди про продовження строку кредитування.

Тому, суд вважає, що позивач мав нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого пунктом 2 договору - 30 днів на суму 11,31 грн.

43. Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.

Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.

Тому, добросовісний кредитор, укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

44. У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, а не продовження строку кредитування.

Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування є неправомірним.

Враховуючи те, що строк кредиту закінчився 25 лютого 2025 року та на наступний строк не пролонгувався, вимоги про стягнення процентів у розмірі нарахованому після 25 лютого 2025 року є неправомірними.

Разом з тим, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості за тілом (234 грн), повну суму за відсотками (11,31 грн) та повну суму комісії (924,69 грн), заборгованість відповідача за кредитом становить 3666 грн (3900+11,31+924,69-234-11,31-924,69).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Отже, після 25.02.2025 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» не мало права продовжувати нарахування договірних процентів.

45. Від ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно Договору відступлення та витягу з Реєстру боржників.

Докази про те, що вказаний договір визнаний недійсним чи його дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.

46. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

47. Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

48. За правилами ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

49. Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

50. Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

51. За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» заборгованості за Договором позики №46678 від 27 січня 2025 року у розмірі 3666 грн, яка складається із тіла кредиту, оскільки відсотки сплачено.

52. Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.

53. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

54. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір поширюється дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення із відповідача неустойки в розмірі 7800 грн слід відмовити.

55. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №346678 від 27.01.2025 у розмірі 3666 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3666 грн.

У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з наведених вище підстав.

56. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

57. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

58. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

59. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

60. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 346678 від 07.05.2026.

Позов задоволено частково на суму 3666 грн, що становить 29,17% від заявленої суми.

Судовий збір у сумі 776,62 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір у сумі 1885,78 грн (70,83% від заявленої суми) слід покласти на позивача.

61. Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

62. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

63. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду: Договір №43657029/01 від 02.01.2026 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та АО «Сергія Пошелюзного»; Додаткову угоду №346678 до Договору про надання правової допомоги від 31.03.2026; Акт про надання послуг №346678 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026; Детальний опис робіт (наданих послуг), де загальна вартість робіт складає 6000 грн.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.

64. Суд враховує, що відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки розгляд справи здійснювався шляхом постановлення заочного рішення.

Разом з тим суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, невеликий обсяг наданих суду доказів, відсутність значної кількості процесуальних документів, поданих під час розгляду даної справи, та відсутність представника позивача у судових засіданнях під час розгляду справи.

При цьому при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

З урахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн, які позивач поніс у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а також відповідають критеріям співмірності, реальності та справедливості.

65. Ураховуючи часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 1166,80 грн (29,17% від загальної суми).

З цих підстав,

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 207, 512, 526, 549, 551, 610-612, 625, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Винести заочне рішення.

2.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики задовольнити частково.

3.Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» заборгованість за Договором позики №346678 від 27.01.2025 у розмірі 3666 (три тисячі шістсот шістдесят шість гривень) грн.

4.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС»» 776,62 (сімсот сімдесят шість гривень 62 копійки) сплаченого судового збору та 1166,80 (одна тисяча сто шістдесят шість гривень 80 копійок) понесених витрат на правову допомогу.

5.У решті позовних вимог відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 03 вересня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК