Рішення № 139461302, 03.09.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/1158/25

2/467/33/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретарів Скорнякової С.В., Сідень Є.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Сорочана В.О.,

представників відповідача Шавлуташвілі Г.Т.,

Ніколенко В.В.,

ОСОБА_2 ,

представника третьої особи

Південноукраїнської міської ради Нестеренко І.В.,

представника третьої особи

первинної профспілкової організації Бондаренка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Південноукраїнська міська рада Миколаївської області, Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської об`єднаної організації профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України, про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

в с т а н о в и в :

19.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради (КНП «ЮМБЛ»), в якій просила:

Визнати протиправним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради № 133/01-01 від 10.12.2024 «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису»;

Визнати протиправним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради №180-О (РОЗПОРЯДЖЕННЯ) про припинення трудового договору (контракту) від 26.05.2025 та поновити її на роботі;

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу;

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради моральну шкоду внаслідок незаконного звільнення в розмірі 120 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним чином.

26.05.2025 позивачку, завідувачку жіночої консультації, лікаря-акушер-гінеколога КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_1 звільнено з роботи шляхом скорочення штату працівників на підставі Наказу №180-О (РОЗПОРЯДЖЕННЯ) про припинення трудового договору (контракту. Ознайомившись 25.03.2025 з наказом № 133/01-01 від 10.12.2024 «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису» КНП «ЮМБЛ» та 26.05.2025 з наказом (РОЗПОРЯДЖЕННЯМ) №180-О про припинення трудового договору (контракту) від 26.05.2025, позивачка вважає їх протиправними, такими, що видані з грубим порушенням норм та приписів КЗпП України, видані в спосіб фактичного зловживання своїми службовими повноваженнями з боку директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_3 з особистих мотивів та помсти через незгоду у сприянні передачі в оренду будівлі жіночої консультації комерційним структурам.

Наказ директора КНП «ЮМБЛ» №133/01-01 від 10.12.2024 містить завідомо неправдиву інформацію у своїй преамбулі де зазначено: «Враховуючи рекомендації та пропозиції Южноукраїнської міської ради, як засновника КНП «ЮМБЛ» в особі її депутатів та Управління охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради, як органу управління Підприємства, виробничу необхідність, з метою оптимізації організації праці відповідно обслуговуванню наявної кількості пацієнтів, які потребують надання медичних послуг згідно договорів з НСЗУ та на платній основі, для забезпечення збалансованості витрат та доходів КНП «ЮМБЛ» без зниження доступності та зменшення якості медичних послуг, що надаються, керуючись ч. 3 ст. 64 ГК України, п.п. 8.1.-8.3. розділу 8 Статуту КНП «ЮМБЛ», затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради №507 від 23.06.2021, п.п.19 п.6 Контракту з директором КНП «ЮМБЛ» ЮМР, розділом III між адміністрацією та Первинною організацією профспілки Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради на 2022-2025 роки, затвердженого зборами трудового колективу Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради 16 червня 2022 року, схваленого на засіданні трудового колективу 16 червня 2022 року, ст.ст. 43,49-2 КЗпП України, з рекомендації депутатів Южноукраїнської міської ради, наказую: з 13.03.2025 року скоротити посади згідно списку (далі вказаний список посад)».

Так, відповідно до Статуту КНП «ЮМБЛ», керівник розробляє, затверджує та погоджує з Уповноваженим органом штатний розклад Підприємства. Уповноваженим органом управління Підприємства є Управління охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради, що є головним розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до Положення про Управління охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради, управління погоджує штатний розпис та зміни до нього підприємствам охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради (перед погодженням з заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради відповідно до розподілу обов`язків).

Водночас за інформацією, наданою Південноукраїнською міською радою, питання щодо внесення змін до організаційної структури та штатного розпису або скорочення штатних одиниць КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» не належить до повноважень Південноукраїнської міської ради, рішення з цього питання не приймалося Південноукраїнською міською радою.

Управління охорони здоров`я Південноукраїнської міської ради повідомило, що Положенням про управління охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради не передбачено надання рекомендації та пропозиції щодо структури та штатної чисельності комунальних підприємств охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради, в тому числі вчинення будь-яких дій щодо оптимізації штатного розпису, або скорочення. Управлінням не надавалися й не могли бути надані рекомендації та пропозиції змін до штатного розпису, які передбачені наказом «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису» №133/01-01 від 10.12.2024. Станом на 04.02.2025 до Управління не надходили та не погоджувалися зміни до штатного розпису КНП «ЮМБЛ» відповідно до змін, які передбачені наказом «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису» №133/01-01 від 10.12.2024.

Голова профільної депутатської постійної комісії Південноукраїнської міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров`я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови, прав національних меншин, міжнародного співробітництва, інформаційної політики, молоді, спорту, туризму та реінтеграції ветеранів ОСОБА_4 на запит позивача повідомила, що рекомендації та пропозиції щодо внесення змін до організаційної структури та штатного розпису або скорочення штатних одиниць КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Постійною комісією Південноукраїнської міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров`я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови, прав національних меншин, міжнародного співробітництва, інформаційної політики, молоді, спорту, туризму та реінтеграції ветеранів не надавались.

Натомість, Постійною депутатською комісією, засідання якої відбулось 01.11.2024 директору КНП «ЮМБЛ» Лупову С.І. була надана рекомендація «надати чіткий план щодо поліпшення, оптимізації, модернізації, реорганізації КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня», а на 54-й сесії Південноукраїнської міської ради, яка відбулась 28.11.2024 було виділено кошти з міського бюджету на заробітну плату працівникам КНП «ЮМБЛ» ЮМР.

Після видання директором КНП «ЮМБЛ» ЮМР Луповим С.І. наказу №133/01-01 від 10.12.2024 Південноукраїнська міська рада на 55-й сесії, яка відбулась 19.12.2024 року за пропозицією депутата ОСОБА_4 видала протокольне доручення КНП «ЮМБЛ» ЮМР ОСОБА_3 подати у січні 2025 року Статут КНП «ЮМБЛ» на затвердження міської ради. Зареєструвати до 01.03.2025 року зазначений Статут та до того часу не вчиняти дій щодо оптимізації чи скорочення штатної чисельності КНП «ЮМБЛ».

Після грубого невиконання директором КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_3 протокольного доручення Південноукраїнської міської ради, на засіданні Постійної комісії Південноукраїнської міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров`я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови, прав національних меншин, міжнародного співробітництва, інформаційної політики, молоді, спорту, туризму та реінтеграції ветеранів, яка відбулась 23.01.2025 року, була прийнята Рекомендація директору КНП «ЮМБЛ» призупинити дію наказу від 10.12.2024 року №133/01-01 щодо скорочення працівників КНП «ЮМБЛ».

Проте, директор КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_3 не відреагував на рекомендацію та продовжив процедуру скорочення.

Відповідно до п.1.3. Статуту КНП «ЮМБЛ» Засновником Підприємства є Южноукраїнська міська рада, згідно з п.1.6. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику. Директор КНП «ЮМБЛ» є посадовою особою юридичної особи публічного права, яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, здійснює свої повноваження на підставі Конституції України, законодавства України, що регулює діяльність державних та комунальних установ та Статуту підприємства. Відповідно до ст.140 Конституції України органи місцевого самоврядування мають право на вирішення питань місцевого значення, а також зобов`язані забезпечувати виконання рішень своїх органів і організацій. Відповідно, порушення такого рішення, як протокольне доручення міської ради, може свідчити про недотримання принципів законності та підзвітності органам місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 59 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування (зокрема, міська рада) мають право видавати рішення та доручення, обов`язкові для виконання органами та посадовими особами, що належать до їх компетенції. У разі невиконання протокольного доручення міської ради, директор може порушити це положення. Зокрема, ст. 59 цього закону вимагає, щоб керівники установ, підконтрольних органам місцевого самоврядування, діяли відповідно до рішень та доручень цих органів. Невиконання протокольного доручення депутатів міської ради про подання на затвердження Статуту та не вчиняти дії щодо оптимізації (скорочення) працівників призводить до видатків, пов`язаних з необхідністю виплачувати кошти при скороченні, що зменшує обсяг обігових коштів підприємства та призводить до зростання потреб у фінансуванні лікарні з боку міського бюджету.

В період з 08.01.2025 по 01.03.2025 керівництво КНП «ЮМБЛ» не виконало доручення Засновника та вчиняло дії, пов`язані зі скороченням працівників, попередивши їх про майбутнє звільнення та, в подальшому, незаконно звільнивши їх з роботи.

Таким чином, посадова особа КНП «ЮМБЛ» видала завідомо неправдивий офіційний документ, Наказ №133/01-01 «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису» від 10.12.2024 та внесла до офіційного документу завідомо неправдиві відомості у зв`язку з чим позивач вважає даний наказ незаконним та таким, що тягне за собою незаконність всіх наступних документів, що видані на підставі та на виконання наказу №133/01-01 від 10.12.2024.

Щодо порушення приписів КЗпП України, допущених відповідачем під час процедури звільнення відповідачки.

17.01.2025 на її електронну скриньку надійшов лист від КНП «ЮМБЛ», засвідчений електронним підписом директора Лупова С.І. в якому був наказ №34-О «Про персональне попередження працівника про майбутнє звільнення за скороченням штату» від 10.01.2025, наказ №33-О «Про персональне попередження працівника про майбутнє звільнення за скороченням штату» від 10.01.2025 та додаток №1 з переліком вакантних посад.

24.03.2025, після виходу на роботу з лікарняного, ОСОБА_1 було письмово персонально попереджено про майбутне звільнення із займаної посади відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказом КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» №34-0 від 10.01.2025, проте, з переліком вакантних посад її ознайомили лише через 10 днів після попередження про звільнення, тобто 03.04.2025 року.

На виконання п.2 наказу від 10.01.2025 №34-О «Про персональне попередження працівника про майбутнє звільнення за скорочення штату», відповідачку було повідомлено, що станом на 03.04.2025 на підприємстві наявні вакантні посади, на зайняття яких вона може претендувати з урахуванням кваліфікації, серед яких: лікар-акушер-гінеколог (декретної відпустки) кількість штатних одиниць «1» та лікар-акушер-гінеколог «0,25» кількість штатних одиниць, одну з яких запропоновано обрати. На запропоновані вакантні посади відповідач не погодилась, так як лікар-акушер-гінеколог кількість штатних одиниць «1» відповідає кваліфікації та досвіду, але є тимчасовою посадою через декретну відпустку основного працівника. Щодо посади лікаря-акушер-гінеколога «0,25» кількість штатних одиниць не відповідає повній зайнятості, що позбавляє належної для кваліфікації відповідача та її досвіду заробітної плати.

Повторно 16 та 26 травня 2025 року відповідача повідомлено про наявність вакантних посад, зокрема, лікар-акушер-гінеколог (декретної відпустки) кількість штатних одиниць «1» та лікар-акушер-гінеколог «0,25» кількість штатних одиниць, на запропоновані вакантні посади відповідач не погодилась, з тих же підстав.

Наказом №180-О від 26.05.2025 було припинено трудовий договір з ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.

ОСОБА_1 зазначила, що має 24 роки професійного досвіду, має подяки та нагороди, не допускала порушень трудової дисципліни.

За рівних умов продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, в тому числі, працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат (п. 10 ст. 42 КЗпП).

Тож, ОСОБА_1 , будучи особою передпенсійного віку, маючи високу кваліфікацію, досвід, винагороди та подяки, продуктивність, яка не поступається іншим працівникам, має переважне право на залишення на роботі.

Крім того, положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Зазначених вимог відповідач не дотримався, оскільки запропоновані вакантні посади в Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» хоч і відповідають досвіду та кваліфікації, але ж одна лікар-акушер-гінеколог кількість штатних одиниць «1» є тимчасовою (декретна відпустка основного правника), а друга лікаря-акушер-гінеколога «0,25» кількість штатних одиниць не відповідає повній зайнятості, що позбавляє належної для кваліфікації відповідача та її досвіду заробітної плати. В порушення норм трудового законодавства відповідачем не було враховано при звільненні переважне право позивачки на залишення її на роботі.

Крім того, 04.03.2025 в КНП «ЮМБЛ» вивільнилась посада завідувача інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики, яку займала ОСОБА_5 . Натомість, 05.03.2024 року керівник КНП «ЮМБЛ» ЮМР своїм наказом скоротив зазначену вакантну посаду, хоча зобов`язаний був запропонувати вакантну посаду позивачці.

Таким чином, під здійснення процедури звільнення ОСОБА_1 з роботи відповідач порушив вимоги ч. 1 ст. 40, ч. 1,3 ст. 49-2 КЗпПУ.

Відповідач також порушив вимоги ст. 44 КЗпП України, оскільки в наказі №180-О про припинення трудового договору від 26.05.2025 була відсутня сума вихідної допомоги, яка повинна бути зазначена в документі. Окрім цього в наказі невірно зазначена причина звільнення: Наказ від 10.12.2024 №133/01-01 «Про зміни організації та штатного розпису КНП «ЮМБЛ», що не збігається з первинним документом в якому зазначено Наказ №133/01-01 «Про зміни організаційної структури та штатного розпису» від 10.12.2024.

Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що її звільнення відбулося з особистих мотивів та помсти з боку директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_3 через її незгоду у сприянні передачі в оренду будівлі жіночої консультації комерційним структурам: Так, навесні 2022 року її викликав до свого кабінету директор КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_6 та запропонував допомогти йому у питанні щодо вивільнення будівлі жіночої консультації від медичного персоналу та обладнання для передачі її в оренду комерційним структурам. Їй було запропоновано разом з колективом переїхати у приміщення на першому поверсі будівлі, де розташовується адміністрація лікарні. Директор КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_6 обіцяв зробити ремонт, а працівників адміністрації перевести в приміщення поліклініки на один з поверхів. Як завідуюча жіночої консультації ОСОБА_1 висловила директору свої зауваження та аргументовану незгоду, оскільки даний переїзд фактично неможливий, тому що в приміщені жіночої консультації розташовані операційний блок, денний стаціонар, апарат УЗД, кабінети гінекологів, дитячого гінеколога, школа відповідального батьківства, лікарня доброзичлива до дитини, лікарня доброзичлива до молоді, реєстратура з медичним картками пацієнтів. Дані аргументи директор не сприйняв. Після цієї розмови відносини позивачки з директором КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_7 погіршилися, на неї почав вчинятися систематичний тиск, погрози звільнення з роботи, цькування, дискримінація, переслідування та трудовий мобінг. Відношення до неї з боку директора ОСОБА_8 , головного бухгалтера ОСОБА_9 , начальника відділу кадрів ОСОБА_10 , т.в.о. медичного директора ОСОБА_11 та голови профспілкового комітету Ірини Берикул стали напруженими, а їх ставлення змінилось на негативне, що виражалося в ігноруванні робочих моментів та навіть перешкоджанні в роботі. На медичних нарадах директор ОСОБА_6 ставився до позивачки зухвало, неодноразово казав писати заяву на звільнення без будь яких пояснень. 26.10.2023 відбулися безпрецедентні та зухвалі дії з боку директора, який прийшов на медичну нараду в жіночу консультацію та заявив, що його кабінет тепер буде в будівлі жіночої консультації. Він зайняв кабінет «школи відповідального батьківства», в якому проводилась підготовка вагітних матерів до пологів з чоловіками та у зв`язку з тим, що директор КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_6 фактично захопив кабінет «школи відповідального батьківства», зайняття припинились. Станом на сьогоднішній день, кабінет «школи відповідального батьківства» зачинений, ключі від нього знаходяться у директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_8 .

Після складення працівниками Управління стратегічних розслідувань Національної Поліції в Миколаївській області протоколу про корупційне правопорушення щодо ОСОБА_8 , пов`язаного з тим, що він віддав в оренду приміщення лікарні ТОВ «Алекс медінвест», керівником якого є батько його дружини ОСОБА_12 , позивачка зробила висновок, що будівля жіночої консультації йому була потрібна для особистих приватних справ.

31.01.2025, коли позивачка перебувала на лікарняному, директор КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_6 видав наказ, відповідно до якого безпідставно були опломбовані кабінети школи відповідального батьківства, УЗД, завідувачки жіночої консультації, старшої акушерки та інших приміщень. Своїми діями керівництво КНП «ЮМБЛ» викликало резонанс в м. Південноукраїнськ та поставило під загрозу доступність та якість надання медичних послуг жінкам, вагітним, породіллям та юному поколінню, яке переходить в доросле життя.

27.02.2025 без дозволу та відома позивачки, адміністрація КНП «ЮМБЛ» зламала замок на дверях кабінету позивачки та начебто проводила інвентаризацію. Інвентаризація вже проводилась у 2024 році, тому наказ керівництва про ще одну інвентаризацію вважає це тиском на неї через незгоду щодо передачі будівлі жіночої консультації в оренду комерційним структурам. Заступник директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_13 , яка відповідає за господарські питання лікарні, розпоряджень про демонтаж замків не надавала, тому вона викликала поліцію за номером 102. В кабінеті позивачки знаходилися 5-6 осіб, якими керувала начальник відділу кадрів ОСОБА_14 . В кабінеті відчиняли шафи, переглядали особисті речі позивачки. Як засвідчено на відеозаписі події, працівниця жіночої консультації ОСОБА_15 заявила, що фактично проводиться обшук, а не інвентаризація.

Старша акушерка ОСОБА_15 та молодша медична сестра ОСОБА_16 були доведені до відчаю, оскільки це не перший випадок психологічного тиску на колектив.

24.03.2025 позивачка звернулась до директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_3 з поясненнями щодо тиску на неї, оскільки до її кабінету зайшла начальник відділу кадрів ОСОБА_2 та почала вимагати підписати відповідь на її звернення, примушувала позивачку та чинила тиск, здійснювала таким чином трудовий мобінг. Вважає, що протизаконні дії директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_3 пов`язані виключно з особистими мотивами та помстою за її незгоду щодо сприяння передачі в оренду будівлі жіночої консультації.

Щодо стягнення моральної шкоди позивачка зазначила, що безпідставне звільнення і порушення її трудових прав відповідачем заподіяли їй значної моральної шкоди. Незаконні дії (наказ про скорочення та звільнення) керівника КНП «ЮМБЛ» нанесли їй душевних страждань, принизили в очах колективу жіночої консультації, співробітників медичного закладу, викликали у них підозру у чесності і порядності позивачки. Весь цей час позивачка перебуває у стресовому стані через втрату посади (яку обіймала більше 20-ти років), авторитету, ділової репутації та поваги серед друзів і колег. Позивачці залишалось допрацювати лише пів року до пенсії. Але керівництво лікарні цинічно звільнило її, щоб максимально принизити перед колективом. Позивачкою втрачено душевний спокій, вона постійно перебуває у роздратованому стані та стані депресії. Звільнення з роботи призвело до втрати позивачкою нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, погіршення матеріального стану, необхідністю докладання додаткових зусиль для організації свого життя і життя її сім`ї. Після публікацій в мережі інтернет про скорочення її посади керівництвом КНП «ЮМБЛ» стан її здоров`я погіршився. Після страждань та нервового зриву з 06.01.2025 року по 31.01.2025 року позивачка втратила працездатність та перебувала на лікуванні з діагнозом (неврологія): спинний синдром з іррадіацією болю. Після дзвінків з КНП «ЮМБЛ» та листів на електронну пошту, з повідомленням по скорочення її посади позивач сильно перенервувала, їй стало погано, вона втратила свідомість та впала. Внаслідок чого 03.02.2025 їй поставили діагноз: дисторсія лівого колінного суглоба. Гемартроз лівого колінного суглоба. Пошкодження внутрішніх структур лівого колінного суглоба. На лікарняному вона перебувала з травмою колінного суглобу до 21.03.2024. Після систематичного цькування, тиску, погроз про звільнення, приниження її перед колективом, опломбування її кабінету та фактично обшуку в ньому, видання керівництвом незаконного наказу про скорочення, який почали обговорювати в місцевих ЗМІ та соціальних мережах, та її звільнення з посади, стан здоров`я позивачки так і не покращився, внаслідок чого завдану моральну шкоду оцінює в 120000 гривень.

Оскільки завірену копію наказу №133/01-01 від 10.12.2024 позивачка отримала 25.03.2025, відлік тримісячного строку позовної давності для його оскарження не є пропущеним. Також позивачкою наведено правове обґрунтування позову та судову практику у подібних правовідносинах.

Ухвалою судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24.06.2025 у справі відкрито провадження. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.09.2025 задоволено самовідвід.

Розпорядженням в.о. голови Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24.09.2025 цивільну справу №486/1158/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди передано на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02.10.2025 провадження у справі відкрито, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу при цьому встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для надання до суду відзиву на позовну заяву.

15.10.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провавдження у справі в частині вимоги про визнання протиправним та скасувння наказу №133/01-01 від 10.12.2024.

20.10.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву.

21.10.2025 представник відповідача звернувся з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву, разом з тим повторно надав відзив аналогічного змісту.

Порядок обчислення процесуальних строків регламентований положеннями ст. 122 ЦПК України. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно положень ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Положеннями ч. 3 ст. 124 ЦПК України визначено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до реєстру підтверджень про отримання документу з «Електронного суду», ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 03.10.2025. Отже, відлік строку для подання відзиву належить рахувати з наступного дня після цієї події, тобто з 04.10.2025. Таким чином, закінчення п`ятнадцятиденного строку для подання відзиву припадає на суботу, 18.10.2025, що є вихідним днем. Отже, відповдно до положень ч. 3 ст. 124 ЦПК України останнім днем строку є 20.10.2025.

Враховуючи наведене, судом прийнято відзив відповідача, поданий 20.10.2025 року, а клопотання про поновлення строку на його подання залишене без розгляду.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Ніколенко В.В. зазначила, що відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача повністю.

Вимога про визнання протиправним та скасування наказу №133/01-01 «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки рішення про структуру, чисельність, штат є управлінською компетенцією роботодавця, а суд у трудових спорах не оцінює доцільність таких рішень і не втручається в управління підприємством; належний предмет судового контролю законність підстав та процедур звільнення.

Наказ №133/01-01 видано в межах компетенції керівника установи, питання оптимізації та скорочення персоналу КНП «ЮМБЛ» неодноразово піднімалось на нарадах, комісіях і сесіях, де лунали усні пропозиції й рекомендації щодо оптимізації видатків, у т.ч. шляхом зменшення окремих посад, при цьому письмові рішення ради щодо затвердження конкретних змін до штату не приймалися, так як визначення організаційної структури, чисельності та затвердження штатного розпису належить до управлінських повноважень підприємства/керівника, а не ради.

На сесії 19.12.2024 депутати надали протокольне доручення подати Статут і до 01.03.2025 утриматись від дій з оптимізації/скорочення, водночас спірний наказ є внутрішнім управлінським актом роботодавця. У силу Статуту КНП «ЮМБЛ» та ч. 3 ст. 64 ГК України директор самостійно визначає організаційну структуру, граничну чисельність і затверджує штатний розпис; судова практика підтверджує, що суд не втручається у доцільність таких рішень (висновки суду у справі № 486/379/25 - Ухвала Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27.02.2025 року).

Отже, навіть якщо окремі органи/посадові особи не надсилали письмових рекомендацій, сам факт посилання в преамбулі на наявні усні рекомендації/ пропозиції та об`єктивну виробничу необхідність жодним чином не нівелює повноваження директора і не робить управлінський акт нечинним.

Крім того, згідно актів Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 03.03.2025 №ПД/МК/3108/006 та від 04.04.2025 року №ПД/МК/5353/006 складених за результатами проведення (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду в КНП «ЮМБЛ» за перевірений період з 01.10.2024 по 26.02.2025 року та за перевірений період з 27.02.2025 по 26.03.2025 року було встановлено відсутність порушень вимог законодавства.

У зв`язку з викладеним представник відповідача просила відмовити у задоволенні або закрити провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу КНП «ЮМБЛ» №133/01-01 від 10.12.2024 «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису».

Щодо дотримання процедури звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за наказом №180-О від 26.05.2025 представником відповідача зазначено, що 10.01.2025 видано наказ № 34-О «Про персональне попередження працівника про майбутнє звільнення за скороченням штату» стосовно ОСОБА_1 , до наказу додано перелік наявних вакантних посад для переведення відповідно до освіти і кваліфікації. З огляду на перебування ОСОБА_1 на лікарняному (06.0121.03.2025), відповідь на її заяву від 10.01.2025 разом із матеріалами та копіями наказів було надіслано рекомендованим поштовим відправленням (Укрпошта № 5500100025397 від 10.01.2025), однак через закінчення строку зберігання лист повернувся 24.01.2025 до відправника через неотримання адресатом.

17.01.2025 на електронну скриньку позивачки направлений лист від КНП «ЮМБЛ», засвідчений електронним підписом директора Лупова С.І. в якому був наказ №34-О «Про персональне попередження працівника про майбутнє звільнення за скороченням штату» від 10.01.2025 року, наказ №33-О «Про персональне попередження працівника про майбутнє звільнення за скороченням штату» від 10.01.2025 року та додаток №1 з переліком вакантних посад.

24.03.2025, після виходу з лікарняного, ОСОБА_1 як завідувача жіночої консультації, лікаря-акушера-гінеколога було письмово персонально попереджено про майбутне звільнення із займаної посади відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказом КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» №34-0 від 10.01.2025. Зазначене визнається ОСОБА_1 , водночас вона стверджує, що з переліком вакантних посад її ознайомили лише через 10 днів після попередження про звільнення, тобто 03.04.2025. Зазначене твердження відповідачем заперечується, оскільки 24.03.2025 позивач ознайомилася з наказом №34-0 від 10.01.2025, додатком №1 до якого і є перелік вакантних посад, про що йдеться у пункті 2 наказу на першій сторінці, де й розписалася позивачка.

Окрім первісного переліку вакансій (Додаток №1 до наказу № 34-О від 10.01.2025), з яким Позивачка була ознайомлена 17.01.2025 та 24.03.2025, ОСОБА_1 неодноразово надавалися оновлені переліки вакантних посад станом на різні дати у період процедури скорочення, зокрема: 03.04.2025, 30.04.2025, 16.05.2025 та 26.05.2025 останнє оновлення переліку вакантних посад у день видання наказу про припинення трудового договору, що підтверджує, що пропозиції переведення робилися до останнього моменту.

За змістом рішення первинної профспілкової організації КНП «ЮМБЛ» (Протокол №80 від 30.04.2025), подання роботодавця у зв`язку зі скороченням на підставі наказу №133/01-01 не підлягає розгляду по суті профкомом, оскільки ст. 43 КЗпП України згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 2136-ІХ від 15.03.2022 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану не застосовується, крім випадків звільнення обраних до профспілкових органів.

Наказ № 180-О визначає підставу звільнення ОСОБА_1 скорочення чисельності та штату (п. 1 ст. 40 КЗпП), посилання на наказ № 133/01-01 від 10.12.2024, Протокол профкому № 80 від 30.04.2025, і містить положення про вихідну допомогу та компенсацію невикористаної відпустки. Дата звільнення, 26.05.2025, є першим робочим днем після спливу двомісячного строку від дня попередження позивачки про вивільнення. Відповідно до ч. 5 ст. 241-1 КЗпП України, якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, днем закінчення строку є найближчий робочий день.

Щодо підстав для застосування ст. 42 КЗпП представником відповідача зазначено, що такі підстави відсутні, так як позивачка займала єдину керівну посаду «завідувача жіночої консультації, лікаря-акушера-гінеколога». На підприємстві не існувало іншої тотожної (ідентичної) керівної посади «завідувача жіночої консультації», з якою можна було б проводити порівняльний аналіз за ст. 42 КЗпП, натомість пропонувалися іншого виду посади лікаря-акушера-гінеколога, що відповідає обов`язку з працевлаштування за ст. 49-2 КЗпП: пропозиція будь-якої наявної роботи, яку працівник може виконувати, але не запускає механізм «переважного права» між різними за видом/рівнем посадами.

Щодо вакансії завідувача інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики представником відповідача зазначено, що рішення про зміну організаційної структури (виведення низки посад, у т.ч. завідувача інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики) було прийнято до звільнення з цієї посади працівника. До моменту фактичного звільнення особи, яка обіймала цю посаду ( ОСОБА_5 , звільнена 04.03.2025), вносити зміни в штатний розпис щодо виведення цієї ж посади було неможливо адже вона ще була зайнятою (не вільною). Саме тому наступного дня після звільнення (05.03.2025) у штатний розпис внесено зміни про виведення посади зі штату. Отже, посада була зайнята до 04.03.2025, а відразу після звільнення виведена зі штату. За таких обставин обов`язок за ст. 49-2 КЗпП пропонувати вакантну посаду завідувача інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики у Відповідача не виникав, оскільки вакансія в контексті ст. 49-2 КЗпП це реально наявна і вільна (не зайнята) посада, передбачена чинним штатним розписом.

Твердження позивачки про особисті мотиви директора, мобінг, незаконне опечатування кабінету, злам замків і перегляд особистих речей представник відповідача вважає безпідставними. Так, у період офіційної тимчасової непрацездатності позивачки, 31.01.2025 з території КНП «ЮМБЛ» з будівлі жіночої консультації було зафіксовано винесення великих сумок завідувачкою жіночої консультації ОСОБА_1 у супроводі підлеглого працівника. Цей факт зафіксований відеозаписом та поясненнями підлеглої позивачки молодшої медсестри жіночої консультації ОСОБА_17 . Захисне опечатування (пломбування) кабінету позивачки було здійснено винятково з метою збереження майна та документації закладу, щоб унеможливити подальший неконтрольований винос матеріальних цінностей до завершення перевірочних заходів. Позачергова інвентаризація була призначена на підставі внутрішнього наказу керівництва відповідача у зв`язку з ознаками підготовки до розтрати/виносу ТМЦ та у зв`язку із запланованим вивільненням матеріально-відповідальних осіб жіночої консультації. Доступ до кабінету, який є службовим приміщенням підприємства, надано інвентаризаційній комісії на підставі наказу директора КНП «ЮМБЛ». Проведення інвентаризації у службовому приміщенні не порушує прав працівника на приватність особистих речей за умови комісійності дій та належної фіксації (опис/акти), і відповідає меті охорони майна роботодавця. За результом інвентаризації комісією виявлено значні надлишки ТМЦ (медикаменти, матеріали тощо) на загальну суму 328055,00 грн, які не були оприбутковані належним чином; встановлено, що частина благодійної допомоги, наданої громадськими та благодійними організаціями, не відображалася в обліку та використовувалася за усними вказівками позивачки; зафіксовано ознаки системного списання ТМЦ у обсягах, що перевищують фактичне використання. Жодних персональних мотивів у вжитих заходах не було, дії адміністрації були спрямовані виключно на забезпечення збереження майна та дисципліни обліку, вони не стосувалися особистих взаємин з позивачкою і не мали ознак мобінгу.

Посилання Позивачки на події 26.10.2023 та «захоплення кабінету» директором не підтверджують наявність корисливого (особистого) інтересу, мова йде виключно про внутрішнє розпорядження приміщеннями в межах компетенції керівника закладу охорони здоров`я: керування комунальним майном, що закріплене за КНП на праві оперативного управління/користування. Твердження позивачки, що керівник установи зайняв кабінет «школи відповідального батьківства» не відповідає дійсності і не доводить жодної мети особистого збагачення або неправомірної вигоди.

Окрім того, події, на які посилається позивачка, віддалені у часі від процедури скорочення та звільнення.

Службовий кабінет є майном роботодавця, доступ до якого регламентується внутрішніми правилами і наказами; у разі службової необхідності (інвентаризація, аудит, забезпечення схоронності майна) роботодавець має право забезпечити доступ уповноважених осіб до приміщення, зафіксувавши дії комісійно. Наявність відеофіксації винесення сумок під час непрацездатності позивачки та офіційне опечатування (про що свідчать і додатки самої позивачки фото опломбування) створили обґрунтовані підстави для доступу комісії в службове приміщення з метою перевірки та інвентаризації.

Під час інвентаризації комісія діє щодо майна роботодавця (ТМЦ, медикаменти, обладнання, облік благодійної допомоги). У разі виявлення особистих речей працівника, вони не підлягають інвентаризації як активи підприємства, доступ до них здійснюється лише настільки, наскільки це об`єктивно необхідно для забезпечення доступу до ТМЦ підприємства, що зберігаються у службовому приміщенні. Таке обмежене торкання особистих речей, зумовлене службовою метою, не утворює складу неправомірного втручання в особисте життя, тим більше за комісійної форми дій та належного актування.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Позивачка заявляє вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що її нібито незаконно звільнено. Однак ця вимога є передчасною, оскільки її вирішення є похідним від основної вимоги про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Моральна шкода відшкодовується за наявності сукупності умов:

1) наявність шкоди;

2) протиправність поведінки;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою;

4) вина.

Зобов`язання щодо компенсації моральної шкоди виникає лише за наявності всіх цих елементів.

Причинний зв`язок між хворобою позивачки та діями відповідача відсутній. Погіршення здоров`я позивачки настало задовго до звільнення. У 2023 та 2024 роках Позивачка перебувала на лікарняних понад третину робочого часу. Тобто об`єктивно тривала захворюваність передувала процедурі скорочення і не могла бути спричинена наказом про зміну структури чи звільненням у травні 2025 року.

Процедура вивільнення була правомірною, отже відсутній елемент протиправності.

Доказова база Позивачки не містить медичних висновків, які б пов`язували конкретне погіршення здоров`я із подією звільнення (стрес, психотравма, дата настання тощо). Натомість є системна непрацездатність у 20232024, що розриває причинний ланцюг. Розмір заявленої суми 120 000 грн не підтверджений належним чином.

На підставі викладеного представник відповідача просив:

закрити провадження в частині вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №133/01-01 від 10.12.2024 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України;

у решті позовних вимог (наказ №180-О від 26.05.2025, поновлення, середній заробіток, моральна шкода) відмовити повністю, врахувати наступне:

визнати дотриманою процедуру попередження ОСОБА_1 про майбутнє звільнення та належне інформування про вакантні посади,

визнати відсутність порушення у частині погодження з профспілкою оскільки під час воєнного стану погодження за ст. 43 КЗпП не вимагається (крім працівників, обраних до профорганів),

врахувати, що звільнення відбулося 26.05.2025 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП з посиланням на наказ №133/01-01, Протокол №80 та з передбаченням вихідної допомоги та компенсацій що підтверджує формальну і матеріальну коректність оформлення припинення трудового договору,

відмовити у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди 120 000 грн як необґрунтованої та недоведеної (відсутні протиправність і причинний зв`язок; погіршення здоров`я має іншу природу та передувало звільненню),

визнати необґрунтованим розмір заявлених вимог, оскільки він не підтверджений жодним належним доказом інтенсивності/тривалості страждань.

В подальшому, з огляду на те, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 10.11.2025 у справі №486/774/25 у подібній справі ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12.09.2025 року в частині закриття провадження за позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу №133/01-01 від 10.12.2024 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, представники відповідача відмовились від підтримання заяви про закриття провадження, поданої 15.10.2025, а також від вимог відзиву у цій частині.

Ухвалою суду від 22.10.2025 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Південноукраїнську міську раду.

Ухвалою суду від 11.12.2025 задоволено клопотання позивача та представника відповідача про виклик свідків.

Ухвалою суду від 12.01.2025 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Первинну профспілкову організацію КНМ «ЮМБЛ» Южноукраїнської об`єднаної організації профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснювала, що працює в лікарні з 10.08.1992, з 05.02.2001 року на посаді завідувача жіночої консультації, стаж роботи на момент звільнення складав 33 роки 9 місяців, за роки роботи до дисциплінарної відповідальності не притягувалась та має численні заохочення. З наказом №133/01-01 від 10.12.2024 ані вона, ані працівники лікарні ознайомлені не були, тому на прохання працівників вона звернулась із запитом до керівництва лікарні, зокрема, і щодо отримання протоколів засідання профкому, на що відповіді не отримала. Профком у розгляді її скарги відмовив, повідомивши, що відсутня «правова основа». Їй відомо, що у грудні 2024 року відбулось декілька засідань профкому, та деякі члени профкому повідомили їй, що голосували проти скорочення. Також вона зверталася усно до голови профкому Берікул за роз`ясненнями та вона сказала, що скорочувати нікого не будуть. Вважає, що рішення профспілкового органу щодо її скорочення прийняте з порушенням її прав, так як питання вирішено без її участі, водночас у нказі про її звільнення наявне посилання на рішення профспілкового органу №80 від 30.04.2025. Також вона звернулась до начальника планово-економічного відділу лікарні із запитом на надання економічного обгрунтування скорочення працівників жіночої консультації, проте відповіді не отримала, що свідчить про порушення законодавства про звернення громадян. Про необ`єктивне ставлення до неї особисто свідчить те, що 31.01.2025 були опломбовані двері її робочого кабінету, кабінету УЗД та інших прмміщень, що свідчить про недопущення її, та інших працівників до роботи. Також для відслідковування її перебування в жіночій консультації таємно, без повідомлення працівників, вихідними днями 11-12 січня було встановлено відеоспостереження, на початку біля реєстратури, а потім на першому та другому поверхах. Факт пломбування робочого кабінету зафіксований актом обстеження за участі депутатів міської ради та відеозаписом. Також 31.01.2025 видано наказ про проведення позапланової інвентаризації, яка фактично була проведена тільки 25.02.2025, до цього часу кабінети були опечатані, хоча законодавство цього не передбачає. Під приводом інвентаризації фактично проведено обшук її кабінету, так як телефоном вона повідомила, що перебуває на консультації у м. Києві, та коли приїде, відкриє кабінет. Однак, був викликаний тесляр і двері були зламані. Кабінет після цього був відчинений дві доби. Привід для інвентаризації їй є незрозумілим, оскільки наприкінці 2024 року інвентаризація вже проводилась та порушень не виявлено. Акт за результатом інвентаризації складений тільки по кількості, залишки та ціна не вказані. Ще в липні та у жовтні ОСОБА_3 на планерці було запропоновано позивачці за власним бажанням звільнитись з посади завідувача жіночої консультації, а у випадку відмови погрожував оголошенням догани, на що позивачка направила службову записку з представленням позитивної статистики своєї роботи. Наведене свідчить про мобінг з боку керівника. Станом на 05.11.2024 скорочення штату працівників не планувалось, та таке скорочсення не є обумовленим відсутністю коштів на оплату праці, оскільки додаткові кошти щорічно виділялись міською радою. Крім того, вчиняти будь-які дії щодо оптимізації чи скорочення штату до 01.03.2025 до внесення змін до Статуту установи ОСОБА_3 було заборонено рішенням міської ради, а комісією міської ради з питань охорони здоров`я 23.01.2025 було рекомендовано призупинити дію наказу №133-01-01, проте зазначені рішення органу місцевого самоврядування керівником лікарні проігноровано в порушення законодавства. Також позивач вказувала, що її посаду скоротили як завідувача жіночої консультації і як лікаря, хоча як лакар вона мала переважне право на залишення на роботі поряд з іншими лікарями акушер-гінекологами, у тому числі як особа передпенсійного віку відповідно до п.33 Колективного договору. Призвільненні їй не було запропоновано всі посади, на які вона могла претендувати, зокрема, після звільнення особи з посади завідувача відділу інформаційно-аналітичного відділу статистики 04.03.2025, яку позивач мала право займати за своєю кваліфікацією, їй цю посаду не було запропоновано, а її одразу скоротили. Запропонована посада лікаря акушер-гінеколога була декретною, та працівник вже на той час вийшла на роботу з декретної відпустки, але не брала чергувань. 0,25 ставки лікря УЗД також тимчасова посада, так як працівник перебуває в ЗСУ. Перевчатися на інші посади вона не бачить сенсу, оскільки для цього потрібно витрачати кошти, але це є недоцільним, так як вона мала вже через 2,5 місяці йти на пенсію. Таким чином вважає, що зроблено було усе задля звільнення її з роботи. У штатному розписі при цьому наявно 46 вакантних посад, які можна було скоротити задля економії коштів, проте скорочено було 11 посад, де працювали люди, які чимось не вгодили адміністрації. Так, у позивачки родич брав участь у перевірці лікарні, медсестра фізіовідділення розмовляла з перевіряючим в коридорі та ОСОБА_2 це побачила, ОСОБА_18 повідомила правоохоронців щодо факту корупції з боку ОСОБА_3 та його було притягнуто до відповідальності. Позивачка залишилась працювати лікарем денного стаціонару на 0,25 ставки, хоча в наказі ця посада підлягала скороченню, всі інші посади у денному стаціонарі були скорочені, вважає, що її посаду не скоротили, так як забули. Щодо завданої їй моральної шкоди та мобінгу позивачка пояснила, що на планерках завідувачів ОСОБА_3 неодноразово змушував її написати заяву про звільнення, погрожував, принижував, залякував. Колективу лікарні на зборах неодноразово заявляв, що всі проблеми у лікарні, зокрема й фінансові, через її родичів, їй не давали виступати на нарадах під час відеоконференції, не приєднували до нарад на онлайн платформі, працівників переводили до інших підрозділів, заміну не давали, реєстратора не було у відділення 11 місяців, замість чотирьох санітарок залишилось дві, ОСОБА_2 особисто, а іноді з комісією приходила та стежила за її прибуттям та вибуттям, пацієнтів та співробітників змушували писати на неї скарги, вона постійно писала пояснення. Під час лікарняного ОСОБА_2 неодноразово телефонувала та змушувала прийти ознайомитися з наказом про скорочення, кричала щоб позивачка перестала писати до інших інстанцій. Після отримання травми позивачка лікувалась у лікаря у м. Вознесенську, де після кожного відвідування лікар скаржився, що телефонують з адміністрації КНП «ЮМБЛ» головному лікарю та погрожують, змушують закрити її лікарняний. Під час так званої інвентаризації зламали двері в кабінеті позивачки та переглянули всі її особисті речі. Після звернень позивачки до інших інстанцій їй погрожували звільненням, одного разу вона не витримала та зателефонувала заступнику міського голови, після чого ОСОБА_3 вибачився. Видавалися накази про платні послуги, де кожен лікар-гінеколог мав прийняти щодня 10 пацієнтів платно, тоді як інші лікарі по одному. Звернення позивачки щодо економічного обгрунтування скорочення залишені без уваги. Відпустку позивачка брала по 5 днів, так як у її відсутність адміністрація чинила тиск на її підлеглих. 26.07.2023 голова профспілки Берікул, будучи т.в.о. медичного директора 26.07.2023 написала звернення, де наполягала на моєму звільненні. Після виходу з лікарняного, 24.03.2025 ОСОБА_2 змушувала позивачку підписати неправдиві документи щодо отримання відповіді на її звернення від 10.01.2025, а після її відмови склала акт, хоча відповідь мала бути надана на протязі місяця, до 10.02.2025 року. Позивачку звинувачують у фальсифікації прийому хворих, про що було оголошено під час засідання міської ради. При цьому у місцевих інтеренет-ресурсах постійно обговорюється скорочення позивачки, її сім`я та вона особисто і як лікар. 10.12.2024 ОСОБА_3 викликав позивачку та насміхався, запитав, чи відомо їй про наказ, запитав, які будуть у неї побажання та сказав подумати, що для цього потрібно і він також подумає. Так як позивачка не прийшля до директора з пропозицією, її скоротили. Всі, хто підтримував позивачку піддавались мобінгу, зокрема, санітарку ОСОБА_19 , яка допомагала винести речі позивачки, коли вона була на лікарняному, довели до гіпертонічного кризу, примусили написати пояснення. У позивачки забрали медогляди, що є платною послугою, аби не дати їй можливість заробити, хоча вона єдина пройшла відповідну підготовку, не записують хворих до неї на прийом, коли пацієнти бажають потрапити до неї на УЗД, деякі лікарі переконують їх звернутись до інших фахівців. В колективі позивачка зтикається з грубістю, її не запрошують на події, що відбуваються в колективі (презентації, новорічний корпоратив), колектив її ігнорує. Позивачка працює в найгіршому кабінеті, ділить його з іншим лікарем та в них на двох одна акушерка, тоді як інші мають по три кабінети та кімнату відпочинку.

Представник позивача ОСОБА_20 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Окремо наголосив на тому, що позивачка має вищу кваліфікацію та досвід роботи, ніж інші лікарі акушери-гінекологи, є особою передпенсійного віку та при скороченні посади мала переважне право залишитись на роботі згідно положень ст. 33 Колективного договору. Фактично вона працювала на посаді лікаря, а за керівництво відділенням їй просто доплачувались кошти, тому конкурувати при звільненні вона мала з іншими лікарями-акушерами-гінекологами. Крім того, дії відповідача свідчать про те, що метою змін у штаті працівників було звільнення тільки чотирьох незручних для керівника осіб, так як у подальшому кількість працівників, у тому числі на адміністративних посадах тільки збільшилася.

Представники відповідача ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечували, просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Представник відповідача ОСОБА_2 окремо зазначила, що ОСОБА_1 було запропоновано всі наявні вакантні посади, та деякі з них потребували нетривалого навчання, що також було запропоновано. Лікарня на цей час не потребує стільки лікарів акушерсько-гінекологічного направлення, так як у місті скоротилась народжуваність, проте є потреба в лікарях інших спеціалізацій. Щодо особистих причин головного лікаря для звільнення ОСОБА_1 представник заперечувала та пояснила, що жіноча консультація на даний час входить до складу консультативної поліклініки, де також є адміністративна посада завідувача. В штаті жіночої консультації перебувало три лікарі та один завідувач. Таким чином відбувалося дублювання посад. Зазначені обставини стали основною причиною змін у штатному розкладі та скорочення посади завідувача. Інформація від 05.11.2024 №3739, надана міському голові, яка обговорювалась на сесії міської ради містить інформацію щодо скорочення посад, у тому числі завідувача жіночої консультації, так як вказано про скорочення 10 штатних одиниць поліклініки. Щодо мобінгу представники відповідача заперечували, вважаючи такі обвинувачення необгрунтованими, зокрема, під час інвентаризації у жіночій консультації було виявлено необліковані товарно-матеріальні цінності, що свідчить про неналежний облік наданої благодійної допомоги та обгрунтованість дій відповідача.

Представник третьої особи Південноукраїнської міської ради Нестеренко І.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Пояснила що, твердження про відсутність рекомендацій відповідачу щодо оптимізації штату є маніпулятивними, так як це питання неодноразово обговорювалось на засіданнях міської ради. 01.11.2024 року Південноукраїнська міська рада доручила керівнику відповідача надати чіткий план щодо оптимізації та реструктуризації штату установи. Листом від 05.11.2024 року на виконання цього доручення була запропонована оптимізація штатного розпису шляхом, зокрема, скорочення окремих одиниць посад та об`єднання відділень лікарні за напрямками, що не покриваються програмою медичних гарантій із фінансуванням з НСЗУ, у тому числі акушерсько-гінекологічного відділення. ОСОБА_3 продемонстрував свою пропозицію на сесії міської ради, навівши відповідні порівняльні таблиці. Протокольне доручення не є рішенням ради, та зобов`язує директора комунального підприємства на нього відреагувати. Комісії по законності станом на 19.12.2024 року не було відомо, що вже розпочато процес оптимізації штату КНП «ЮМБЛ». ОСОБА_3 неодноразово надавалось доручення щодо оптимізації штату, зокрема на комісії 23.01.2025 року, голова комісії Мартинко. Наказ директора підприємства не може бути зупинений за рекомендацією комісії міської ради, така правова процедура не передбачена. Тому міська рада заперечує проти визнання протиправним та скасування наказу №133/01-01 від 10.12.2024. Крім того, такий спосіб захисту не є належним, про що неодноразово вказував ВС, зокрема, у справі 755/34/95/16-ц (постанова від 28.03.2019). Щодо дотримання законодавства при звільненні двічі з цього питання проводилась перевірка управлінням держпраці, є відповідні акти, де порушень не встановлено. Щодо мобінгу, то заявляючи про нього позивачка не пов`язує з ним конкретних позовних вимог, зокрема, щодо встановлення факту мобінгу, та мобінг не є доведеним у цьому випадку. Понесення позивачкою моральної шкоди також належно не аргументовано, так як відсутній причинно наслідковий зв`язок із моральними стражданнями позивачки, станом її здоров`я та діями відповідача.

Представник третьої особи, первинної профспілкової організації КНП «ЮМБЛ» Бондаренко Д.О. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував. По суті позовних вимог зазначив, що вирішення питань щодо організаційної структури та штатного розпису КНП «ЮМБЛ» відноситься до виключної компетенції керівника та будь-яких порушень при прийнятті директором оспорюваного наказу №133/01-01 «Про зміни організаційної структури та штатного розпису» від 10.12.2024 первинна профспілкова організація не убачає. Процедура звільнення ОСОБА_1 та інших працівників лікарні проведена з дотриманням вимог діючого законодавства, зокрема, ст.40, 49-2 КЗпП. Статтею 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено дію положень ст. 43 КЗпП та профспілкова організація не надає в умовах воєнного стану згоди на звільнення працівників, відтак, надати на запит позивачки копію відповідного протоколу щодо неї ОСОБА_23 не могла, а вимога ОСОБА_1 про надання такого протоколу не грунтується на вимогах закону. Позивачка зверталася до профспілкової організації з приводу дій голови ППО КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_24 , її звернення розглянуто, порушень не встановлено. ОСОБА_23 телефонувала та отримала консультацію з приводу надання профспілковою організацією згоди на звільнення працівників, їй було роз`яснено, що в умовах воєнного стану положення ст. 43 КЗпП не діють щодо членів профспілки, тільки щодо працівників, обраних до профспілкових органів. Також представником третьої особи на питання представника позивача роз`яснено, що оскільки за обставин цієї справи відбулося скорочення посади завідувача жіночої консультації, а не чисельності працівників, які займають відповідну посаду, питання щодо переважного залишення працівника на посаді не вирішувалось. Посада начальника відділу статисики не була вакантною, оскільки після звільнення працвника була виведена зі штату. КНП «ЮМБЛ» зверталось із поданням до профспілкової організації у зв`язку зі скороченням працівників, проте у період воєнного стану таке подання не підлягає розгляду, що зафіксовано протоколом №80 від 30.04.2025, на який наявне посилання у наказі про звільнення ОСОБА_1 . По суті питання про надання згоди на її звільнення профкомом не розглядалося, тому її на засідання не запрошували. Щодо випадків мобінгу звернень від ОСОБА_1 до профспілкової організації не надходило і дане питання не відноситься до компетенції зазначеного органу.

Свідок ОСОБА_25 пояснила, що на момент спрних правовідносин перебувала на посаді в.о. начальника Управління охорони здоров`я Південноукраїнської міської ради. Їй відомо, що наказ щодо оптимізації та скорочення штату КНП «ЮМБЛ», виданий керівником ОСОБА_3 в грудні 2024 року. Цей наказ управлінням не погоджувався та рекомендації щодо його прийняття управлінням не надавались. Зазвичай вона була присутня на комісії міської ради з питань охорони здоров`я, при ній рекомендації керівнику лікарні щодо скорочення штату не надавались. Зазвичай штатний розклад лікарні погоджувався управлінням на початку року, проте цей, змінений штатний розклад на погодження до управління не надходив. ОСОБА_1 їй знайома, так як працювала завідувачкою жіночої консультації КНП «ЮМБЛ». Щодо фактів мобінгу ОСОБА_1 до управління не зверталася. Свідку відомо, що кабінет ОСОБА_1 було опечатано, проте джерело цієї інформації не пам`ятає. На щорічній конференції профспілки ОСОБА_1 запитала ОСОБА_3 щодо роботи за рік, проте він їй відповів некоректно, що виявило явно неприязні відносини. 06.12.2024 року на сайті Південноукраїнської міської ради вже було опубліковано оголошення про ліквідацію управління, таким чином процедцра його ліквідації вже була розпочата.

Свідок ОСОБА_26 пояснила, що на час спірних правовідносин перебувала на посаді засутупника міського голови з питань виконавчих органів влади. По суті поставлених питань свідок пояснила, що рекомендацій та пропозицій щодо скорочення штату КНП «ЮМБЛ» міською радою не надавались, наскільки їй відомо, документи з цього приводу не приймались. З березня 2024 року свідок курувала напрямок охорони здоров`я, та їй відомо, що питання про скорочення штату в лікарні обговорювалось на комісії, але мова йшла про скорочення посад, а не лікарів і скорочення стосувалось пологового відділення, а не жіночої консультації, яка себе окупала. Особисто свідок не може підтвердити факту мобінгу ОСОБА_1 , зі слів депутатів знає, що керівництво лікарні опечатувало її кабінет. Повноважень щодо кадрових питань лікарні свідок не має.

Свідок ОСОБА_4 , повідомила, що перебувавє на посаді начальника управління діловодства та зв`язків з громадськістю Південноукраїнської міської ради та головою постійної комісії з питань соціального захисту та зв`язків з громадськістю. В листопаді 2024 року на комісії розглядали питання, чому лікарні постійно не вистачає коштів, доручили керівнику вжити заходи, надати чіткий план реорганізації та оптимізації роботи лікарні. На виконання доручення ОСОБА_3 надано перелік відділень, які є неприбутковими, жіноча консультація прибуткова. При цьому скорочення не мало стосуватись лікарів, мали прибиратись інші посади. Як депутат вона надавала ОСОБА_3 рекомендації щодо невчинення дій по скороченню працівників КНП «ЮМБЛ», які він не виконав. Новий штатний розклад КНП «ЮМБЛ» з міською радою та з Управлінням охорони здоров`я не погоджувався, наскільки їй відомо. ОСОБА_1 їй знайома, так як працювала завідувачкою жіночої консультації КНП «ЮМБЛ». ОСОБА_1 має свою чітку позицію, що, на її думку, не подобалось ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_27 пояснив, що є членом виконкому Південноукраїнської міської ради. З позивачкою ОСОБА_28 він знайомий давно, так як є її кумом. Входив до складу робочої групи з перевірки фінансово-господарської діяльності КНП «ЮМБЛ». Йому відомо про зміни у штатному розкладі лікарні, проте він не чув під час сесії міської ради та не бачив у письмовому вигляді рекомендацій міської ради щодо скорочення штату працівників КНП «ЮМБЛ». На виконання доручення щодо оптимізації штату лікарні ОСОБА_3 було скеровано лист до міської ради, проте він не містив пропозицій щодо скорочення жіночої консультації. Питання скорочення не стояло, оптимізація мала проходити іншим чином. ОСОБА_4 ініційовано було призупинення дії наказу про зміни до штатного розкладу щоб розібратися, проте рекомендації було ОСОБА_3 проігноровано в порушення норм Конституції України. Жіноча консультація була прибутковим підрозділом, отже його скорочення є необгрунтованим. У 2023 році на оперативній нараді ОСОБА_3 пропонував ОСОБА_1 звільнитися, у зв`язку з чим свідок готував документи на оскарження до Держпраці, проте перевірка за даним фактом проведна не була, рекомендували звернутися до суду. Щодо обставин опечатування приміщення жіночої консультації за ініціативою свідка було створено депутатську комісію, яка зафіксувала цей факт та склала відповідний акт.

Свідок ОСОБА_29 пояснила, що є лікарем загальної пратики сімейної медицини та депутатом Південноукраїнської міської ради, заступником голови комісії з соціальних питань. До травня 2025 року працювала лікарем з функціональної діагностики КНП «ЮМБЛ» за зовнішнім сумісництвом на 0,25 стаки, до цього була заступником директора до 2023 року. Наказ про скорочення, виданий у грудні 2024 року директором КНП «ЮМБЛ» не був погоджений з управлінням охорони здоров`я, пропозицій та рекомендацій щодо прийняття такого рішення міська рада не надавала. Кожного року у міській раді обговорюється питання виділення додаткових коштів на оплату праці лікарні, це питання також обговорювалось у 2024 році, однак рекомендацій скорочувати штат директору лікарні не надавалось. Доручення міської ради не вчиняти дії по виконанню наказу ОСОБА_3 не виконано. До 2023 року, коли свідок була медичним директором у колективі були коректні професійні відносини. Свідок входила до складу комісії міської ради, та здійснювала перевірку за фактом опечатування кабінетів жіночої консультації, особисто говорила з сестрою господаркою, яка показувала, що кабінет ОСОБА_1 , яка перебувала на лікарняному, був опечатаний. Завідуюча поліклінікою також підтвердила опечатування кабінету, причини не пояснила. Депутатською комісією зафіксовано тільки факт опечатування кабінетів. Опечатаний був вхід до жіночої консультації зі сторони санепід відділення, що здивувало свідка, так як там і так ніхто не ходить.

Свідок ОСОБА_30 пояснила, що є депутатом Південноукраїнської міської ради, членом комісії з соціального захисту та охорони здоров`я, також була заступником директора КНП «ЮМБЛ» з адміністративно-господарських питань, звільнена на підставі оспорюваного наказу №133/01-01 від 10.12.2024 року. Зазначений наказ приймався без погодження з Південноукраїнською міською радою та Управлінням охорони здоров`я, рекомендації щодо видання такого наказу міською радою не надавалися. Навпаки, ОСОБА_3 надавалось протокольне доручення не вчиняти жодних дій по виконанню цього наказу. У ОСОБА_1 з ОСОБА_3 були робочі відносини. Щодо опечатування кабінету ОСОБА_1 свідку зателефонували з жіночої консультації та повідомили, що там виламують двері та замки, свідок приїхала та викликала поліцію. Там вже була комісія у складі начальника відділу кадрів, головного бухгалтера, сестри-господарки, замки були зламані, а сестра-господарка скаржилась, що проводиться обшук. ОСОБА_1 в цей час перебувала на лікарняному. Свідка, як заступника директора з господарських питань до складу інвентаризаційної комісії не включили. В інших відділеннях інвентаризація не проводилась, попередня інвентаризація проводилась у 2024 році. Рішення, яке стало підставою для проведення інвентаризації свідку не надали, акти за результатом її проведення також. В кабінеті ОСОБА_1 було зламано замки, внаслідок будь-хто мав доступ до її кабінету. Іноді свідок зустрічала ОСОБА_1 у 2024-2025 роках після нарад в сльозах. Знає, що ОСОБА_3 хотів переїхати в приміщення жіночої консультації та навіть деякий час облаштував там свій кабінет.

Свідок ОСОБА_31 пояснила, що є головою первинної профспілкової організації КНП «ЮМБЛ» та лікарем акушер-гінекологом. Працює лікарем у жіночій консультації. ОСОБА_1 зверталася зі скаргою на неї до профспілкового комітету з приводу не надання інформації щодо проведеного засідання профспілкового комітету з приводу надання згоди на звільнення ОСОБА_1 без її участі. Проте, під час дії воєнного стану таку згоду профспілковий комітет не надає, та питання щодо її надання не вирішує, отже не було правових підстав свідку надавати з цього приводу ОСОБА_1 пояснень. В діях свідка порушень за результатом розгляду скарги не встановлено. ОСОБА_1 по цей день працює у лікарні лікарем акушер-гінекологом, скорочена була її посада як завідувача жіночої консультації, яка її ставка свідок не знає. До скорочення ОСОБА_1 також працювала на посаді лікаря акушер-гінеколога.

Свідок ОСОБА_32 пояснила, що працює на посаді головного бухгалтера КНП «ЮМБЛ». Щодо звільнення ОСОБА_1 їй відомо, що звільнена вона за скороченням штату з посади завідувача відділення жіночої консультації, як лікарю заробітна плата їй нараховується по цей час. Щодо інвентаризації у жіночій консультації свідок повідомила, що була членом інвентаризаційної комісії, інвентаризація була обумовлена тим, що планувалась передача відділення жіночої консультації у відання поліклініки. Крім того, відео спостереженням було зафіксовано, що санітарка жіночої консультації ОСОБА_19 виносила матеріальні цінності з відділення в чорних мусорних мішках. З пояснень ОСОБА_19 слідує, що вона це робила за дорученням ОСОБА_1 , що в мішках санітарка не знала, що також обумовило необхідність проведення інвентаризації. На той час ОСОБА_1 була на лікарняному та обов`язки як завідувач відділення не виконувала. Щодо входження комісії до особистого кабінету ОСОБА_1 зауважила, що службовий кабінет не є приватною власністю ОСОБА_33 , а є власністю територіальної громади і знаходиться у відання керівництва лікарні. Замки були зняті, так як комісію не допустили до проведення інвентаризації. В телефонному режимі ОСОБА_1 відмовилась надавати ключі від кабінету, так як це її особистий кабінет. Після цього комісією прийнято рішення зняти замки, для чого запросили робітника з інструментами. Депутат Горностай викликала поліцію, членів інвентаризаційної комісії опитали, та свідок надала копію наказу про інвентаризацію. В ході інвентаризації встановлено наявність не оприбуткованих надлишків медикаментів та виробів медичного призначення, які за результатом інвентаризації оприбутковано. З пояснень матеріально-відповідальних осіб слідує, що вони списували зазначені медикаменти, але не використовували, деякі медикаменти були надані як благодійна допомога, контактною особою з цього питання була ОСОБА_1 , таким чином не вся благодійна допомога оприбутковувалась. Матеріальних цінностей за наслідком інвентаризації оприбутковано на суму близько 300 тис. грн. У лікарів акушерів-гінекологів приблизно однаковий оклад, у ОСОБА_1 було додатково 20% за завідування. Свідку відомо, що ОСОБА_1 пропонувалась при скороченні її посади посада лікаря акушера-гінеколога з повною ставкою. У період скорочення штату проводилось дві перевірки Держпраці та порушень не виявлено.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України, суд зробив наступні висновки.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є трудовими та врегульовані нормами Кодексу законів про працю України (КЗпП України).

Так, ОСОБА_1 10.08.1992 прийнята на посаду лікаря акушера-гінеколога до спеціалізованої МСЧ-2 наказом №175-л від 10.08.1992.

Наказом №7-3-0 від 04.01.1998 з тієї ж дати переведена на посаду лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації.

З 05.05.2001 ОСОБА_1 наказом №72-О від 03.05.2001 переведена на посаду завідувача жіночої консультації.

В подальшому заклад у декілька етапів реорганізовано у Комунальне некомерційне підприємство «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради.

26.05.2025 ОСОБА_1 звільнена у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу від 23.05.2025 №180-О.

Крім того згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1990 ОСОБА_1 з 01.06.2016 по 25.03.2025 працювала на посаді лікаря з ультразвукової діагностики консультативної поліклініки за сумісництвом.

Відповідно до наказу №207-1-О ОСОБА_1 переведено до денного стаціонару жіночої консультації на посаду лікаря акушера-гінеколога, 0,25 за сумісництвом.

10.12.2024 директором КНП «ЮМБЛ» видано наказ №133/01-01 «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису», про скорочення з 13.03.2025 посад згідно списку, зокрема, у відділенні жіночої консультації 3 штатні одиниці: завідувач жіночої консультації лікар акушер-гінеколог 1 штатну одиницю, акушерка 0,5, акушерка оглядового кабінету 0,5 та старша акушерка 1 штатна одиниця.

Статутом КНП «ЮМБЛ», затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 23.06.2021 року №507 визначено наступне.

Згідно п. 1.1. Статуту КНП «ЮМБЛ» є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги первинної (у т.ч. невідкладної) та вторинної (спеціалізованої) амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та діючим Статутом.

Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (п. 1.8. Статуту).

Відповідно до п.4.8. Статуту підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює граничну чисельність працівників, затверджує штатний розпис та погоджує в установленому законодавством та Статутом порядку.

За п. 8.1 Статуту структура підприємства, порядок внутрішньої організації та сфери діяльності структурних підрозділів Підприємства затверджуються Директором Підприємства.

Штатну чисельність Підприємства Директор затверджує на підставі фінансового плану Підприємства та погоджує в установленому законодавством та цим Статутом порядку міським головою або профільним заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади (п.8.3. Статуту).

З викладеного слідує, що визначення організаційної структури і внесення змін до штатного розпису відноситься до компетенції відповідача, а їх погодження до компетенції його засновника Південноукраїнської міської ради.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 27.06.2007 №162/06/187-07 «Щодо штатного розпису», штатний розпис це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників. У штатному розписі містяться назви посад, чисельність персоналу і оклади по кожній посаді. Прийняття, затвердження керівником підприємства штатного розпису проводиться шляхом видання спеціального локального нормативного акта (наказу), що визначатиме кількість працівників кожної професії з розподілом штатних одиниць за структурними підрозділами підприємства.

Враховуючи зазначене роз`яснення, положення Статуту КНП «ЮМБЛ» та за змістом наказу №133/01-01 «Про зміни до організаційної структури та штатного розпису» від 10.12.2024 року, відповідачем новий штатний розпис не затверджувався, було внесено зміни до вже діючого штатного розпису, та ухвалюючи відповідне рішення відповідач діяв у межах своєї компетенції.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис на момент спірних правовідносин було закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України було передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №755/3495/16-ц, установа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов`язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключено компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19), практика Верховного Суду з цього питання є усталеною та актуальною.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, що відповідає висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 28).

Зазначене виключає необхідність надання судом оцінки обставин, що передували виданню оспорюваного наказу, що відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23.

Щодо дотримання процедури звільнення позивачки суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Статтею 40 КЗпП України врегульовано правові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).

Наказом №180-О про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено 26.05.2025 з посади завідувача жіночої консультації, лікаря акушер-гінеколога (структурний підрозділ жіноча консультація консультативної поліклініки) у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України. Підстава звільнення наказ від 10.12.2024 №133/01-01 «Про зміни до організації та штатного розпису КНП «ЮМБЛ». З наказом ОСОБА_1 ознайомлено того ж дня, про що свідчить її особистий підпис та зауваження про його незаконність.

10.01.2025 в.о. директора КНП «ЮМБЛ» видано наказ №34-О «Про персональне попередження працівника про майбутнє звільнення за скороченням штату», яким попереджено ОСОБА_1 , завідувача жіночої консультації, лікаря акушера-гінеколога про майбутнє звільнення із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, запропоновано вакантні посади згідно додатку №1 до цього наказу.

З наказом ОСОБА_1 ознайомлено 24.03.2025 року, про що свідчить її особистий підпис та примітка про її незгоду.

Одразу слід зазначити, що суд відхиляє доводи позивачки про ознайомлення її з наказом та не ознайомлення з переліком вакантних посад, що є додатком до цього наказу, оскільки посилання на зазначений додаток наявне в тексті наказу, і зауважень щодо відсутності додатку позивачка при ознайомленні не зазначала.

10.01.2025 видано також наказ №33-О, яким ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з посади лікаря-акушер-гінеколога денного стаціонару жіночої консультації, проте таке звільнення в подальшому не відбулося.

03.04.2025 ОСОБА_1 було ознайомлено зі списком вакантних посад КНП «ЮМБЛ» станом на 03.04.2025 року, та запропоновано обрати одну з них та надати згоду на переведення. Про ознайомлення зі списком свідчить особистий підпис позивачки з приміткою про незгоду.

Список вакантних посад станом на 30.04.2025 року направлений позивачці поштою, що підтверджено накладною Укрпошти 5500100045819 та описом вкладень.

16.05.2025 ОСОБА_1 було ознайомлено зі списком вакантних посад КНП «ЮМБЛ» станом на зазначену дату, про що свідчить особистий підпис позивачки з приміткою про незгоду.

В день звільнення, 26.05.2025 позивачку також ознайомлено зі списком вакантних посад КНП «ЮМБЛ» станом на зазначену дату, про що свідчить особистий підпис позивачки з приміткою про незгоду.

Посилання відповідача на те, що повідомлення про наступне звільнення було направлене на електронну пошту позивачки 17.01.2025, не заперечується позивачкою, проте є юридично не спроможним, адже суду не надано відомостей про погодження з позивачкою такого засобу комунікації з кадрових питань.

З реєстру листків непрацездатності убачається, що непрацездатність ОСОБА_1 тривала до 21.03.2025, тобто її попередження про наступне звільнення виконане у перший робочий день після закінчення лікарняного 24.03.2025.

Оцінюючи зазначені обставини суд зазначає, що вимоги, передбачені частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України щодо персонального попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та одночасної пропозиції іншої роботи на тому ж підприємстві відповідачем виконані.

Щодо переважного права позивчаки на залишення на роботі слід зазначити наступне. У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №754/12401/21 зроблено висновок, що відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Правила ст. 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №756/5243/27 сформульовано правову позицію, що Питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників не належить до компетенції суду. При звільненні у зв`язку зі скороченням штату працівників враховується переважне право працівника залишитися на роботі та пропонується інша робота на тому самому підприємстві, в установі, організації. Коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, формується з осіб, які займають аналогічну (ідентичну) посаду.

Виходячи з викладеного, оскільки посада завідувача жіночої консультації, лікаря акушер-гінеколога, яку обіймала позивачка, була єдиною та були відсутні рівнозначні (однотипні) посади, які б скорочувалися частково, відсутні були передумови для застосування положень ст. 42 КЗпП України щодо врахування переважного права позивачки на залишення на роботі.

Щодо твердження позивачки про наявність вакантної посади завідувача відділу, лікаря-статистика інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики, то з матеріалів справи убачається, що працівник ОСОБА_34 звільнена із зазначеної посади 04.03.2025 року за угодою сторін та 05.03.2025 було затверджено зміни до штатного розкладу КНП «ЮМБЛ», якими зазначену посаду та ще чотири посади цього відділу виведені зі штату підприємства (5,25 штатних одиниць). При цьому слід зауважити, що посада завідувача відділу, лікаря-статистика виведена разом з іншими посадами, що виключає направлене скорочення посади з метою не допустити до неї позивачку.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Оскільки одразу після звільнення працівника посада була виведена зі штату, вона не може вважатись вакантною та не мала бути запропонована позивачці.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 є членом первинної профспілкової організації,

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Проте, згідно ч.2 ст.5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми ст. 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

ОСОБА_1 до цієї категорії осіб не відноситься.

За повідомленням 06.05.2025 №7/01-03 голови ППО КНП ЮМБЛ подання від 28.04.2025 у зв`язку зі скороченням працівників КНП «ЮМБЛ» на підставі наказу від 10.12.2024 №133/01-01 не підлягає розгляду, так як положення ст. 43 КЗпП України у період воєнного стану не застосовуються (протокол №80 від 30.04.2025).

Розбіжність, допущена відповідачем при виготовленні наказу №180-О від 26.05.2025 в назві наказу №133/01-01 не змінює суті наказу та не є підставою для його скасування.

Судом не встановлено з боку відповідача порушень процедури звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, які мали б наслідком скасування наказу про її звільнення та поновлення її на роботі. За таких обставин суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог Смілянської в цій частині.

Щодо питання мобінгу позивачки та можливого зв`язку мобінгу з її звільненням.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі №756/12586/24, вирішуючи питання відмежування мобінгу від правомірних управлінських рішень роботодавця зазначив наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

За змістом статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені цим Кодексом та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров`я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб. Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися із скаргою до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Тобто особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року у справі №800/191/17 зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, з метою з`ясування обставин існування дискримінації у конкретній ситуації застосовується триступеневий тест: по-перше, виявлення двох категорій осіб, які є порівнюваними та відмінними, оскільки відповідно до Конвенції дискримінація передбачає належність людини до певної групи; по-друге, встановлення, чи дійсно члени цих двох груп оцінюються по-різному; і, по-третє, якщо так, то чи для цього є об`єктивні, обґрунтовані підстави.

У постанові від 01 квітня 2020 року у справі №804/2823/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи мотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 2-2 КЗпП України мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (не запрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.01.2026 у справі №642/2981/24 суд звернув увагу на те, що у справах про встановлення факту мобінгу в першу чергу позивач (працівник) зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що мали місце такі події/обставини. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Позивач має довести сукупність фактичних даних, які підтверджують дискримінаційне поводження з ним. Так, для прямої дискримінації - це те, що: 1) позивач намагався реалізувати певне право, яке йому гарантоване законом, міжнародним договором тощо; 2) під час реалізації цього права він зазнав різниці у ставленні порівняно з іншими особами, які перебувають у подібній із ним ситуації (позивач має правильно обрати зразок для порівняння - групу осіб, порівняно з якими він за аналогічної ситуації зазнав різниці у ставленні); 3) ця різниця пов`язана з певною захищеною ознакою, притаманною позивачеві; 4) така різниця зумовила настання для позивача негативних наслідків; 5) відсутнє раціональне (об`єктивне та достатнє) обґрунтування цієї різниці; 6) різниця у ставленні до позивача не є пропорційною меті відповідного розрізнення.

За наявності таких мотивів позивача відповідач має довести, що: 1) право, яке намагався реалізувати позивач, не є для нього гарантованим; або 2) під час реалізації цього права позивач не зазнав різниці у ставленні, чи позивач неправильно обрав порівнювану групу як зразок для демонстрування різниці у ставлення до нього, зокрема не перебуває з цією групою в аналогічній ситуації; або 3) в основі різниці у ставленні немає жодної захищеної ознаки позивача; або 4) різниця у ставленні до позивача була, але вона не зумовила для нього негативних наслідків; або 5) існує раціональне (об`єктивне та достатнє) обґрунтування різниці у ставленні до позивача порівняно з іншою групою, з якою він себе порівнює (зі зразком для порівняння), зокрема є мета, яку відповідач має досягнути внаслідок різниці у ставленні; 6) різниця у ставленні до позивача пропорційна тій меті, яка була поставлена під час проведення розрізнення, тобто дозволяє досягнути цієї мети у найменш обтяжливий для позивача спосіб.

У якості доказу обставин мобінгу позивачка посилалась на опечатування її кабінету 31.01.2025 під час, коли вона перебувала на лікарняному, а також кабінетів школи відповідального батьківства, УЗД, старшої акушерки та інших приміщень відділення жіночої консультації. В подальшому, 27.02.2025 без дозволу та відома позивачки було зламано замок її кабінету під виглядом проведення інвентаризації.

Згідно наданих позивачкою фотографій підтверджено опечатування 31.01.2025 кабінетів, зокрема, кабінету завідуючої жіночою консультацією Смілянської Н.М., кабінету УЗД, старшої акушерки.

З наданого позивачкою відеозапису також убачається, що двері були опечатані. Інвентаризаційна комісія заходить до кабінетів. Медсестра повідомила, що ключів від кабінету завідуючої вона не має. Після цього запрошено працівника, який за допомогою інструментів відкрив двері до кабінету завідувачки жіночої консультації.

З урахуванням показань свідків та визнано сторонами, що події, зображені на відеозаписі відбувались 27.02.2025 року.

З показань свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_29 слідує, що за фактом опечатування кабінетів жіночої консультації було створено депутатську комісію, до складу якої вони входили. За результатом роботи комісії складено акт. Зазначений акт суду не надано.

Обставини опечатування приміщень жіночої консультації, проведення інвентаризації зі зламом замка на кабінеті завідувачки жіночої консультації підтверджені також показаннями свідка ОСОБА_35 . Вона ж викликала з цього приводу поліцію. Рішення, прийнятого працівниками поліції, або іншого документу за наслідком виклику суду не надано.

На спростування ознак мобінгу щодо даної події відповідач посилається, що інвентаризація та комісійний огляд службового кабінету позивачки здійснювався на підставі наказу №20/01-01 від 31.01.2025 «Про проведення позапланової інвентаризації» та відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, а також на результати інвентаризації: комісією виявлено значні надлишки ТМЦ (медикаменти, матеріали тощо) на загальну суму 328 055,00 грн. Наказ та акт за наслідком проведеної інвентаризації суду не надано. Водночас, обставини щодо підстав та результатів проведенної інвентаризації підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 . Позивачка у своїх поясненнях також не заперечувала, що під час інвентаризації виявлено певні матеріальні цінності, зауваживши, що вони відображені в акті без зазначення їх вартості.

Відповідно до п. 5 Розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються, зокрема, установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку.

Згідно п. 7 Розділу І зазначеного положення, проведення інвентаризації є обов`язковим, крім іншого, у разі зміни матеріально відповідальних осіб, в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні, а також у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань.

Статутом КНП «ЮМБЛ» визначено, що майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління (п.5.1). Директор користується правом розпорядження майном та коштами підприємства відповідно до законодавства та цього Статуту, забезпечує ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством на праві оперативного управління майна (п.7.5.5).

Для визначення, чи відбувається втручання у приватне життя внаслідок обшуку у службовому приміщенні, слід застосовувати критерій «розумного очікування конфіденційності».

Тобто, якщо обставини справи свідчать про те, що особа має підстави розумно очікувати на приватність при використанні приміщення або будь-яких елементів приміщення, то на приміщення або відповідну його частину поширюються гарантії від втручання у приватне життя.

Таку позицію висловила колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду ВС у постанові від 17 січня 2023 року по справі №648/1543/15-к, і хоча у даному випадку йдеться не про обшук, а про інвентаризацію, суд вважає її релевантною у частині застосування критерію «розумного очікування конфіденційності».

У постанові від 02.04.2026 у справі №404/2286/21 Верховний Суд зазначив, що службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець. Службове приміщення надається для виконання службових обов`язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов`язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у зазначений період була відсутня на робочому місці у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджено відповідним реєстром листів непрацездатності, її службовий кабінет та кабінет УЗД у цей період не використовувалися і за її відсутності задля збереження матеріальних цінностей було виправдано вжито заходи шляхом опечатування приміщень, де зберігалися, або могли збергіатися такі матеріальні ціності. Відомостей про порушення нормального режиму роботи установи у зв`язку з зазначеним, або щодо випадків відмови пацієнтам у наданні відповідних послуг суду не надано.

З тих же підстав, оскільки службовий кабінет ОСОБА_1 використовувався для зберігання матеріальних цінностей, підстави для розумного очікування конфіденційності у неї у даному випадку були відсутні.

Враховуючи викладене, а також те, що у результаті інвентаризації виявлено необліковані матеріальні цінності, підстав вважати дії директора, або членів інвентаризаційної комісії мобінгом не встановлено.

Крім того на підтвердження факту мобінгу позивачкою надано копію її пояснень на ім`я директора КНП «ЮМБЛ» від 24.03.2025 з приводу дій начальника відділу кадрів Дзюбенко Л.П., яка вимагала від позивачки засвідчити отримання відповіді на її звернення від 10.01.2025, яку нібито позивачка отримала поштою, та подальшого складення акту про відмову від отримання зазначеної відповіді. Позивачка вказала у своїх поясненнях, що оформлення зазначеної відповіді не відповідає правилам діловодства. Також ОСОБА_2 надала розпорядження директора КНП про порушення позивачкою правил пожежної безпеки у зв`язку із незабезпеченням доступу до кабінету у її відсутність, в той час як ключі перебували у кабінеті старшої акушерки, який був опечатаний. Крім того ОСОБА_2 надала звіт по формуванню записів НСЗУ, хоча для проведення аналізу прийому пацієнтів необхідно створювати комісію лікарів. Вважає такі дії ОСОБА_2 мобінгом відносно себе.

На спростування обставин мобінгу відповідачем надано квитанцію, рекомендоване повідомлення про вручення та опис вкладення до поштового відправлення з відбитком штампа Укрпошти за 10.01.2025, де зазначені найменування вкладення: наказ від 10.01.2025 №33-О 3 аркуші, наказ від 10.01.2025 №34-О 3 аркуші, відповідь ОСОБА_1 від 10.01.2025 №119-01-03 2 аркуші.

Заперечуючи проти ознак мобінгу в цій частині представник відповідача Ніколеко В.В. додала до відзиву на позовну заяву наступні електронні копії документів.

Лист від 10.01.2025 №119/01-03 складений в.о. директора КНП «ЮМБЛ» Дзюбенко Л. на запит ОСОБА_1 від 10.01.2025, який містить додаток економічне обґрунтування необхідності змін організації роботи жіночої консультації.

Акт про відмову від підпису від 24.03.2025 року, за яким ОСОБА_1 була ознайомлена з відповіддю на її заяву, яка їй була надіслана Укрпоштою 10.01.2025 (№5500100025397 від 10.01.2025).

Відповідь представнику Уповноваженого з інформаційних прав Юлії Деркаченко, підписана начальником відділу планування, економічного аналізу та медичної статистики ОСОБА_37 , датована 31.03.2025, у якій зазначено про направлення ОСОБА_1 на її запит від 10.01.2025 економічного обґрунтування скорочення посад рекомендованим листом з оголошеною цінністю від 10.01.2025 №119/01-03 (Укрпошта №5500100025397 від 10.01.2025) та відмову заявниці отримувати лист, який повернувся відправнику 24.01.2025 у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Згідно електронної копії адресного ярлика, рекомендованого повідомлення про вручення поштового переказу та накладної, поштове відправлення з реєстраційним номером 5500100025397 будо направлене відправником КНП ЮМБЛ одержувачу ОСОБА_1 10.01.2025 о 15:13:54.

Крім того, до відзиву додано електронні копії опису вкладення до поштового відправлення 5500100025397 від 10.01.2025.

Копія опису вкладення, яка міститься у доданому до відзиву файлі «акт про відмову від підпису від 24.03.2025» містить два найменування вкладення: Наказ від 10.01.2025 №33-О та наказ від 10.01.2025 №34-О.

Копія опису вкладення, яка міститься у доданому до відзиву файлі «відправлений наказ 34-О від 10.01.2025» містить три найменування вкладення: Наказ від 10.01.2025 №33-О, наказ від 10.01.2025 №34-О та відповідь ОСОБА_1 від 10.01.2025 №119-01-03.

В судовому засіданні позивачка та її представник поставили під сумнів достовірність зазначених описів вкладень, проте відповідачем їх оригінали до суду не надані.

Відтак, враховуючи виявлені суперечності суд вважає не доведеним факт належного реагування КНП «ЮМБЛ» на запит ОСОБА_1 від 10.01.2025 щодо надання їй економічного обґрунтування скорочення посад відділення жіночої консультації КНП «ЮМБЛ». Відповідно, подальші дії працівників КНП «ЮМБЛ» щодо спонукання ОСОБА_1 до отримання відповіді на запит, яка їй не направлялась, складання акту, та на його підставі відповіді представнику Уповноваженого з інформаційних прав є неправомірними.

Водночас, зазначене порушення не містить ознак саме мобінгу щодо позивачки. Відсутня така ознака як різниця у ставленні порівняно з іншими особами, які перебувають у подібній ситуації, відсутня ознака систематичності таких дій та доведена певна мета, яку відповідач має досягнути внаслідок різниці у ставленні.

Щодо заявлених позивачкою інших проявів мобінгу з боку керівництва КНП «ЮМБЛ» суду не надано належного їх підтвердження в обсязі, достатньому для обґрунтованого покладення на відповідача обов`язку доведення їх відсутності.

Так, ОСОБА_3 , будучи директором КНП «ЮМБЛ» відповідно до своїх повноважень розпоряджається майном підприємства, яке перебуває в його управлінні, тож сам по собі факт зайняття, чи не зайняття певного кабінету не свідчить про наявність мобінгу. Встановлення відеокамер у місці загального користування, на поверху та біля реєстратури де охоплено невизначене коло відвідувачів та працівників також не свідчить саме по собі про виокремлення позивачки та створення для неї особисто психологічного дискомфорту.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі.

За таких обставин, оскільки суд зробив висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення її на роботі, відповідно, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

На підставі положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Оскільки судом не встановлено порушень, які б стали підставою для висновку про незаконність звільнення позивачки, або вчинення відносно неї певних дискримінаційних дій, умови для відшкодування їй моральної шкоди відсутні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом приймається рішення про відмову у задоволенні позову, витрати на оплату судового збору покладаються на позивача.

Керуючись 2, 4, 12, 76, 78, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Південноукраїнська міська рада Миколаївської області, Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської об`єднаної організації профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України, про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О.Догарєва