Постанова № 13946069, 17.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2011 р.

16 год.10 хв.Справа № 2-а-4123/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Гричановська А.В.,

за участю:

представників позивача - Градюка О.М., Плесняєвої-Іващенко С.М.,

представників відповідача - Шевченка О.А., Старюченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Саманджи - Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саманджи-Україна» (далі позивач, ТОВ) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі відповідач, ДПІ) про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень від 31.05.2010р. №№ 0002272301/0, 0002242301/0 та від 28.07.2010р. №№ 0003122301/1, 0002272301/1, 0002242301/1, якими позивачеві збільшено зобовязання з податку на прибуток на 206969,43грн., у тому числі за основним платежем на 155513,5 грн. та за штрафними санкціями на 51455,93 грн., та зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року на 4141,0 грн.

Позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення посилаючись на те, що вони складені на підставі неповного вивчення всіх обставин ведення господарської діяльності підприємством, неналежної оцінки його бухгалтерських та податкових документів та невірного застосування норм діючого податкового законодавства при оподаткуванні результатів здійснення господарської діяльності позивача.

Зокрема позивач наголошує про безпідставність висновків щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2009 року та неналежної оцінки щодо приналежності витрат на придбання інформаційних, маркетингових, дилерських та інших послуг до валових витрат при складанні Декларації з податку на прибуток. Позивач не погоджується з оцінкою обовязковості зазначених витрат з точки зору держави їх раціональності для ведення господарської діяльності. На думку позивача, норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) із наступними змінами та доповненнями є нормами прямої дії, які не передбачають вивчення підприємницької діяльності з точки зору «раціональності», а норма пп. 5.11 ст. 5 цього закону прямо забороняє встановлення будь-яких додаткових обмежень щодо формування валових витрат, крім прямо передбачених цим Законом і тому власна думка посадових осіб контролюючого органу без посилання на конкретні норми податкового законодавства не повинна прийматись для визначення структури валових витрат та при їх декларуванні.

Крім того, позивач звертає увагу, що Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181-ІІІ) передбачається обмеження застосовуваних штрафних санкцій у разі виявлення несплати податкових зобовязань за наслідками перевірки у розмірі не більше ніж 50 відсотків таких додатково визначених зобовязань. Однак спірним податковим повідомленням - рішенням від 28.07.2010р. на збільшену суму податку на прибуток 7324,92 грн. застосовано штрафну санкцію у сумі 8112,46 грн., що є прямим порушенням вимог пп..17.1.3 ст.17 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідач проти позову заперечує і вважає висновки акту перевірки, рішення про результати розгляду скарги позивача, а відповідно і спірні податкові повідомлення - рішення обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного на той час податкового законодавства України.

Відповідач звертає увагу суду, що він при перевірці бухгалтерських та податкових документів позивача керувався тими документами, які були надані під час проведення перевірки. При виявлені фактів неналежного документального підтвердження сформованих валових витрат, відповідач листом від 18.05.2010. №1075/10/23-505 звернувся до позивача з вимогою про надання додаткових документів, які б могли у період перевірки підтвердити правомірність формування валових витрат по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 та нерезидентом SAMANCI GIDA TARIM. HAYVANCILIK VE URUNLERI SANAYI VE NICARET LTD.STI (Туреччина), а саме копій договорів та актів виконаних робіт. Проте позивач, листом від 18.05.2010р. №23, відмовив у наданні зазначених документів. Неналежне документальне підтвердження витрачених коштів, на думку відповідача, не дає позивачу змогу на включення їх до складу валових витрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення про збільшення позивачеві зобовязань з податку на прибуток та зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складені на підставі висновків акту планової перевірки позивача від 26.05.2010р. №2429/23-5/35120939 та за результатами апеляційного узгодження донарахованих відповідачем зобовязань з податків і зборів.

Апеляційне узгодження донарахованих зобовязань закінчилось шляхом розгляду скарги позивача на визначені зобовязання державною податковою інспекцією у м. Херсоні.

За рішенням, про результатами розгляду скарги позивача від 03.06.2010р. № 25, від 23.07.2010р. № 20488/10/25-013 скаргу позивача залишено без задоволення та збільшено зобовязання з податку на прибуток у звязку із виявленими арифметичними помилками при розрахунку податкових зобовязань з податку на прибуток.

За актом перевірки №№2429/23-5/35120939 позивачеві оподатковуваний прибуток збільшено внаслідок зменшення задекларованих валових витрат на 622054,3 грн. Із збільшеної суми оподатковуваного прибутку податок на прибуток має скласти 155513,58 грн. замісить 148188,58 грн., обрахованих за висновком акту перевірки №2429/23-5/35120939. Зазначена недоречність правомірно виправлена відповідачем при розгляді скарги позивача рішенням від 23.07.2010р. №20488/10/25-013 та податковим повідомленням рішенням від 28.07.2010р. №0003122301/1.

Зменшення задекларованих позивачем валових витрат відбулось у звязку із виключенням з їх складу витрат на сплату приватним підприємцям ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вартості наданих інформаційних, маркетингових, дилерських, дистриб'юторських та інших послуг. За угодами позивач доручав зазначеним підприємцям виконати роботи по пошуку нових постачальників, пошуку нових місць зберігання зернових, вивчення ринку зернових. У наданих перевірці актах виконаних робіт та іншої первинної документації, яка надана виконавцям виконаних робіт відповідач не зміг визначити фактичні результати здійснених робіт та послуг підприємцями ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з наступних причин:

-в актах виконаних робіт не визначено переліку нових постачальників зернових;

-в актах виконаних робіт, зазначалось, що підприємці майже кожного місяця надавали послуги по «Розробленню та наданню для розгляду найбільш вигідних пропозицій на розташування та накопичення вантажів для подальшого його експорту», в свою чергу протягом всього періоду роботи позивач зберігав придбані товари на території Херсонського морського торгівельного порту, в усіх договорах з постачальниками зазначалось місце поставки - Херсонський морський торгівельний порт;

-інформація про ринок зернових носить загальний характер та доступна кожному користувачеві в мережі Інтернет.

Крім того, відповідач вважає протиправним віднесення до складу валових витрат вартості послуг наданих нерезидентом SAMANCI GIDA TARIM. HAYVANCILIK VE URUNLERI SANAYI VE NICARET LTD.STI (Туреччина).

За даними відповідача, документально підтвердженими у ході слухання справи, позивач 02.03.2009р. уклав договір № оп/2 з турецьким підприємством про надання послуг по вивченню ринку Туреччини, рекламі та представництві інтересів позивача в Туреччині на тематичних конференціях та виставках. При проведені перевірки позивач надав відповідачеві первинну документацію про фактичне надання послуг турецькою стороною яка була складена турецькою мовою.

Відповідач вважає, що отримані послуги від турецького партнера не є обовязково спричиненими господарською діяльністю позивача у звязку з тим, що позивач успішно експортує зернові до Туреччини протягом попередніх 2 років, директор турецького підприємства є одночасно і засновником позивача, а отримана інформація ніяк не вплинула на роботу позивача у Туреччині.

Відповідач зазначає, що з точки зору раціональності підприємницької діяльності позивача розподіл видів підприємницької діяльності між позивачем та згаданими вище контрагентами не виключається, однак з точки зору держави, яка започаткувала правила оподаткування, витрати на користь цих СПД у зазначених відносинах з метою оподаткування не є обовязково спричиненими господарською діяльністю позивача. Тобто виплати на користь з ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 та нерезидента SAMANCI GIDA TARIM. HAYVANCILIK VE URUNLERI SANAYI VE NICARET LTD.STI (Туреччина) може цілком вчинятись, однак їх віднесення до складу валових витрат за Законом №334 з метою зменшення обєкта оподаткування не відповідає вимогам п. 5.1 ст. 5 та п.1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР. Таке зменшення обєкта оподаткування позивачем, на думку відповідача, є штучним в порушення принципу безпосередності господарської діяльності, такі витрати є надмірними, не породженими необхідністю отримання послуг за даними договорами, а лише спричиняють завищення валових витрат у податковому обліку, тому такі послуги не підтверджують витрати, повязані із веденням господарської діяльності підприємства.

У ході слухання справи судом досліджено обставини проведення перевірки позивача від 18.05.2010р. та обставини, повязані з визначенням зобовязань позивача з податку на прибуток, при цьому суд визначає наступне.

У звязку з тим, що відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача останньому було направлено письмове повідомлення від 29.03.2010р. №86/23-505, яке було вручено посадовим особам позивача 30.03.2010р. Вручення повідомлення про проведення планової перевірки зобовязувало платника податків надати можливість податковому органові проведення цієї перевірки та забезпечити процес перевірки всіма наявними бухгалтерськими та податковими документами.

Відповідно до Закону № 334/94-ВР для віднесення понесених витрат до складу валових витрат Декларації з податку на прибуток для платника податків необхідним є належне документальне підтвердження цих витрат та безпосередню участь цих витрат в отримані оподатковуваних доходів в межах господарської діяльності платника податків.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV ) поряд з іншими вимогами до бухгалтерських та податкових документів головними вимогами є складання їх на паперовому носії з використанням державної мови України, а у разі складені іноземною мовою ці документи повинні містити впорядкований автентичний переклад на державну мову України. Крім того, документи які містять дані про господарські операції повинні містити вичерпну інформацію про вид, призначення та зміст проведеної господарської операції.

За приписами п.1.32 ст.1 та п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом України № 2181-ІІІ передбачено 1095 термін давності для перегляду задекларованих зобовязань платника податків податковим органом або цим платником податків у разі самостійного виявлення у раніше задекларованих податкових зобовязаннях.

Виходячи із зазначеного, суд вважає, що платник податків (по даній справі позивач) при отримані права на формування валових витрат при складанні декларації з податку на прибуток зобовязаний був керуватись наявними та складеними належним чином, бухгалтерськими та податковими документами, отримання бухгалтерських документів, складених належним чином, дає можливість цьому платникові податків протягом строків давності внести виправлення до податкової звітності.

Із наданих суду документів слідує, що позивач на час проведення перевірки не надав у повному обємі всіх бухгалтерських та податкових документів, які підтверджували правомірність формування валових витрат позивача.

Листом від 18.05.2010р. №1075/10/23-505 відповідач звернувся до позивача з обґрунтованим проханням надати документи, які б надавали вичерпну відповідь про обґрунтованість формування валових витрат позивача по операціям з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 та SAMANCI GIDA TARIM. HAYVANCILIK VE URUNLERI SANAYI VE NICARET LTD.STI, однак позивач листом від 18.05.2010р. №23 відмовився надати пояснення та копії документів, які засвідчували взаємовідносини з цими контрагентами позивача. Ненадання документів для перевірки, на думку суду, свідчить про їх відсутність на момент формування валових витрат та проведення перевірки податковим органом, а надання у ході слухання справи може свідчити про їх отримання у більш пізніший період.

Суд при аналізі документів позивача, які були підставою для формування валових витрат по зазначеним вище контрагентам, вважає, що ці документи не містять вичерпної інформації про здіснення господарських операцій цими контрагентами на користь позивача.

Системний аналіз положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяє суду зробити висновок, що критерієм для включення понесених витрат до складу валових витрат є участь цих витрат у отримані доходів платника податків, які формують оподатковуваний прибуток, виключенням з цього правила можуть бути соціально значимі витрати платника податків.

Таким чином, позивач ні у ході проведення перевірки, ні у ході слухання справи не забезпечив підтвердження задекларованих валових витрат належним чином складеними бухгалтерськими та податковими документами, що не дозволяє йому включити витрати на оплату вартості послуг, наданих ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 та SAMANCI GIDA TARIM. HAYVANCILIK VE URUNLERI SANAYI VE NICARET LTD.STI до складу валових витрат.

Також у акті перевірки встановлено наступне порушення податкового законодавства.

В порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону 168/97-ВР підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 4141,00 грн. від вартості товару згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ „Агрі-Імпекс" (код 34457942, м. Херсон), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009р. на 4141,00 грн.

У ході перевірки встановлено, що постачальником товару (ячмінь) ТОВ „Агрі-Імпекс", який в подальшому реалізовано позивачу, є ПП „Агроспецтехнологія".

У свою чергу, в акті від 26.02.2010р. № 853/23-5/31488920 про результати планової виїзної перевірки ПП „Агроспецтехнологія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р. встановлено, що постачальником товару (ячмінь), є ПП „Ост-Вест-Компани АК".

Перевіркою ПП „Ост-Вест-Компані АК" (акт Каховської ОДПІ від 19.10.2009р. № 609/23-8/35931395 з питання встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 16.07.2008р. по 31.12.2008р.) встановлено відсутність фінансово - господарської діяльності ПП „Ост-Вест-Компані АК" та неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, відсутність транспортних засобів, інших основних фондів. За юридичної адресою підприємство не знаходиться, про що свідчить акт незнаходження за юридичною адресою від 10.1 1.2008р. №4011/10/26.

Тобто, у звязку із тим, що податковий орган вважає нікчемним правочин, укладений ПП „Ост-Вест-Компані АК" із ПП „Агроспецтехнологія" про поставку насіння ячменю (товар не перевозився, не зберігався), відповідно і всі подальші правочини із участю цього товару також, на думку податкового органу, є нікчемними.

Суд встановив, що покупцем у третьому ланцюгу проходження товару від ПП „Ост-Вест-Компані АК" - ПП „Агроспецтехнологія" - ТОВ „Агрі-Імпекс" є позивач.

Основними аргументами відповідача, на яких ґрунтується його позиція є по-перше, твердження, про те, що угода, укладена ПП „Ост-Вест-Компані АК" і ПП „Агроспецтехнологія", є нікчемною, не спрямованою на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався, а угода оформлена лише документально, відповідно не могло бути проведено поставки товару ТОВ „Агрі-Імпекс" позивачу, по-друге, твердження, що ПП „Ост-Вест-Компані АК" порушило свої податкові зобовязання, а тому фактично відсутня надмірна сплата ПДВ до бюджету, що унеможливлює проведення бюджетного відшкодування.

Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), яким регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у разі виникнення відємного значення за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутності з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав непідтвердження зустрічними перевірками постачальників товару у ланцюгу постачання не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість» з огляду на наступні обставини.

Податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актами перевірок не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

У судовому засіданні досліджені договір, на підставі якого позивачу його контрагентом був поставлений товар, поставка підтверджується видатковою накладною, оплата проведена у повному обсязі у безготівковому порядку, продавець виписав позивачу податкову накладну, що за своїм змістом та формою повністю відповідають вимогам законодавства.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Позиція відповідача щодо безтоварності угоди про поставку насіння ячменю позивачу ТОВ „Агрі-Імпекс" спростовується дослідженими у судовому засіданні договором, про поставку товару, рахунком-фактурою на оплату, видатковою накладною, податковою накладною, банківською випискою із рахунка позивача про проведення оплати за поставлений товар, товарно-транспортною накладною та карткою обліку експортного груза (товар поставлявся через Херсонський морський торгівельний порт). Тобто дані документи підтверджують фактичне переміщення (транспортування) та зберігання товару.

Тобто, визнаючи правочини з придбання та продажу товарів платників податків нікчемними та досліджуючи подальше проходження цих товарів, відповідач не зміг закріпити висновок щодо безпідставного формування кредиту позивача відповідними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» тому, що постачальник товарів склав та належним чином оформив податкову накладну, придбаний товар призначався для використання у господарській діяльності позивача, тобто проведена операція була підкріплена відповідними бухгалтерськими та податковими документами. У своїх висновках відповідач вважає, що постачальник позивача ТОВ „Агрі-Імпекс" фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції із товаром, на які не мав права власності.

Дане твердження відповідача спростовано у судовому засіданні наданими документами, що підтверджують факт поставки товару позивачу ТОВ „Агрі-Імпекс".

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією доводи підстав для зменшення бюджетного відшкодування не є такими, що відповідають правовим нормам Закону № 168/97-ВР.

Відповідач не спростував факт постачання товарів та декларування зобовязань з ПДВ постачальником товару позивачу і тому суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо включення до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ спірних сум.

Пунктом 10. 2 статті 10 Закону №168/97-ВР встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пункту 10.4 статті 10 цього Закону контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Суд вважає, що обов'язки контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладено на податковий орган, а не позивача. Тому немає підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливе порушення податкового законодавства постачальниками товару (послуг) по ланцюгу. Оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність саме для цієї особи. А тому, правові наслідки для зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог: скасування податкового повідомлення-рішення щодо зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ та відмовляє у скасуванні податкових повідомлень-рішень щодо визначення зобовязання з податку на прибуток.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Саманджи - Україна" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 31.05.2010р. № 0002272301/0, від 28.07.2010р. № 0002272301/1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 лютого 2011 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.6