Ухвала суду № 139460383, 02.09.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/2339/24

Номер провадження по справі 1-кп/387/39/26

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

02 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем судового засідання ОСОБА_2

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121080000214 від 20.05.2024 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, раніше судимого: 26.12.2023 Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121080000214 від 20.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні призначено на 14 годину 30 хвилин 02 вересня 2026 року.

В судовому засіданні 02.09.2026 прокурор подав клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосованого до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, яке обґрунтовує ризиками, що визначені ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися та не відпали, зокрема щодо: можливості переховування обвинуваченого від суду, оскільки усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та міри покарання, яка може бути застосована до обвинуваченого у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_4 може переховуватись від суду, так як останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності та має не зняту і не погашену судимість за корисливі злочини; можливості знищити, сховати або знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, яких місце знаходження слідчими органами на даний час не встановлено; незаконно впливати на свідків в цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, які ще не допитані; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення даного кримінального правопорушення, враховуючи кількість вчинених епізодів та наявність судимості; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, ухилятись від викликів слідчого, прокурора та суду. З огляду на зазначені обставини, сторона обвинувачення вважає, що запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо поданого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації та проживання. Посилався на те, що можливості знищити, сховати або знищити будь-яку із речей чи документів він не має можливості, оскільки всі речі були вилучені під час досудового розслідування. Відсутня можливість впливу на свідків з його сторони, так як свідки вже допитані. Вчиняти інше кримінальне правопорушення він не має наміру. Зазначив, що він не мав і не має наміру переховуватись від суду, і за умов цілодобового домашнього арешту це неможливо.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 при вирішенні поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу, підтримала позицію обвинуваченого. Просила в його задоволенні відмовити та замінити на більш м`який, а саме у виді цілодобового домашнього арешту, покликаючись на те, що прокурором не обґрунтовано та не конкретизовано ризиків обумовлених положеннями ст. 177 КПК України, а наведені обґрунтування є лише припущеннями, які не підтвердженні доказами. Вказала, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, чи вчиняти інше кримінальне правопорушення, вплив на свідків зі сторони обвинуваченого також неможливий, що виключає підстави для застосування найбільш судового запобіжного заходу.

Суд, заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши подані клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

19.09.2024 слідчим суддею Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області відносно підозрюваного ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів, але не довше, ніж в межах строків досудового розслідування. Розмір застави для підозрюваного ОСОБА_4 визначено у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 гривень .

В подальшому обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався строком на 60 днів із визначенням розміру застави. Востаннє дію запобіжного заходу застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.07.2026 було продовжено до 14 години 05 хвилин 04 вересня 2026 року. Заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.12.2024, залишено без змін у раніше визначеному розмірі.

Отже строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлений ухвалою суду спливає 04.09.2026, однак судове провадження по даному провадженню не закінчено, тому необхідно вирішити питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що така доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «Єчюс проти Литви»).

Водночас суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України.

При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати: п. 1 ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість ймовірного покарання, за відсутності сталих соціальних зв`язків, не маючи законних джерел доходів, може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; п. 3 ОСОБА_4 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні із іншими учасниками цього кримінального провадження, може здійснювати на них вплив з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності, що, з огляду на те, що не всі свідки в ході судового розгляду допитані, свідчить про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику. При цьому, попри встановлені в судовому засіданні обставини щодо свідка ОСОБА_6 , зазначий ризик продовжує існувати; п. 5 ОСОБА_4 , з огляду на характер та обставини інкримінованих йому злочинів, відсутність у нього законних джерел отримання заробітку може вчинити інше кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При розгляді справи судом не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Такий запобіжний захід виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, перешкоджанню встановленню істини у справі, продовження вчинення кримінальних правопорушень.

Під час розгляду клопотання судом досліджена можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам.

При цьому, доводи сторони захисту не спростовують наведених ризиків. Будь-яких даних про можливість запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, шляхом застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, а тому, приймаючи до уваги відомості щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , з урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам та не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що є наслідком відмови в задоволенні клопотання сторони захисту.

Суд зазначає, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні передбачені ч.1 ст.177 КПК ризики, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно забезпечити не тільки права обвинувачено, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки досудове розслідування вже закінчено, а тому обвинувачений не зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та які на даний час не встановлені органом досудового розслідування, які мають значення для даного кримінального провадження, встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення. В клопотанні не обґрунтовано можливість обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, жодних доказів на підтвердження цього ризику прокурором не надано.

При цьому ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зникли та продовжують існувати, та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

При постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим виконання обов`язків, передбачених КПК України.

З урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне визначену ОСОБА_4 ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.12.2024 заставу залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

Окрім цього, суд вважає за необхідне, відповідно до положень ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого такі обов`язки: 1) прибувати до суду за першою його вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, у якому він перебуває без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання або роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;5) уникати спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 16 години 10 хвилин 01 листопада 2026 року.

Розмір грошової застави визначений в ухвалі Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2024 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 в розмірі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок - залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання або роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- уникати спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити для відома та виконання Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали визначити до 16 години 10 хвилин 01 листопада 2026 року.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено о 17 годині 00 хвилин 03.09.2026.

Суддя ОСОБА_7