Рішення № 139460299, 03.09.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/198/26

Провадження № 2/938/249/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засідання Александрової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юрчук С.В., звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 06.07.1996 року колгосп імені Коцюбинського виділив позивачу в рахунок паю квартиру АДРЕСА_2 . З цього часу, він відкрито та безперервно володіє квартирою. Для вирішення питання реєстрації права власності на квартиру позивач звертався до Сектору державної реєстрації Верховинської селищної ради, однак там йому роз`яснили, що Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колгоспу у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», не є підставою для реєстрації права власності. Отримати інший документ чи укласти договір з власником паю немає можливості, оскільки колгосп імені Коцюбинського станом на сьогодні припинив свою діяльність, державна реєстрація колгоспу імені Коцюбинського, була скасована у 2003 році згідно з розпорядженням Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, правонаступників немає. На його замовлення Коломийське МБТІ виготовило технічний паспорт на квартиру та зазначило, що право власності на квартиру не зареєстроване. Законом не передбачено інший спосіб захисту майнових прав позивача, крім звернення до суду, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права забезпечить належне його відновлення.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні 29.06.2026 року суду пояснив, що він 06.07.1996 року у рахунок паю отримав квартиру від колгоспу імені Коцюбинського. На даний час адреса квартири АДРЕСА_3 , а раніше вулиця йменувалася АДРЕСА_4 . Він відкрито користується цим майном.

Надалі позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином, від представника позивача до суду поступило клопотання про завершення розгляду справи за відсутності сторони позивача, підтримання позовних вимог та прохання їх задоволити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від представника відповідача до суду поступило клопотання про проведення розгляду справи без його участі та визнання позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У ч. 2 ст. 247 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 27.08.2026 року, є дата складення повного судового рішення 03.09.2026 року.

Свідок ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_5 , суду пояснила, що колись була сусідкою позивача. Їй відомо, що ОСОБА_3 орендує квартиру у ОСОБА_1 на другому поверсі, адресу вона не знає. Вона, тобто свідок, проживає по сусідству із ОСОБА_3 . Позивач користується квартирою близько п`ятнадцяти років. Ремонт робила ОСОБА_3 , а до того часу ремонт робила її мама. ОСОБА_4 дав у оренду цю квартиру, у тій квартирі живе близько п`ятнадцяти років ОСОБА_3 . Як ОСОБА_4 набув цю квартиру свідку не відомо.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_1 проживав по АДРЕСА_4 , точну адресу не знає. Вона з мамою і сестрою орендують цю квартиру, бо ОСОБА_4 побудував будинок, до якого і переїхав жити. Їй відомо, що ОСОБА_1 набув квартиру у 1996 році.

Суд заслухавши позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, приходить до такого висновку.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем до суду надано:

- копію паспорта серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого Верховинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 19.01.2004 року із відміткою місця проживання: АДРЕСА_3 ;

- витяг з Реєстру територіальної громади №2026/000692678 про зареєстровану адресу проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

- накладну №15 від 06.07.1996 року сільгосппідприємства ім. Коцюбинського, в якій зазначено: « ОСОБА_6 », «призначення в рахунок паю квартира АДРЕСА_2 сума 58472000», призначено згідно рішення зборів уповноважених від 10.01.1996 року з паю 4-х інших осіб;

- технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_6 , у графі замовник відсутня інформація;

- виписку з архівних інвентаризаційних та реєстраційних матеріалів Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації №3988 від 28.11.2025 року, з якої вбачається, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012 року в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації право власності по АДРЕСА_7 не зареєстровано;

- звіт №585 про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_6 відповідно до якого ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 21.01.2026 року становить 74576 гривень;

- акт обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 04.02.2026 року, згідно з яким у ході обстеження встановлено, що квартира яка перебувала у власності колгоспу та була передана в паї, з 1996 року фактично перебуває у володінні ОСОБА_1 , який протягом цих років зазначене житлове приміщення утримував у належному стані, завжди здійснював своєчасну та повну сплату комунальних платежів і податків, що і підтверджує факт фактичного, відкритого та добросовісного володіння даною квартирою;

- розпорядження від 15.12.2003 року №715 Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області «Про скасування державної реєстрації», відповідно до якого скасовано державну реєстрацію зокрема колгоспу ім. Коцюбинського селища Верховина (ідентифікаційний код 03752634).

У ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч.1, ч.4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п.9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), зроблено висновок про те, що «умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності».

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставусвоїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено накладну №15 від 06.07.1996 року сільгосппідприємства імені Коцюбинського на його ім`я із призначенням в рахунок паю квартира АДРЕСА_2 , однак із вказаної накладної не вбачається адреса місця знаходження цієї квартири, її площі, а лише вказано суму 58 472 000, на наступному аркуші зазначено про виділення в рахунок паю ОСОБА_1 з паю ОСОБА_7 НОМЕР_3 , ОСОБА_8 2362000, ОСОБА_9 20 100 000, ОСОБА_10 19 660000, підкреслено суму 58 472000.

Таким чином,наявність накладної з призначенням в рахунок паю не може свідчити про законне (правомірне) добросовісне заволодіння майном позивачем, на передачу якого він претендує у власність за набувальною давністю.

Крім того, позивачем не доведено, що після скасування державної реєстрації колгоспу ім. Коцюбинського в селищі Верховина, на підставі розпорядження від 15.12.2003 року №715 Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, відсутній правонаступник майна, при цьому відповідач, визнаючи позов не зазначає чи перебуває майно яке є предметом позову у власності територіальної громади чи воно відсутнє на балансі громади.

Враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що позивачами не доведено усіх обставин, передбачених ст. 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а тривалий час, безперервність користування та утримання нерухомого майна не є безумовними та достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами ст. 344 ЦК України, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 352-354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.

Найменування або ім`я учасників справи, їх місце знаходження або місце проживання:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04357294, адреса місця знаходження: вул. І. Франка,3 селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.

Суддя Наталія ЧЕКАН