Рішення № 139460120, 03.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 707/1320/26

Провадження №2/712/3586/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ «ФК «Сіті Колект» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог вказував, що29.11.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5650327 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, позичальнику надано кредит на засадах строковості, повторності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно з умовами Договору кредиту, кредит надається в сумі 4000,00 грн. строком на 345 днів, проценти за користування кредитом умовами договору не передбачені. ТОВ "Мілоан" свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало Позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 . Позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, не повернула кредитні кошти у встановлений договором строк, не сплатила передбачені договором платежі, у зв`язку з чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання.

25.11.2025 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК «Сіті Колект" було укладено Договір факторингу № ДО-20251125, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за Кредитним договором № 5650327. Згідно з додатком (Реєстр боржників) до договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025, заборгованість відповідача за кредитним договором № 5650327 становить 13920,00 грн.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за кредитним договором № 5650327від 29.11.2024 року становить 13920,00 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 4000,00 грн., комісії за надання кредиту в сумі 3920,00 грн., штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання в розмірі 6000,00 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 13920,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 31.03.2026 року справу передано за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.

В порядку протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 року, справу передано судді Троян Т.Є.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, позов просивзадовольнити з підстав, зазначених в позові, відносно ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач правом подання відзиву не скористалася.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що 29листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5650327 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом 615559, тобто у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3Договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалось надати ОСОБА_1 грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 4000 гривень, строк кредиту 345 днів.Проценти за користування кредитом умовами договору не передбачені.

Згідно п. 1.5.3-1.5.4. Договору Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Сторонами кредитного договору також підписано Паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого ними погоджено орієнтовну сукупну вартість наданого кредиту, строк кредиту та суми нарахованих процентів.

Згідно із Платіжним дорученням №143783570 від 29.11.2024, ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 4000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 5650327.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Суд вважає доведеним факт укладення договору № 5650327 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та виконання ТОВ «Мілоан» свого зобов`язання щодо надання коштів у сумі 4000 грн. Цей кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

25.11.2025 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК «Сіті Колект" було укладено Договір факторингу № ДО-20251125, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за Кредитним договором № 5650327.

В позовній заяві позивачем зазначено, що станом на дату подання позовної заяви заборгованість Відповідача за Кредитним договором № 5650327 становить 21301,74 грн. , що складається з: тіла кредиту 4000,00 грн.; комісії за надання кредиту 3920,00 грн.; штрафних санкцій, за неналежне виконання кредитного зобов`язання 6000,00грн.

Судом при перевірці суми заборгованості встановлено, що загальна сума складових заборгованості, а саме тіло кредиту 4000,00 грн.; комісія за надання кредиту 3920,00 грн.; штрафні санкцій, за неналежне виконання кредитного зобов`язання 6000,00грн складає 13920,00 грн., замість 21301,74 грн., як зазначено позивачем.

Згідно копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДО-20251125 від 25.11.2025 року до ТОВ «Фінансова компанія «СітіКолект» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 5650327 від 29.11.2024 року у загальній сумі 13920,00 грн. , з яких 4000,00 грн. сума основного боргу за кредитом; 3920,00 грн. - комісії за надання кредиту; 6000,00грн.- сума штрафних санкцій.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за Кредитним договором № 5650327 від 29.11.2024 року у загальній сумі становить 13920,00 грн.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, не спростував розмір заборгованості за тілом кредиту, не надавконтррозрахунок.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У відповідності до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення позики чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Разом з тим, суд не погоджується із законністю нарахування та стягнення комісії у розмірі 3920,00 грн. виходячи з наступного.

Умовами кредитного договору передбачено можливість сплати відповідачем комісії відповідно до умов Договору та додатків до нього.

Разом з тим, з наданого розрахунку вбачається, що спірна комісія нараховувалася щомісячно за обслуговування кредитної заборгованості.

Суд враховує, що сама по собі назва платежу як «комісія» не визначає правову природу відповідної послуги та не є достатньою підставою для її стягнення зі споживача. Для вирішення питання про правомірність такої плати необхідно встановити, чи є відповідна послуга самостійною послугою, яка фактично надається споживачу в його інтересах, або ж вона фактично пов`язана із здійсненням кредитодавцем власної діяльності щодо супроводження та обслуговування виданого ним кредиту.

Наведена комісійна винагорода, виходячи зі змісту умов кредитування, є платою за обслуговування зобов`язання та супроводження кредитної заборгованості.

Такі дії за своєю природою здійснюються кредитодавцем насамперед у межах виконання власної господарської діяльності та контролю за належним виконанням позичальником кредитного зобов`язання, а тому не можуть розглядатися як окрема самостійна послуга, за надання якої зі споживача може стягуватися додаткова плата.

Відповідні умови створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу, оскільки фактично покладають на нього обов`язок сплачувати додаткову плату за здійснення кредитодавцем дій, пов`язаних з обслуговуванням виданого ним кредиту.

Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду щодо недопустимості стягнення зі споживача плати за послуги, які фактично здійснюються кредитодавцем у власних інтересах та не є самостійними послугами, що надаються споживачу, зокрема викладеними у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 522/18855/16 та від 19 лютого 2020 року у справі № 756/8840/17-ц.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 3920,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Так, кредитний договір №5650327 від 29.11.2024 укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22(61-14740св23) вказав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначивши, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 6000,00 грн. штрафних санкцій підлягають списанню позивачем у справі в силу вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 13920,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 4000,00 грн.

Таким чином, позов задоволено на 29 %.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 772,10 грн., а також витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 110,70 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як убачається із матеріалів справи, що 02 лютого 2026 року між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» та адвокатом Богомоловим Віктором Вікторовичем укладено Договір про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001.

Відповідно до Заявки на надання правової допомоги №377 від 10.02.2026 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» отримав від адвоката Богомолова В.В. такі послуги: усної консультації (з вивченням документів), вартістю 2000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, вартістю 5000 грн., де загальна сума витрат становить 7000 грн.

Разом із тим, суд констатує, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт чи наданих послуг; витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони чи публічним інтересом до справи.

Натомість, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правничу допомогу шляхом складення позовної заяви та формуванням додатків до неї, відтак заявлений до відшкодування представником позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн. є, на думку суду, неспівмірним зі складністю справи, ціною позову (13920,00 грн.) та обсягом виконаної адвокатом роботи, а заявлений розмір витрат виглядає необґрунтованим та завищеним, оскільки також справа належить до категорії нескладних справ, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні без участі представника позивача, спір пов`язаний зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять значної кількості документів для дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, а вирішення спірних правовідносин має сталу судову практику та релевантне законодавство.

Крім того, відповідно до Додаткової постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц фактично констатовано право суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. Зокрема, розподіляючи витрати особи на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому, колегія суддів самостійно визначила їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності. Зокрема, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз касаційної скарги, складання та оформлення відзиву на касаційну скаргу, аналіз судової практики), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзивів на касаційну скаргу та значимості таких дій у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, а на користь третьої особи - 1500 грн.

Відтак, аналізуючи вищенаведені фактичні обставини справи, релевантне законодавство та судову практику його застосування, із огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи із ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи у вигляді підготовки позовної заяви, а також те, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу (7000 грн.) є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову (13920 грн.) та обсягом виконаної адвокатом роботи, що видається очевидно необґрунтованим, а справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін у справі, отже суд приходить до переконання про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., які покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610, 625, 631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154 м. Київ, проспект Соборності, 30-Априміщення 321) суму заборгованості за Кредитним договором № 5650327 від 29.11.2024 року в розмірі 4000,00 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 772,10 гривень, витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документівв розмірі 110,70 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., а всього 6882,80 гривень (шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні80 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 03.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154 м. Київ, проспект Соборності, 30-Априміщення 321.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .