Ухвала суду № 139459784, 26.08.2026, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_____________

Справа № 460/15147/24

2-а/572/56/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області у складі судді Довгого І.І., секретаря судового засідання Кляпко М.В. розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення коштів,-

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Вовк І.В.,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача в якій просить стягнути з Львівської міської ради компенсацію 3% в сумі 332205 грн. та інфляційні витрати 1466010 грн., двократну ставку Нацбанку 3656363 грн. всього разом 5454578 грн. за період з 01.05.2024 року по 31.01.2024 року.

У позовній заяві зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року позовну заяву залишено без задоволення. З цим рішенням суду першої інстанції позивач не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. За результатами апеляційного розгляду ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року в адміністративній справі №460/15147/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про стягнення коштів скасовано. Провадження в адміністративній справі №460/15147/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про стягнення коштів закрито.

Ухвалою Сарненського районного суду від 30.12.2025 року провадження у даній справі було закрите, оскільки заявлений позивачем спір щодо стягнення із Львівської міської ради в користь ОСОБА_1 грошових коштів (інфляційних втрат, три проценти річних, двократної ставки Нацбанку) не має за мету вирішити публічно-правовий спір між цими сторонами, а носить цивільний характер, і тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 30.12.2025 року у справі №460/15147/24 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, зазначено, що розгляд даної справи повинен відбуватися за правилами цивільного судочинства з дотримання вимог ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Львівської міської ради, в якому просив стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі - 1466010 грн., три проценти річних - 332205 грн., двократна ставка Нацбанку - 3656363грн. Всього разом 3656363 + 1466010 + 332205 = 5 454 578 грн.. Стягнення вказаних сум позивач вважає способом відшкодування йому шкоди, на підставі того, що відповідачем порушено зобов`язання щодо забезпечення позивача та членів його сім`ї жилим приміщенням, на виконання вищевказаних судових рішень. При цьому позивач керується у позові нормами статей 610, 611, 625, 1173 Цивільного кодексу України. Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 1173 ЦК України регулює питання щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування. Так, згідно частини 1 цієї статті, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Як визначено статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Отже, нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних входять та неустойки (штрафу, пені) є способами відповідальності боржника у разі порушення ним зобов`язання. При цьому, розмір шкоди в таких категоріях справ підлягає доказуванню, на підставі належних, достатніх і допустимих доказів. Суд враховує, що позивач в цьому позові заявив лише вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та двократної ставки Нацбанку, яку спосіб відповідальності відповідача Львівської міської ради за порушення виконання зобов`язання щодо забезпечення позивача та членів його сім`ї жилим приміщенням. Ця позовна заява не містить вимог щодо вирішення публічно-правового спору між цими ж сторонами. Виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, суд вважає, що відносини між позивачем та відповідачем є приватноправові, які вирізняються наявністю майнового інтересу позивача, а отже, є цивільно-правовими. Суд зауважує, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Завданням цивільного судочинства, відповідно до ст.2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За правилами частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. За вказаного правового регулювання та встановлених у цій справі обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що розглядувані відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, не пов`язані з питаннями публічно-правового спору між цими сторонами, а стосуються питань прав позивача на отримання інфляційних втрат, трьох процентів річних, двократної ставки Нацбанку, тому спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача як органу місцевого самоврядування, а є спором про право цивільне, а тому не може здійснюватися у порядку адміністративного судочинства та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи вище зазначене заявлений позивачем спір щодо стягнення із Львівської міської ради в користь ОСОБА_1 грошових коштів (інфляційних втрат, три проценти річних, двократної ставки Нацбанку) не має за мету вирішити публічно-правовий спір між цими сторонами, а носить цивільний характер, і тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Згідно вимог пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Статтею 239 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 248, 256, 295 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про стягнення коштів.

Передати справу до канцелярії Сарненського районного суду Рівненської області для реєстрації даної справи в порядку цивільного судочинства, датою надходження справи вважати 11 грудня 2024 року.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повна ухвала суду буде складена 31 серпня 2026 року.

Суддя: