Ухвала суду № 139458919, 01.09.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/482/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Баранської Ж. О. за участю секретаря судового засідання Коваль В.А., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Сенчука А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Кременчуці заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат по справі № 536/482/25,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат по справі № 536/482/25, де просить стягнути з відповідача АТ Полтаваобленерго на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 18 414,00 грн на особовий рахунок о/р № НОМЕР_1 відкритий у ТОВ Полтаваенергозбут.

Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що при поданні позовної заяви до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання незаконними дій та стягнення матеріальної і моральної шкодипозивач додав до своєї позовної заяви попередній розрахунок судових витрат в розмірі 17 568 грн. та проти цього розрахунку відповідач не заперечив. Наголошує, що, оскільки судові документи позивач направляв до суду поштою, та ці відправлення знаходяться в матеріалах справи №536/482/25, то в суді знайшло своє підтвердження здійснення ним під час розгляду цієї справи судових витрат. Дані витрати підтверджуються належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами а саме чеками, накладними та описами (у підсумку надіслано 142 аркуші). Позивач виходить з мінімального розміру 3 грн за аркуш тож (142х3грн) = 426грн (роздруківка) Поштові витрати на надсилання документів у суд складають: 40 + 40 + 50 + 40 +40 + 40 + 40 + 50 + 40 +40 = 420грн (поштові витрати) Тож у підсумку : 420грн + 426грн + 17 568грн = 18 414 грн.

19 серпня 2026 року до суду надійшли заперечення представника відповідача Сенчука А.О. на вказану заяву про розподіл судових витрат. Вважають, що заявлена сума судових витрат не підлягає стягненню з відповідача виходячи з наступного. Позивач в першій заяві по суті спору вказав, що вимушено витратив 366 годин задля складання позовної заяви, а тому має право на компенсацію за відрив від звичайних занять, посилаючись на Додаток до Постанови Кабінету Міністрів від 27 квітня 2006 року №590 Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ. Розрахунок компенсації Позивачем виконано виходячи з розміру мінімальної заробітньої плати в 2024 році 8000,00 грн. Однак, Додаток до вищевказаної Постанови №590 вказує, що Компенсація у цивільних справах за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять. Прожитковий мінімум в 2024 році становив 3028,00 грн., а тому, заявлена компенсація за відрив від звичайних занять не може перевищувати суму прожиткового мінімуму. Окрім того, вважаємо, що заявлені Позивачем 366 годин, витрачених на написання позовної заяви не є реальними, розумними та співмірними із складністю справи.

Щодо заявлених Позивачем витрат у вигляді витрачених аркушів в кількості 142 штук на загальну суму 426,00 грн., а також поштові витрати на надсилання документів в суд на суму 420,00 грн слід зазначити наступне. Позивачем до заяви про стягнення судових витрат надано лише докази направлення поштової кореспонденції, однак не надано доказів придбання (роздруківку) 142 аркушів на які він посилається. Заявлено, що загальновідомо, що у м. Кременчук роздруківка мінімально коштує 3 грн. за аркуш, є і дорожче 6 грн за аркуш…. Вважаємо, що дане твердження Позивача є оціночним, яке не підтверджується жодним допустимим доказом. Окремо слід зазначити, що Позивач в прохальній частині просить стягнути судові витрати на відкритий у ТОВ Полтаваенергозбут особовий рахунок № НОМЕР_1 . Однак, Постановою №590 вказано, що компенсація судових витрат (крім судового збору) особам, які їх зазнали, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах. Підставою для компенсації судових витрат (крім судового збору) є судове рішення.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача Сенчук А.О. в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на обставини, що викладені у письмових поясненнях.

Вислухавши заявника, представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши надані докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 листопада 2025 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області ухвалено рішення у цивільній справі № 536/482/25, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання незаконними дій та стягнення матеріальної і моральної шкоди задоволено частково. Визнано дії Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» по відключенню від електропостачання з 14 лютого 2022 року по 02 березня 2022 року домоволодіння споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , незаконними. Стягнуто з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на користь ОСОБА_1 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на користь держави судовий збір в сумі 1211, 20 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2026 року рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду є складовою судових витрат.

Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз норм ст.ст. 126, 134, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті, вказав, що документальне підтвердження судових витрат буде надано не пізніше 5 днів після розгляду справи.

Як зазначалося вище, судом було ухвалено рішення 26 листопада 2025 року, із заявою про стягнення понесених судових витрат, до якої додано відповідні докази, ОСОБА_1 звернувся лише 04 серпня 2026 року.

Таким чином, подавши заяву про ухвалення додаткового рішення, заявник пропустив п`ятиденний строк для подання доказів щодо розміру судових витрат.

Як зазначив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18, законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-цта в ухвалах Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі №750/14822/21, від 24 травня 2023 року у справі№446/2455/21.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та 2 статті 2 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, не надаючи правової оцінки наданим ОСОБА_1 доказам на підтвердження доводів про понесені судові витрати, суд приходить до висновку про залишення заяви без розгляду у зв`язку з подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту винесення судового рішення у справі.

Керуючись статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 536/482/25 щодо розподілу судових витрат залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повна ухвала складена 03 вересня 2026 року.

Суддя Ж. О. Баранська